КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
05 грудня 2023 року м. Київ № 320/31938/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій.
Ухвалою суду від 26.09.2023 дану позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 160, 161 КАС України. Позивачу надано строк, протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків та запропоновано усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду обґрунтованої заяви (клопотання) щодо визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчить про дотримання строку звернення до суду та позовну заяву у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі для суду та учасників справи.
Дану ухвалу позивачем отримано та подано заяву про усунення недоліків. Розглянувши дану заяву суд зазначає наступне.
Дана заява не містять вмотивованого письмового обґрунтування щодо визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду із належними доказами поважності причин його пропуску, не надано доказів, які свідчить про дотримання строку звернення до суду.
Так, представник позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що позивач проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 , приймав(є) участь в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, перебував у районах, де тривають бойові дії на території Київської та Вінницької областей та серед завдань, які виконувались позивачем бува охорона пункту управління. Таким чином, позивач як військовослужбовець втратив можливість вільно переміщуватись територією України та не мав можливості своєчасно скористатися правовою допомогою, оскільки не міг покинути територію військової частини, зону бойових дій під час охорони пункту управління, а тому враховуючи поважність зазначених обставин, позивач має право на поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом його прав.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивач наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2023 №97 був виключений зі списків особового складу частини 03.04.2023. Отже 03.04.2023 позивач був звільнений в запас (наказ №41-РС від 14.03.2023).
Позивачем ні до позовної заяви, ані до заяви про поновлення строку звернення до суду не надано документів, які підтверджують той факт, що позивач перебував у районах, де тривають бойові дії на території Київської та Вінницької областей.
В матеріалах справи наявні довідка Військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2023 №609/5210 з якої вбачається, що позивач в період з 16.09.2022 по 04.11.2022 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення, інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перебував в м. Дружківка Донецької області та довідка Військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2023 №609/5211 з якої вбачається, що позивачу в період з лютого 2022 року по вересень 2022 року додаткова винагорода на період дії воєнного стану була нарахована та виплачена з розрахунку 30000,00 грн та в період з 13.09.2022 по 23.01.2023 року додаткова винагорода на період дії воєнного стану нарахована і виплачена з розрахунку 100000,00 грн.
Крім того, позивачем не надано до суду докази того, що після того, як останнього звільнити в запас (03.04.2023) позивач не міг вільно переміщуватись територією України та не мав можливість скористатися правовою допомогою.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки: «Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.».
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.
З огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України або загальних строків.
Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду, із урахуванням положень частини п'ятої статті 122 КАС України суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Крім того Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 відступив від раніше викладених висновків та вказав що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом із тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. Із цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Тому, на переконання суду, якщо позивач (представник, адвокат) вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами Кодексу адміністративного судочинства України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що заява про поновлення строку звернення до суду не містять обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження, що перешкоджало позивачеві без зайвих зволікань звернутись до суду у встановлений строк за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів після невиплати додаткової винагороди з лютого 2022 року.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Будь-яких пояснень щодо обставин, які об'єктивно заважали позивачеві звернутись до суду у визначений законодавством строк, заява про поновлення строку не містять, як і не містить відомостей, яким чином воєнний стан вплинув на строки звернення до суду представника позивача в інтересах позивача після звільнення зі служби (03.04.2023) і чому позивач не звернувся за правничою допомогою своєчасно в межах строків звернення до суду, якщо про порушення прав у зв'язку з невиплатою йому було відомо з лютого 2022 року.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватись дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Суду не надано доказів того, що позивач, без зайвих зволікань, у розумний строк після отримання всіх виплат, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових звернувся із заявою про надання йому відповідної інформації.
У зв'язку із цим суд не визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду із повідомлених представником у заяві підстав його пропуску.
В подальшому, станом на 05.12.2023 жодних заяв чи клопотань, або документів на виконання ухвали суду від 26.09.2023 до суду позивачем не надано. Тому суддя вважає встановленим той факт, що позивач ні в установлений 10-ти денний строк з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, ні в подальшому станом на 05.12.2023 недоліки позовної заяви, яку судом залишено без руху не усунув. Отже, вимоги ухвали суду від 26.09.2023 не виконано, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху - не усунуто.
Згідно з приписами ч.2 ст.44 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, добросовісність вимагає здійснення процесуальних прав лише з метою, з якою їх було надано.
Частиною 3 статті 9 КАС України, передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Водночас, повернення позовної заяви згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Керуючись статтями 9, 44, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя,
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Лиска І.Г.