ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 340/5859/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року (суддя Кармазина Т.М.) в справі № 340/5859/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій з відмови у перерахунку основного розміру пенсії з 01 березня 2023 року без застосування обмеження максимальним розміром у зв'язку з індексацією згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році"; зобов'язання здійснити перерахунок основного розміру пенсії з 01 березня 2023 року без застосування обмеження максимальним розміром у зв'язку з індексацією згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році".
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування обмеження пенсії максимальним розміром при проведенні її виплати ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року виплату нарахованої пенсії з урахуванням сум індексації, встановленої постановою Кабінету міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На думку апелянта, позивачем пропущено строк звернення до суду, адже позовні вимоги стосуються перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 року.
Звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, яка набрала чинності 20 травня 2023 року.
Урядом не приймалось рішень щодо збільшення посадових окладів або інших складових грошового забезпечення, тому відсутні підстави для перерахунку пенсії ні підставі оновленої довідки станом на 01 лютого 2022 року.
Звертає увагу, що з квітня 2021 року відповідач позбавлений функцій фінансування виплати пенсії, фінансування цих виплат здійснюється централізовано Пенсійним фондом України.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та йому з 10 листопада 2009 року призначена довічна пенсія за вислугу років на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення.
У березні 2018 року у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення поліцейських ліквідаційною комісією УМВС України в Кіровоградській області з метою перерахунку пенсії позивача складена та направлена до ГУ ПФУ в Кіровоградській області довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, за нормами, чинними за січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського.
На підставі цієї довідки ГУ ПФУ в Кіровоградській області у квітні 2018 року проведено перерахунок основного розміру пенсії позивача, починаючи з 01 січня 2016 року.
ДУ «ТМО МВС України по Кіровоградській області» виготовлено та направлено до ГУ ПФУ в Кіровоградській області довідку №9510 від 31 травня 2021 року про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до якої розмір грошового забезпечення за посадою, яку позивач займав на день звільнення, становить 21 208,07 грн.
Позивач звертався до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою, у якій просив провести перерахунок його пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі цієї довідки. Проте відповідачем відмовлено.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року по справі № 340/7986/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області» №9510 від 31 травня 2021 року та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем у січні 2022 року здійснено перерахунок пенсії, призначеної позивачу за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з 85% відповідних сум грошового забезпечення, з 01 грудня 2019 року.
З 01 березня 2023 року загальний розмір пенсії склав 22 050,62 грн., де 18 026,86 грн. - основний розмір пенсії; 2 523,76 грн. - індексація ОСНП 2022; 1 500,00 грн. - індексація ОСНП 2023. При цьому застосовано обмеження максимального розміру пенсії та позивачу виплачувалася пенсія у розмірі 20 930,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром.
На цю заяву відповідач надав позивачу відповідь від 29 червня 2023 року, у якій повідомив, що було проведено перерахунок пенсії та вказано, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини щодо обмеження пенсії максимальним розміром регулюються нормами Закону №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не нормами Закону №3668, тобто обмеження пенсії максимальним розміром є протиправним.
Також судом першої інстанції зазначено, у спірних відносинах положення постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 суперечить приписам Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому підлягають застосуванню відповідачем і судом, а закон не передбачає випадків обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, визначеним за результатами перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення, як це зробив відповідач у спірних відносинах.
Попри наявність у постанові № 168 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв'язку із проведенням її індексації чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 10 листопада 2009 року у розмірі 85% грошового забезпечення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року в справі № 340/7986/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області» №9510 від 31 травня 2021 року та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
На виконання судового рішення в справі № 340/7986/21 ГУ ПФУ у січні 2022 року проведено перерахунок пенсії, виходячи з 85% відповідних сум грошового забезпечення, з 01 грудня 2019 року.
З 01 березня 2023 року загальний розмір пенсії позивача становив 22 050,62 грн., де 18 026,86 грн. - основний розмір пенсії; 2 523,76 грн. - індексація ОСНП 2022; 1 500,00 грн. - індексація ОСНП 2023. При цьому застосовано обмеження максимального розміру пенсії та позивачу виплачувалася пенсія у розмірі 20 930,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром.
Відповідач повідомив позивача листом від 29 червня 2023 року, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Спірним в цій справі є питання правомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закону № 2262-ХІІ).
08 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Відповідачем у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що приведені вище норми Закону № 2261-ХІІ та Закону № 3668-VI суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Висновок суду в цій справі відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом в постанові від 30 серпня 2022 року в справі № 440/994/20.
Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - постанова № 168) установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
В цьому випадку відповідачем проведено індексацію розміру пенсії позивача з 01 березня 2023 року на підставі постанови № 168, проте після індексації обмежено максимальний розмір пенсії.
Суд зауважує, що на час набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 168, якою установлена індексації пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, законодавцем не внесено будь-яких змін до правових норм, які регулюються спірні правовідносини, зокрема, до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та статті 2 Закону № 3668-VІ.
Суд звертає увагу, що наявність у пункту 2 постанови № 168 положення про підвищення пенсій з 01 березня 2023 року відповідно у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, не дає відповідачу підстави для зменшення розміру пенсії позивача при нарахуванні індексації внаслідок застосування обмеження максимального розміру пенсії.
Частинами першою - третьою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
В цьому випадку постанова Кабінету Міністрів України № 168 як нормативно-правовий акт не відповідає приписам Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, тобто правовому акту, який має вищу юридичну силу, тому до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не підзаконний нормативно-правовий акт, яким є постанова № 168, в частині індексації пенсії тільки в межах максимального розміру пенсії.
Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції в цій справі.
Доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позовні вимоги стосуються перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 року, є хибними, адже позивачем заявлено вимоги стосовно виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 березня 2023 року.
Посилання апелянта на внесення постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а також не відсутність рішень Уряду щодо збільшення посадових окладів або інших складових грошового забезпечення, що свідчить про відсутність підстав для перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки станом на 01 лютого 2022 року, виходять за межі предмету доказування, адже питання перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки з 01 лютого 2022 року не є предметом позову в цій справі.
Суд зауважує, що усі доводи апелянта стосуються підстав для перерахунку пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення, проте це питання не порушувалось позивачем та не досліджувалось судом першої інстанції.
Доводи апелянта, що з квітня 2021 року відповідач позбавлений функцій фінансування виплати пенсій, яке здійснюється централізовано Пенсійним фондом України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279, суд визнає безпідставними, адже питання фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат не є предметом спору у цій справі. Крім того, саме до компетенції територіальних органів Пенсійного фонду належить питання перерахунку та виплати перерахованої пенсії.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року в справі № 340/5859/23 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року в справі № 340/5859/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 12 грудня 2023 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко