Справа №363/5924/23 Головуючий в суді І інстанції Дьоміна О.П.
Провадження № 33/824/4841/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Мельника Я.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 19 жовтня 2023 року у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, що фактично мешкає в АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення в межах санкції цієї статті у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.
Не погоджуючись із цією постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що місцевим судом не враховано, що поліція при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього не вказала в чому саме полягало психологічне та фізичне насильство, що за законом є обов'язковим, та вказує на відсутність об'єктивної сторони даного правопорушення.
Ствержує, що між подружжям виникла словесна перепалка, яку розпочала потерпіла, при цьому, що вона визнає, що сама зламала собі палець, що не може кваліфікуватись як домашнє насильство.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а потерпіла ОСОБА_2 вказувала, що домашнього насильства її чоловік щодо неї не вчиняв, між ними просто відбулася побутова сварка, зазначала, що вона сама вдарилася рукою об стіл, крім цього, стверджує, що до поліції жодних заяв вона не подавала, лише підписала те, що писали поліцейські, які приїхали за повідомленням лікаря, який надавав їй швидку медичну допомогу.
Крім цього, ОСОБА_2 подала до суду заяву, зміст якої збігається з її доводами в суді апеляційної інстанції, в якій вона просила закрити провадження у справі відносно її чоловіка ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним 07.10.2023 року відносно своєї дружини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Однак, суд апеляційної інстанції не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, зі змісту протоколу серії ВАБ №973237 від 13.10.2023 року вбачається, що 07.10.2023 року близько 00 год. 10 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 сімейну сварку психологічного та фізичного характеру.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, необхідно виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якими доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, погрози фізичною розправою та агресивна провокація на конфлікт не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 беззаперечно вбачається, що між ними виникла сварка побутового характеру та в результаті необережності ОСОБА_2 сама пошкодила собі палець.
Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі серії ВАБ №973237, а саме «вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 сімейну сварку психологічного та фізичного характеру», не дозволяють зробити висновок про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного та фізичного насильства відносно ОСОБА_2 , а й про завдання внаслідок цього будь-якої шкоди її фізичному або психічному здоров'ю.
Суд звертає увагу на те, що сама по собі сварка між особами, за відсутності доказів на підтвердження завдання фізичного або психічного насильства та, внаслідок таких дій, шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілого, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Таким чином, висновок місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не повною мірою грутується на матеріалах справи та законі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , з урахуванням пояснень в суді та заяви ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, заслуговують на увагу, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 19 жовтня 2023 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Ярослав МЕЛЬНИК