Справа № 540/576/22
УХВАЛА
12 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 19.06.2023 по справі №540/576/22, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 04.12.2023 року надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №540/576/22, в якій останній просить зобов'язати відповідача у десятиденний строк після отримання ухвали суду подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 по справі №540/576/22.
В обґрунтування заяви позивач посилається на невиконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 по справі №540/576/22.
07.12.2023 представник відповідача подав заперечення на заяву позивача в порядку ст.382 КАС України, в яких вказав на те, що позивач не навів обставин та не надав доказів, що станом на теперішній час рішення по справі № 540/576/22 не виконано чи виконано не в повному обсязі, а також того, що примусовий порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 по справі №540/576/22 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо незастосування січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 02.10.2017; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 02.10.2017 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішення набрало законної сили 26.10.2023 року.
Суд, в порядку письмового провадження, розглянув заяву позивача, дослідив матеріали справи в частині заявленого клопотання та робить наступні висновки.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі №800/592/17, відповідно до якої встановлення судового контролю може здійснюватися й після завершення розгляду справи.
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Законом України «Про виконавче провадження» визначені заходи примусового виконання рішень суду, які орган виконавчої служби застосовує у випадку невиконання рішення суду у добровільному порядку.
Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно відомостей КП ДСС відсутні будь-які дані щодо видання виконавчих листів на примусове виконання рішення суду.
Відомості щодо видання виконавчих листів на примусове виконання рішення суду також відсутні у заяві позивача про встановлення судового контролю.
Суд зазначає, що у разі відсутності добровільного виконання судових рішень Законом України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.03.2021 по справі № 9901/226/19 вказала наступне: «Ураховуючи наведене вище, судом першої інстанції обґрунтовано вказано на невстановлення в цій справі того, що у загальному порядку виконання судового рішення, яке забезпечується насамперед через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону № 1404-VІІІ, вжиті всі можливі та необхідні заходи, але такі заходи не дали очікуваного результату».
У цій же справі в постанові від 07.07.2023 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Якщо суб'єкт владних повноважень не виконує судове рішення й чинить це протиправно, то особа-позивач, якщо не відмовився (а далі наполягає) від захисту свого порушеного права, вправі домагатися виконання судового рішення засобами примусу, які встановлені законом».
Верховний Суд в постанові від 11 червня 2020 року по справі №640/13988/19 зазначив, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Таким чином, на думку суду, враховуючи, що рішення суду у даній справі може бути виконане у примусовому порядку на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження», а також враховуючи те, що встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення є правом суду, а не обов'язком, суд вважає, що в задоволенні клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 370, 382 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 19.06.2023 по справі №540/576/22.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.
Суддя О.О. Хурса