ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2023 р. справа № 300/7704/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Госедло О.Д. в інтересах ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - Головне управління ПФУ в Харківській області) про:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.08.2023 №092350006815 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача в одинарному розмірі періоди роботи з 22.12.1986 по 01.12.1992 та з 28.04.1993 по 31.12.1999 та у подвійному розмірі період роботи з 10.01.1983 по 27.05.1986;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 01.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 01.08.2023, вважаючи, що має необхідний обсяг страхового стажу, звернулась до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії. Водночас, рішенням відповідача 2 призначенні пенсії їй було відмовлено, оскільки до страхового стажу не було зараховано періоди з 22.12.1986 по 01.12.1992, з 28.04.1993 по 31.12.1999. Окрім того, до страхового стажу у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не було враховано період роботи в психоневрологічній лікарні з 10.01.1983 по 27.05.1986. Вважає рішення від 09.08.2023 №092350006815 протиправним та необґрунтованим, у зв'язку із чим звернулася до суду із даним позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
30.11.2023 судом через підсистему «Електронний суд» отримано відзив на позовну заяву від Головного управління ПФУ в Харківській області, за змістом якого представник відповідача 2 заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що відповідно до наданих позивачем документів, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період з 22.12.1986 по 01.12.1992, оскільки у записі про звільнення дата та номер наказу містять виправлення, а період з 28.04.1993 по 31.12.1992, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. Також до страхового стажу у подвійному розмірі не було зараховано період роботи у психоневрологічній лікарні з 10.01.1983 по 27.05.1986 у зв'язку із ненаданням уточнюючої довідки про перебування/ не перебування у відпустці без збереження заробітної плати, у відпустці по догляду за дитиною, а також статут закладу охорони здоров'я та штатного розкладу.
04.12.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області, у якому представник відповідача 1 також наголошує на відсутності правових підстав для задоволення позову. Окрім того, вказує, що надана представником позивача разом із позовною заявою довідка від 26.10.2023 №131 не може бути врахована судом при розгляді даної справи, оскільки у рішенні про відмову у призначенні пенсії оцінка вказаній довідці не надавалась.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
01.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою за призначенням пенсії за віком (а.с. 66-67).
На момент звернення до пенсійного органу із такою заявою позивач досягала 59 річного віку, що підтверджується копією її паспорта серії НОМЕР_1 (а.с. 69).
Рішенням Головного управління ПФУ у Харківській області від 09.08.2023 №092350006815 у призначенні пенсії позивачу було відмовлено, у зв'язку із недостатнім обсягом страхового стажу (а.с. 47).
Так, відповідно до вказаного рішення, страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років. До загального страхового стажу не зараховано період роботи з 22.12.1986 по 01.12.1992, оскільки дата та номер наказу на звільнення містять виправлення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 1993 №58, період роботи з 28.04.1993 по 31.12.1999, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Також ОСОБА_1 роз'яснено, що для зарахування періоду роботи у психоневрологічній лікарні з 10.01.1983 по 27.05.1986 в кратному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», необхідно надати уточнюючі довідки про перебування / не перебування у відпустці без збереження заробітної плати, у відпустці по догляду за дитиною, а також статут закладу охорони здоров'я та штатного розкладу.
На переконання позивача вказане рішення є протиправними, а відмова їй у призначенні пенсії необґрунтованою, у зв'язку із чим вона змушена була звернутися до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Так, відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.08.2023 №092350006815, на момент звернення за призначенням пенсії вік ОСОБА_1 становив 59 років 11 місяців 21 день.
Тобто позивач не досягла пенсійного віку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV.
Водночас, згідно із п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (надалі - Порядок №22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Отже, позивач мала право звернутися за призначенням пенсії за місяць до досягнення пенсійного віку.
Воднораз, для призначення пенсії за віком позивачу необхідно мати 30 років страхового стажу. При цьому, відповідачами визнається лише 25 років страхового стажу, у зв'язку із неврахуванням до страхового стажу позивача в одинарному розмірі періодів роботи з 22.12.1986 по 01.12.1992 та з 28.04.1993 по 31.12.1999, а також у подвійному розмірі - з 10.01.1983 по 27.05.1986.
Щодо періоду роботи позивача з 22.12.1986 по 01.12.1992 судом вказується наступне.
Так, на час внесення відповідного запису до трудової книжки позивача була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція №162).
За таких умов суд критично ставиться до того, що за змістом рішення від 09.08.2023 №092350006815, запис у трудовій книжці позивача про даний період роботи має відповідати вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 1993 №58, оскільки на час здобуття ОСОБА_1 спірного стажу вказаний нормативно-правовий акт ще не було прийнято.
Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, кульковою або з пером ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Так, згідно із записами №7-10 у трудовій книжці від 02.06.1981 НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працювала з 22.12.1986 по 01.12.1992 учнем кондитера кондитерського цеху №2 Івано-Франківського комбінату громадського харчування (а.с. 18-19).
Зазначений період є спірним, на думку пенсійних органів, у зв'язку із тим, що дата та номер наказу на звільнення містять виправлення.
Водночас, на думку суду у колонці 4 запису 10 трудової книжки від 02.06.1981 НОМЕР_2 виправлення відсутні, оскільки запис підстави звільнення внесено жирним чорнилом, що дає потовщення на цифрах.
При цьому, заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, у тому числі і внесення до неї записів про звільнення з роботи, є підприємство-роботодавець, а відтак вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням відсутня.
З огляду на наведені норми обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
Крім того, суд також враховує, що позивачем вчинялися дії, спрямовані на отримання додаткових документів на підтвердження спірного періоду роботи, що, зокрема, відображено у листі Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 10.10.2023 №14/01-20/4202, та підтверджується копією наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 (а.с. 33-34).
Таким чином, на переконання суду, період роботи ОСОБА_1 з 22.12.1986 по 01.12.1992 має бути зарахований до її страхового стажу.
Щодо періоду роботи позивача з 28.04.1993 по 31.12.1999, судом вказується на наступне.
Так, відповідно до записів №13-14 з 28.04.1993 по 31.03.2023 трудової книжки від 02.06.1981 НОМЕР_2 позивач працювала на посаді рахівника-бухгалтера фермерського господарства «Земля».
Згідно із ст. 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», який діяв на час виникнення правовідносин, особи, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом), та члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку підлягають пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства, а також загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття і загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до законодавства.
Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в органах Пенсійного фонду України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з усіх видів заробітку за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а також як платник страхових внесків з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, зазначених у частині першій цієї статті, сплачує страхові внески у встановленому законодавством порядку.
Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
Отже, із аналізу ст. 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» випливає, що їхньою основною метою є забезпечення основного конституційного принципу громадянина, гарантованого ст. 46 Конституції України шляхом закріплення обов'язку селянського (фермерського) господарства сплачувати за осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) внески (збір) на соціальне страхування.
Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» передбачено, що селянське фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.
Отже, відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування за осіб, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом) покладається на голову фермерського господарства (засновника або іншу визначену Статутом особу).
При цьому, відповідно до листа фермерського господарства «Земля» від 26.10.2023 №131, за ОСОБА_1 сплачувались внески на пенсійне і обов'язкове соціальне страхування за період її роботи з 28.04.1993 по 31.12.1999 (а.с. 20), на підтвердження чого надані належним чином посвідчені копії платіжних доручень (а.с. 22-30).
Водночас, за змістом відзиву, Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області заперечує щодо врахування вказаних документів, оскільки вони не були надані разом із заявою про призначення пенсії.
Оцінюючи підставність вказаного аргументу, судом звертається увага, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 64 Закону України №1058, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати;
вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання;
порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу та сплати страхових внесків за цей період страхового стажу, відповідачі мали право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо, а не відмовляти позивачу у належному зарахуванні стажу.
При цьому, представниками відповідачів на виконання приписів ч. 2 ст. 77 КАС України не надано до суду жодних доказів на підтвердження правомірності не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивачу у фермерському господарстві.
Щодо періоду роботи позивача з 10.01.1983 по 27.05.1986, судом встановлено таке.
Згідно записів трудової книжки, у період з 10.01.1983 по 27.05.1986 позивач працювала у Обласній психоневрологічній лікарні №8 м. Івано-Франківськ.
Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.
Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах;
Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.
Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що протягом спірного періоду позивач працювала у психіатричному закладі охорони здоров'я.
Отже, за правилами ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи у психіатричному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, судом зазначається, що Порядком №22-1 не передбачено подання уточнюючих довідок про періоди перебуванні у відпустках без збереження заробітної плати чи по догляду за дитиною. Водночас, пенсійні органи не позбавлені можливості самостійно запитувати таку інформацію у підприємства.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивача з боку відповідачів щодо незарахування періоду роботи з 10.01.1983 по 27.05.1986 у подвійному розмірі.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.08.2023 №092350006815 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
Так, у межах цих спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності рішення про відмову у призначенні пенсії у частині не зарахування до стажу позивача спірних періодів його роботи.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись повторний розгляд заяви позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України №1058, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 44 Закону України №1058 врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України №1058, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1 Порядку № 22-1).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Згідно із п. 4.10 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
У даному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, за результатом якої прийнято рішення від 09.08.2023 №092350006815 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу.
Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача, прийняття відповідного рішення та вчинення бездіяльності щодо не зарахування до страхового стажу та пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 , є, в цьому випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відтак на останнього й має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов'язання Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію із урахуванням спірних періодів стажу.
При цьому, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до п. 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не виконало свого обов'язку щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачами, суд прийшов до висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 01.08.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
При цьому, суд вказує, що оскільки станом на 01.08.2023 ОСОБА_1 не набула пенсійного віку, пенсія за віком має бути призначена їй з дня наступного, за днем набуття пенсійного віку, тобто з 11.08.2023.
Отже позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача частину сплаченого судового збору в розмірі 575,45 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.08.2023 №092350006815 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 в одинарному розмірі періоди її роботи з 22.12.1986 по 01.12.1992 та з 28.04.1993 по 31.12.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 в у подвійному розмірі період її роботи 10.01.1983 по 27.05.1986 у закладі з надання психіатричної допомоги, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого нею судового збору в розмірі 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 45 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Відповідачам та представнику позивача рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 13 грудня 2023 р.