ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 р.Справа № 539/2492/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Алтухова О.С., вул. Монастирська, 17, м. Лубни, Лубенський, Полтавська, 37500, повний текст складено 03.10.23 року по справі № 539/2492/23
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 29.06.2023 серії БАД № 054950 винесену службовою особою управління патрульної поліції в Полтавській області, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП відносно нього закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.06.2023 позивач отримав копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 29.05.2023 серії БАД №054950 про притягнення його до адміністративної відповідальності. Внесені до постанови дані не читаються, а тому йому не зрозуміло ні змісту ні суті цієї постанови, а також дані службової особи, яка її винесла. Зазначає, що дійсно, автомобіль ТОYОТА САМRУ НОМЕР_1 зупинений працівником патрульної поліції поблизу м. Полтави, нібито за перевищення швидкості. Йому пред'явлено фотознімок на приладі TruСАМ, з якого не вбачається хто перебував за кермом автомобіля під час руху транспортного засобу. В салоні автомобіля він перебував не один. Знаку населений пункт він не бачив. На його заявлене клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання та реєстрації транспортного засобу у зв'язку з віддаленістю місця проживання, хворобою, військовим станом та постійними повітряними тривогами, йому відмовлено. Натомість позивачу видано повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції через два дні на 29.05.2023 на 19 годину, тобто ці події відбувалися в п'ятницю, а запросили його на понеділок. Враховуючи віддаленість його проживання, комендантську годину, він фізично не зміг би з'явитися саме на 19 год, не порушуючи комендантську годину.
Зазначає, що повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції про дату, час і місце розгляду справи проведено з порушенням встановленого порядку і не підтверджується належними і допустимими доказами, тому відповідачем допущено порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.10.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним висновком суду першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.10.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що автофіксація швидкості руху автомобіля, здійснена без співставлення з дорожніми знаками, іншими об'єктами, які б вказували на те, що транспортний засіб на момент фіксації рухався у певному населеному пункті чи ділянці траси. Суд першої інстанції не дослідив належним чином факту відсутності знаків ліворуч узбіччя та на розподільчій смузі.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що доводи позивача, які викладені в апеляційній скарзі є такими, що не відповідають дійсності та є його спробою уникнути від відповідальності, тоді як рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що постановою поліцейського від 29.05.2023 серії БАД № 054950 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за те, що він 26.05.2023 близько 09 год. 56 хв., керуючи транспортним засобом ТОYОТА САМRУ НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 100 км/год, при цьому перевищив максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті с. Супрунівка, по вул. Київська, 26. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCam, чим порушив п. 12.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, постановою поліцейського від 29.05.2023 серії БАД № 054950 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за те, що він 26.05.2023 близько 09 год. 56 хв., керуючи транспортним засобом ТОYОТА САМRУ НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 100 км/год, при цьому перевищив максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті с.Супрунівка, по вул. Київська, 26. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCam, чим порушив п. 12.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як визначено пунктами 8.1 - 8.2-1 Правил дорожнього руху, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками.
Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, у ході розгляду даної справи необхідно встановити чи здійснювався позивачем рух на транспортному засобі зі швидкістю, що перевищує більш як на двадцять кілометрів на годину та саме в межах населеного пункту.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Слід зазначити, що лише фіксація вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Матеріалами справи підтверджено, що швидкість транспортного засобу ТОYОТА САМRУ НОМЕР_1 зафіксовано на лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 №ТС001013.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходів до зупинки порушника.
Правильність реалізації у приладі Trucam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Таким чином, достовірність інформації про порушення Правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam.
Відповідно до пункту 8.2-1 ПДР дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Аналогічні положення закріплені пункту 10.1.1 ГОСТ - ДСТУ 4100:2014.
Разом з тим, з долученої до матеріалів справи фотокартки File:1685094994_rF000_0526_095634.jmf не можливо встановити наявності дорожного знаку 5.49 (5.45) "Початок населеного пункту", відповідно до вимог п. 8.2-1 ПДР України.
Колегія суддів зазначає, що згідно з ПДР дорожній знак 5.49 позначає - "Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
Докази наявності знаку 5.49 необхідні для визначення законності накладення адміністративного стягнення ще й тому, що ПДР України також передбачений дорожній знак 5.51 - "Початок населеного пункту", який містить і означає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Отже, згідно з ПДР знак 5.49 позначає не лише найменування населеного пункту, а й його початок. При цьому, місце встановлення такого знаку співпадає з фактичними межами забудови населеного пункту. Таким чином, зона дії знаку 5.49. поширюється на ділянку автодороги від місця його установлення до знаку 5.52 "Кінець населеного пункту" (місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах).
В матеріалах справи належні та допустимі докази розміщення знаку 5.49 відсутні.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду зазначеної справи, судом апеляційної інстанції направлено запит до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області, в якому просив надати відомості, а саме чи було встановлено на автомобільній дорозі М-03 "Київ-Харків-Довжанський", населений пункт с. Супрунівка, прив'язка км+ 331+500, 333+100 дорожні знаки 5.49 (5.45) "Початок населеного пункту" станом на 26.05.2023, чи було встановлено дорожні знаки обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху, чи були розміщені такі знаки над проїзною частиною, чи дублювався вищезазначий знак на розділювальній смузі, над проїзною частиною та на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Відповідно до наданої відповіді від 12.12.2023 Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області повідомлено, що ведення щоденного обліку наявності технічних засобів організації дорожнього руху нормативними документами щодо експлуатаційного утримання доріг не передбачено.
Щодо посилань відповідача на листи ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл", якими зазначено про наявність на автомобільній дорозі М-03 "Київ-Харків-Довжанський", населений пункт с. Супрунівка, прив'язка км+ 331+500, 333+100 дорожніх знаків, зокрема 5.49 (5.45), колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані відомості не доводять їх наявність станом на 26.05.2023.
Колегія суддів враховує, що у зв'язку із початком повномасштабного збройного вторгнення військами російської федерації на територію України, по всій території України було закликано населення до демонтажу дорожніх знаків початку та кінця населених пунктів з метою дезорієнтації агресора.
Однак, в межах розгляду даної справи відповідачем не доведено, чи були відновлені вказані знаки на час здійснення позивачем, вказаного в постанові, адміністративного правопорушення.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Вищевикладене у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі спростовує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 122 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, факт порушення особою вказаних Правил дорожнього руху, в оскаржуваній постанові відповідачем не доведено.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.10.2023 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.10.2023 по справі № 539/2492/23 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови та закриття провадження у справі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 29.06.2023 серії БАД № 054950 винесену командиром взводу № 1 роти № 3 батальйоную, старшим лейтенантом Громою Д.Ю. Управління патрульної поліції в Полтавській області та провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова
Повний текст постанови складено 13.12.2023 року