КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м.Кропивницький Справа № 340/8773/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсталь Трейд" (вул. Комарова, 68, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 42383619) до Кропивницької митниці (вул. Лавандова, 27-б, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, код ЄДРПОУ 44005668) про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Спецсталь Трейд» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кропивницької митниці в якому просить суд визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA901030/2023/000009/2 від 03.10.2023р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA901030/2023/000105 від 03.10.2023р.
Позивач зазначає, що під час митного оформлення товару відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МКУ, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржувані рішення, на його думку, є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 24.10.2023 року провадження в справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 24.11.2023 (а.с.47).
Представник відповідача 08.11.2023 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що прийняття оскаржуваних рішень здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України (а.с.51-54).
09.11.2023 позивачем надано відзив на позов, яким, на переконання позивача, спростовуються доводи наведені у відзиві (а.с.71-73).
Ухвалою суду від 24.11.2023 розгляд справи відкладено до 08.12.2023 у зв'язку з неявкою сторін (а.с.79).
08.12.2023 учасниками справи заявлено клопотання про розгляд справи без їх участі, у зв'язку з чим та на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України подальший розгляд справи здійснено у письмовому провадженні (а.с.84,89,90).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
21.09.2023р. між позивачем та Компанією Ferrocontinen s.r.o. Slovakia (Словаччина), укладено контракт №210923 відповідно до умов якого, з урахуванням специфікації №1 від 21.09.2023, позивачем придбано товар, в т.ч., - Марганець вуглецевий, кусковий (УКТЗЕД 8111001100) в кількості 21 тн, ціна товару 2100 Євро/тн; загальною вартістю 44100 Євро. Умови поставки DAP, Кропивницький, Україна (INCOTERMS 2020) (а.с.21-25).
02.10.2023 року позивачем було подано до Кропивницької митниці митну декларацію яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй № 23UA901030001553U6, де визначена митна вартість товару за першим методом, а саме за ціною угоди (Контракту) (графа 43), щодо товарів, які імпортуються (а.с.17-19).
На підтвердження заявленої у митній декларації № 23UA901030001553U6 митної вартості, яка становить 44100 Євро (графа 22), разом з декларацією до митного органу були надані наступні документи:
- Декларацію митної вартості (а.с.20);
- Контракт № 210923 від 21.09.2023р.;
- Специфікацію № 1 від 21.09.2023р. до контракту № 210923 від 21.09.2023р. (а.с.26);
- Рахунок-фактуру (інвойс) № 2023317 від 28.09.2023р. (а.с.27);
- Товарно-транспортну накладну CMR № 0344510 від 28.09.2023р. (а.с.30);
- Сертифікат якості продукції № 2023317 від 28.09.2023р. (а.с.28);
- Пакувальний лист № 2023317 від 28.09.2023р. (а.с.29);
- Висновок щодо експертного аналізу відповідності рівня цін Державного підприємства «Держзовнішінформ» від 25.09.2023р. № 123/462 з додатками (а.с.31-34);
- експортну декларацію країни відправлення № 23SK5653EX32251603 від 28.09.2023р. (а.с.35).
Не погоджуючись із визначеною Позивачем митною вартістю товару у митній декларації, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, надіславши 03.10.2023р. повідомлення, в якому, зокрема, було зазначено наступне:
«У відповідності до статей 53, 336, 337 МКУ, при проведенні перевірки документів, що були надані до митного оформлення, виявлено наступне.
Поставка оцінюваного товару проводиться на підставі контракту між ТОВ «Спецсталь Трейд» та Ferrocontinent, s.r.o., Словаччина, № 210923 від 21.09.2023, специфікації № 1 від 21.09.2023 (відповідно до умов контракту), комерційного інвойсу від 28.09.2023 № 2023317. Зовнішньоекономічна операція має посередницький характер з декількома особами у ланцюзі поставки. Відправлення товару здійснено з Словаччини. Країна виробництва та походження товару Китай, дані про виробника відсутні. Згідно даних задекларованих у ДМВ наявний факт, що продавець та покупець пов'язані між собою особи.
Умовами зовнішньоекономічної угоди від 21.09.2023 № 210923 (пункт 2.3) передбачено, що ціна за одиницю товару включає ціну товару, вартість упаковки, митних процедур по експорту товару (при необхідності), а також інші втрати обумовлені в специфікації. Пунктом 3.1 передбачено, що строки та умови поставки обумовлені сторонами в специфікації. Специфікацією від 21.09.2023 №1 передбачено умови поставки DAP Кропивницький. Інші витрати, що входять до ціни товару відповідно до пункту 2.3 угоди специфікацією не обумовлено. Відповідно до міжнародних правил перевезення Інкотермс-2010 на умовах поставки DAP означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови поставки DAP покладають на продавця обов'язки неси всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Однак ні в договорі, ні в специфікації не виявлено інформації щодо включення витрат пов'язаних з транспортуванням (та навантаженням) товару до ціни товару. Виявлені обставини унеможливлюють здійснити перевірку числових значень відповідних витрат.
З урахуванням зазначеного, подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (враховуючи, що поставка товару здійснюється між пов'язаними особами, за «непрямим контрактом»). Враховуючи вищезазначене, для підтвердження заявленої митної вартості у відповідності до III «Митна вартість товарів та методи її визначення», ч. З ст. 53 «Документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості» МКУ, вам протягом 10 календарних днів необхідно надати (за наявності) такі додаткові документи, наприклад: -якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; - інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; -виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію).» (а.с.36-38).
03.10.2023 позивачем, листом №58, були надані митному органу пояснення в підтвердження заявленої митної вартості, та повідомлено, що надати інших документів позивач не має можливості (а.с.39,40).
03.10.2023 відповідачем відмовлено в оформленні /випуску/ товарів, складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA901030/2023/000105 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA901030/2023/000009/2 (а.с.11,12,15,16).
За результатами коригування митна вартість товару збільшилась до 45990 Євро.
Зважаючи на коригування митної вартості, позивачем 03.10.2023 року складено та подано до відповідача митну декларацію №23UA901030001568U6, згідно графи 43 якої митну вартість товару визначено за шостим (резервним) методом (ст. 59 МКУ) (а.с.69).
Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 та ч.5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За результатами аналізу положень ч.3 ст. 53, ч.ч. 1,2,4-6 ст. 54, ст. 58 МК України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.
Згідно з ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, не зазначено ані конкретних обставин, що викликали відповідні сумніви, ані причин неможливості перевірки сумнівів на підставі наданих документів, не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей та не зазначено конкретні документи, надання яких може усунути сумніви митного органу.
Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.
Відповідно до ч.2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Суд зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у ПІК "Інспектор", при цьому, як аргументовано вказав позивач, відповідач визначив митну вартість товару, але не зазначив, у чому саме полягає сумнів у заниженні вартості товару, між якими саме документами, з доданих до декларацій, виявлено розбіжності, в яких із них наявні ознаки підробки чи відсутні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, або відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмові рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Так, до транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура, акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат. Таким чином, законодавством не передбачений вичерпний та єдиний перелік документів, які підтверджують транспортні витрати імпортера при ввезенні товару. Основною вимогою законодавства до таких документів є наявність в них інформації щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.
Отже, перевезення товару могло здійснюватися різними перевізниками, які залучалися експедитором на замовлення позивача, а оплата таких послуг здійснювалась саме експедитору на підставі документів, які підтверджували вартість транспортних витрат до кордону України (довідка, рахунок).
Крім того, відповідно до ч.2,3 ст.53 МК України, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR не є документом, який підтверджує митну вартість товару, наявність міжнародної товарно-транспортної накладної CMR підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 1956 р., що набрала чинності для України 17 травня 2007 року.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних рішень відповідача.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати щодо сплати судового збору (а.с.10) підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA901030/2023/000009/2 від 03.10.2023р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA901030/2023/000105 від 03.10.2023р.
Стягнути на користь ТОВ "Спецсталь Трейд" витрати на сплату судового збору у розмірі 5368 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Держмитслужби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК