ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року справа №360/60/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 р. у справі № 360/60/23 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-
УСТАНОВИВ:
24 січня 2023 року Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - позивач, ХНУВС) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі, в сумі 43020,06 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідач проходила службу в Національній поліції України з 01 вересня 2020 року по 23 серпня 2022 року.
Наказом ХНУВС від 19 серпня 2020 року № 245 о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ та зараховано курсантом ХНУВС з 01 вересня 2020 року. Між відповідачем, ХНУВС та ГУНП України в Луганській області 01 вересня 2020 року укладено контракт № 506 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.
Наказом ХНУВС від 23 серпня 2022 року № 310 о/с відповідача відрахували з числа курсантів та звільнили зі служби в Національній поліції України за пунктом 6 частиною першою статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Згідно з Довідками-розрахунками витрат, пов'язаних з утриманням курсанта, складених відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ХНУВС на загальну суму 43020, 06 грн.
Наведені розрахунки Відповідачем не оскаржувались.
З метою надання можливості ОСОБА_1 добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з утримання у ХНУВС, останній направлено повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у ВНЗ із специфічними умовами навчання, від 25 жовтня 2022 року вих. № 7/69 на мобільний номер телефону (використовуючи мобільний застосунок “Viber”), який зазначено в контракті про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських від 01 вересня 2020 року, у зв'язку з тим, що інші засоби зв'язку з відповідачем були недоступні. Копія підтвердження викладеної інформаціє додається.
Станом на день звернення до суду відповідач добровільно не відшкодувала кошти пов'язані з її утриманням.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 р. у справі № 360/60/23 в задоволенні позову - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Харківський національний університет внутрішніх справ використав всі можливі засоби комунікації для повідомлення ОСОБА_1 про зобов'язання відшкодувати витрати пов'язанні утримання у ВНЗ МВС України та надав відповідні докази суду.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно із витягом з наказу ХНУВС від 19 серпня 2020 року № 245 о/с “По особовому складу”, копія якого наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 прийнято на службу до Національної поліції України та призначено на посаду курсанта 1-го курсу факультету № 2 ХНУВС за спеціальністю 262 “Правоохоронна діяльність” (термін навчання - 3 роки), за напрямом підготовки “оперуповноважені для підрозділів карного розшуку” із 1 вересня 2020 року, присвоївши спеціальне звання “рядовий поліції” та спеціальний жетон.
Між ХНУВС, ОСОБА_1 та Головним управлінням Національної поліції України в Луганській області укладено контракт про здобуття освіти за спеціальністю “Правоохоронна діяльність” у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, від 01 вересня 2020 року № 506. Строк дії контракту до 01 вересня 2026 року.
Згідно із абзацом сьомим пункту 3 розділу ІІІ вказаного Контракту відповідач взяла на себе зобов'язання у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції в період навчання на заочній формі та протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України “Про національну поліцію”.
Відповідно до витягу з наказу ХНУВС від 23 серпня 2022 року № 310 о/с “По особовому складу” ОСОБА_1 , курсанта 3-го курсу факультету № 2, з 23 серпня 2022 року відраховано з числа курсантів та звільнено за одноразове грубе порушення навчальної (службової) дисципліни, правил внутрішнього розпорядку ВНЗ відповідно до пункту 2.1 Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів МВС від 07.09.2009 № 381 та пункту 6 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” зі служби в поліції (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Згідно із довідкою № 4/479-д про фактичні витрати, пов'язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 у ХНУВС, загальна сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача за період з 01 вересня 2020 року по 23 серпня 2022 року, становить 43020,06 грн, у тому числі: грошове забезпечення - 5272,92 грн; продовольче забезпечення - 19351,02 грн; медичне забезпечення - 167,67 грн; речове забезпечення - 5938,96 грн; вартість комунальних послуг і спожитих енергоносіїв - 12290,03 грн.
Позивачем складено повідомлення б/н та б/д про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, яким повідомлено ОСОБА_1 , що вона зобов'язана протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення відшкодувати МВС України в особі ХНУВС витрати, пов'язані з утриманням її у вищому навчальному закладі в повному розмірі за весь період навчання. Роз'яснено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування буде здійснюватися в судовому порядку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову, що призведе до суттєвого збільшення суми заборгованості за рахунок судових витрат та витрат виконавчого провадження.
Вказані повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати та довідка про фактичні витрати разом із супровідним листом від 25 жовтня 2022 року № 7/69 направлені ОСОБА_1 25 жовтня 2022 року за допомогою мобільного додатку “Viber” на мобільний номер телефону відповідача НОМЕР_1 , зазначений особисто курсантом у контракті про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, від 01 вересня 2020 року № 506.
Станом на дату розгляду справи сторонами не надано доказів відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно із частиною першою статті 59 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 72 Закону № 580-VIII визначено, що професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 580-VIII підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Згідно із частиною четвертою статті 74 Закону № 580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Приписами частини п'ятої статті 74 Закону № 580-VIII визначено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, визначає Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 (далі - Порядок № 261).
Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС (пункт 2 Порядку № 261).
Пунктом 3 Порядку № 261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку № 261).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Судом встановлено, що між позивачем, відповідачем та ГУНП в Луганській області 01 вересня 2020 року укладено контракт № 506 про здобуття освіти за спеціальністю “Правоохоронна діяльність” у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, згідно із абзацом сьомим пункту 3 розділу ІІІ якого ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству внутрішніх України витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції в період навчання на заочній формі та протягом трьох років після закінчення навчання.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Контракту сторони несуть відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим Контрактом.
Контракт від 01 вересня 2020 року № 506 підписаний відповідачем особисто.
Тобто, підписуючи вказаний контракт, відповідач ознайомилася з його змістом та усвідомлювала, що у разі розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції в період навчання на заочній формі, вона зобов'язана відшкодувати навчальному закладу фактичні витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, та свідомо погодилася на виконання таких умов.
При цьому жодних зауважень щодо змісту вказаного контракту, зокрема, щодо видів витрат, які в разі настання відповідних умов має відшкодувати відповідач, вказані документи не містять.
Згідно із довідкою № 4/479-д загальна сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, складає 43020,06 грн.
Суд зазначає, що курсанти, які навчаються в ХНУВС, перебувають на повному державному забезпеченні. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).
Враховуючи, що відповідача звільнено з органів поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), що підпадає під абзац сьомий пункту 3 розділу ІІІ Контракту від 01 вересня 2020 року № 506, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 обов'язку відшкодувати ХНУВС витрати у сумі 43020,06 грн на її утримання за період навчання за грошове, продовольче, речове забезпечення та вартість комунальних послуг і спожитих енергоносіїв.
З викладених вище положень статті 74 Закону № 580-VIII та пункту 8 Порядку № 261 слідує, що право на звернення до суду за відшкодуванням витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі, виникає у позивача лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та за умови дотримання позивачем пункту 5 Порядку № 261 в частині вручення (надіслання) особі повідомлення про відшкодування витрат.
Враховуючи наведене нормативне регулювання та праворозуміння, суд вважає, що позивач мав вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача - звернутися до суду.
Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення навчального закладу, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2021 року по справі № 520/11540/19, від 30 серпня 2022 року по справі № 480/8200/20, від 14 грудня 2022 року по справі № 520/5837/2020 та від 13 січня 2023 року по справі № № 440/2692/20.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що для досудового врегулювання спору позивач мав вручити відповідачу під підпис або надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах особової справи, повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, міг звернутися до суду.
Позивачем суду не надано доказів направлення ОСОБА_1 такого повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення або його вручення під підпис.
Суд зауважує, що Порядком № 261 не передбачено можливості надіслання повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів у будь-який інший спосіб, не визначений в пункті 5 цього Порядку, у тому числі й на мобільний номер телефона відповідача через мобільний застосунок “Viber”, тобто альтернативним засобом зв'язку.
Вищезазначене свідчить про те, що позивач не надав суду допустимих доказів, що ним відповідачу запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі.
Щодо необхідності врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 17 листопада 2022 року в справі № 560/5541/20, про що наголошує позивач, суд зазначає, що згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Правовий висновок Верховного Суду, викладений у вказаній ухвалі, у даному випадку є незастосовним, оскільки стосується застосування статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини четвертої статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно із частиною першою статті 17 КАС України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Встановлені судом обставини свідчать, що станом на час звернення до суду з цим позовом позивачем не дотримано обов'язкового досудового порядку врегулювання спору, що має передувати зверненню до суду з позовом у цій категорії справ, а саме не надано суду доказів надання відповідачу часу на добровільне відшкодування вартості витрат та відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, що на даний час унеможливлює відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, у судовому порядку та є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог через їх передчасність.
Щодо тверджень позивача, що наслідком неврахування судом направлення відповідачу повідомлення із зобов'язанням відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, альтернативними засобами зв'язку, як доказу звернення до відповідача для досудового врегулювання спору, стане неможливість взагалі відшкодувати кошти, витрачені на утримання курсанта в університеті, та неповернення цих коштів до бюджету, суд наголошує, що на даний час у позивача право вимоги відсутнє через недотриманням ним обов'язкового досудового порядку врегулювання спору, визначеного Порядком № 261, а отже і строк звернення до адміністративного суду обчислюватиметься з моменту сплину 30 діб з дати вручення (надіслання) відповідачу повідомлення у спосіб, визначений пунктом 5 цього Порядку, та відмови останнього у відшкодуванні витрат.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Позивачем суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 р. у справі № 360/60/23 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 р. у справі № 360/60/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко