Справа №705/622/23
2/705/1158/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Піньковського Р.В.
при секретарі судового засідання Моросліп А.Р.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неї, його доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в обґрунтування зазначивши наступне.
Від громадянського шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилася вона - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зважаючи на те, що відповідач матеріальної допомоги на її утримання не надавав, її мати ОСОБА_3 звернулася з позовом про стягнення аліментів та згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.09.2011 вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з його доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.08.2011 року, до її повноліття.
На підставі вказаного рішення, за заявою її матері було відкрито виконавче провадження. Однак відповідач ухилявся від сплати аліментів, що стало підставою для призначення управлінням праці та соціального захисту населення Уманського району відповідно до Закону України тимчасової допомоги з 01.07.2013 по 30.11.2013 в розмірі 363,00 грн. та з 01.12.2013 по 31.12.2013 в розмірі 385,80 грн.
В подальшому її мати відмовилася від стягнення аліментів на утримання дочки, подавши до державної виконавчої служби відповідну заяву від 27.10.2021.
Так, довідкою відділу державної виконавчої служби від 27.12.2022 підтверджується заборгованість відповідача по сплаті аліментів на її утриманні, яка становить станом на 27.10.2021: зі сплати аліментів на утримання дитини - 133415,42 грн.; штрафні санкції, у зв'язку із несвоєчасною сплатою аліментів в сумі 87847,92 грн. на користь стягувача.
Також зазначає, що ОСОБА_3 в інтересах малолітньої доньки у 2013 вперше звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: служба у справах дітей Уманської міської рад, прокурор міста Умань Черкаської області, про позбавлення батьківських прав.
Однак, рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2013 по справі №705/2651/13-ц було відмовлено повністю у позові, зокрема, через те, що позивач не надала суду доказів того, що відповідач своєю поведінкою чи відношенням до дитини, будь яким чином негативно впливав на моральний розвиток дитини, а також не надала доказів обставинам, на які посилалася у своєму позові.
Так, у рішенні суд вказував, що ухилення від виконання будь якого юридичного обов'язку - це акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Батько вважається таким, що ухиляється від обов'язку по вихованню дитини, якщо він ні усно, ні письмово не спілкується з нею, не проявляє щонайменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість.
За таких обставин суд вважав, що матеріалами справи не доведено факт умисного ухилення від виконання відповідачем свого обов'язку по вихованню дитини.
Незважаючи на таке рішення, відповідач самоусунувся від спілкування з нею, перестав цікавитися її життям, не виявляв бажання спілкуватися з нею та приймати участь у її вихованні, не дбав про її нормальне самоусвідомлення, не сприяв засвоєнню загальновизнаних норм моралі та не надавав доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».
З 2014 року вона проживає у місті Івано-Франківськ та на цей час зареєстроване місце її проживання за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, наголошує, що з того часу відповідач жодного разу не бачився з нею та навіть не прагнув цього, більше того, вона не отримувала від батька жодних подарунків чи просто іграшки на свій день народження, що свідчить про вольове небажання відповідача виконувати відносно неї батьківські обов'язки, покладені на нього Законом.
На сьогоднішній день їй виповнилося 16 років, вона практично не пам'ятає батька та не має до нього ніяких почуттів. Останній, зрештою, й не прагне спілкуватися із дочкою, навіть у телефонному режимі.
Відповідач своєю поведінкою фактично свідомо ігнорує її, спричиняє для неї негативне психоемоційне навантаження та порушує усталене, звичне і зрозуміле для неї життя.
Фактично її мати забезпечила її гідні умови проживання та гармонійну атмосферу оточення. У новій сім'ї, створеній матір'ю, між нею та чоловіком матері та іншими родичами склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, й повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей.
У відповідності до психологічної характеристики її психоемоційного стану психолог виявила її емоційну прихильність до матері, братика та вітчима, якого вона називає татом. Також важливими особистостями вона вважає бабусю та дідуся по материнській лінії, які є значними для неї. В ході дослідження також було встановлено відсутність психологічної прихильності до рідного батька, та її відношення до нього як зневажливе, бажання відсторонитися від нього.
Також довідки з навчальних установ підтверджують, що її навчанням та життям цікавилася лише мати та вітчим, біологічний батько взагалі не цікавився нею, не відвідував батьківські збори, не спілкувався з педагогічним персоналом тощо. Її вихованням займалася мати, яка постійно підтримувала контакти з наставником, відвідувала батьківські збори, дбала про здоров'я та розвиток доньки, брала участь у громадських ініціативах тощо.
Загалом усі питання щодо виховання вирішуються самостійно матір'ю та без участі і підтримки з боку відповідача, який самоусунувся від її виховання, що на думку позивача, свідчить про те, що відповідач не займається її вихованням, не виявляє до неї батьківського піклування, не бере участі в її житті, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться її навчанням, не спілкується з нею та не відвідує її, а також не надає матеріальної допомоги на її утримання та не готує її до самостійного життя.
Усі ці факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.
Крім того, сам факт її звернення до суду з цим позовом, є свідченням не піклування щодо неї її батьком.
Просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, від представника позивача - адвоката Белей О.Б. надійшла письмова заява, у якій просить суд розгляд справи проводити у її відсутність та у відсутність її довірителя, позивача ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримують та просять суд позов задовольнити.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшло письмове клопотання, у якому просять суд розгляд справи проводити у відсутність їх представника, позовні вимоги підтримують та просять суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у визначеному порядку, шляхом направлення рекомендованого повідомлення та розміщення відповідного оголошення на офіційному сайті суду, про причини неявки суд не повідомляв, відзиву або будь-яких заяв щодо розгляду справи у його відсутність, на адресу суду не надходило.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, врахувавши позицію позивача, представника позивача та представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ч.1 та ч.3 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частинами 2, 3 статті 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п. 15 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з принципом ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач ОСОБА_2 , актовий запис про народження № 304, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Умані Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області.
Згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2011 року з відповідача ОСОБА_2 стягувалися аліменти на користь матері позивача ОСОБА_3 , на утримання позивача ОСОБА_1 , починаючи з 30.08.2011 і до її повноліття.
На виконання вказаного рішення було відкрито виконавче провадження, що підтверджується постановою державного виконавця Уманського міського відділу ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції від 12.10.2011 № 29317360.
Згідно довідки відділу державної виконавчої служби у місті Умань Уманського району Черкаської області виданої 27.12.2022 за вих. № 34255-8/26.9-29, виконавче провадження № 29317360, яке було розпочато 18.10.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.10.2011 було завершено на підставі заяви стягувача. Із матеріалів виконавчого провадження встановлено, що сплата аліментів боржником не здійснювалася систематично, у зв'язку з чим виникла заборгованість за виконавчим провадженням станом на 27.10.2021, а саме: 133415,42 грн. - зі сплати аліментів на утримання дитини; 87847,92 грн. - штрафні санкції, у зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів та 13843,54 грн. - виконавчий збір. В межах цього виконавчого провадження державним виконавцем було застосовано арешт майна (коштів) боржника, тимчасове обмеження у праві користування транспортними засобами, у праві користування зброєю, у праві полювання, у праві виїзду за межі України, до повного виконання своїх зобов'язань, покладених рішенням суду.
У відповідності до повідомлення управління праці та соціального захисту населення Уманського району, ОСОБА_3 призначена соціальна допомога в зв'язку з ухиленням боржника від сплати аліментів з 01.07.2013 по 30.11.2013 у розмірі 363,00 грн. та з 01.12.2013 по 31.12.2013 у розмірі 385,80 грн.
Крім того, мати позивача ОСОБА_3 зверталася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини, а саме позивача по справі ОСОБА_1 , але згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2013 у задоволенні позову було відмовлено.
Згідно психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин позивача по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданої ТОВ «Серденько» Центр психологічної допомоги дітям «Серденько», наданої з метою дослідження дитячо-батьківських відносин із біологічним батьком та особистісних психоемоційних характеристик, встановлено, що за результатами діагностичного дослідження, станом на 10.01.2023 психоемоційний стан дитини врівноважений та стабільний. У міжособистісних сімейних відносинах найбільшу емоційну прихильність дитина виражає до матері та вітчима. Психоемоційний зв'язок із біологічним батьком відсутній. Дівчина виражає бажання відсторонитись від нього та не має бажання підтримувати дитячо-батьківські стосунки. Марина добре проходить кризу підліткового віку, що характеризується незначним коливанням рівня самооцінки. Психоемоційний стан стабільний врівноважений. Дівчина цілеспрямована, комунікабельна та дружелюбна. Тривожність та агресія відсутні. У дитини відкрита потреба у турботі та увазі зі сторони значимих дорослих.
Згідно письмових пояснень баби та діда позивача - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , позивач разом зі своєю матір'ю ОСОБА_7 з червня 2007 року по вересень 2008 року та з липня 2011 року по грудень 2013 року, проживали разом з подружжям ОСОБА_8 у с. Старі Бабани Уманського району. Батько дитини ОСОБА_2 проживав у місті Умані, до дитини жодного разу не приїздив, не цікавився її життям, здоров'ям, духовним та фізичним розвитком, не займався її вихованням, а також не надавав ніякої матеріальної допомоги на її утримання та не забезпечував її одягом, продуктами харчування у інший спосіб. Дівчина у цей час відвідувала дитячий садок «Лісовичок» у с. Старі Бабани та навчалася у Старобабанівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.
Згідно довідки, виданої директором Старобабанівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області 16.01.2023 за № 03, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчалася у Старобабанівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Уманської районної ради Черкаської області з 01.09.2012 по 24.12.2013, про що є підтверджуючий запис у алфавітній книзі запису учнів № 57.
Крім того, ОСОБА_1 навчалася у Ліцеї № 15 Івано-Франківської міської ради у період з 2013 року до 2019 року і за період навчання батько дитини - ОСОБА_2 в Ліцеї батьківські збори не відвідував, не контактував з класним керівником початкової ланки ОСОБА_9 , щоб поцікавитися успіхами своєї дитини, що підтверджується довідками Ліцею № 15 Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 11.01.2023 № 11 та від 12.01.2022 № 3.
Згідно інформації Ліцею ім. Івана Пулюя Івано-Франківської міської ради Департаменту освіти на науки Івано-Франківської міської ради, наданої 17.01.2023 за № 13, позивач ОСОБА_1 навчається у Ліцеї імені Івана Пулюя Івано-Франківської міської ради у 42 групі (11 клас) з вересня 2019 року. За час навчання ОСОБА_1 батько, ОСОБА_2 , жодного разу не був у ліцеї, не відвідував батьківські збори, не цікавився навчанням дочки та її досягненнями у ліцейному житті, участі у вихованні та утриманні дочки не бере. Мати дівчинки, ОСОБА_10 , займається вихованням дочки на належному рівні, постійно підтримує контакти з наставником, відвідує батьківські збори, дбає про здоров'я та розвиток дочки, бере участь у всіх громадських ініціативах класу. Також договір про надання послуг з навчання від 01 серпня 2022 року укладався матір'ю позивача - ОСОБА_10 .
Із характеристики ліцеїстки 42 групи Ліцею імені Івана Пулюя Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 , підписаної директором ліцею та наставником групи, також слідує, що мати ліцеїстки ОСОБА_10 постійно цікавиться поведінкою та навчанням доньки, допомагає наставнику у вирішенні питань групи, бере участь у всіх громадських ініціативах класу. Батько, ОСОБА_2 , не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться шкільним життям, поведінкою та навчальними досягненнями доньки.
Крім того, на адресу суду надійшов висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (витяг з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.05.2023 № 639), у відповідності до якого, орган опіки та піклування вивчив матеріали справи та 28.03.2023 на адресу проживання ОСОБА_2 працівниками Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради було направлено листа із запрошенням з'явитися у Службу на бесіду, проінформовано, що у разі неможливості з'явитися особисто, він може надіслати на електронну чи поштову адреси Служби свої письмові пояснення щодо заявленого позову. крім того, відповідного листа направлено на адресу Служби у справах дітей Уманської міської ради з проханням відвідати відповідача за місцем проживання, з метою проведення з ним бесіди та з'ясування всіх обставин справи.
23.03.2023 в телефонній розмові відповідач повідомив, що не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, проінформував, що не спілкується з донькою, не сплачував аліменти. Повідомив, що звернеться до Служби у справах дітей, щоб написати відповідні пояснення. Працівники Служби у справах дітей Уманської міської ради в телефонній бесіді повідомили, що ОСОБА_2 з'явився у Службу у справах дітей Уманської міської ради та надав пояснення, зазначивши, що не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав стосовно доньки, повідомив, що тривалий час з нею не спілкувався, зв'язків не підтримує, в тому числі в телефонному режимі.
25.04.2023 на електронну адресу Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надійшов лист Служби у справах дітей Уманської міської ради з долученими письмовими поясненнями ОСОБА_2 , написаними в присутності начальника Служби О.Декарчука, згідно з якими він повідомив, що: «не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4 , з позовом ознайомлений. З часу переїзду доньки з матір'ю до м. Івано-Франківська не спілкувався, не цікавився її життям, матеріально не допомагав. Питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини просить розглянути за його відсутності». Питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 26.04.2023 у присутності позивача та прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таке ухилення має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не надають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ними загально визначених норм моралі; не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу; не створюють умов для отримання ними освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов'язків.
Позбавлення особи батьківських прав є винятковою мірою, що тягне за собою відповідно до ст. 166 СК України надзвичайні правові наслідки як для батьків, так і для дітей.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц.
Згідно з ч.1 ст. 18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку.
В усіх діях щодо дітей суди, адміністративні чи законодавчі органи, повинні першочергова приділяти увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України», «М.С. проти України» сказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
При вирішенні судом вимог позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батьків до дітей, бажання спілкуватися і брати участь у їх вихованні.
У постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 311/563/20 роз'яснено, що тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що нею передбачені випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України) і при цьому, Верховний Суд дійшов переконання, що особисте звернення дитини до суду з позовом про позбавлення батька батьківських прав є чітка позиція дитини, яка підтверджує, що сам факт звернення з таким позовом є підтвердженням невиконання батьком своїх батьківських обов'язків.
Викладені вище факти свідчать про те, що відповідач не бажає приділяти своїй дочці увагу, спілкуватися з нею, брати участь в її вихованні, тобто можна стверджувати, що він свідомо, умисно нехтує своїми батьківськими обов'язками.
При визначенні найкращих інтересів дітей в кожній справі необхідно враховувати наступне: інтересам дітей найкраще відповідає збереження її зв'язку із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності їх вини.
Виходячи з системного аналізу наведених в рішенні норм СК України, Закону України «Про охорону дитинства», а також практики Європейського суду з прав людини, суд констатує, що наявність обставин порушення прав дитини та невиконання батьківських обов'язків має бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача.
Судом враховується, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи доведено сукупністю належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, які могли б бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав стосовно його неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням особистого звернення дитини до суду з позовом, а також досліджених доказів по справі, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, та їх достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд прийшов до висновку, що відсутні сумніви щодо достовірності встановлених обставин, а тому, врахувавши позицію відповідача при розгляді засідання комісії Служби у справах дітей, та інші встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач внаслідок своєї винної поведінки дійсно свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно своєї доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вказує на порушення прав дитини, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 і таке рішення буде відповідати інтересам дитини, сприятиме її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом позов задоволено, а позивач при зверненні до суду просила звільнити її від сплати судового збору і судом, враховуючи вимоги ст. 8 Закону України «Про судовий збір», було задоволено таке клопотання, судовий збір у розмірі 1073,60 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 7, 19, 150, 155, 164 СК України, ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 206, 258, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Р. В. Піньковський