КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/14646/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ Справа № 753/6770/18
07 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
- Верланов В.І.
при секретарі - Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Коренюк А.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про усунення від прав на спадкування,та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, про усунення від прав на спадкування,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про усунення від прав на спадкування.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка включає в себе таке майно: частини квартири АДРЕСА_1 .
Після смерті батька вона, як спадкоємець першої черги спадкування за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України, звернулась у встановлений законом строк до Другої Чернігівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Окрім неї, із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулись ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які є його сином та дочкою, відповідно, від першого шлюбу.
Вважає, що відповідачів необхідно усунути від прав на спадкування з огляду на таке.
У 2013 році ОСОБА_5 захворів на рак голодної кишки з канцероматозом органів черевної порожнини 4 стадії 4 клінічної групи, у зв'язку із чим потребував постійного догляду, лікування та турботливого ставлення.
05 квітня 2013 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Медікс-рей Інтернешнл Груп» було укладено договір про надання медичних послуг, та згідно з додатком до нього, уповноваженою особою, яка має право на отримання інформації про стан здоров'я ОСОБА_5 , була вона.
Лікування ОСОБА_5 потребувало значних грошових витрат, які забезпечувала вона, яка, при цьому, неодноразово зверталась до відповідачів з проханням надати допомогу в лікуванні їх батька, однак вони постійно ухилялись від надання такої допомоги, у тому числі, й матеріальної, хоча і мали таку можливість, й у час, коли батько перебував у безпорадному стані, не цікавились його станом здоров'я.
Нею було взято на себе обов'язок по сплаті лікування батька, яке включало надання послуг лікарів, обстеження та купівлю ліків на зальну суму 447 312 грн.
Через тяжку хворобу ОСОБА_5 потребував лікування за кордоном, й ТОВ «Медікс-рей Інтернешнл Груп» було направлено батька в лікарню, розташовану в Тель-Авів (Ізраїль), в якій він перебував з 30 квітня 2013 року по 12 лютого 2015 року, із певною періодичністю, й на лікування було витрачено 42 550 доларів та 10 984 шекелі. Вона супроводжувала батька на лікуванні за кордоном, вимушена була користуватись авіа-послугами, що вимагало від неї значних витрат (81 876 грн.).
Постійний супровід нею батька був обумовлений тим, що він перебував у хворобливому стані під дією сильних ліків, не міг самостійно переміщатись, вимагав сторонньої допомоги, періодично приймав знеболювальні ліки, які впливали на його здатність керувати своїми діями.
За таких обставин її батько не міг самостійно вчиняти дрібні правочини, такі як, придбання ліків, оформлення правчинів із надання послуг лікарями, не міг самостійно забезпечувати умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та лікування. А тому її супровід батька був необхідний та відбувався безперервно з моменту виявлення хвороби у 2013 році й до останнього дня його життя.
У той же час, відповідачі не надавали жодної допомоги батьку (спадкодавцеві) під час його хвороби протягом 2013-2015 років, не піклувались про нього та не цікавились станом його здоров'я, у період, коли він через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані, потребував стороннього догляду, допомоги, піклування та матеріального утримання.
Посилаючись на положення ч.ч. 5,6 ст. 1224 ЦК України просить усунути відповідачів від права на спадкування спадщини, відкритої внаслідок смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У квітні 2021 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа - Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, про усунення від прав на спадкування.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 .
У визначений законом строк вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
Їй відомо, що із заявами про прийняття спащини також звернулись діти ОСОБА_5 від першого шлюбу- ОСОБА_3 й ОСОБА_4 , а також їх спільна з померлим дочка ОСОБА_1 .
За заявами спадкоємців, які відповідно до ст. 1261 ЦК України, є спадкоємцями першої черги за законом, Другою Чернігівською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 1056/2015 щодо померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Вважає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають бути усунені від прав на спадкування спадщини, яка відкрита після смерті ОСОБА_5 з огляду на таке.
У 2013 році ОСОБА_5 захворів на рак голодної кишки з канцероматозом органів черевної порожнини 4 стадії 4 клінічної групи, у зв'язку із чим потребував постійного догляду, лікування та турботливого ставлення.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ухилялись від надання допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані, потребував стороннього догляду, піклування та матеріального утримання, вони не надавали жодної допомоги спадкодавцеві під час його хвороби протягом 2013-2015 років, не піклувались про нього та не цікавились його здоров'ям. ОСОБА_1 та спадкодавець прохали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про допомогу, однак вони ухилились від її надання.
Вона хоча й визнає, що ОСОБА_1 взяла на себе обов'язок по сплаті лікування батька, й здійснювала постійний його супровід, який був обумовлений тим, що останній перебуваючи у хворобливому стані під дією сильних ліків самостійно майже не міг переміщуватись, йому була необхідна стороння допомога, однак у день смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ні ОСОБА_3 й ОСОБА_4 , ані ОСОБА_1 поруч із ОСОБА_5 не було, адже в останні дні його життя з ним залишалась саме вона, й на підставі ч.ч.5, 6 ст. 1224 ЦК України просить усунути ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 від прав на спадкування спадщини після смерті ОСОБА_5 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про усунення від прав на спадкування, й вимог за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа - Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, про усунення від прав на спадкування, - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким усунути від права на спадкування ОСОБА_4 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що судом першої інстанції здійснювалися перешкоди щодо залучення її до розгляду справи, що виразилися у невчасному розгляді клопотання про залучення її до участі у справі як третьої особи, не направленням копії позовної заяви ОСОБА_1 .
Посилалася на те, що суд першої інстанції жодним чином не врахував уточнення позовних вимог, викладених у позовній заяві від 17 квітня 2021 року в частині їх зменшення, в якій вона просила усунути лише ОСОБА_4 від права на спадкування, і жодних вимог щодо усунення ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 не заявляла.
Вказувала на те, що судом не розглянуто заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів від 23 липня 2023 року, які для розгляду даної справи мають суттєве значення.
Крім того, судом під час допиту свідків обмежувалися права ОСОБА_1 щодо поставлення їм питання.
Також не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - Степаненко Р.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що наявність всіх обставин для задоволення позовних вимог у даній справі позивачем доведено з огляду на наявні у справі належні та допустимі докази, рішення судів в інших справах, пояснення позивача, третьої особи та покази свідків, які доводять та свідчать про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідачів, останні мали можливість її надати, проте ухилися від обов'язку щодо її надання.
Посилався на те, що суд безпідставно відмовив у проведенні засідань в режимі відеоконференції; суд проводив судові засідання, які призначені в режимі відеоконференції без проведення відеоконференції, необгрунтовано зазначивши, що представники сторін в судове засідання не з'явились, не зважаючи на те, що представники сторін з'явилися до Деснянського районного суду м. Чернігів, якому доручалось забезпечення проведення судових засідань; судом не розглянуто заяву позивача про забезпечення доказів; позивачу не було направлено позовну заяву третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору однак при цьому закрито підготовче засідання; судом не допитано усіх свідків на стороні позивача.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Степаненко Р.О. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокат Пирковська О.В. проти доводів апеляційних скарг заперечувала та просила залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2022 року, яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, й засилено постановою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання заповіту недійсним, відмовлено.
Рішенням вказаних судів встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народилося двоє дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
15 квітня 1981 року ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те,що на день смерті буде йому належати, і на те, що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_9 та ОСОБА_3 у рівних частинах кожному. Заповіт посвідчено в.о. державного нотаріуса Другої Чернігівської державної нотаріальної контори Сіліченко Е.І.
15 лютого 1985 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 розірвано.
З 17 жовтня 1987 року ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі
з ОСОБА_2 , у якому народилась дочка ОСОБА_10 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Після смерті ОСОБА_5 . Другою Чернігівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 1056/2015.
Із заявами про прийняття спадщини звернулись дружина ОСОБА_2 та діти: ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 .
Складений за життя ОСОБА_5 15 квітня 1981 року заповіт, за яким він все своє майно заповів ОСОБА_13 та ОСОБА_3 у рівних частинах кожному, посвідчено виконуючим обов'язки нотаріуса Другої Чернігівської державної нотаріальної контори Сіліченко Е. І., реєстровий номер 1-1539, від 15 квітня 1981 року.
Згідно з витягом з реєстру для реєстрації нотаріальних дій установлено,
що 15 квітня 1981 року засвідчено заповіт, який складено ОСОБА_5 ,за реєстровим номером 1-1539. ОСОБА_5 отримав примірник указаного заповіту, що підтверджується підписом.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання заповіту недійсним.
Позовну заяву мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого його дружина ОСОБА_2 і діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.
Звернувшись у встановлений законодавством строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 довідалась, що за життя її батько склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_14 у рівних частинах кожному.
Зазначений заповіт вважала недійсним з тих підстав, що підпис у ньому
не є підписом спадкодавця, останній не складав жодних заповітів за життя,
не підписував їх та не повідомляв про наміри їх складання.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони нотаріусам Другої Чернігівської державної нотаріальної контори вчиняти дії щодо видачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 10 грудня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову й заборонено Другій Чернігівській державній нотаріальній конторі вчиняти дії щодо видачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання заповіту недійсним.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2018 року, шляхом заборони Другій Чернігівській державній нотаріальній конторі вчиняти дії щодо видачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання заповіту недійсним.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2022 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року вказані рішення залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позови є необгрунтованими та недоведеними.
Такий висновок суду грунтується на нормах матеріального та процесуального права.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
При цьому відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадщину за заповітом прийняли його діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).
Встановивши, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 не довели, що спадкодавець ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані та потребував допомоги саме відповідачів, які, у свою чергу, умисно ухилялися від надання такої допомоги, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для усунення їх від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 .
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів на користь апелянтів.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Рішення суду першої інстанції є достатньо вмотивованими та містить висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2023 року.
Головуючий: Судді: