ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 р.Справа № 554/6106/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 02.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Савченко Л.І., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, по справі №554/6106/23
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив скасувати постанову начальника Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Карабліна Сергія Івановича № 323 від 03.07.2023 року про накладення адміністративного стягнення у сумі 5100 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС України) та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач надав письмові пояснення, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача надав до суду заяву в якій просив судове засідання проводити без фіксування.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 29 червня 2023 року на ім'я ОСОБА_1 видано мобілізаційне розпорядження щодо явки до військового комісаріату на 30.06.2023 року на 8 год.
Відповідно до Довідки виданої Релігійною організацією «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні» від 11 квітня 2022 року № 1974, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об'єднання Свідків Єгови в Україні».
03 липня 2023 року Полтавським об'єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки відносно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, у зв'язку із неявкою до органу оборони і мобілізації.
03 липня 2023 року Полтавським об'єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки винесено постанову № 323 . Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 порушив правила військового обліку в особливий період, не повідомивши у належний термін орган ведення військового обліку про істотні зміни у облікових даних, що підлягають оперативному уточненню (зміні). А саме, не з'явився до органу ведення військового обліку по мобілізаційному розпорядженню до військової частини, чим порушив підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, за що передбачена адміністративна відповідальність, визначена ст. 210-1КУпАП . Враховуючи те, що в Україні діє особливий період (воєнний стан) з 24.02.2022 р. діяння (бездіяльність) ОСОБА_1 підпадає під ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн.
Не погодившись з постановою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим на те органом відповідно до вимог КУпАП, права ОСОБА_1 , як під час складання протоколу, так і під час розгляду справи були дотримані, а вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП є доведеною та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 03.07.2023 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено Указами Президента України до сьогодні.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, в Україні з 24 лютого 2022 року діє особливий період.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період (ч. 1).
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (ч. 3).
Відповідно до ч.2 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, що 03.07.2023 Полтавським об'єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки відносно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, у зв'язку із неявкою до органу оборони і мобілізації.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що є особою, яка з врахуванням гарантій, встановлених ч. 4 ст. 35 Конституції України , на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а тому на переконання позивача, останній не мав обов'язку з'являтись у військову частину, що свідчить про безпідставність ухвалення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Так, за приписами частини першої статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судовим розглядом встановлено, що 29 червня 2023 року на ім'я ОСОБА_1 видано мобілізаційне розпорядження щодо явки до військового комісаріату на 30.06.2023 року на 8 год.
Також, відповідно до протоколу від 03.07.2023 позивачу було роз'яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 03.07.2023 о 14 год. 50 хв., що підтверджується підписом останнього.
Вказаний протокол містить пояснення позивача, в яких останній зазначив, що 28.06.23 коли йому надавались повістки на відправку, він повідомив в кабінеті № 84, що по повістках прийде, але нікуди не поїде бо надав всі необхідні документи про неможливість проходження військової служби за релігійними переконаннями.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про розгляд справи 03.07.2023 позивач не заперечував.
Колегія суддів зазначає, що як встановлено, ч.4 ст.35, статей 64, 65 Конституції України ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статей 1, 4, 5 Закону України «По альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень. Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. На альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення. Альтернативну службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній, комунальній власності або переважна частка у статутному фонді яких є в державній або комунальній власності, діяльність яких у першу чергу пов'язана із соціальним захистом населення, охороною здоров'я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України. Види діяльності, якими можуть займатися громадяни, які проходять альтернативну службу, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 року №195 затверджено Перелік видів діяльності, якими можуть займатися громадяни, що проходять альтернативну (невійськову) службу, в якому зазначено, зокрема, охорона здоров'я та соціальна допомога.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час війни не визначена.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч.2 ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб». Відповідно до ч.3 ст.18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права задекларовано, що свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише обмеженням, які встановлено законом і які є необхідними для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров'я і моралі, так само як і основних прав та свобод інших осіб.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи містять заяви адресовані відповідачу і отримані ним від 14.06.2023 та 29.06.2023 зі змісту яких вбачається, що позивач згоден виконувати свій громадський обов'язок перед державою, але щоб від не був пов'язаний з військовою службою.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає, що в період дії воєнного стану та згідно Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та №65/2022, не обмежуються конституційні права та свободи людини та громадянина, передбачені ч.4 ст.35 Конституції України, також діє Закон України «По альтернативну (невійськову) службу» та Перелік видів діяльності, якими можуть займатися громадяни, що проходять альтернативну (невійськову) службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 року №195.
Судова колегія зазначає, що у зв'язку з не прибуттям позивача до органу ведення військового обліку по мобілізаційному розпорядженню у визначений час (30.06.2023) у відповідача не виникло обов'язку запропонувати позивачу проходити альтернативну службу піл час мобілізації замість проходження військової служби, а тому не було порушено прав та законних інтересів позивача.
Так, відповідно до ч.2 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
03 липня 2023 року Полтавським об'єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки винесено постанову № 323.
Як вбачається зі змісту вказаної постанови ОСОБА_1 порушив правила військового обліку в особливий період, не повідомивши у належний термін орган ведення військового обліку про істотні зміни у облікових даних, що підлягають оперативному уточненню (зміні). А саме, не з'явився до органу ведення військового обліку по мобілізаційному розпорядженню до військової частини, чим порушив підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, за що передбачена адміністративна відповідальність, визначена ст. 210-1КУпАП . Враховуючи те, що в Україні діє особливий період (воєнний стан) з 24.02.2022 р. діяння (бездіяльність) ОСОБА_1 підпадає під ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки не було допущено порушень.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Доводи апелянта, що останній належить до релігійної організації Свідків Єгови, звертався до відповідача про заміну виконання військового обов'язку на час мобілізації невійськовою службою, та з врахуванням гарантій, встановлених ч. 4 ст. 35 Конституції України , на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягає призову на військову службу під час мобілізації і не мав обов'язку з'являтись у військову частину, колегія суддів відхиляє, оскільки ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ, передбачено обов'язок громадян під час мобілізації з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), а не виконання встановленого обов'язку є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що є наслідком притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.210-1 КУпАП.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною і підстави для її скасування відсутні.
Щодо інших доводів апелянта, то вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 02.10.2023 по справі №554/6106/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич