КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року № 320/45743/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України до Товариства з додатковою відповідальністю “Узинський цукровий комбінат” про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту,
ВСТАНОВИВ:
08.12.2023 об 12:55 Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України звернулось Київського окружного адміністративного суду із заявою до Товариства з додатковою відповідальністю “Узинський цукровий комбінат”, в якій просить суд:
- підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ТДВ “УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ” податковий номер 00372536 накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 07.12.2023.
- застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках ТДВ “УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ” податковий номер 00372536 у всіх банківських установах.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач відмовив у допуску до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому позивач правомірно прийняв рішення про застосування арешту майна платника податків відповідно до ст. 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/45743/23 передано 08.12.2023 об 14:45 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 13.12.2023.
В судовому засіданні 13.12.2023 року позивач підтримав заяву про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТДВ “УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ” податковий номер 00372536 накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 07.12.2023 та просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення даної заяви, з підстав зазначених у письмовому відзиві та зазначив, що на даний час Товариством в судовому порядку оскаржується наказ про призначення позапланової перевірки від 06.12.2023 №2403-и та податкові повідомлення-рішення, а отже наявний «спір про право».
Представниками сторін заявлено клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що на виконання доручення в. о. Голови ДПС Кірієнко Тетяни від 30.10.2023 №215-д(07) до доповідної записки Департаменту податкового аудиту від 13.10.2023 № 4843/99-00-07-06-02-13 у зв'язку з неповним з'ясуванням під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки, для винесення об'єктивного висновку за результатами документальної планової виїзної перевірки ТДВ «Узинський цукровий комбінат» (акт від 14.08.2023 № 17278/10-36-07-03-12/00372536) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.07.2019 по 30.06.2021, а також здійсненням дисциплінарних проваджень стосовно посадових осіб Головного управління ДПС у Київській області, які здійснювали таку перевірку (накази Головного управління ДПС у Київській області від 14.11.2023 № 983 «Про порушення дисциплінарного провадження», від 14.11.2023 №984 «Про порушення дисциплінарного провадження»), на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, Державною податковою службою України 27.11.2023 прийнято Наказ за №994 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТДВ “УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ”».
Наказом ГУ ДПС у Київській обл. від 06.12.2023 за № 2403-и призначено документальну позапланову перевірку Товариства з додатковою відповідальністю “Узинський цукровий комбінат” з 07 грудня 2023 року тривалістю 10 робочих днів.
Заступником начальника Вишгородського відділу перевірок платників - юридичних осіб управління податкового аудиту Сидоренком Михайлом Сергійовичем, головними державними інспекторами: Кушніром Максимом Петровичем, Романенком Олегом Валерійовичем, Ахановою Майою Володимирівною було пред'явлено директору ТДВ «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ» для ознайомлення направлення на перевірку від 07.12.2023 № 9440, №9441, №9442, №9443, №9444, №9445, №94476, №9447, №9448, копію наказу ГУ ДПС у Київській області від 06.12.2023 року № 2403-п та службові посвідчення кожного співробітника контролюючого органу.
Проте, представник ТДВ «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ» відмовився від ознайомлення з направленнями на перевірку та отриманні копії Наказу від 06.12.2023 року № 2403-п, що зафіксовано в Акті від 07.12.2023 року №1635/10-36-07-14 про відмову посадових осіб ТДВ «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ» податковий номер 00372536 з ознайомленням з направленнями на перевірку.
За результатами розгляду звернення та доданих до нього документів Головним управлінням ДПС у Київській області 07.12.2023 об 16:45 прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків до відповідача.
На виконання вимог ст. 94 ПК України, заявник звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТДВ «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ», застосованого рішенням керівника контролюючого органу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до приписів пп. 75.1.2 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Суд звертає увагу, що дії відповідача відповідають вимогам п. п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і у разі виявлення невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, що підставою прийняття Наказу ГУДПС у Київській обл. від 06.12.2023 за №2403-и, слугував Наказ Державної податкової служби України, який прийнято 27.11.2023 за №994 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТДВ “УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ”», у зв'язку з проведенням дисциплінарних проваджень стосовно посадових осіб Головного управління ДПС у Київській області, які здійснювали таку перевірку (накази Головного управління ДПС у Київській області від 14.11.2023 № 983 «Про порушення дисциплінарного провадження», від 14.11.2023 №984 «Про порушення дисциплінарного провадження»), на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу II Податкового кодексу України.
Згідно з вимогами п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;
копії наказу про проведення перевірки;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці 5 цього пункту, не дозволяється.
За приписами п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Пунктом 94.1 ст. 94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено п. 94.10 ст. 94 ПК України. У відповідності до зазначеної норми, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (пункт 94.19.1. ст. 94 ПК України).
Арешт майна може бути повним або умовним.
При цьому, перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України.
Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.
Враховуючи положення п. 94.10 ст. 94 ПК України така перевірка повинна завершуватися відповідним висновком суду, на підставі якого суд приймає рішення по суті порушеного питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно із пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
Податковий орган має право/обов'язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. При розгляді вимоги щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до предмета доказування входить, зокрема наявність підстав та дотримання порядку призначення контролюючим органом перевірки та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів КАС ВС від 26.06.2020 по справі № 280/2993/19.
Крім того, КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів на підставі заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду справ.
Відповідно до приписів ч.2 ст.283 КАС України податковим органом заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.
Із наявних у матеріалах справи копій документів та пояснень позивача викладених в позові, вбачається наявність обставин, передбачених пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, що надає право контролюючому органу застосувати адміністративний арешт майна платника податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.
Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Наказом Міністерства фінансів України № 632 від 14.07.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за № 948/30816, затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (надалі - Порядок № 632).
Розділ VII Порядку № 632 визначає особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.
Згідно з п. 3 цього розділу для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Враховуючи вимоги ст. 94 ПК України, Порядку № 632, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України.
При цьому, законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач здійснюючи господарську діяльність, не допустив до документальної виїзної перевірки представників контролюючого органу.
Суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує наступну правову позицію Верховного Суду, яка викладена у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21 вказав: «У разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції (права на проведення перевірки за наявності законних підстав) безпосередньо Податковий кодекс України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна. Це призводить до неможливості розгляду заяви податкового органу в судовому порядку за процедурою, передбаченою статтею 283 КАС України.
Оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб'єктом, який здійснює перевірку об'єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб'єктів владних повноважень.
Більш того, з огляду на частину першу статті 4 КАС України, звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним рішення податкового органу про проведення податкової перевірки чи про застосування адміністративного арешту майна або дій такого органу при проведенні перевірки підпадає під поняття публічно-правового спору (пункт 2). Визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що «публічно-правовий спір» є тотожним до терміну «спір про право». Отже, подання до суду адміністративного позову про протиправність рішення/дій щодо проведення перевірки або накладення адміністративного арешту не може розглядатись як підстава для відмови у відкритті провадження у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України».
На виконання вимог частини 2 статті 356 КАС України Верховним Судом у вищевказаній постанові сформульовано такий правовий висновок:
«За змістом статті 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Наявність спору про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право».
Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини 4 статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пункту 2 частини 1 статті 283 КАС України.
Суд звертає увагу, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним».
Враховуючи наведені обставини в їх сукупності та взаємозв'язку, зважаючи на те, що рішення позивача про застосування адміністративного арешту майна платника відповідача винесено у відповідності до норм ПК України, а відповідачем не надано доказів протилежного, суд вважає за необхідне підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведене, дослідивши і оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем не надано суду доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз під час розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України до Товариства з додатковою відповідальністю “Узинський цукровий комбінат” про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту - задовольнити.
Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ТДВ “УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ” податковий номер 00372536 накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 07.12.2023.
Застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках ТДВ “УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ” податковий номер 00372536 у всіх банківських установах.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти з дня його проголошення .
Повне найменування сторін:
Заявник - Головне управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України, адреса: вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 44096797.
Відповідач - Товариства з додатковою відповідальністю “Узинський цукровий комбінат”, адреса: вул. Симиренка, 2, м. Узин, Київська обл., 09161; код ЄДРПОУ 00372536.
Суддя Парненко В.С.