04.12.2023 227/1785/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
04 грудня 2023 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Корнєєвої В.В.,
при секретарі Михайловській Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження та заочного розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 05.05.2020 року. В обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, в зв'язку з чим підписав Заяву б/н від 05.05.2020 року та при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає договір про надання банківських послуг між ним та банком, що підтверджується підписом відповідача у заяві. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України і заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.1.2.5 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. В подальшому кредитний ліміт було збільшено банком до 50000 гривень. Позивач зазначає, що він свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. В зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 04.01.2023 року має заборгованість в розмірі 56540,65 грн., яка складається з: 46597,42 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 9943,23 грн. - заборгованості за простроченими відсотками; 0,00 грн- заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн- нарахованої пені; 0,00 грн- нарахованої комісії, яку позивач просить суд стягнути з відповідача, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2023 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. В строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву відповідачем подано до суду не було.
Від представника позивача на адресу суду неодноразово надходили клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з внесенням контрольних коштів відповідачем для проведення реструктуризації, суд наголошує, що справа до суду надійшла 21.07.2023 року та вже тричі відкладалася за аналогічними заявами, а тому враховуючи, що відкладення розгляду справи призводить до порушення розумних строків розгляду справи, суд вважає необхідним провести розгляд справи за наявними матеріалами, що не створить перешкод сторонам в подальшому укласти договір про реструкурізацію існуючої заборгованості в разі досягнення відповідних домовленостей щодо його укладання.
Сторони в судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник позивача в прохальній частині позовної заяви зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення. Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, жодних заяв або доказів поважності неявки до суду не подав, відзиву на позовну заяву до суду також не було подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому, за згодою позивача, є підстави для заочного розгляду справи у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів, направивши після розгляду справи копію рішення за місцем реєстрації відповідача.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та доказ в їх сукупності, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику. Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором. Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. ст. 530, 631 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що 05.05.2020 року ОСОБА_1 дійсно підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.13,14).
Також з матеріалів справи вбачається, що старт карткового рахунку № НОМЕР_1 , по якому проводилося кредитування відповідача, відбувся 05.05.2020 року, та цього ж дня встановлено кредитний ліміт у розмірі 500,00 гривень, який 07.10.2020 року було збільшено до 4000,00 грн., 05.03.2021року кредитний ліміт збільшено до 5000,00 грн, 28.08.2021 року збільшено до 7000,00 грн, 26.11.2021 року збільшено до 50000,00 грн, в подальшому 28.10.2022 року, 08.11.2022 року, 22.11.2022 року, 06.12.2022 року, 20.12.2022 року зменшено до 50000,00 грн., та 26.12.2022 року зменшено до 0,00 грн що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.11).
Згідно довідки відповідачу було видано картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 05.05.2020 року, строк дії до 02/24 року, № НОМЕР_2 , дата відкриття 26.11.2021 року, строк дії до 12/25 року (а.с. 12).
Факт користування кредитними коштами відповідачем ОСОБА_1 підтверджується випискою за договором б/н станом на 09.01.2023 року, наданою представником позивача, а саме здійснення переказу грошових коштів останній раз 20.09.2022 року на суму 745,00 грн. Таким чином, останню операцію з користування кредитною картою відповідач здійснив під час дії процентної ставки 42,0 % річних. Суд приходить до висновку, що відповідач був обізнаний про зміни умов кредитування, зокрема, про зміни процентної ставки за користування кредитними коштами, а також про застосування підвищуючи коефіцієнтів при несвоєчасному або неналежному виконанні зобов'язань за кредитним договором.
Згідно п. 2.1.1.2.5 «Умов та привал надання банківських послуг», сторони узгодили, що протягом строку кредиту розмір кредитного ліміту може бути змінений банком в односторонньому порядку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, на підставі аналізу кредитоспроможності клієнта в рамках розміру, зазначеного у абз. 1 цього пункту, та не потребує додаткового погодження із клієнтом.
Отже, АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та умовами виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а відповідач припинив будь-яке погашення заборгованості по договору, в зв"язку із чим позивач був змушений звернутися до суду із позовною заявою.
Як вбачається з наданої до суду представником позивача 01.12.2023 року виписки по картці клієнта ОСОБА_1 за період з 01.07.2023 року по 01.12.2023 року відповідачем було погашено заборгованість по кредиту у розмірі 35162,00 грн та залишок заборгованості відповідача станом на 01.12.2023 року складає 21378,65 грн.
Враховуючи, що відповідачем було сплачено частково заборгованість по кредитному договору після відкриття провадження по справі, розмір заборгованості по кредитному договору зменшився, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з відповідача існуючої заборгованості в загальному розмірі 21378,65 грн.( станом на 01.12.2023 року).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, при цьому суд приймає до уваги, що розмір заборгованості, яку просить стягнути позивач, зменшився вже після відкриття провадження по справі шляхом часткового погашення з боку відповідача, і тому на підставі ст.142 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
На підставі ст.ст. 526, 530, 549, 611, 615, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 80, 81, 83, 265,280-284 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.05.2020 року станом на 01.12.2023 року в загальному розмірі 21378 гривень 65 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570) відшкодування понесених по справі судових витрат щодо сплати судового збору в розмірі 2684 гривні 00 копійок.
Направити відповідачу копію заочного рішення суду в порядку, передбаченому ст. 272 Цивільного процесуального кодексу України.Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В.Корнєєва
04.12.23