ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року справа №200/328/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Компанієць І.Д. , Гайдара А.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 р. у справі № 200/328/23 (головуючий І інстанції Крилова М.М. ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії ,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №914210101267 від 15.12.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 - шахтарі періоди роботи з 01.01.2017 по 22.04.2019 на «шахті «Північна» ДП «Торецьквугілля» у якості машиніста підземної установки 3 розряду з повним робочим днем на підземній роботі, з 02.06.2010 по 19.12.2010 на підприємстві Горлівська виконавча дирекція з ліквідації шахт ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств у якості машиніста підземної установки 2 розряду, з 01.07.2021 по 30.09.2022 на ВП шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» у якості електрослюсаря 4 розряду підземного з повним робочим днем під землею та повторно розглянути заяву від 14.09.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з моменту отримання цього права.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №914210101267 від 19.12.2022 року про відмову в переведенні ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 14.09.2022 року та зарахувати до пільгового стажу за Списком №1-шахтарі періоди роботи з 01.01.2017 року по 22.04.2019 року на «шахті «Північна» ДП «Торецьквугілля» у якості машиніста підземної установки 3 розряду з повним робочим днем на підземній роботі, з 02.06.2010 року по 19.12.2010 року на підприємстві Горлівська виконавча дирекція з ліквідації шахт ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств у якості машиніста підземної установки 2 розряду, з 01.07.2021 року по 30.09.2022 року на ВП шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» у якості електрослюсаря 4 розряду підземного з повним робочим днем під землею..
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом зобов'язано розглянути заяву позивача від 14 вересня 2022 року, проте заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах датується 11 листопада 2022 року, про що свідчить додана позивачем до позову копія заяви № 2834 про від 11.11.2022.
Суд не врахував, що позивач звернувся до відповідача із заявою № 2834 від 11.11.2022, а не з 14.09.2022, щодо перерахунку пенсії-перехід на інший вид пенсії за віком по Списку № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Ураховуючи те, що позивачем було подано відповідачу усі необхідні документи лише 11.11.2022, датою подачі заяви слід вважати саме 11 листопада 2022 року, а ні 14 вересня 2022 року, як помилково зазначає суд. Так, серед поданих на розгляд Відповідача документів були довідки про підтвердження наявного трудового стажу № 16/896-1, 16/895 та 16/896-2, які датовані 17.10.2022, що є підтвердженням того, що 14 вересня 2022 року не може бути датою подачі заяви позивачем.
Скаржник стосовно періоду роботи з 02.06.2010 року по 19.12.2010 року на підприємстві Горлівська виконавча дирекція з ліквідації шахт ДІЇ «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» зазначає, що суд помилково не врахував, що зазначена робота не підтверджена атестацією робочих місць, тобто дані системи персоніфікованого обліку про спеціальний стаж не містять номера та дати наказів про проведення атестації робочих місць. Остання атестація робочих місць відбулася згідно наказу по вищевказаному підприємству 02.06.2005 № 81.
Наявність результатів проведеної атестації робочих місць за умовами праці після затвердження Порядку № 442 є обов'язковою умовою для визначення пільгового стажу.
Скаржник наголошує, що суд неправомірно не врахував, що законодавець для врахування пільгового стажу за Списком № 1 вимагає наявність двох умов: підтвердження документами відповідних умов праці, тобто наявність відповідних записів у трудовій книжці та результати атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, відсутність однієї з вище перелічених умов не дає право призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону № 1058.
Щодо періоду роботи з 01.07.2021 р. по 30.09.2022р. на ВП «шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» скаржник зазначає, що законодавець чітко визначає, що трудова книжка є підтверджуючим документом стажу роботи лише у періоди до набрання чинності Закону № 1058. До 31.12.2003 стаж зараховується згідно записів трудової книжки, а з 01.01.2004 - відповідно до даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За період з 01.07.2021 по 30.09.2022 страхові внески не були сплачені, отже суд прийшов до помилкового висновку, що відповідач неправомірно не зарахував цей період роботи до страхового та пільгового стажу позивача.
Щодо зобов'язання зарахувати до пільгового стажу позивача період з 01.07.2017 по 22.04.2019, згідно оскаржуваного рішення від 19.12.2022 № 914210101267 він є зарахованим.
Також, суд не врахував, що у даному випадку відповідач має право діяти на власний розсуд, у зв'язку з чим суд мав зобов'язати вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, а не зобов'язувати його вчиняти певну дію та приймати конкретно визначене рішення.
Крім того, щодо розподілу судових витрат, скаржник зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАСУ при частковому задоволені позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до абзацу першого резолютивної частини адміністративний позов позивача задоволено частково. Проте в порушення частини 3 статті 139 КАСУ стягнуто судовий збір у повному розмірі, а саме у розмірі 1073,60 грн.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
14 вересня 2022 року позивач, звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою №2369, про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах та 14.10.2022 року та 11.11.2022 на вимогу Пенсійного органу доносив документи для повторного сканування.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.12.2022 (18.11.2022) №914210101267 ОСОБА_1 було відмовлено у переході з пенсії по інвалідності на пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 через те, що при переході на пенсію за віком, пенсія зменшувалась. Також, до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №1 не враховано період з 02.06.2010 по 19.12.2010, оскільки дані системи персоніфікованого обліку про спеціальний стаж не містять номера та дати наказів про проведення атестації робочих місць та період роботи з 01.07.2021 по 30.09.2022 у зв'язку з несплатою підприємством страхових внесків.
За даними у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 , щодо спірних періодів, останній працював: з 08.02.2008 року по 19.12.2010 року на підприємстві Горлівська виконавча дирекція з ліквідації шахт ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств у якості машиніста підземної установки 2 розряду; з 13.01.2011 року по 22.04.2019 року на «шахті «Північна» ДП «Торецьквугілля» у якості машиніста підземної установки 3 розряду з повним робочим днем на підземній роботі; з 02.07.2019 року переведений на ВП шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» у якості електрослюсаря 4 розряду підземного з повним робочим днем під землею. Записи про звільнення чи переведення відсутні.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за п.1 ч.2 статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року, а також документальне підтвердження зайнятості працівника повний робочий день за відповідною професією.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Матеріали справи свідчать, що трудова книжка позивача містить достатні дані для визначення зазначеного періоду в якості пільгового стажу. Вказане підтверджується наданими позивачем документами (довідками, наказами про проведення атестації).
Щодо посилання на відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 по справі №227/545/17.
Також, такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у справі №520/15025/16-а, у якій Велика палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
Стосовно посилання відповідача, щодо не зарахування стажу, на те що підприємством на якому працював позивач не сплачено страхові внески, колегія суддів зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
У справах № 490/12392/16-а, № 638/5795/17, № 683/1814/16-а Верховним Судом зроблено висновки, що внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. При цьому, Верховний Суд не досліджував питання чи нараховувались позивачам у цих справах, але не сплачувались страхувальниками страхові внески. Сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 04.09.2018 року у справі № 482/434/17, від 30 вересня 2019 року у справі №316/1392/16-а.
Щодо посилання суду першої інстанції, як на підставу відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи за відсутності в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форми ОК-5) даних щодо номеру та дати наказів про проведення атестації робочих місць, суд зазначає, що у відповідності до вимог чинного законодавства пільговий стаж позивача у спірний період як вже зазначалось підтверджується записами у трудовій книжці.
Також, як зазначалось, на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці та передані до системи персоніфікованого обліку . Працівник не може відповідати за неналежний порядок подання підприємством документації обліку спецстажу, отже вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Щодо посилання скаржника на зарахування до пільгового стажу позивача періоду з 01.07.2017 по 22.04.2019, згідно оскаржуваного рішення від 19.12.2022 № 914210101267, суд зазначає, що вказані обставини не підтверджуються наданими відповідачем до оскаржуваного рішення розрахунком зарахованого стажу.
Щодо посилання скаржника на те, що судом безпідставно зобов'язано розглянути заяву позивача від 14 вересня 2022 року, проте заява позивача про призначення пенсії за віком га пільгових умовах датується 11 листопада 2022 року, суд зазначає, що допущена судом описка не є підставою для зміни або скасування рішення суду.
Таким чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі - Порядок № 22-1) та Порядком № 637, які підтверджують роботу позивача.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування спірних періодів роботи до спеціального стажу.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Отже суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до стажу (пільгового).
Посилання відповідача на не врахування судом тієї обставини, що у даному випадку відповідач має право діяти на власний розсуд, суд зазначає наступне.
Дискреційними повноваженнями є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Однак, у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд в частині зарахування спірних періодів роботи.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018 справі № 816/303/16.
Щодо посилання скаржника на помилковість стягнення судового збору у повному обсязі, суд зазначає, що Аналіз прохальної частини адміністративного позову дозволяє дійти висновку, що характер спору є немайновим, а усі заявлені вимоги носять похідний характер.
Так, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
Якщо вимога підлягає вартісній оцінці, судовий збір при перегляді судового рішення в частині позовних вимог вираховується та сплачується лише щодо частини судового рішення яка переглядається.
Таким чином, попри часткове задоволення вимог позивача, з огляду на відсутність оспорюваної суми, що підлягає стягнення за судовим рішенням, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення судового збору у повному розмірі.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 р. у справі № 200/328/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 р. у справі № 200/328/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 13 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
А.В. Гайдар