КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, строком до 15 грудня 2023 року включно, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 15 грудня 2023 року включно.
Цією ж ухвалою раніше визначений ухвалою суду від 04 липня 2023 року розмір застави залишено без змін.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, тим, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебуваючи на волі, зможуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечить дотримання обвинуваченими процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року та постановити нову, якою змінити запобіжний захід на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема ОСОБА_5 просить застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або зменшити визначений судом розмір застави до мінімального розміру у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а ОСОБА_6 просить зменшити визначений судом розмір застави до мінімального розміру у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційних вимог обвинувачений ОСОБА_5 посилається на те, що він інкримінованого йому кримінального правопорушення не вчиняв, а лише опинився поруч з людиною, яка вчинила крадіжку, при цьому ніякої змови з ОСОБА_6 у нього не було, як і розуміння, що вчиняється злочин.
Окрім того, апелянт посилається на те, що він раніше не судимий, всі свідки та потерпіла допитані, а тому ризики, в тому числі, і переховування від суду, як зазначає прокурор - відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_5 не знав про вчинене ним кримінальне правопорушення і ніякої змови на вчинення злочину між ними не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14.01.2021, у зв'язку з відсутністю клопотань обвинувачених про розгляд апеляційних скарг за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинувачених до задоволення не підлягають, виходячи з таких підстав.
Висновок викладений в ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так, суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строку тримання під вартою, врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Наведені в ухвалі ризики щодо можливості обвинувачених ухилитися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення,ґрунтується на досліджених у суді матеріалах кримінального провадження.
Так, судом враховано, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, зареєстрований у Волинській області, ОСОБА_6 не має постійного місця проживання, зареєстрований на території де ведуться активні бойові дії, не працюють, не одружені, не мають на утриманні дітей, тобто не мають міцних соціальних зв'язків.
Також, судом враховано, що не продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного із позбавленням волі може привести до того, що перебуваючи на волі обвинувачені, усвідомлюючи невідворотність, тяжкість покарання за вчинені злочини, надасть їм можливість уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду та використати ситуацію, яка склалась у країні, на власну користь, а саме те, що на даний час військова агресія російської федерації проти України суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
Щодо доводів апелянтів про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не вчиняв інкримінованого йому злочину, то колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, яке висунуте обвинуваченому, оскільки судом розглядається обвинувальний акт, у якому викладені фактичні обставини кримінального провадження, які потребують перевірки на предмет доведеності чи недоведеності висунутого обвинувачення.
Питання обґрунтованості підозри було предметом розгляду при обранні запобіжного заходу, а при продовженні строку дії запобіжного заходу суд перевірив обставини щодо наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що судом не враховано, що він має постійне місце проживання на території України, є безпідставними, оскільки вказана обставина була врахована судом при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу.
При цьому, колегія суддів вважає, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 місця реєстрації у Волинській області, не нівелюють ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, ризику переховування обвинуваченого від суду.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, є необґрунтованими, оскільки суд, врахувавши особу обвинуваченого, його майновий стан, вважав недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Прохаючи про зменшення розміру застави до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, обвинувачені в апеляційних скаргах не навели відповідних доводів для ухвалення такого рішення і колегія суддів не володіє інформацією про обставини, які б давали підстави для зменшення розміру застави.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, строком до 15 грудня 2023 року включно не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, строком до 15 грудня 2023 року включно, залишити без змін, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №753/3758/22
Провадження №11-кп/824/5550/2023
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7
Доповідач ОСОБА_1