ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 280/468/23
Головуючий суддя І інстанції - Конишева О.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року в адміністративній справі №280/468/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12628-49 від 17.02.2022 року на суму 31371,56 гривень виданої Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити з інтегрованої картки ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відомості щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 31371.56 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 17.02.2022 №Ф-12628-49 в частині зобов'язання ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 24104,08 грн.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці ОСОБА_1 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність» шляхом виключення самостійно нарахованої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сум заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 24104,08 грн.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірна вимога була прийнята останнім з дотриманням приписів чинного законодавства, оскільки позивач перебувала на обліку як фізична особа-підприємець та була платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача містяться записи: від 12.04.2006 про державну реєстрацію ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця; від 04.03.2020 про припинення ОСОБА_2 підприємницької діяльності.
17.02.2022 Головним управління ДПС у Запорізькій області була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12628-49 з якої вбачається, що станом на 31.01.2022 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 31371.56 грн.
Не погодившись з правомірністю прийняття наведеної вимоги, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржена вимога в частині зобов'язання позивача сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 24104,08 грн. є протиправною і підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до п.п. 4 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
При цьому, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, в тому числі та, яка обрала спрощену систему оподаткування, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як свідчать встановлені обставини справи, заборгованість за вимогою про сплату недоїмки утворилась внаслідок щомісячного нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску а саме: за 2017 рік по строку 09.02.2018 року автоматично нараховано єдиний внесок у сумі 8448,00 грн.; за 2018 рік-9828,72 грн (3723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць); за 2019 рік -11016,72 грн (4173 грн. х 22 відсотки 918,06 грн. в місяць); за 1 квартал 2020 року по строку 21.04.2020 року - 2078,12 грн. (мінімальна заробітна плата 2020 року 4723 грн. х 22 відсотки = 1039,06 грн. в місяць, за квартал, з урахуванням карантину з березня 2020 року, відповідно 1039,06 грн. х 2 =2078,12 грн.).
Відповідно відомостей з трудової книжки позивача НОМЕР_2 , остання у періоди з 25.09.2014 року по 31.10.2018 року працювала у ТОВ «Аріста» та з 07.06.2019 по 31.01.2020 працював у ПП «ЛІБРА-ЛАЙН». Отже, в період з 01.01.2017 по 31.10.2018 та в період з 07.06.2019 по 31.01.2020 роботодавець сплачував за працівника ЄСВ.
В свою чергу, відомостей, які б спростовували наведені обставини, відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, надано не було.
Крім того, з матеріалів справи видно, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 по справі №280/1998/20, що набрало законної сили, визнано протиправною та скасовану Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області №Ф-12628-49У від 11.05.2019 у частині вимоги від ОСОБА_1 сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 15720 грн. 54 коп.
Так в рішенні суду зазначено, що оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період з 01.01.2017 по 31.10.2018, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити підприємницьку діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності нарахування відповідачем єдиного внеску у розмірі 24104.08 грн. та необхідності скасування спірної вимоги на зазначену суму з зобов'язанням здійснення відповідного коригування в інтегрованій картці.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року в адміністративній справі №280/468/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.Є. Чередниченко