Справа № 420/26001/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.04.2019 пенсії, виходячи із розміру 80% грошового забезпечення; щодо нездійснення перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 без обмеження її максимального розміру, виходячи із 80 процентів грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві: нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, виходячи із розміру 80% грошового забезпечення з 01.04.2019; здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 без застосування граничного (максимального) розміру, тобто без обмеження максимального розміру пенсії з розрахунку 80 процентів грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2022 року зобов'язано ГУ ПФУ м. Києва з 01.01.2018 року здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення (справа №640/29021/21).
Також позивач зазначає, що на виконання рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2022 року по справі №640/21473/21 відповідачем здійснено перерахунок його пенсії починаючи з 01.04.2019 року на підставі Довідки Державної фіскальної служби України від 09.03.2021 року №33-1/99-99-09-02-14. При цьому перерахунок пенсії з 01.04.2019 року здійснено виходячи із 70% грошового забезпечення та із застосуванням обмеження її максимального розміру.
Позивач вказує, що ним направлено заяву до відповідача з проханням здійснювати перерахунок та виплату пенсії виходячи з 80% грошового утримання без обмеження максимального розміру пенсії. Однак відповідач листом від 16.08.2023 року №28235-27929/Д-02/8-2600-23 відмовив встановити та виплачувати пенсію виходячи із 80% грошового забезпечення без застосування максимального розміру з посиланням на відсутність підстав для перерахунку.
Позивач вважає таку відмову відповідача безпідставною та протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та інтересів.
Ухвалою від 29.09.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/26001/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
17.10.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній службі з надзвичайних ситуацій, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262--ХІІ). Пенсії за вислугу років призначають у розмірах регламентованих статтею 13 вказаного закону, при цьому максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати певних граничних розмірів. Позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 103. На час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача, діяла вже інша редакція Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року, а саме редакція Закону № 2262-ХІІ від 13.03.2018 року, згідно якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (стаття 13). Таким чином, відповідач з врахування положень Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 в редакції Закону з 13.03.2018 перерахував з 01.01.2018 року позивачу пенсію виходячи із розрахунку вже 70 % грошового забезпечення. Викладене дає підстави вважати, що основний розмір пенсії позивача, обчислений в розмірі 70% грошового забезпечення, відповідає вимогам законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому дана вимога позивача щодо зміни відсотку грошового забезпечення є необґрунтованою та не має жодних правових підстав для її виконання.
Щодо виплати пенсії без обмежень максимального розміру, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262- XXI визначено: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень». Проте, позивач доводить свою позицію рішенням Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/1016, яким ч.7 ст. 43 Закону № 2262-ХХ1 визнає неконституційною. У ст. 152 Конституції України зазначається, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ встановлено обмеження до 31.12.2017 року. Тобто, рішення Конституційного суду не скасовує обмеження виплати пенсій на 2017 рік, а тому, дії органів Пенсійного фонду України є правомірними. Враховуючи також те, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, рішення Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/1016 не змінює порядок нарахування пенсій до винесення даного рішення.
З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, такими що не ґрунтуються на вимогах законодавства та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , яка була призначена йому 20.12.2013 року у розмірі 80 % від суми грошового забезпечення за 38 років вислуги.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2022 року по справі № 640/29021/21, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01 січня 2018 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2022 року по справі № 640/21473/21, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної фіскальної служби України про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій від 09.03.2021 №33-1/99-99-09-02-14;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки Державної фіскальної служби України від 09.03.2021 №33-1/99-99-09-02-14, починаючи з 01.04.2019, враховуючи всі складові грошового забезпечення та з урахуванням проведених раніше виплат.
На адвокатський запит щодо пенсійного забезпечення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом № 2600-0202-8/13504 від 10.07.2023 року, зокрема, повідомило, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2022 у справі №640/29021/21 Головним управлінням у жовтні 2022 року було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року, з урахуванням виплачених сум. На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2022 року у справі №640/21473/21 Головним управлінням у січні 2023 року проведено з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної фіскальної служби України від 09.03.2021 року №33-1/99-99-09-02-14, починаючи з 01.04.2019 року. Також повідомлено, що оскільки в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2022 року у справі №640/21473/21 відсутнє зобов'язання Головного управління щодо перерахунку та виплати пенсії, виходячи з розміру 80% грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, під час обчислення розміру пенсії з 01.04.2019 року було застосовано вимоги статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», чинного на дату здійснення перерахунку. Крім того зазначено, що після здійсненого перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року визначається з урахуванням обмеження максимального розміру відповідно до ст. 43 Закону (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII), оскільки перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
27.07.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою в якій, зокрема, просив здійснювати виплату пенсії виходячи з розміру 80% грошового забезпечення та без застосування максимального розміру.
Листом №28235-27929/Д-02/8-2600-23 від 16.08.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у виплаті пенсії виходячи із 80% грошового забезпечення та без застосування максимального розміру з посиланням на відсутність підстав для перерахунку.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії з 80% до 70 % сум грошового забезпечення, а також обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Так, згідно із пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 року (надалі - Порядок №45), пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються, зокрема, в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, 100 процентів, до категорії 2,95 процентів.
Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності 01.10.2011 року, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, 100 процентів, до категорії 2, 95 процентів.
27 березня 2014 року прийнято Закон №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.04.2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри "80" замінено цифрами "70". Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014 року.
Таким чином, положення статті 13 Закону №2262-ХІІ, якими максимальний розмір пенсії обмежено 70 відсотками грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після набрання чинності Законом №1166-VII з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 року у справі №0940/2217/18.
Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 року за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року.
Таким чином, застосування відповідачем статті 13 Закону №2262-XII, яка регулює призначення пенсій, до правовідносин із перерахунку пенсії позивачу, є протиправним.
Крім того, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2022 року по справі № 640/29021/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року за вислугу років з основним розміром 80 % грошового забезпечення.
Вказаним рішенням суду звернуто увагу відповідача на неправомірність зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача під час її перерахунку. Однак, відповідач не врахував висновків суду та під час перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки повторно, всупереч закону, зменшив відсоткове значення розміру пенсії позивача.
Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, про протиправність дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 80% на 70% грошового забезпечення при її перерахунку з 01.04.2019 року на підставі довідки Державної фіскальної служби України від 09.03.2021 №33-1/99-99-09-02-14 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2022 року по справі № 640/21473/21.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром суд зазначає таке.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011 р.
Відповідно до ст.2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 р. "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у ст.43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII.
Згідно з п.2 резолютивної частини вказаного Рішення положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 р.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають ст.17 Конституції України, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи ч.5 ст.17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у ст.43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає ст.17 Конституції України положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення ст.2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення ст.2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 р. у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 р. у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 р., що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення ст.ст.1, 8, 92 Конституції України, а також на ст.9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
У постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно перераховано пенсію позивача з 01.04.2019 року з обмеженням максимальним розміром.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01.04.2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення; визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження з 01.04.2019 року ОСОБА_1 розміру пенсії максимальним розміром; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позивач навів законні й обґрунтовані підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1073,60 грн., де 1073,60 грн. - ставка судового збору за звернення до суду із цим позовом.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01.04.2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження з 01.04.2019 року ОСОБА_1 розміру пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.12.2023 року.
Суддя Г. В. Лебедєва