Постанова від 21.11.2023 по справі 357/3145/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/3145/20 Головуючий у 1 інстанції: Бондаренко О. В.

провадження № 22-ц/824/14273/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,

при секретарі: Курченко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Білоцерківська міська рада, про виділення в натурі частки будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним позовом, який обгрунтовували тим, що ОСОБА_4 (батьку позивача та відповідача) за життя було виділено земельну ділянку під будівництво в кількості 0,06 га по АДРЕСА_1 земельна ділянка збільшилась до 0,0901 га та на ній було побудовано будинок, якому в подальшому було присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

Згідно договору дарування від 17.03.2001 року позивачі, які були подружжям, були обдаровані ОСОБА_4 часткою в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка на двох складає 0,63 га згідно договору. Тобто, ідеальна частка кожного складає 63/200.

Після смерті батька належну йому частку в будинку у розмірі 37/100 успадкували в рівних долях його сини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 1/3 частці кожен.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 192427024 від 10.12.2019 року право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за наступними особами: ОСОБА_2 - 63/200 частини будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, відповідно до Договору дарування № 1-1147 від 17.03.2001 року та 37/300 частини будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-2713 від 28.12.2011 року, тобто 263/600; ОСОБА_3 - 63/200 частини будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, відповідно до договору дарування №1-1147 від 17.03.2001 року.

Згідно викопіювання з плану будівельного кварталу №2819 станом на 10.02.1965 року на земельній ділянці площею 900 кв.м. розташований житловий будинок під літ. А-1 на якій в подальшому було добудовано допоміжні господарські будівлі. У фактичне їх користування, згідно п.3 договору дарування від 17.03.2001 року перейшли приміщення: кімната розміром 8,9 кв.м.; кімната розміром 15,6 кв.м.; кімната розміром 9,9 кв.м.; кухня розміром 10,9 кв.м.; гараж, зазначено в плані літ «Г»; погріб, зазначено в плані літ. «а/пг».

Таким чином, договір дарування від 17.03.2001 року містить завірений нотаріально порядок користування спільним майном згідно часток співвласників в праві спільної часткової власності і який є обов'язковим для співвласників. Отже, вони спільно, як подружжя, володіють 452/600 (63/200 + 63/200 + 37/300) з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, а ОСОБА_1 належить 37/300 частин будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №2-2713 від 28.12.2011та 37/300 частини будинку, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 від 29.12.2016 року.

Відповідно, ОСОБА_1 є власником 148/600 (37/300 +37/300) частин будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд. На підставі документу «Расчет доли для отчуждения части дома АДРЕСА_1, г. Белая Церковь» було оформлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 20.10.2015, з якого вбачається наявність двох квартир під АДРЕСА_3 (площею 28,5 кв.м.). Технічний паспорт від 20.10.2015 року містить опис об'єкта: літ. «А-1»житловий будинок загальною площею 73.7 кв.м., який складається з квартири АДРЕСА_4 загальною площею 45,2 кв.м.(вітальня 1-1 розміром 16,1 кв.м.; житлова кімната 1-2 розміром 10,1 кв.м.; житлова кімната 1-3 розміром 8,9 кв.м.; кухня 1-4 розміром 6,8 кв.м.; котельня 1-5 розміром 1,1 кв.м.; санвузол 1-6 розміром 2,2 кв.м.) та квартири АДРЕСА_5 загальною площею 28,5 кв.м.(веранда 2-І розміром 3,6 кв.м.; прихожа 2- 1 розміром 13,2 кв.м., житлова кімната 2-2 розміром 11,7 кв.м.); літ «а/пг» погріб під частиною будівлі; літ. «а-1» прибудова; літ. «а2»веранда; літ. «а4»тимчасова веранда; літ. «Б-1»сарай - літня кухня; літ. «б1»сарай - прибудова; літ. «б2»сарай - прибудова; літ. «В-1»убиральня; літ «Г-1»гараж; літ. «а3»ганок; літ. «б3» ганок; літ. «г1»сходи; літ. «г2» балкон; літ. «№1» хвіртка; літ. «№2»ворота; літ. «№3» огорожа.

Як вбачається з листа КП Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації» №1939 від 08.09.2015року - «...при проведенні останньої технічної інвентаризації 10.08.2015, житловий будинок АДРЕСА_1 , було встановлено, що загальна площа житлового будинку змінилась з 74,1 кв.м. на 73,7 кв.м., та житлова площа змінилася з 46,4 кв.м. на 46,8 кв.м., за рахунок не самочинного внутрішнього перепланування та оздоблювальних робітне є самочинним та не потребує відповідних дозволів». Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки № 3210300000;04:009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , її площа складає - 0,0901 га, в тому числі: 1) 0,0676 га (3- в тому числі 1/3 частина в житловому будинку - 0,0012 га, та 0,0004 га - веранда) - гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що складає 75/100 від загальної площі земельної ділянки; 2) 0,0225 га- гр. ОСОБА_1 , що складає 25/100 від загальної площі земельної ділянки, (в тому числі 4-1/3 частина в господарській споруді - 0,0015 га).

Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. За даними технічного обстеження від 10.08.2015 площа земельної ділянки по фактичному користуванню зазначена у технічному паспорті 890 кв.м. Рішенням виконкому Білоцерківської міської ради №155 від 15.03.1961 року, за вказаним житловим будинком закріплена площа землекористування у розмірі 900 кв.м.

Відповідно до порядку користування житловим будинком, що склався, в їх користуванні, згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 10.08.2015, знаходяться кімнати квартири АДРЕСА_4 ; вітальня 16.1 кв.м., житлова кімната 10.1 кв.м., житлова кімната 8.9 кв.м., кухня 6.8. кв.м., котельня 1.1кв.м., санвузол 2.2 кв.м. будинку літ. «А- 1», а також вони користуються погребом літ. «а/пг», тимчасовою верандою літ. «а4», гаражем літ «Г-1», сходами літ. «г1», балконом літ. «г2» хвірткою №1, воротами №2, огорожею №3, свердловиною для води, каналізацією, вигрібною ямою.

Зазначав, що відповідач - ОСОБА_1 у будинку не проживає більше 20 років, майном фактично не користуються, перешкоджає в приватизації земельної ділянки, відмовляється погодити межі земельної ділянки та на свій розсуд відмежував бетонним забором частину земельної ділянки у своє користування, чим незаконно збільшив свою частку. Власником земельної ділянки є Білоцерківська міська рада, яка не заперечує проти приватизації позивачами даної земельної ділянки. Вони для приватизації земельної ділянки звернулись до ФОП ОСОБА_6 з метою виготовлення технічної документації на землю і наступною видачею акта про приватизацію.

На першому етапі оформлення приватизації до заяви, поданої в органи місцевого самоврядування, необхідно додати, зокрема, акт про погодження меж ділянки землі, підписувати, який відповідач відмовився. Також, вони звертались 13.03.2017 року до міського голови Дикого Г.А. та 13.07.2017 року до Голови постійної комісії Білоцерківської міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою із заявами, про погодження межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 без підпису погодження співвласника будинку та отримали відмову. Добровільно здійснити поділ домоволодіння відповідач не погоджується. Вони, як власники, обмежені у повному володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном, оскільки залежать від іншого власника часток у вказаному будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, а тому змушені звернутися за захистом своїх прав до суду.

Тому, просили виділити їм в натурі в рахунок їх частини в житловому будинку загальною площею 73,7 кв.м. з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , які складають 452/600 домоволодіння, з припиненням на нього прав спільної часткової власності, в окрему квартиру, згідно з висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної по справі;

визнати за ОСОБА_2 в частці 263/600 та ОСОБА_3 в частці 63/200 право власності на неї як на самостійний об'єкт права власності; встановити порядок користування земельною ділянкою кадастровий номер 3210300000:04:009, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0901 га, виділивши у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , земельну ділянку згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної по справі; стягнути судові витрати з відповідача на їх користь.

Заперечуючи проти позову, 27 травня 2020 року представник відповідача, адвокат Кузьменко Є.А., подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позовні вимоги є незаконними та такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вказував, що позивачами в позові здійснюється посилання на законодавство, відповідно до якою проводиться виділ частки в натурі земельної ділянки, яка перебуває у власності, а земельна ділянка, яка є предметом розгляду даної справи не перебуває у приватній власності позивачів та відповідача. Спірна земельна ділянка навіть не зареєстрована в установленому порядку, як комунальна власність. За змістом статей 125, 126 ЗК, право власності (користування) на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, згідно якого виникає право власності або право користування та його державної реєстрації. Однак, позивачем не надано інформації чи відмови державного земельного реєстратора Державного земельного кадастру про неможливість внесення інформації про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, як ділянку комунальної власності, а також не надано документ згідно якого можливо було б встановити власність чи користування земельною ділянкою. Надані позивачами документи не передбачені вимогами законодавства. Також, позивач просить виділити у володіння і користування земельну ділянку відповідно до часток житлового будинку та надає кадастровий план земельної ділянки з розподілом земельної ділянки між співвласниками житлового будинку, але не надає документ, відповідно до яких встановлено користування житловим будинком чи виділ часток натурі по житловому будинку.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 є власником 37/300 частин згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою 28.12.2011 № 2-2711 та 37/300 частин згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою 29.12.2016 № 3-4594, згідно яких зареєстровані права власності відповідно до вимог законодавства. Тобто, житловий будинок перебуває у спільній частковій власності, та відсутній документ яким би було встановлено користування житловим будинком між співвласниками або проведено виділ частки в натурі, що було б підставою для встановлення користування земельною ділянкою на якій розташовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Відповідач намагався в добровільному порядку провести поділ житлового будинку та отримати документ, яким би підтверджувалось визначення приміщень житлового будинку на частки належні співвласникам, але позивачами збудовано прибудови до житлового будинку на які відсутні дозвільні документи. Відповідно до вимог законодавства, а саме: Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарі тил України № 55 від 18.06.2007, Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого манна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року зі змінами та доповненнями; ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки», не підлягають поділу та виділу в натурі об'єкти нерухомого майна до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Тому поділ або виділ частки в житловому будинку за згодою всіх співвласників юридично оформити немає можливості, в зв'язку із чим неможливо встановити користування земельною ділянкою. Щодо виготовлення технічної документації для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі то згода відповідача є необов'язковою (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 23.01.2019 року по справі № 580/168/16-ц).

Тому, враховуючи вищевикладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року позовну заяву задоволено.

Проведено розподіл домоволодіння та визначено порядок користування земельною ділянкою, які розташовані по АДРЕСА_1 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по першому варіанту технічного розподілу та варіанту користування земельною ділянкою наданого висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №1919/21-43/26280/22-49 від 16.11.2022.

Виділено у власність ОСОБА_2 в натурі 0,48 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: вітальню (1-1) - площею 16,1 кв.м., житлову кімнату (1-2) - площею 10,1 кв.м., житлову кімнату (1-3) - площею 8,9 кв.м., кухню (1-4) - площею 6,8 кв.м., котельню (1-5) - площею 1,1 кв.м., санвузол (1-6) - площею 2,2 кв.м., всього по житловому будинку 45,2 кв.м. та господарські споруди і будівлі: гараж літ «Г», сходи літ. «г1», балкон літ. «а3», вбиральню, огорожу, сарай-прибудову літ. «б1», частину сараю - літня кухня «Б-1» розміром 4,6*3,3, площею 15,2 кв.м., припинивши право спільної часткової власності на вказане домоволодіння.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості ідеальної частки в розмірі 54 700 грн.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0901 га, виділивши у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0679 га (679 кв.м.), яка складається із: 1/2 частини земельної ділянки спільного користування площею 0,0006 га (6 кв.м.) та земельної ділянки площею 0,0676 га (676 кв.м.).

Стягнуто з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 судові витрати у справі, а саме: витрати зі сплати судового збору - 3363,20 грн., витрати за проведення експертизи - 17 978,40 грн, всього 21 341,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що всупереч вимог закону суд проігнорував посилання представника відповідача на той факт, що встановлена вартість компенсації за різницю в частках визначена з порушенням нормативно правових актів.

Частки, що зазначені у правових документах позивача та відповідача визначені відповідно до вимог Інструкції № 55 по інвентаризаційній вартості, а частки, встановлені позивачу та відповідачу експертами у висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 357/3145/20 від 16.11.2022 року №1919/21-43/26280/22-49, обраховувались згідно ринкової вартості. Оскільки методика визначення інвентаризаційної вартості будівель та споруд відрізняється від визначення ринкової вартості будівель та споруд, то визначені експертом частки у варіантах, в порівнянні з частками визначеними у правових документах відрізняються в грошовому еквіваленті, що становить значну розбіжність у встановленій компенсації за різницю в частках.

На підставі вищезазначеного, враховуючи, що частина будинку яка виділена ОСОБА_1 не має окремої системи життєзабезпечення, він, як відповідач по справі, не погоджується із встановленою різницею вартості частки в сумі 54 700 грн, яку суд незаконно зобов'язує відповідача сплатити.

Судом не зазначено, яке майно утворилось в результаті припинення часткової власності, що унеможливлює провести припинення часткової власності та зареєструвати право на об'єкти відокремленого права.

Разом з тим, відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 13.07.2023 року, позивачеві у власність виділено в натурі 67/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та припинено право спільної часткової власності на домоволодіння, але конкретно не зазначено, яке майно в результаті припинення часток, утвориться, що має відповідати виду цільового призначення земельної ділянки, та Державному класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України 17.08.2000 року № 507.

Зазначає, що житловий будинок, частки в якому виділялись, це будинок садибного типу (так зазначено у технічному паспорті 2015 року з яким були ознайомлені експерти). Цей будинок має перетворитись у будинок квартирного типу (на дві квартири так зазначає експерт у висновку), чи окремі житлові будинки, але експертами у висновку не вказується які відокремлені об'єкти мають утворитись, також не вказується в результаті яких проведених робіт утворяться окремі об'єкти відокремленого права та які затрати для встановлення відокремлених об'єктів необхідні.

Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 ( надалі по тексту Інструкція 127) у останній редакції, передбачено, що «до будинків садибного типу належать малоповерхові житлові будинки та домоволодіння, розташовані на присадибних ділянках у межах садибної забудови населених пунктів, одноквартирні житлові будинки, котеджі, особняки, блоковані» (п.п. 1, п. З розділу II).

Підпунктом 4 пункту 3 розділу III Інструкції 127 передбачено, що « виділення часток співвласників та проведення реконструкції будинку проводяться відповідно до вимог чинного законодавства».

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, електропостачання, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, Інструкції 127, Порядку 1127.

Експертами при наданні висновку про можливість виділу частки в натурі не були враховані вищезазначені вимоги законодавства, тому визначений варіант виділу частки в натурі не відповідає вимогам законодавства, щодо яких необхідно зареєструвати право на виділений об'єкт, що судом не було досліджено та враховано.

Судом також проігноровано встановлення факту незаконності збудованої прибудови до житлового будинку, площею 17,5 кв. м., через яку влаштовано вхід до частини житлового будинку, що виділена ОСОБА_2 , на яку відсутні дозвільні документи та згода іншого співвласника житлового будинку, про що ОСОБА_1 та його адвокат заявляли неодноразово в судових засіданнях.

Крім того, позивач вважає, що на збудовану ним прибудову не потребуються дозвільні документи, так як в технічному паспорті виданому КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» 10.08.2015 року зазначена інформація, що прибудова літ. «а4» є тимчасовою прибудовою до житлового будинку та видана довідка № 1939 КПКОР «Південне БТІ» 08.09.2015 року, в якій зазначено, що зміна площі житлового будинку не потребує дозвільних документів.

В технічному паспорті зазначається інформація про прибудовану тимчасову веранду літ. «а4», в розділі «характеристика будинку господарських будівель і споруд», зазначено опис та вартість будівлі. В описі будівлі вказується опис конструктивних елементів: фундамент - металеві стовпи, стіни - металевий каркас осб плита, перекритя - осб плити по металу каркасу, покрівля - металопрофіль, підлога осб плита, площа становить 18,7 кв. м., об'єм - 56,0 кв. м.

Також зазначено інвентаризаційну вартість цієї прибудови - 75277 грн, яка визначалась відповідно до Збірника укрупнених показників вартості відтворення функціональних об'єктів-аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд, відповідно до вимог якого тимчасові споруди не оцінюються, а самочинні можуть оцінюватись. Внутрішня площа прибудови 17,5 кв. м. не зазначається в експлікації на будинок, із невідомих підстав.

Експертами у Висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 1919/21-43/26280/22 (надалі по тексту апеляційної скарги - висновок), зазначають (сторінка 79 висновку), що визначення переліку об'єктів будівництва, які самочинно збудовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , не входять до компетенції судових експертів КНДІСЕ з будівельно-технічних досліджень. У досліджувальній частині експертизи (ст.21 абз.2) експерти зазначають, що засклеєна веранда (літ. а 4), яка прибудована з боку дворового фасаду до житлового будинку (квартири АДРЕСА_4 ) є поліпшеннями, що нерозривно пов'язані із земельною ділянкою, переміщення яких неможливо без їх знецінення та зміни їх призначення. Тобто, експерти зазначають, що прибудована прибудова є капітальною будовою.

Згідно технічного паспорту, виготовленого КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» 10.08.2015 року зазначено, що тимчасову веранду збудовано у 2014 році.

Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року зі змінами та доповненнями, в редакції на час виготовлення технічного паспорту в 2015 році (надалі по тексту - Інструкція № 127) в абзацах 1,2 пункту 2.2 розділу 2 передбачено, що житловий будинок одноквартирний (садибний), складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень. Характерними допоміжними приміщеннями будинків є: передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо.

Визначення «тимчасова веранда» жодним законодавчим або регулятивним актом на час складання технічного паспорту і до теперішнього часу не передбачено.

Враховуючи визначення, зазначені в висновку та в розділі технічного паспорта від 10 серпня 2015 року, «тимчасова веранда» є прибудовою до житлового будинку, яка має фундамент, стіни, перекриття, дах, вікна засклені та двері, внутрішня висота її становить 2,43м., що відповідно до вимог нормативно правових актів не може бути тимчасовою.

Відповідно до абзаців 4,5 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції № 127 прибудовою (до житлового будинку) є частина будинку, розташована поза контуром її капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну. Прибудови мають внутрішнє сполучення з основними частинами будинків. До них відносяться: прибудовані житлові кімнати та допоміжні приміщення (тамбури, веранди, кухні, комори, ванні кімнати, вбиральні тощо).

Враховуючи вимоги Закону України Про регулювання містобудівної діяльності для будівництва прибудови до житлового будинку необхідне отримання дозвільних документів.

Зазначено, що визначений законодавством перелік об'єктів, які не належать до самочинного будівництва був передбачений Інструкцією № 127, на об'єкти якщо вони були збудовані в період від 29.01.2013 року до 15.01.2019 року, паралельно з Постановою Кабінету міністрів України № 406 від 07 червня 2017 року «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», що діє від 10.06.2017 року до теперішнього часу.

В переліку об'єктів, які не належать до самочинного будівництва, зазначених у Інструкції № 127, відсутнє таке визначення як «тимчасова веранда».

В переліку об'єктів, які не потребують дозвільних документів, передбачених Постановою Кабінету міністрів України № 406 від 07 червня 2017 року, також не передбачено «тимчасову веранду».

Враховуючи вищевикладене, на думку апелянта є всі обґрунтовані підстави вважати, що збудована прибудова є об'єктом, на який необхідні дозвільні документи, тому виділ частки в натурі можливо проводити після отримання дозвільних документів на збудовану в 2014 році прибудову під літ. «а4», але суд не став досліджувати та встановлювати статус прибудови до житлового будинку, зазначеної як «тимчасова веранда» та наявність необхідних дозвільних документів на таку прибудову.

Не погоджується з рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 13.07.2023 року в частині щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою. Позивач в позові просить встановити порядок користування земельною ділянкою кадастровим номером 3210300000:04:009, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,0901 га., таке ж питання ставиться експертам для судової експертизи. Але як експертами досліджувалась земельна ділянка, документи, що підтверджують реєстрацію земельної ділянки та її площу незрозуміло, оскільки кадастрового номеру який зазначає позивач, вказаний у висновку експертами та рішенні суду не існує. Тобто експертами встановлювалось користування земельної ділянки яка не зареєстрована в установленому законом порядку в Державному земельному кадастрі, а саме, межі та площа земельної ділянки відсутні.

Земельна ділянка зареєстрована в жовтні 2020 року, кадастровий номер 3210300000:04:009:0255, площею 0,0888 га., що підтверджується витягом із ДЗК, копію якого додано.

Фактично порядок користування земельною ділянкою встановлений про що свідчить встановлений паркан та це підтверджено експертами, у висновку судової експертизи. Але судом не взято до уваги варіант фактичного користування, а вирішено виділити користування земельною ділянкою для позивача в незручних умовах для відповідача, оскільки визначене користування земельною ділянкою передбачає знаходження на відведеній позивачу земельній ділянці, вбиральні, яка мені потрібна, так як у частині житлового будинку яка залишається мені, вбиральня відсутня.

Таким чином, суд встановлюючи порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні, повинен врахувати при цьому забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Аналіз змісту норм статті 120 Земельного кодексу України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку, при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Припиняючи право часткової власності на житловий будинок, при цьому виділивши окремі об'єкти житлового будинку, неможливо встановити конкретне користування земельною ділянкою, так як новостворені об'єкти можливі в тому випадку, коли для них виділені окремі земельні ділянки, а не користування земельною ділянкою, що передбачено вимогами Інструкції 127, Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.

На підставі вищезазначеного, вважає, що судом не виділено частку позивачу, а встановлено йому частку відповідно до його користування житловим будинком господарськими будівлями та спорудами. Відповідачу, тобто ОСОБА_1 , судом не виділено ні частки, ні конкретного об'єкту нерухомого майна.

При виділі у власність позивачу частини спірного житлового будинку суд першої інстанції повинен був зазначити у судовому рішенні, яка частка виділяється відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об'єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача. Аналогічного висновку у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі № 462/1585/16-ц (провадження № 61-6705св20), постанові від 08 березня 2023 року у справі № 559/1923/17 (провадження № 61-5181св22).

Також зазначає, що судом незаконно винесено рішення, щодо стягнення з мене вартості різниці між ідеальною часткою позивача та встановленою судом для нього часткою в сумі 54 700 грн., вартості витрат за проведення судової експертизи в сумі 17 978 грн, та вартість витрат на судовий збір в сумі 3 363,20 грн.

Відповідно до вищезазначеного, звертає увагу суду, що рішенням суду не надано висновків стосовно виготовленого експертного висновку, незважаючи на те що при перевірці й оцінці експертного висновку суд не з'ясував достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи та законодавством (правовий висновок викладений у ВС/КЦС № 520/8073/16-ц від 28.03.2018 року).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 - представник ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змі.

Зазначає, що ОСОБА_1 на жоден із запропонованих експертами варіантів поділу часток будинку не погодився, ознайомившись з висновком експерта ще 08.12.2022 року, будь-яких клопотань про призначення додаткової чи повторної експертизи, до закінчення підготовчого провадження у справі до суду не подав та будь-яких інших доказів, які спростовують висновок судової будівельно - технічної експертизи від 16.11.2022 року. Також не подав і зустрічний позов.

Вказує, що не можливо погодитись із рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 13.07.2023 року в частині щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою. Позивач в позові просить встановити порядок користування земельною ділянкою кадастровим номером 3210300000:04:009. яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,0901 га., таке ж питання ставиться експертам для судової експертизи, але як експертами досліджувалась земельна ділянка, документи, що підтверджують реєстрацію земельної ділянки та її площу незрозуміло, оскільки кадастрового номеру який зазначає позивач, вказаний у висновку експертами та рішенні суду не існує.

Тобто експертами встановлювалось користування земельної ділянки яка не зареєстрована в установленому законом порядку в Державному земельному кадастрі, а саме межі та площа земельної ділянки відсутні.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог щодо розподілу домоволодіння, виділення у власність ОСОБА_2 в натурі 402/600 частини домоволодіння і встановлення порядку користування земельною ділянкою з виділенням ОСОБА_2 у користування земельної ділянки площею 0,0679.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , від 11.07.1987 перебував з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зареєстрованому шлюбі та ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. Позивач є власником 452/600 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд на підставі договору дарування від 17.03.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Магдич Т.І. та зареєстрований в реєстрі за №1-1147 (63/200 частин будинку), свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.12.2011 року, виданого державним нотаріусом Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Дворко Т.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №2-2713 (37/300 частин будинку), після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , та свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.11.2022 року, виданого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Кушнір Н.Б. та зареєстрованого в реєстрі за №19/2022, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

Встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 , є власником 148/600 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.12.2011, виданого державним нотаріусом Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Дворко Т.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №2-2713 (37/300 частин будинку), після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.12.2016, виданого державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П. та зареєстрованого в реєстрі за №3-4594 (37/300 частин будинку), після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 .

Вищезазначені обставини підтверджуються матеріалами справи (т. 1 а.с. 11-12, 15-16, 20, 24, 25, 26, 28-31, 32, 33, 125-128, т. 2 а.с. 20-23, 48, 49, 50-51, 52) та визнаються сторонами у справі.

Встановлено, що ОСОБА_4 (батьку позивача та відповідача), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , було виділено земельну ділянку під будівництво в кількості 0,06 соток (600 кв.м.) по АДРЕСА_1 з фонду колгоспу, що підтверджується копією виписки з протоколу №6 від 01.06.1959, копією акта від 20.06.1959 року Білоцерківського міського відділу комунального господарства та копією заключення № 3 про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою, яке затверджене рішенням №155 від 15.03.1961 року.

З викопіювання із плану будівельного кварталу №2819 вбачається, що станом на 10.02.1965 року на земельній ділянці АДРЕСА_8 розташований житловий будинок літ. А-1.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

За змістом статей 316, 317, 321 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (стаття 355 ЦК України).

За ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: 1) множинність суб'єктів. Так, для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). А, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники) та 2) єдність об'єкта.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

За положеннями статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України усі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників.

Так, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 є ізольованим помешканням, призначеним та придатним для постійного проживання в ньому, є об'єктом права власності (ст.380, 381 ЦК України) та складається з квартири АДРЕСА_4 загальною площею 45,2 кв.м.(вітальня 1-1 розміром 16,1 кв.м.; житлова кімната 1-2 розміром 10,1 кв.м.; житлова кімната 1-3 розміром 8,9 кв.м.; кухня 1-4 розміром 6,8 кв.м.; котельня 1-5 розміром 1,1 кв.м.; санвузол 1-6 розміром 2,2 кв.м.) та квартири АДРЕСА_5 загальною площею 28,5 кв.м.(веранда 2-І розміром 3,6 кв.м.; прихожа 2- 1 розміром 13,2 кв.м., житлова кімната 2-2 розміром 11,7 кв.м.). Загальна площа будинку складає 73,7 кв.м., житлова площа 46,8 кв.м., зазначений будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 890 кв.м. та позначений літ. А-1, погріб під частиною будівлі позначений літ «а/пг», прибудова позначений літ. «а-1», веранда позначена літ. «а2», тимчасова веранда позначена літ. «а4», сарай - літня кухня позначений літ. «Б-1», сарай - прибудова позначений літ. «б1», сарай - прибудова позначений літ. «б2», убиральня позначена літ. «В-1», гараж позначений літ «Г-1», ганок позначений літ. «а3», ганок позначений літ. «б3», сходи позначені літ. «г1», балкон позначений літ. «г2», хвіртка «№1», ворота«№2», огорожа«№3», що підтверджується копією технічного паспорта від 10.08.2015 та копією довідки КП Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації» №1939 від 08.09.2015 року (т. 1 а.с. 38-41, 42).

Також, з довідки КП Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації» №1939 від 08.09.2015 (т. 1 а.с. 42) вбачається, що загальна площа житлового будинку змінилась з 74,1 кв.м. на 73,7 кв.м., та житлова площа змінилася з 46,4 кв.м. на 46,8 кв.м., за рахунок не самочинного внутрішнього перепланування та оздоблювальних робіт та згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна від 24.01.2001 №127, не є самочинним та не потребує відповідних дозволів.

Так, житловий будинок АДРЕСА_1 належить позивачу - ОСОБА_2 (452/600 частин будинку) та відповідачу - ОСОБА_1 (148/600 частин будинку), на праві спільної часткової власності, що підтверджено матеріалами справи та визнається сторонами.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Позивач - ОСОБА_2 просив в судовому порядку провести розподіл домоволодіння по першому варіанту технічного розподілу, наданого висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 16.11.2022 за №1919/21-43/26280/22-49 та виділити йому в натурі 452/600 частин будинку АДРЕСА_1 , а саме: вітальню (1-1) - площею 16,1 кв.м., житлову кімнату (1-2) - площею 10,1 кв.м., житлову кімнату (1-3) - площею 8,9 кв.м., кухню (1-4) - площею 6,8 кв.м., котельню (1-5) - площею 1,1 кв.м., санвузол (1-6) - площею 2,2 кв.м., всього по житловому будинку 45,2 кв.м. та господарські споруди і будівлі: гараж літ «Г», сходи літ. «г1», балкон літ. «а3», вбиральню, огорожу, сарай-прибудову літ. «б1», частину сараю - літня кухня «Б-1» розміром 4,6*3,3, площею 15,2 кв.м., та стягнути з ОСОБА_1 на його користь різницю від вартості ідеальної частки в розмірі 54 700 грн, оскільки, висновком експерта встановлено, що провести технічний розподіл у відповідності до ідеальних часток співвласників домоволодіння не можливо без відступу від ідеальної частки співвласників та по першому варіанту розподілу частки співвласників складатимуть найбільш наближені до ідеальних, а також те, що саме цими частками впродовж тривалого часу сторони користуються фактично.

Між сторонами фактично склався порядок користування вищезгаданим домоволодінням, за яким позивач ОСОБА_2 користується квартирою АДРЕСА_4 : вітальня 16,1 кв.м., житлова кімната 10,1 кв.м., житлова кімната 8,9 кв.м., кухня 6,8 кв.м., котельня 1,1кв.м., санвузол 2,2 кв.м. житлового будинку літ. «А-1», а також користуються погребом літ. «а/пг», тимчасовою верандою літ. «а4», гаражем літ «Г-1», сходами літ. «г1», балконом літ. «г2» хвірткою №1, воротами №2, огорожею №3, свердловиною для води, каналізацією, вигрібною ямою.

На виконання вимог ст.103, 105 ЦПК України суд за клопотанням позивача призначив у справі судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручив експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, з метою вирішення питань: 1) які об'єкти нерухомого майна розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та чи знаходяться за цією адресою об'єкти самочинного будівництва? 2) чи існує технічна можливість виділу в натурі частини будинку АДРЕСА_1 у відповідності із існуючим порядком користування, що склався між власниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і чи відповідає такий поділ ідеальним часткам співвласників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - 452/600 частин будинку і ОСОБА_1 - 148/600 частин будинку? 3) чи можливий виділ часток в натурі, як самостійних об'єктів права власності?4) якщо виділ технічно можливий або можливий з незначним відступом від часток, то визначити варіанти поділу, вартість часток і розрахунок компенсації, перерозподілу часток.

У висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 16.11.2022 за №1919/21-43/26280/22-49, складеного експертами Ольгою Карпенко та Віктором Шевчуком на виконання ухвали суду від 12.10.2020 року (а.с. 173-222), визначено, що провести технічний розподіл у відповідності до ідеальних часток співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 не можливо та виділ можливий при умові відступу від ідеальних часток співвласників житлового будинку у відповідності до порядку користування житловим будинком, що склався між співвласниками та з відступом від п. 5.17, 5.19 ДБН В.2.2-15-2019.

Експертом запропоновано декілька варіантів поділу житлового будинку та за результатами візуально-інструментального обстеження (17.09.2022) встановлено, які саме об'єкти розташовані на земельній ділянці: житловий будинок (А-1), погріб під частиною будівлі (а/пг), прибудова (а-1), веранда (а-2), сарай-літня кухня (Б-1), засклена веранда (а-4), сарай-прибудова (б-1), сарай-прибудова (б-2), гараж (Г-1), ганок (б3), сходи (г1), балкон (г2), хвіртка (№1), ворота (№2), огорожа (№3).

Згідно з першим варіантом ОСОБА_2 запропоновано виділити приміщення і будівлі на суму, яка є меншою його частки на 54700,00 грн, а ОСОБА_1 виділити приміщення і будівлі на суму, що є більшою його частки на 54700,00 грн. Частки співвласників при такому поділі складатимуть: 402/600 (67/100) ОСОБА_2 та 198/600 (33/100) ОСОБА_1 . Для здійснення запропонованого варіанта поділу переобладнання не потрібні.

Згідно з другим варіантом ОСОБА_2 запропоновано виділити приміщення і будівлі на суму, що є меншою його частки на 23821,00 грн., а ОСОБА_1 виділити приміщення та будівлі на суму, що є більшою вартості його частки на 23 821 грн. Частки співвласників при такому поділі складатимуть: 432/600 (72/100) ОСОБА_2 та 168/600 (28/100) ОСОБА_1 . Для здійснення запропонованого варіанта поділу переобладнання не потрібні.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що позивач не надав до суду дозвільний документ на будівництво прибудови (тимчасової веранди) до житлового будинку по АДРЕСА_1 , як і не надав відповідного документу від повноважного органу про відсутність необхідності такого дозволу. Натомість, надана позивачем довідка КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» про відсутність самочинного будівництва суперечить обставинам та діючій на той час Інструкції №127. Він, як співвласник житлового будинку, дозволу на таке будівництво також не надавав та заперечує проти такого будівництва. Збудована прибудова є об'єктом, на який необхідні дозвільні документи. Тобто, уповноважений орган, який провів обстеження та видав технічний паспорт, вніс суперечності згідно документації щодо самочинного будівництва, а саме самочинне будівництво назвав тимчасовим. Встановлювати самочинність будівництва має спеціаліст, який проводить обстеження будівель та споруд на земельній ділянці відповідно до вимог Інструкції № 127. Так як спеціаліст який виготовляв технічний паспорт вважає спірну будівлю тимчасовою, а відповідач вважає будівлю самочинно збудованою, оскільки збудована без дозвільних документів та погодження із співвласниками будинку та враховуючи опис конструктивних елементів цієї будівлі експертами.

Однак, з довідки КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» №1939 від 08.09.2015 року та копії інвентаризаційної справи, яка також досліджувалася експертами при проведенні судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що при проведенні останньої технічної інвентаризації 10.08.2015 року, на житловий будинок АДРЕСА_1 , було встановлено, що загальна площа житлового будинку змінилась з 74,1 кв.м. на 73,7 кв.м., та житлова площа змінилася з 46,4 кв.м. а 46,8 кв.м., за рахунок не самочинного внутрішнього перепланування та оздоблювальних робіт, що згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна від 24.01.2001 року №127, не є самочинним та не потребує відповідних дозволів.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 , будь-яких належних та достатніх доказів в спростування доводів позивача до суду не подав.

Також, відповідач зазначає, що висновок експерта від 16.11.2022 за №1919/21-43/26280/22-49 є хибним, виконаний з порушенням, оскільки експерти виготовляючи висновок про технічну можливість виділу в натурі частини будинку, проводили розрахунки часток без прибудови до житлового будинку, яка зазначається в технічному паспорті від 10.08.2015 КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації». В зазначеному технічному паспорті під літерою «a1» зазначається об'єкт з назвою «тимчасова веранда», яка збудована позивачами у 2014 році, без дозвільних документів та без погодження іншим співвласником житлового будинку. Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року, в редакції на час виготовлення технічного паспорту в 2015 році, передбачено, що житловий будинок одноквартирний (садибний) складається житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень. Характерними допоміжними приміщеннями будинку є: передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо. Визначення «тимчасова веранда» жодним законодавчим або регулятивним актом на час складання технічного паспорту і до теперішнього часу не передбачено. Тобто, відповідно до вимог Інструкції №127 площа веранди повинна була б бути включена до загальної площі будинку. А ця площа чомусь не включена техніком до загальної площі як того вимагає Інструкція №127. Експертами для розрахунку вартості часток взято не інвентаризаційну вартість у відповідності до вимог Інструкції №55, а вартість земельних поліпшень, у зв'язку з чим можлива розбіжність в частках, зазначених в правових документах та частках, підрахованих по такій вартості, тому встановлена різниця у вартості часток не відповідає дійсності.

Так, відповідно до ст.113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Однак, відповідач - ОСОБА_1 на жоден із запропонованих експертами варіантів поділу часток будинку не погодився, ознайомившись з висновком експерта ще 08.12.2022 (т. 1 а.с. 241), будь-яких клопотань про призначення додаткової чи повторної експертизи до закінчення підготовчого провадження у справі до суду не подав та будь-яких інших доказів, які спростовують висновок судової будівельно - технічної експертизи від 16.11.2022 року, також не подав, а також зустрічний позов не заявляв.

Експерт Карпенко О.В . в судовому засіданні щодо вказаної експертизи у справі пояснила, що п.11 Інструкції визначено, що вона приймає ту методику, яка є раціональною. Інструкція №55 використовується БТІ, а вартість робіт чітко не вказана в інструкції. Вона є судовим експертом, і згідно п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України №20 від 22.12.1995 року, вона як спеціаліст з'ясовує ринкову (дійсну) вартість майна. Інструкція №55 не є для неї основною, а є Методика і методичні рекомендації, які мають першочергове значення. Також, є Національні стандарти, які визначають дійсну і ринкову вартість, про що не зазначено в інструкції. Це не грошова компенсація по БТІ, а це є ринкова вартість. Ринкова та дійсна вартість тотожні поняття. Для визначення вартості майна по БТІ, необхідно було заявляти таке питання для експертизи, але це буде залишковою вартістю, а не ринковою яка застосовується для компенсації. По переобладнанню також не було поставлено питання. Щодо тимчасової споруди (веранди), то ця будівля не була зазначена у технічному паспорті, а вона зазначила її наявність по факту. Якщо її розібрати, невідомо чи вона збережеться у первинному стані, адже вона стоїть на сваях (стовпах). В договорі та свідоцтві на спадщину таких споруд як свердловина та вигрібна яма немає. Ділиться те, що є по документах. Ганок «б3» територіально підходить іншому співвласнику та він не відносить до об'єктів поділу. Щодо літньої кухні, то є свідоцтва на певні споруди і вона не може вийти за рамки. Земельна ділянка дуже мала, варіанти користування вказані. Згідно БТІ самовільних забудов немає, в технічному паспорті, інвентаризаційній справі, довідці БТІ вказано, що переобладнань немає. Веранда, площею 3,6 кв.м. в площу будинку не включена, такі приміщення не опалюються, як правило вони для літнього користування. ДБН житлового будівництва загальні і для будинку і для квартир. Скаргу на експертизу відповідач не подавав та він може оскаржити рішення. При огляді території, було встановлено формальний поділ на 2 ділянки, при чому кожен із учасників справи показував свою частку.

Крім того, Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затверджена Наказом Міністерства Юстиції з питань житлово-комунального господарства України від 18.6.2007 №55, на яку посилається відповідач, визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі - об'єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна (далі - суб'єкти господарювання) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.

Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, також, визначає механізм проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності, що здійснюють суб'єкти господарювання, і діє на всій території України.

Отже, вивчення переліку об'єктів будівництва, які самочинно збудовані на земельній ділянці не входить до компетенції судових експертів з будівельно-технічних досліджень, про що зазначено самими експертами у висновку №1919/21-43/26280/22-49 від 16.11.2022 (т. 1 а.с. 185 на звороті) та вказані інструкції при складанні висновку не є основними нормативними документами.

Згідно висновку експертів №1919/21-43/26280/22-49 від 16.11.2022 року, встановлено, що згідно даних технічного паспорту БТІ від 10.08.2015 року та матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок з боку дворового фасаду до квартири АДРЕСА_4 прибудована тимчасова веранда під літерою «а-4» з розмірами в плані 3,23м*5,79м. При співставленні даних інвентаризаційної справи №7563 даних, що наведені у технічних паспортах від 20.10.2011 року та від 10.08.2015 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 , за результатами проведеного експертами дослідження було встановлено, що прибудова до житлового будинку літ «а-4» з боку дворового фасаду до квартири АДРЕСА_4 є заскленою верандою площею 17,3 кв.м., що являє собою каркас з металевих конструкцій, пов'язаний фундаментом із землею шляхом улаштування фундаментів під металеві стійкі, заповнення каркасу плитою OSB, віконні та дверний прорізи заповнені металопластиковими блоками та є поліпшеннями, що нерозривно пов'язані із земельною ділянкою, переміщення яких неможливо без їх знецінення та зміни їх призначення. За даними візуально-інструментального обстеження встановлено, що засклена веранда літ «а-4», що прибудована з боку дворового фасаду житлового будинку квартири АДРЕСА_9 , у загальну площу будинку не включена, а тому і не включена під час поділу будинку.

Також, висновком експертів була визначена саме дійсна (ринкова) вартість житлового будинку АДРЕСА_1 з господарським будівлями та спорудами, без урахування вартості земельної ділянки, за порівняльним методичним підходом в цінах станом на 24.10.2022 року, яка складає 697792 грн., у відповідності до вимог п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», згідно якої вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

При проведенні експертизи експертами Київського науково - дослідного інституту судових експертиз було досліджено надані судом технічні паспорти від 20.10.2011 року та від 10.08.2015 року на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , долучені позивачем у справі на виконання вимог клопотання експертів Київського науково - дослідного інституту судових про надання додаткових матеріалів, а саме, інвентаризаційну справу на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 та проведено натурне обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи-замінник (а.с. 21, 22, 23, 29, 32-33, 35, 40, 42, 43, 45-46).

Основними об'єктами дослідження при проведенні судової будівельно-технічної експертизи є домоволодіння (житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями) по АДРЕСА_1 , матеріали цивільної справи №357/3145/20, копія інвентаризаційної справи на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 .

Судом вірно враховано, що при поділі нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки. Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема, погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання. Отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування будинку потрібне лише у випадку втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, в іншому випадку дозвільна документація не є необхідною (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №654/2080/17, від 27.01.2021 у справі №361/2430/18, від 10.02.2021 у справі №450/2167/16-ц, від 24.11.2021 у справі №243/5056/20)

Експертами під час проведення судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що виділ в натурі частин будинку по АДРЕСА_1 , у відповідності до порядку користування, що склався між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розглядається як можливість влаштування, як мінімум, двох ізольованих, окремих квартир у житловому будинку методом зіставлення об'ємно-планувального рішення житлового будинку, на підставі даних, що містяться в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 10.08.2015, матеріалів інвентаризаційної справи № 7563 на домоволодіння по АДРЕСА_1 та встановлених даних за результатами візуально-інструментального обстеження, у порівнянні з вимогами нормативних актів, які чинні на території України в галузі будівництва на час складання висновку, та експертами не зазначається про необхідність здійснення переобладнання чи перепланування.

Також, експертами за даними візуально-інструментального обстеження встановлено, що житловий одноповерховий будинок - трьохкімнатний, обладнаний двома входами (виходами) на земельну ділянку: з боку головного фасаду - у квартиру АДРЕСА_4 (власник ОСОБА_11 ) та з боку дворового фасаду - у квартиру АДРЕСА_5 (власник ОСОБА_1 ). Між квартирою АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 відсутнє внутрішнє сполучення (дверний проріз закладений) та земельна ділянка має внутрішню огорожу, яка розподіляє земельну ділянку на дві частини. Житловий будинок підключений до інженерних мереж систем електропостачання, водопостачання, газопостачання, каналізація місцева (септик), опалення місцеве від газового котла, підігрів гарячої води забезпечується від бойлеру.

Судом встановлено, що згідно з першим варіантом поділу домоволодіння на підставі висновку експерта від 16.11.2022 за №1919/21-43/26280/22-49, проведеним з урахуванням фактичного користування домоволодінням, позивачу ОСОБА_2 має бути виділено у власність в натурі 402/600 частин будинку АДРЕСА_1 , а саме: вітальню (1-1) - площею 16,1 кв.м., житлову кімнату (1-2) - площею 10,1 кв.м., житлову кімнату (1-3) - площею 8,9 кв.м., кухню (1-4) - площею 6,8 кв.м., котельню (1-5) - площею 1,1 кв.м., санвузол (1-6) - площею 2,2 кв.м., всього по житловому будинку 45,2 кв.м. та господарські споруди і будівлі: гараж літ «Г», сходи літ. «г1», балкон літ. «а3», вбиральню, огорожу, сарай-прибудову літ. «б1», частину сараю - літня кухня «Б-1» розміром 4,6*3,3, площею 15,2 кв.м., а відповідачу ОСОБА_1 має бути виділено у власність в натурі 168/600 частин будинку АДРЕСА_1 , а саме: прихожа (2-1) - площею 13,2 кв.м., житлова кімната (2-2) площею 11,7 кв.м., веранда (3-1) площею 3,6 кв.м., всього по будинку без урахування веранди площею 3,6 кв.м., 24,9 кв.м. та господарські споруди і будівлі: частину сараю - літня кухня «Б-1» розміром 4,4*4,6 площею 20,2 кв.м., сарай-прибудова літ «б2», ганок літ «б3», ворота з хвірткою.

Судом вірно враховано, що для здійснення запропонованого варіанту поділу переобладнання не потрібні, адже домоволодіння вже має дві квартири із самостійними виходами, і саме таке співвідношення має бути враховано під час обрахунку грошової компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, судом враховано, що втручання в усталений порядок користування спільним будинком, який склався та існує надзвичайно тривалий період, покладає надмірний тягар на позивача і є невиправданим втручанням у його мирне володіння майном.

В постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №495/3521/18 вказано, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України), спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. При цьому слід ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності (в порядку статтею 367 ЦК України), так і після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам) право спільної часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Отже, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об'єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача. При цьому загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати інтереси обох сторін.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03.04.2013 у справі № 6-12цс13, які підтримав Верховний Суд у постанові від 05.12.2018 у справі № 170/289/16-ц, від 24.12.2020 у справі № 457/725/16-ц.

Таким чином, враховуючи, що кожній стороні у справі може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом з урахуванням усталеного фактичного порядку користування спільним будинком, що склався та існував протягом тривалого періоду часу, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, тому на користь ОСОБА_2 , як співвласника, частка якого при поділі спільного майна є меншою, необхідно було стягнути з відповідача грошову компенсацію в розмірі 54 700 грн.

У постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 2114/2-3819/11 наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об'єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

Тому, суд, враховуючи приписи ч. 1 ст. 13 ЦПК України та необхідність остаточного та реального вирішення існуючого між сторонами спору, встановивши, що перший варіант поділу будинку, зазначений у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 16.11.2022, не потребує під час реалізації здійснення переобладнання спільного домоволодіння, тому суд прийняв цей варіант, який врахував фактичний усталений порядок володіння та користування спірним домоволодінням, який склався та існував між сторонами протягом тривалого періоду часу.

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Як було зазначено вище у рішенні, житловий будинок АДРЕСА_1 належить позивачу - ОСОБА_2 (452/600 частин будинку) та відповідачу - ОСОБА_1 (148/600 частин будинку), на праві спільної часткової власності.

Відповідач, ОСОБА_1 , заперечуючи позовні вимоги в цій частині, зазначає, що земельна ділянка, яка є предметом розгляду даної справи, не перебуває у приватній власності позивача та відповідача, спірна земельна ділянка не зареєстрована в установленому порядку, як комунальна власність, позивачем не надано інформації про неможливість внесення інформації про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, як ділянку комунальної власності, а також не надано документ, згідно якого можливо було б встановити власність чи користування земельною ділянкою, та з метою виготовлення технічної документації для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, то його згода є необов'язковою (правова позиція ВС викладена у постанові від 23.01.2019 року в справі № 580/168/16-ц).

Проте, суд вірно критично оцінив зазначене твердження відповідача, виходячи з наступного.

Посилання відповідача на правовий висновок Верховного суду, викладений у постанові від 23.01.2019 року по справі № 580/168/16-ц, суд вірно не прийняв їх до уваги, оскільки спір у наведеній справі стосується не підписання акту узгодження меж земельної ділянки саме суміжним власником та землекористувачем, а не співвласниками домоволодіння та користувачами земельної ділянки на якій воно розміщено.

Також, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , було виділено земельну ділянку під будівництво в кількості 0,06 соток (600 кв.м.) по АДРЕСА_1 з фонду колгоспу, що підтверджується копією виписки з протоколу №6 від 01.06.1959 року, копією акта від 20.06.1959 року Білоцерківського міського відділу комунального господарства та копією заключення №3 про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою, яке затверджене рішенням №155 від 15.03.1961 року.

З викопіювання плану будівельного кварталу №2819 вбачається, що станом на 10.02.1965 року на земельній ділянці АДРЕСА_8 був розташований житловий будинок під літерою А-1.

Також, 05.01.2017 року позивач ОСОБА_2 разом із дружиною звернувся до ФОП ОСОБА_6 з метою приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 та виготовлення технічної документації на землю з наступною видачею акту про приватизацію, що підтверджується матеріалами справи.

З даних матеріалів технічної документації щодо становлення меж земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 67), зокрема, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не підписав акт погодження меж земельної ділянки.

З листа відповіді Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №К-1895 від 12.04.2017 року вбачається, що заступником міського голови було розглянуто заяву позивача про погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 без підпису-погодження співвласника будинку та надано відповідь про те, що приватизувати земельну ділянку по АДРЕСА_2 він може в добровільному порядку за згодою усіх співвласників будинку, суміжних власників та землекористувачів, або звернувшись з позовом до суду.

З листа Постійної комісії Білоцерківської міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою від 13.07.2017 року вбачається, що головою постійної комісії було розглянуто заяву позивача про погодження межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 без підпису-погодження співвласника будинку та надано відповідь про те, що приватизувати земельну ділянку по АДРЕСА_2 він може в добровільному порядку за згодою усіх співвласників будинку, суміжних власників та землекористувачів або звернувшись з позовом до суду.

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки №3210300000;04:009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с., її площа складає - 0,0901 га, в тому числі: 1) 0,0676 га (3- в тому числі 1/3 частина в житловому будинку - 0,0012 га, та 0,0004 га - веранда) - гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що складає 75/100 від загальної площі земельної ділянки; 2)0,0225 га(в тому числі 4-1/3 частина в господарській споруді - 0,0015 га) гр. ОСОБА_1 , що складає 25/100 від загальної площі земельної ділянки.

Отже, встановлено, що між сторонами не досягнуто згоди (наявний спір) щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, що належить сторонам на праві спільної часткової власності.

За змістом частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.

Частинами першою та другою статті 120 ЗК України передбачено, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

У постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 зроблено висновок про те, що в разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Згідно роз'яснень, наданих судам у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зазначено, якщо до вирішення спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Отже співвласники мають право на користування земельною діяльною, закріпленою за домоволодіням по АДРЕСА_1 , пропорційно їх часткам.

Суд, з метою визначення (встановлення) порядку користування земельною ділянкою, за клопотанням позивача призначив у справі судову земельно-технічну експертизу.

За результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи висновком експерта №1919/21-43/26280/22-49 від 16.11.2022 року, враховуючи ідеальні частки сторін та існуючий варіант порядку користування житловим будинком та надвірних споруд, запропоновано варіанти №1 та №2 визначення порядку користування земельною ділянкою площею 0,0901 га, за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками будинковолодіння відповідно до чинних розмірів часток в будинковолодінні, які описані в дослідницькій частині та графічно зображені на схемах в додатках №5, №6 до Висновку.

Встановлено, що у висновку експерта вказано, що частки співвласників в земельній ділянці площею 0,0901 га (901 кв. м) складають: співвласник ОСОБА_2 власник 452/600 частки домоволодіння - 679 кв. м (0,0679 га) та співвласник ОСОБА_1 власник 148/600 частки домоволодіння - 222 кв. м (0,0222 га).

При ухваленні рішення, суд враховує роз'яснення, викладені в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у справах за позовами учасників спільної часткової власності на землю про встановлення порядку володіння та користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм: жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ними, розташування господарських будівель, споруд, необхідністю зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил та правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд може обговорити питання про грошову компенсацію.

При пред'явлені вимог кожним із учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо. Абзаци 1 і 2 цього пункту стосуються також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

При розгляді варіантів суд звернув увагу, що вони мають незначні розбіжності, однак вважає за можливе встановити порядок користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 площею 901 кв.м., між співвласниками домоволодіння, відповідно до варіанту №1 (додаток №5) висновку експерта №1919/21-43/26280/22-49 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 16.11.2022 року, відповідно до якого: позивач - ОСОБА_2 (452/600 частки) користується частиною земельної ділянки площею 676 кв.м. (0,0676 га), позначена на плані білим кольором, відповідач - ОСОБА_1 , користується частиною земельної ділянкою загальною площею 219 кв.м. (0,0219 га), що позначена на плані синім кольором, земельною ділянкою площею 6 кв.м. (0,0006 га), позначена на плані зеленим кольором, користуються спільно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в рівних частках по 1/2 частині.

Запропонований варіант є найбільш наближений до пропорційності часток осіб у праві власності на домоволодіння, відповідає фактичному користуванню земельною ділянкою, розмір земельних ділянок, які залишаються в спільному користуванні є меншими та конфігурація земельних ділянок є більш правильної форми. Вказаний варіант не завдає шкоди раціональному використанню земельної ділянки, в тому числі із урахуванням видового використання земельної ділянки, відповідає інтересам кожного із сторін, при цьому не позбавляє можливості кожного з співвласників користуватись своєю частиною домоволодіння, враховуючи проходи до будинку, споруд та на вулицю.

З огляду на вищевикладене, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2023 року.

Головуючий:

Судді: