ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2023 р. справа № 300/3883/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Кузьменко В.В. в інтересах ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (надалі - відповідач, в/частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у відмові звільнити позивача з військової служби за сімейними обставинами, а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, відповідно до абзацу 7 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, а також зобов'язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби відповідно до відповідно до абзацу 7 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними фактичними обставинами та нормами законодавства.
17.04.2023 ОСОБА_1 подав командуванню в/частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до абзацу 7 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, а саме, через необхідність здійснення постійного догляду за його дідусем - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Рапорт позивач подав з дотриманням вимог законодавства про військовий обов'язок і військову службу. До рапорту додав необхідний перелік нотаріально завірених документів. Однак, відповідач листом від 05.05.2023 за №501/3/852 відмовив у задоволенні його рапорту про звільнення через те, що до матеріалів не були додані документи: рішення районної (селищної) ради про затвердження висновку органу опіки і піклування та призначення помічника дієздатній особі, висновок органу опіки та піклування, посвідчення помічника фізичної дієздатної особи, довідка про те, що особа здійснює догляд за особою з інвалідністю. Вважає вказану відмову безпідставною та протиправною та просить задовольнити позов.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01.08.2023 на адресу суду від в/частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання у зв'язку із відсутністю підстав для звільнення з військової служби, оскільки не надано документів, що підтверджують відсутність інших осіб, які повинні здійснювати догляд за дідусем позивача - ОСОБА_2 (а.с. 37-39; 42-46).
Також, при розгляді документів про звільнення позивача з військової служби подано довідку комунального підприємства “Городенківський некомерційний центр первинної медичної допомоги” Городенківської районної ради Івано-Франківської області. У свою чергу, Положенням про медико-соціальну експертизу, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317), визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, особам з інвалідністю тощо з метою визначення ступеня обмеження дієздатності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Підпунктом 1 пункту 11 Положення №1317 встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають, серед іншого потребу в сторонньому догляді або допомозі працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 09.04.2008 №189 (зареєстрований в Міністерстві юстиції 04.07.2008 за №589/15280) лікарсько-консультативна комісія дає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу - досягнення дитиною 16-ти річного віку.
Тому, додана до рапорта позивачем довідка лікарсько-консультативної комісії не може бути належним документом, який дає підстави для звільнення за сімейними обставинами.
Крім того, позивач у рапорті про звільнення не вказав територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого необхідно направити документи для постановки на військовий облік.
У зв'язку з викладеним, в/частиною НОМЕР_2 правомірно прийняте рішення про повернення документів позивачу для доопрацювання, тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.
10.08.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представниця позивача, підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, вважає їх обґрунтованими і правомірними, тому просить позов задовольнити (а.с. 51-53).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до наказу командира в/частини НОМЕР_3 від 03.06.2022 №4 старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у цій в/частині на посаді старшого стрільця 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 52 окремого стрілецького батальйону оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (а.с. 24).
17.04.2023 ОСОБА_1 подав командуванню в/частини НОМЕР_3 рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до абзацу 7 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, а саме, через необхідність здійснення постійного догляду за його дідусем - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. До рапорта були додані нотаріально засвідчені копії наступних документів: паспорт громадянина України ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; свідоцтво про народження ОСОБА_3 ; паспорт ОСОБА_3 ; довідка РНОКПП ОСОБА_3 ; довідка комунального підприємства “Городенківський некомерційний центр первинної медичної допомоги” Городенківської районної ради Івано-Франківської області від 06.04.2023 №2178; довідка комунального підприємства “Городенківський некомерційний центр первинної медичної допомоги” Городенківської районної ради Івано-Франківської області від 20.06.2023; акт обстеження житлово-побутових умов від 17.03.2023. Рапорт вирішувався по суті в управлінні Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (в/частина НОМЕР_1 ) (а.с. 9, 10-23, 25).
За результатами розгляду рапорта старшого солдата ОСОБА_1 командування в/частини НОМЕР_1 листом від 05.05.2023 за №501/3/852 відмовило у його задоволенні через те, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” відсутні підстави для його звільнення, зокрема, до рапорта не додані наступні документи: рішення районної (селищної) ради про затвердження висновку органу опіки і піклування та призначення помічника дієздатній особі, висновок органу опіки та піклування, посвідчення помічника фізичної дієздатної особи, довідка про те, що особа здійснює догляд за особою з інвалідністю.
Не погодившись з вказаною відмовою, позивач був вимушений звернутись за захистом порушених прав до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних норм права.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.
При цьому, підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, встановлені частиною 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ та розмежовані з огляду на період застосування: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п. 1) та під час дії воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу та, відповідно, воєнного стану в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України. На момент розгляду даної адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Як вказано судом вище, з 03.06.2022 ОСОБА_1 проходить військову службу у в/частині НОМЕР_3 на посаді старшого стрільця 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 52-го окремого стрілецького батальйону оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у військовому званні старший солдат. При цьому, на військову службу він призваний за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією рф проти України.
З огляду на введення в Україні воєнного стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач - за мобілізацією, підстави звільнення його з військової служби визначені частиною 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Згідно із частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення №1153/2008), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Враховуючи вказані норми Закону №2232-XII та Положення №1153/2008, ОСОБА_1 виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу, у зв'язку із чим подав по команді рапорт про звільнення з військової служби на підставі до абзацу 7 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” - через сімейні обставини (а.с. 9).
Листом командування в/частини НОМЕР_1 , до повноважень якого належить приймати рішення про звільнення, від 05.05.2023 за №501/3/852 відмовлено у задоволенні рапорта старшого солдата ОСОБА_1 через те, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII відсутні підстави для його звільнення, зокрема, до рапорта не додані наступні документи: рішення районної (селищної) ради про затвердження висновку органу опіки і піклування та призначення помічника дієздатній особі, висновок органу опіки та піклування, посвідчення помічника фізичної дієздатної особи, довідка про те, що особа здійснює догляд за особою з інвалідністю (а.с. 26).
Водночас, суд звертає увагу на те, що приписами абзацу 7 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, на які посилаються позивач та відповідач, передбачені підстави для звільнення з військової служби: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Вказаною нормою також передбачені певні документи, які підтверджують зазначені обставини, а саме: медичний висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
При цьому, суд зауважує, що вказана норма законодавства не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності документів щодо підтвердження факту здійснення постійного догляду.
Разом з тим, відповідачем підставою для відмови у задоволенні рапортів позивача у листі від 05.05.2023 за №501/3/852 зазначено відсутність відповідних документів, зокрема: рішення районної (селищної) ради про затвердження висновку органу опіки і піклування та призначення помічника дієздатній особі, висновок органу опіки та піклування, посвідчення помічника фізичної дієздатної особи, довідка про те, що особа здійснює догляд за особою з інвалідністю.
Такі підстави відмови відповідача у задоволенні рапорту про звільнення та обґрунтування причин повернення рапорту позивача без реалізації для доопрацювання, суд вважає помилковими і необґрунтованими та такими, що суперечать вказаним вище нормам законодавства.
Водночас, судом установлено, що необхідність здійснення постійного догляду за дідусем позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується довідкою комунального підприємства “Городенківський некомерційний центр первинної медичної допомоги” Городенківської районної ради Івано-Франківської області від 06.04.2023 №2178 (а.с. 22).
Згідно довідки комунального підприємства “Городенківський некомерційний центр первинної медичної допомоги” Городенківської районної ради Івано-Франківської області від 20.06.2023, яка видана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , їй протипоказане значне фізичне навантаження на поперековий відділ хребта у зв'язку з захворюванням (а.с. 25).
Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов від 17.03.2023, складеного комісією за участі старости села Чернятин, члена старостівської ради та діловода, а також у присутності сусідів ОСОБА_2 , інших осіб, окрім позивача, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 - немає. При цьому, до мобілізації позивач здійснював такий догляд за своїм дідусем, був зареєстрований та проживав спільно з ним (а.с. 23).
З цього приводу посилання командування в/частини НОМЕР_1 на необхідність подати як підставу для звільнення з військової служби відповідно до абзацу 7 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: рішення районної (селищної) ради про затвердження висновку органу опіки і піклування та призначення помічника дієздатній особі, висновок органу опіки та піклування, посвідчення помічника фізичної дієздатної особи, довідку про те, що особа здійснює догляд за особою з інвалідністю, суд зазначає наступне.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації передбачено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Положення №1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
У свою чергу, Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України №189 від 09.04.2008, зі змінами (далі - Наказ №189), який зареєстрований в Міністерстві юстиції 04.07.2008 за №589/15280 визначає єдиний механізм організації експертизи тимчасової втрати працездатності осіб в окремих випадках, за яких медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066, не формується, а також повноваження та роботу лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (далі - ЛКК) за результатом здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності та фізичної особи-підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №189 під час здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючий лікар суб'єкта господарювання на підставі даних всебічного медичного обстеження пацієнта, ураховуючи ступінь функціональних порушень органів та систем, характер та перебіг патологічного процесу, умови праці:
1) приймає рішення про формування (видачу) документів про тимчасову непрацездатність:
формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність відповідно до вимог Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року №1066;
видачу інших документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог цього розділу;
2) здійснює комплексну оцінку порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу;
3) представляє пацієнта ЛКК у складних випадках, якщо непрацездатність пацієнта триває 30 і більше днів, для вирішення питання про направлення такого пацієнта на медико-соціальну експертну комісію на огляд або консультацію, а у випадку наявності ознак стійкої втрати працездатності - незалежно від тривалості хвороби, відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317.
Згідно пункту 2 розділу III Порядку №189 ЛКК у своїй діяльності керується стандартами медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколами надання медичної допомоги за спеціальностями, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 цього розділу Порядку передбачено, що до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Відповідно до пункту 2 розділу IV лікарі суб'єктів господарювання, серед іншого, видають такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, для пред'явлення за місцем вимоги: довідку довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідчену печаткою суб'єкта господарювання (обов'язково має зазначатися час проведеної консультації),- видають особам, які самостійно звернулися за консультаційною допомогою (підпункт 5).
Передбачені пунктом 4 розділу IV Порядку №189 положення щодо видачі ЛКК документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, а саме: форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 “Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві”; висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку - одними з переліків медичних документів про тимчасову втрату працездатності, які видає комісія. Тому, посилання відповідачем на цю норму у листі від 05.05.2023 за №501/3/852 та відзиві на позовну заяву - є безпідставними.
З аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, судом вважає, що висновок про необхідність постійного стороннього догляду за хворими, незалежно від віку, може встановлюватися лікарсько-консультативною комісією медичного закладу.
Такий висновок суду підтверджується листом Міністерства хорони здоров'я України від 20.11.2023 №220/17/3 у відповідь на звернення Міністерства оборони України від 18.09.2023 №29096/1/1-23 щодо роз'яснення повноважень МСЕК, ЛКК та лікарів видавати висновки про потребу особи в постійному сторонньому догляді.
При цьому, відповідно до пункту 9 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі”, яку затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 №407, висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що подані позивачем разом з рапортом від 17.04.2023 (вх. №1929) про звільнення документи є належні, достатні та підтверджують право позивача на його звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до абзацу 7 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Разом із тим, суд зазначає, що дискреційні повноваження щодо прийняття рішення за рапортом ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби належать виключно командуванню в/частини НОМЕР_1 , а не суду. Тому, позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби не підлягає задоволенню.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).
Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9).
При цьому, в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та наведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Тому, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне:
- визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 у ході розгляду та при вирішенні рапорта старшого солдата військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 від 17.04.2023 (вх. №1929) про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до абзацу 7 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути та вирішити рапорт старшого солдата військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 від 17.04.2023 (вх. №1929) про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до абзацу 7 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу, відповідно до висновків суду, наведених в описовій частині рішення.
Суд не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування відмови в задоволенні рапорта на те, що ОСОБА_1 у ньому не вказав до якого саме територіального центру комплектування та соціальної підтримки слід направити його документи після звільнення для постановки на військовий облік. Оскільки це питання може бути вирішено у ході співбесіди з військовослужбовцем перед звільненням.
Таким чином, адміністративний позов слід задовольнити частково.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У зв'язку з чим, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 1073,60 грн сплаченого ним судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 у ході розгляду та при вирішенні рапорта старшого солдата військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 від 17.04.2023 (вх. №1929) про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до абзацу 7 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, через сімейні обставини, у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути та вирішити рапорт старшого солдата військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 від 17.04.2023 (вх. №1929) про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до абзацу 7 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, через сімейні обставини, у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу - відповідно до висновків суду, наведених в описовій частині рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: військова частина НОМЕР_1 , код в ЄДРПОУ - АДРЕСА_2 .
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.