ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року справа №200/1291/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі № 200/1291/23 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2) про: визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії №052530003530 від 25 січня 2023 року; зобов'язання повторно розглянути заяву від 16 січня 2023 року про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи зазначених у трудовій книжці НОМЕР_1 від 11.01.1982 року та періоду роботи з 1979 року по 1980 рік відповідно до довідки №Г-464-22 від 05.12.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, досягнувши пенсійного віку, 16.01.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №052530003530 від 25 січня 2023 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 29 років.
Відповідач 1 при призначенні пенсії не врахував періоди роботи, зазначені у його трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 11.01.1982 року, оскільки в ній дописана дата народження та періоду роботи з 1979 року по 1980 рік відповідно до архівної довідки №Г-464-22 від 05.12.2022 року, оскільки ім'я та по-батькові в ній написано скорочено.
Наголошує, що згідно записів у трудовій книжці на момент звернення позивача чітко видно періоди роботи і можливо ідентифікувати дати праці незалежно від формулювань у трудовій книжці.
Позивач не погоджується з таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, тому звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі № 200/1291/23 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №052530003530 від 25 січня 2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 січня 2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 від 11.01.1982 року та періоду роботи з 1979 року по 1980 рік відповідно до довідки №Г-464-22 від 05.12.2022 року з дати його первинного звернення - 16.01.2023 року.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач 16.01.2023 року звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до вищезазначеного Головним управлінням ПФУ в Чернігівській області, який опрацьовував заяву за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років.
Зазначає, що страховий стаж позивача становить 25 років 01 місяць 02 дні, що є недостатнім для призначення пенсії на підставі ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідач 1 при призначенні пенсії не врахував періоди роботи, зазначені у його трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 11.01.1982 року, оскільки в ній дописана дата народження та періоду роботи з 1979 року по 1980 рік відповідно до архівної довідки №Г-464-22 від 05.12.2022 року, оскільки ім'я та по-батькові в ній написано скорочено.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України. Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 16.01.2023 року звернувся до відповідача 2 з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №052530003530 від 25 січня 2023 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 29 років.
Зокрема, за результатами розгляду документів наданих позивачем, до загального страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи: зазначені у його трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 11.01.1982 року, оскільки на титульній сторінці дописана дата народження та період роботи з 1979 року по 1980 рік відповідно до архівної довідки №Г-464-22 від 05.12.2022 року, оскільки ім'я та по-батькові в довідці скорочено.
З зазначених причин відповідач вважає, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж - 29 років, страховий стаж позивача складає 25 років 01 місяць 02 дні.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу при призначені пенсії за віком позивачу спірних періодів роботи, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 113 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 29 років.
Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України “Про пенсійне забезпечення”.
Згідно зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 11.01.1982р. підтверджено роботу у спірному періоді, зокрема: з 02.09.1979 по 09.11.1980 в колгоспі ім. Жданова трактористом відділення №4, звільнений у зв'язку з призовом до лав Радянської армії.
Згідно з архівними довідками Межівського архівного відділу Синельниківського району Дніпропетровської області від 23.11.2022 року, 24.11.2022 року, 25.11.2022 року, 28.11.2022 року, 29.11.2022 року позивач дійсно працював в зазначеному колгоспі, проте відповідач 1 не прийняв до уваги записи у трудовій книжці та архівних довідках.
Робота позивача в колгоспі ім. Жданова підтверджена також довідками трудового архіву виконавчого комітету Межівської селищної ради від 05.12.2022 року №Г-464-22, №Г-465-22 та № №Г-466-22. При цьому, в довідці від 05.12.2022 року №Г-464-22 зазначено, що згідно книги обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу ім. Жданова села Богданівка Межівського району Дніпроперовської області ім'я позивача вказано як ОСОБА_1 тобто, спірна довідка містить посилання на книгу обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу, а у трудовій книжці ім'я та по-батькові позивача зазначено вірно.
Стосовно твердження позивача про допис дати народження суд зазначає, що трудова книжка позивача містить дату народження, тому не врахування зазначеній у ній записів є протиправними діями з боку пенсійного органу, оскільки відповідачем 2 не наведено коли і ким зроблено такий допис.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідач 1 не виконав приписів, передбачених частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV і не витребував додаткові документи, що підтверджують спірні періоди роботи позивача.
Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З зазначених підстав суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність не зарахування відповідачем 2 до страхового стажу позивача спірних періодів роботи.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 не прийнятих відповідачем 1 спірних періодів є протиправною і ці періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, після скасування судом спірного рішення №052530003530 від 25 січня 2023 року відповідач 1 зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 16.01.2023 року і прийняти рішення з урахуванням зарахованих судом до страхового стажу спірних періодів роботи з дати первинного звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі № 200/1291/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі № 200/1291/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко