Справа №701/1155/23
Номер провадження2/701/430/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - В.Л. Маренюка
за участю секретаря - Н.В. Філіпчак
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 до ТОВ "ФК Айконс" та третьої особи: приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача та третьої особи про визнання виконавчого напису нотаріуса таким що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.
На підставу своїх вимог спирається на те, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис № 60062 від 11.06.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС» заборгованість в розмірі 28 636,59 грн.
Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 957364 від 12.08.2020 укладеним із ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» правонаступником усіх прав і обов'язків якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», правонаступником усіх прав і обов'язків якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС».
Стягнення заборгованості проводиться за період з 12.08.2020 по 25.05.2021.
Сума заборгованості за кредитним договором складає 28 636,59 грн.
Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна згідно Єдиного реєстру нотаріусів не діє.
Позивач Вважає, що виконавчий напис № 60062 від 11.06.2021 приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 17.11.2023 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явились, але надали суду заяву, в який просили справу розглядати у їх відсутності та підтримують позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Айконс", був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, причини неявки визнані поважними невідомі, заяв та клопотань про розгляд справи у його відсутність чи відкладення розгляду справи не надходило, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі зібраних доказів у його відсутність, оскільки суд, враховуючи вимоги ст. 128 ЦПК України, вважає, що відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, тому справу розглянуто у його, відповідача, відсутність.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна, в судове засідання не з'явилась. Про час та місце проведення судового засідання повідомлена завчасно та належним чином.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис № 60062 від 11.06.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС» заборгованість в розмірі 28 636,59 грн.
Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 957364 від 12.08.2020 укладеним із ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» правонаступником усіх прав і обов'язків якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», правонаступником усіх прав і обов'язків якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС».
Стягнення заборгованості проводиться за період з 12.08.2020 по 25.05.2021.
Сума заборгованості за кредитним договором складає 28 636,59 грн.
Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна згідно Єдиного реєстру нотаріусів не діє, у зв'язку із анулюванням в 2021р. свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку.
Так, згідно зі статтею 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.
26.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та не чинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.
Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Однак, не зважаючи на те, що судовим рішення були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріуси продовжують вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені та не забезпечені іпотекою.
Отже, починаючи з 22.02.2017 нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 11.06.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14. Кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічна позиція закріплена в постанові ВС від 15.04.2020 року № 158/2157/17.
Позивач не підписував в будь-який спосіб вищевказаний кредитний договір з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та сторона позивача констатує той факт, що наданий відповідачем нотаріусу примірник кредитного договору не був посвідчений нотаріально.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічна позиція закріплена в постанові Великої палати Верховного Суду від 21.09.2021 року № 910/10374/17.
У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 310/9293/15ц зазначено, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й встановити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.
Таким чином, відсутні докази на підтвердження того, що позивач визнавав наявність кредитних правовідносин за кредитним договором на підставі якого вчинений виконавчий напис, та наявність боргу.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронні правочини оформляються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції, чинній на момент укладення Договору, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції», зокрема, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також ст. 3 ч. 1 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Наданий нотаріусу примірник Кредитного договору містять лише зазначення інформації про Сторони. В той же час, подані в якості доказу копія Кредитного договору не може вважатися належним та достовірним доком, оскільки не підтверджує факт підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам спеціального Закону.
Таким чином, інформація про використання позивачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, ґрунтується на припущеннях та не підтверджена об'єктивними доказами.
Позивач зазначає, що ніколи в будь-який спосіб не отримував одноразовий ідентифікатор, яким ніби то, був підписаний Кредитний договір, об'єктивних доказів того, що позивач отримав, а тим більш використав одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору, позивачем не надано, що в свою чергу не спростовано відповідачем, та інших, зокрема письмових або електронних доказів, які б відповідали вимогам процесуального законодавства щодо належності, допустимості або достатності доказів відповідачем не надано.
Інформація з сайту ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Вказаний висновок також узгоджується із висновком викладеним у постанові Великої Палат Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Таким чином, долучені витяги з сайту ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» щодо використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є неналежними, не допустимими доказами, а тому суд не може їх брати до уваги.
З огляду на викладене, надана відповідачем нотаріусу паперова копія Кредитного договору не відповідає вимогам ст.ст. 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України, щодо достовірності та достатності доказів, та не можуть бути доказом факту укладення договору.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц).
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не доведено факту волевиявлення позивача на укладення Кредитного договору з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» слід дійти висновку, що відповідний правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином позивачем не набуті, а правовідносини за ним не виникли, тому спірний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги - такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС» пред'явило виконавчий напис № 60062 від 11.06.2021 для виконання до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни, на підставі якого приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 66348887 від 02.08.2021.
Згідно відповіді приватного виконавця №52653 від 03.11.2023 на виконання виконавчого напису № 60062 від 11.06.2021, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 66348887 від 02.08.2021 з ОСОБА_1 стягнуто 7 119,80 грн.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: 1) набуття або збереження майна; 2) набуття або збереження за рахунок іншої особи; 3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України). Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Враховуючи, що підставою отримання відповідачем грошових коштів був виконавчий напис № 60062 від 11.06.2021, який слід визнати таким, що не підлягає виконанню, сума в розмірі 7 119,80 грн. вважається безпідставно набутою та підлягає поверненню, оскільки правова підстава згідно якої набуті грошові кошти за рішенням суду не існуватиме.
Таким чином, з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС» підлягає стягненню на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 7 119,80 грн.
Верховний Суд у своїй постанові від 19.10.2022 по справі № 743/1481/21 зазначив наступне: «Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Позивач є споживачем фінансових послуг, а спірний виконавчий напис вчинений на підставі кредитного договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» встановлює пільги щодо сплати судового збору. У вказаній статті відсутня підстава щодо звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав. Але ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вказівки про вичерпність переліку випадків для звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Отже, процесуальне законодавство не обмежує коло Законів України, які можуть встановлювати підстави для звільнення від сплати судового збору. Тому Позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки зазначена норма прямо вказує на звільнення споживача від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Разом з цим, згідно п. 7 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року № 10), оскільки стаття 5 Закону № 3674-VI не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, зокрема, ст. 22 Закону України від 22 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».
На виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляю, що Позивач у зв'язку із розглядом справи поніс витрати на професійну правничу (правову) допомоги в розмірі 5 500,00 грн.(п'ять тисяч п'ятсот гривень), на виконання умов п. 2 Додатку № 1 від 25.10.2023 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/23 від 25.10.2023 укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери» та скріплений електронними підписами сторін.
На даний час позивачем надано суду копію платіжної квитанції (інструкції) від 12.11.2023р. про оплату ним Адвокатському бюро «Калінін і Партнери» 1000 грн. по Договору № б/н/23 від 25.10.2023р., тому таку сума і підлягає до стягнення з відповідача як фактично понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу.
Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 18, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 39, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Мінюсту України № 296/5 від 22.02.2012 року,суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задоволити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни № 60062 від 11.06.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» заборгованість в розмірі 28 636,59 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», (код ЄДРПОУ 44334170, вул. Зарічна, буд.1б, оф. 236, м. Київ, 02132), на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 7119,80 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», (код ЄДРПОУ 44334170, вул. Зарічна, буд.1б, оф. 236, м. Київ, 02132), на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 1000 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», (код ЄДРПОУ 44334170, вул. Зарічна, буд.1б, оф. 236, м. Київ, 02132), в дохід держави судовий збір в сумі 1073,60 грн.
В решті частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя В.Л. Маренюк