Єдиний унікальний номер 381/2124/23
Апеляційне провадження № 33/824/4519/2023
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2023 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст.130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 333559, 12.05.2023 року о 18 год. 57 хвл. у м. Фастів по вул. Стовби водій керував автомобілем Фольцваген СВ н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах з порожнини рота, виражене тремтіння пальців, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду та визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився під відеозапис.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2023 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення; накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік; стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2023 року та закрити провадження у справі.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав:
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає.
Варто зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним та достатнім доказом вини особи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було порушення п. 2.5 ПДР, яке полягало у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Таким чином, з огляду на вищевказане, вимога працівників поліції про проходження огляду на стан сп'яніння може бути пред'явлена лише до особи, яка керує транспортним засобом.
З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції здійснювали переслідування автомобіля. Після зупинки автомобіля з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебував на пасажирському сидінні. Окрім того з відеозапису вбачається, що біля пасажирських дверей стояв ОСОБА_2 , який зазначав, що саме він здійснював керування транспортним засобом та вказував на необхідність проходження огляду на стан сп'яніння саме ним.
ОСОБА_2 був допитаний в суді першої інстанції та, будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень, підтвердив факт керування транспортним засобом саме ним. Натомість матеріали про адміністративне правопорушення були складені відносно ОСОБА_1 , однак жодних доказів стосовно того, що саме він здійснював керування транспортним засобом, до суду надано не було.
З метою забезпечення принципу змагальності сторін апеляційним судом в ході розгляду справи було викликано у судове засідання представника органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення, а саме представника Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області. У виклику апеляційним судом прямо було зазначено, що ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом на підтвердження чого надав відповідні докази, у зв'язку з чим, апеляційний суд запропонував представнику Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області з'явитися в судове засідання або надати відповідні докази на підтвердження чи спростування доводів апелянта. Вказана пропозиція апеляційного суду органом поліції була проігнорована, жодного додаткового доказу про керування ОСОБА_1 транспортним засобом до суду надано не було, у зв'язку з чим апеляційний суд вирішує дану справу за наявними у ній доказами.
З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність будь-якого фіксування факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зважаючи, що з наданого самим органом поліції відеозапису вбачається перебування ОСОБА_1 в момент зупинки автомобіля на пасажирському місці, та прямі твердження ОСОБА_2 , який як на відеозаписі, так і в судовому засіданні під присягу прямо зазначив про керування транспортним засобом саме ним, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність можливості констатувати в діях ОСОБА_3 наявність складу інкримінованого йому правопорушення.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2023 року, прийняту відносно ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба