Рішення від 12.12.2023 по справі 280/1013/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Справа № 280/1013/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 НГУ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 29.08.2011 по 02.02.2020 включно;

- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 29.08.2011 по 02.02.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 29.08.2011 по 29.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 02.02.2020 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 2000,00 грн, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень 20% від нарахованої та виплаченої за рішенням суду індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 29.08.2011 по 02.02.2020 проходив військову службу на різних посадах у ВЧ НОМЕР_2 НГУ. В ході вивчення особистих карток на грошове забезпечення позивачу стало відомо, що в період проходження служби нарахування та виплата індексації грошового забезпечення здійснювалась не в повному розмірі, без урахування Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) та змін, які вступили в дію з 01.12.2015, що спричинило протиправні дії. Позивач вважає, що січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), оскільки зміна розміру тарифної ставки (посадового окладу) відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), а тому відповідно до Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Також зазначає, що у період з 01.03.2018 відповідачем при розрахунку індексації грошового забезпечення позивача не застосовувались норми абз. 4 п.5 Порядку №1078. З метою недопущення виконання рішення суду щодо виплати індексації грошового забезпечення відповідачем на власний розсуд, вважає, що сума, яка підлягає до виплати, має бути визначена в рішенні суду. Крім того позивач вважає, що має право на компенсацію втраченої частини грошового доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III (далі - Закон №2050-ІІІ). Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправні дії, у зв'язку з чим, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20.02.2023 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.05.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано від ВЧ НОМЕР_2 НГУ докази по справі.

13.06.2023 представником відповідача через канцелярію суду подано витребувані докази та відзив на позовну заяву (вх. №24431), в якому з позовними вимогами не погоджується та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. Зазначає, що посадові оклади військовослужбовців Національної гвардії України були встановлені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС України від 04.07.2014 №638, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22.07.2014 за №849/25626, яка набрала чинності 12.08.2014. Крім того, в Постанові №1294 до 18.06.2014 взагалі не було поняття Національна гвардія України, і вона не розповсюджувалась на Національну гвардію України до внесення змін на підставі постанови Кабінету Міністрів України №162 від 04.06.2014, яка набрала чинності саме з 18.06.2014. На підставі зазначеного, вважає, що Національна гвардія України не може нести відповідальність за протиправні дії Внутрішніх військ МВС України. Зазначає, що у зв'язку з наведеними обставинами базовим місяцем для обчислення сум індексації грошового забезпечення позивача слід рахувати жовтень 2014 року з моменту створення посади та самого органу. Крім того, зазначає, що місяць, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовця, є базовим при проведенні індексації. Розмір грошового забезпечення позивача підвищувався з 01.09.2012, з 01.09.2015, з.01.01.2016, з 30.08.2016, з 01.08.2017, з 07.09.2017, з.01.01.2018, з 16.08.2018, з 01.01.2019. Посилається на те, що з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) під час обчислення індексації грошового забезпечення місяцем підвищення є місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів). Отже, починаючи з 01.12.2015, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець. Зазначає, Постановою №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. Цією постановою Уряд фактично запропонував в грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати заново обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Тобто, Постановою №1013 визначено базовий місяь (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно рахувати для проведення нідексації. На виконання Постанови №1013 в січні 2016 року військовослужбовцям НГУ, в тому числі військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_2 НГУ, здійснено нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 року у підвищеному розмірі, що призвело до значного підвищення грошового забезпечення. Вказує, що протягом 2011-2020 років постійно змінювалось грошове забезпечення позивача у бік підвищення за рахунок його постійних складових. Дані фактори враховувались фінансовим відділенням при нарахуванні індексації, твердження позивача про не нарахування індексації вважає безпідставним. Стверджує, що обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, належить до дискреційних повноважень ВЧ НОМЕР_2 НГУ. Отже, на думку відповідача, позивачу було проведено повний розрахунок індексації, з урахуванням положень законодавства України, станом на момент спірних правовідносин, що підтверджується копіями особистих карток на грошове забезпечення наданими позивачем до матеріалів справи. Щодо компенсації витрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, вважає, що зазначені позовні вимоги є передчасними, оскільки на даний час не вирішено спір щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача. Щодо питання про стягнення судових витрат на правову допомогу зазначає, що послуги не співмірні із зазначеними сумами у зв'язку з тим, що зазначена справа відноситься до категорії незначної складності, розглядається в порядку спрощеного провадження, є типовою та не потребує додаткового аналізу правових норм. Також щодо нарахування та виплати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень 20% від нарахованої та виплаченої за рішенням суду індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідач зазначає, що не є обов'язковим для суду зобов'язання, які склались між адвокатом і клієнтом, зокрема, у випадку укладення договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Також відповідач вважає, що позивачем порушено строки звернення до суду. Просить відмовити в задоволенні позову.

27.06.2023 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №26802), в якій зазначено, що підвищення грошового забезпечення позивача з 1 березня 2018 року не відбулось за рахунок його постійних складових, а тому сума індексації повинна становити 4463,15 грн. Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008 та до 01.03.2018, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалось та підстав не виконувати рішення суду немає. 01.01.2016 відбулось підвищення грошового забезпечення за рахунок підвищення премії та не перевищило суму індексації у цей період. З посиланням на роз'яснення Мінсоцполітики №28/о/66-18 від 18.04.2018, №024-106 від 09.02.2005, №122/0/66-17 від 29.12.2017 вказує, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим при розрахунку індексу для проведення індексації. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704). Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року не відбувалось, що є підставою для встановлення базового місяця для проведення індексації - січень 2008 року. Зазначає, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

04.07.2023 до суду надійшли заперечення (вх. 27997), в яких відповідач зазначає, що під час проходження служби відповідачем було здійснено розрахунок індексації випереджаючим шляхом, а, враховуючи те, що 01.01.2016 у позивача було значно підвищено його грошовий дохід (грошове забезпечення), яке перевищувало суму індексації, розрахунок проведено вірно. Крім того, вказує, що згідно з рішенням командувача Національної гвардії з 01.01.2016 грошове забезпечення позивача збільшилось на 4 706,47 грн у порівнянні з груднем 2015 року, у вересні 2017 року відбулось наступне збільшення грошового забезпечення у порівнянні з попереднім періодом на 590,21 грн. З 01.03.2018 відповідно до Постанови №704 проведено збільшення розмірів посадових окладів та інших складових місячного грошового забезпечення, який, з урахуванням розпорядження командувача Національної гвардії від 09.02.2018 №Р-4 збільшився на 4 314,30 грн у порівнянні з лютим 2018 року. За наведеного відповідач вважає, що сума індексації за лютий 2018 року, обрахованої з базовим місяцем січень 2008 року, менша, ніж сумарне збільшення грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року, а тому права на виплату індексації в січні 2016 року та в березні 2018 року не було. Також вважає, що суд не уповноважений розраховувати та визначати суб'єкту влади конкретну суму індексації грошового забезпечення, яка повинна бути виплачена особі, однак наділений повноваженнями перевірити правильність розрахунку, якщо він був здійснений. Вважає, що у даному випадку права позивача щодо розрахунку індексації не порушені та визначення базового місяця є передчасним, враховуючи дискреційні повноваження відповідача. Просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 12.07.2023 у прийнятті до розгляду заяви про зміну позовних вимог (вх.№26802 від 27.06.2023) відмовлено.

Ухвалою суду від 21.07.2023 суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.08.2023.

Ухвалою суду від 16.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 27.09.2023.

13.09.2023 представник відповідача подав пояснення щодо порядку розрахунку грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 27.09.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 16.10.2023.

У судове засідання 16.10.2023 учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивача подавав заяву про розгляд справи без його участі (вх.№35535 від 16.08.2023).

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 у період з 29.08.2011 по 02.02.2020 проходив військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_2 НГУ.

У Витязі з Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 НГУ (по стройовій частині) від 03.02.2020 за №27 зазначено: виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення сержанта ОСОБА_1 , який здав справи і обов'язки за посадою інструктора (з бойової підготовки) відділення інструкторів та звільненого відповідно до частини 5 пункту 2 підпункту «А» ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.01.2020 №5 о/с у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, без права носіння військової форми одягу, 02.02.2020. Для постановки на військовий облік направити до Шевченківського РВК м. Запоріжжя.

За результатами розгляду адвокатського запиту адвоката Машихіна А. від 31.10.2022, ВЧ НОМЕР_2 НГУ листом від 10.11.2022 за №3/33/11/1-3678 повідомила, що індексація за період проходження ОСОБА_1 служби у ВЧ НОМЕР_2 НГУ з 29.08.2011 по 02.02.2020 нараховувалась та виплачена в повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ та Порядку №1078.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив індексацію грошового забезпечення за період служби з 29.08.2011 по 02.02.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 29.08.2011 по 29.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 02.02.2020 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Постанови №1078, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку аргументам відзиву щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Так, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), в редакції до 19.07.2022, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Верховним Судом неодноразово висловлена правова позиція при вирішенні спорів з подібними правовідносинами, (постанови від 29 вересня 2021 року (справа №160/8332/20), від 24 вересня 2020 року (справа №806/2883/17), від 13 січня 2020 року (справа №814/1007/16), від 11 липня 2019 року (справа №814/2789/16), від 1 грудня 2019 року (справа №823/726/16) тощо), відповідно до якої індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України. На військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, у тому числі дія указаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості стосовно строку звернення до суду з позовом про стягнення належної військовослужбовцю суми грошового забезпечення.

Крім того, Верховним Судом у справах № 260/3564/22, № 460/17052/21, №380/15245/22 тощо, сформовано правовий висновок, відповідно до якого, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України. До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи сталу правову позицію Верховного Суду, оскільки спірні правовідносини виникли до 19.07.2022, суд доходить до висновку, що позивач має право звернутися до суду з цим позовом без обмеження будь-яким строком.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі статтею 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

У спірний період порядок і умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України були визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС України від 04.07.2014 №638, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22.07.2014 за №849/25626 (далі - Інструкція №638), яка була чинною у період з 12.08.2014 по 02.05.2018, та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС України від 15.03.2018 №200, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 за №405/31857 (далі - Інструкція №200), яка набрала чинності з 02.05.2018.

Обидві Інструкції визначали, що індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-XII).

Приписами статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами другою, третьою, четвертою, п'ятою статті 4 Закону № 1282-XII передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 01.01.2016) передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови № 1013, який застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

До 01.12.2015 положення Порядку №1078 (пункт 10-1) передбачали, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого законом.

Зазначені висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а тощо.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення, сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача, а тому такі позовні вимоги підлягають вирішенню разом із позовними вимогами про виплату індексації грошового забезпечення та не є передчасними (постанова від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21, від 20.10.2022 у справі №400/426/21 тощо).

Судом встановлено, що позивачу у період з 29.08.2011 по 02.02.2020 нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, однак, при її розрахунку відповідач виходив з того, що що протягом 2011-2020 років грошове забезпечення позивача постійно змінювалось у бік підвищення за рахунок його постійних складових, що враховано фінансовим відділенням при нарахуванні індексації.

Суд зазначає, що відповідно до вищенаведених норм, з 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними Постановою № 1013.

Верховний Суд в постанові від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21 звернув увагу, що за змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників. У зв'язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції). Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення. На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації. Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

За наведеного вище, суд відхиляє посилання відповідача на наявність підстав для визначення місяця підвищення доходу з урахуванням збільшення складових грошового забезпечення на підставі рішень командувача Національної гвардії України, оскільки розмір тарифної ставки (окладу) за посадою встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, в постанові від 23.08.2023 у справі № 380/20441/21 Верховний Суд вказав, що норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013).

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21 березня 2023 року та від 22 березня 2023 року у справах № 620/7687/21 та №380/1730/22 відповідно.

Таким чином, у частині спірних правовідносин за період з 29.08.2011 до 01.12.2015 базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача є місяць прийняття (переведення, виходу) на військову службу, а у подальшому, місяць зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Водночас, починаючи з 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, що у спірному випадку відбулось з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, і яка була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018.

Крім цього, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який до 01.01.2016 становив 101 відсоток, а з 01.01.2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 п. 1-1, абзац 6 п. 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що Постановою № 1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008 року.

Затверджені указаною постановою посадові оклади з 01.01.2008 року не змінювались.

Вони змінилися лише у березні 2018 року на підставі Постанови № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 року та якою установлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Саме така правова позиція викладена Верховного Суду у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20 та ін., стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 при розв'язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Слід зазначити, що відповідачем надано довідку про нараховану та виплачену позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період, за змістом якої вказано, що за весь період з 29.08.2011 по 02.02.2020 індексація розрахована із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Водночас, наведений розрахунок не відповідає положенням Порядку №1078, оскільки за період служби позивача до 01.12.2015 відсутні підстави для застосування січня 2008 року як базового місяця, а з 01.03.2018 місяцем підвищення доходу є березень 2018 року.

Крім того, на вимогу суду також надано пояснення щодо порядку розрахунку індексації грошового забезпечення, з яких вбачається, що фактично нарахована та виплачена позивачу сума індексації за період з січня 2016 року по лютий 2018 року є меншою, ніж індексація, розрахована відповідно до вимог Порядку №1078 із застосуванням січня 2008 року як місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою.

Позивачем до матеріалів справи надано власний розрахунок належної до виплати індексації грошового забезпечення, яку обчислено із застосуванням місяця підвищення доходу січень 2008 року, наростаючим підсумком, починаючи з серпня 2011 року по лютий 2020 року, що також є помилковим з огляду вищенаведені положення чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду.

Суд виходить з того, що право працівника на отримання індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який у спірний період становив 101 відсоток до 01.01.2016, та 103 відсотка після цієї дати (абзац 2 п. 1-1, абзац 6 п.5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Для встановлення величини приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення необхідно керуватись положеннями Порядку №1078 з Додатками, даними офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2017 роках (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm).

Розрахований індекс споживчих цін становить: лютий 2008 року - 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстату) = 1,027; березень 2008 року - 103,8% = 1,038; квітень 2008 року - 103,1% - 1,031; травень 2008 року - 101,3% = 1,013; вересень 2008 року - 101,3% = 1,013 (розраховано за наростаючим підсумком - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) X 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008)); жовтень 2008 року - 101,7% = 1,017; листопад 2008 року - 101,5% = 1,015; грудень 2008 року - 102,1% = 1,021; січень 2009 року - 102,9% = 1,029; лютий 2009 року - 101,5% = 1,015; березень 2009 року - 101,4% = 1,014; травень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009); червень 2009 року - 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком - 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009); листопад 2009 року - 101.1% = 1,011; січень 2010 - 102,7% = 1,027 (розраховано за наростаючим підсумком = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010); лютий 2010 року - 101.9% = 1,019; вересень 2010 - 103,5% = 1,035 ( розраховано за наростаючим підсумком - 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010); грудень 2010 року - 101,6% = 1,016 ( 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010); березень 2011 року - 103,3%= 1,033 (101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011); квітень 2011 року - 101,3% = 1,013; червень 2011 року - 101,2% = 1,012 (100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011); березень 2014 року - 101,98% = 1,020 (98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% ( червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100.2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99.9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) х 100,1% (травень 2013) х 100,0% (червень 2013) х 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) х 100,4% (жовтень 2013) х 100,2% (листопад 2013) х 100,5% (грудень 2013) х 100,2% (січень 2014) х 100,6% (лютий 2014) х 102,2% (березень 2014); квітень 2014 року - 103,3% = 1,033; травень 2014 року - 103,8 = 1,038; липень 2014 року - 101,4% = 1,014 (101,0% (червень 2014) х 100.4% (липень 2014); вересень 2014 року - 103,72%= 1,037 (100,8% (серпень 2014) х 102,9% (вересень 2014); жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року - 101,9% = 1,019; грудень 2014 року - 103,0% = 1,030; січень 2015 року - 103.1% = 1,031; лютий 2015 року - 105,3 %= 1,053; березень 2015 року - 110,8% = 1,108; квітень 2015 року - 1.14% = 1,140; травень 2015 року - 102,2% = 1,022; листопад 2015 року - 101,55% = 1,016 (100,4% (червень 2015) х 99,0% (липень 2015) х 99,2% (серпень 201.5) х 102,3% (вересень 2015) х 98,7% (жовтень 2015) х 102,0% (листопад 2015); квітень 2016 року - 105,79% = 1,058 (100,7% (грудень 2015) х 100,9% (січень 2016) х 99,6 (лютий 201.6) х 101,0% (березень 201.6) х 103,5 (квітень 2016); жовтень 2016 року - 104,0% = 1,040 (100,1% (травень 2016) х 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) х 101,8% (вересень 2016) х 102,8% (жовтень 2016); січень 2017 року - 103,85% = 1,038 (101,8% (листопад 2016) х 100,9% (грудень 2016) х 101.1% (січень 2017) ; квітень 2017 року - 103,74% = 1,037 (101,0% (лютий 201.7) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017); липень 2017 року - 103,1.3% = 1,031 (101,3% (травень 2017) х 101,6% (червень 2017) х 100,2% (липень 20.17) - 1,031; жовтень 2017 року - 103,12% = 99,9% (серпень 2017) х 102,0% (вересень 2017) х 101,2% (жовтень 2017); січень 2018 року - 103,44% = 1,034 (100,9% (листопад 2017) х 101,0% (грудень 201.7) х. 101,5% (січень 2018).

Згідно даних особистих карток на грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 розмір грошового забезпечення позивача перевищував прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб у відповідному періоді, отже, розрахунок індексації здійснюється в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Розмір індексації, розрахований відповідно до Порядку №1078, за грудень 2015 року становить 2302,64 грн (базовий місяць січень 2008 року; перевищення порогу індексації відбулось у лютому 2008 року; коефіцієнт індексації, обчислений наростаючим підсумком, 0,027 (2,7%); індексація грошового забезпечення здійснюється з квітня 2008 року).

Розрахований аналогічним чином розмір індексації за інші періоди становить: січень-квітень 2016 року - 2359,14 грн; травень 2016 року - 2482,40 грн; червень-листопад 2016 року - 2710,05 грн; грудень 2016 року - лютий 2017 року - 3177,60 грн; березень-квітень 2017 року - 3360,00 грн; травень 2017 року - 3536,40 грн; червень-серпень 2017 року - 3730,06 грн; вересень-листопад 2017 року - 3896,78 грн; грудень 2017 року - лютий 2018 року - 4258,75 грн.

Отже, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 розмір індексації становить 85 927,87 грн.

Проте, судом встановлено, що за вказаний період відповідач виплатив позивачу індексацію в розмірі 533,79 грн, що не відповідає положенням Порядку №1078, отже, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, що стосується періоду служби позивача з 29.08.2011 по 30.11.2015, суд зазначає, що підстави для застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за вказаний період відсутні, оскільки чинні до 01.12.2015 положення Порядку №1078 передбачали, що базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення є місяць прийняття (переведення, виходу) на військову службу, а у подальшому, місяць зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Отже, відсутні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 29.08.2011 по 30.11.2015 із застосуванням місяця підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Разом із тим, слід зазначити, що в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з'ясування обставин справи, закріплений у статті 9 КАС України, який зобов'язує суд встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 29.08.2011 по 30.11.2015 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, однак, з урахуванням базового місяця серпень 2011 року (місяць, в якому позивач почав проходити військову службу у відповідача) індексація вперше виникає з травня 2012 року, а внаслідок підвищення посадового окладу в грудні 2011 року (що вбачається з довідки про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача за період з 29.08.2011 по 02.02.2020), індексація виникає у квітні 2014 року.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що Національна гвардія України відповідає у спірних правовідносинах виключно в частині позовних вимог з жовтня 2014 року з моменту створення посади та самого органу, та не може нести відповідальність за протиправні дії внутрішніх військ МВС України, оскільки відповідно до підпункту 1 пункту 3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну гвардію України» від 13 березня 2014 року № 876-VII, Головний орган військового управління Національної гвардії України, органи військового управління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади Національної гвардії України є правонаступниками відповідних органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих навчальних закладів, навчальних військових частин, органів і підрозділів забезпечення, установ внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

Отже, судом встановлено, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби з 29.08.2011 по 30.11.2015 в розмірі, встановленому Порядком №1078 в редакції до внесення змін Постановою №1013, а тому наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

В контексті наведеного, дії відповідача щодо не нарахування та не виплати у належному розмірі позивачу індексації грошового забезпечення за весь період служби з 29.08.2011 по 28.02.2018 є протиправними.

Водночас, позивачем помилково заявлено про порушення його прав по 29.02.2018, оскільки у лютому 2018 року було лише 28 днів.

Також слід зазначити, що у зв'язку з прийняттям Постанови №704, з березня 2018 року відбулось підвищення тарифної ставки (окладу), отже, у період з 01.03.2018 по 02.02.2020 індексація вперше виникла у грудні 2018 року. Розрахований відповідно до Порядку №1078 розмір індексації за період з 01.03.2018 по 02.02.2020 становить: грудень 2018 року - лютий 2019 року - 71,08 грн; березень-червень 2019 року - 134,47 грн; липень-листопад 2019 року - 206,72 грн; грудень 2019 року - січень 2020 року - 216,51 грн; лютий 2020 року (2 дні служби) - 14,93 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що за період служби з 01.03.2018 по 02.02.2020 відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у вищенаведеному розмірі, що підтверджується Довідкою щодо виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , яка долучена до відзиву на позовну заяву.

Щодо виплати «індексації-різниці», суд зазначає, що абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які були чинними та підлягали застосуванню у період з 01.12.2015 по 02.02.2020, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила, встановлені пунктами 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, від 06.07.2023 року у справі №560/6682/22 тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю за період з 01.03.2018 по 02.02.2020. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці, і що це право відповідач порушив через виплату індексації грошового забезпечення не в повному розмірі.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Верховний Суд у вищезазначених справах №400/3826/21, №380/5493/21, №420/11424/21, №320/8554/21, №560/6682/22, дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

За змістом п.12 Інструкції №638 (чинної станом на лютий - березень 2018 року) виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за поточний місяць здійснюється щомісяця до 20 числа. У ці терміни проводяться виплати грошового забезпечення за перерахунками у зв'язку з присвоєнням (позбавленням) військового звання, призначенням на інші посади, змінами розмірів процентної надбавки за вислугу років тощо.

З особистої картки на грошове забезпечення №203 за 2018 рік ОСОБА_1 судом встановлено, що у лютому 2018 року грошове забезпечення позивача складалось з таких складових, що не мають разового характеру:

- посадовий оклад - 685,00 грн;

- оклад за військове звання - 45,00 грн;

- надбавка за вислугу років 20% - 146,00 грн;

- НВОВЗ 50% - 438,00 грн;

- премія 150% - 7877,50 грн.

Всього нараховано 9191,50 грн.

У березні 2018 року грошове забезпечення позивача складалось з таких складових, що не мають разового характеру:

- посадовий оклад - 2910,00 грн;

- оклад за військове звання - 740,00 грн;

- надбавка за вислугу років 30% - 1095,00 грн;

- НВОВЗ 20% - 949,00 грн;

- премія 120% - 3497,50 грн.

Всього нараховано 9191,50 грн.

Отже, грошове забезпечення позивача з урахуванням постійних його складових з березня 2018 року не змінилось.

Розрахунок величини приросту індексу споживчих цін за період з лютого 2008 року по березень 2018 року наведений судом вище.

Шляхом множення вищевказаних показників (1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1.021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1.019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1.038 х 1.014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1.140 х 1.022 х 1,016 х 1,058 х 1.040 х 1,038 х 1.037 х 1.031 х 1,031 х 1,034 = 3,533) наростаючий індекс споживчих цін визначається у розмірі 353,3%.

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, величина приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року: дорівнює 253,3% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

За формулою, визначеною абзацом 5 п. 4 Порядку № 1078, сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується наступним чином: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на 100.

Таким чином, сума можливої індексації у березні 2018 року складає 4 463,15 грн (1762 грн х 253,30%/ 100).

Отже, розмір доходу позивача у місяці підвищення його посадового окладу у березні 2018 року (0 грн), відповідно до Постанови № 704, не перевищує суму індексації, що склалась у місці підвищення доходу (4 463,15 грн), у зв'язку з чим, починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення позивача, з урахуванням абзаців 3, 4 п. 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 4 463,15 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача у відношенні до нього щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 02.02.2020, та про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.02.2020 відповідно до абзацу 4 пункту 5 Постанови № 1078.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, суд зазначає таке.

Приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цього Закону. Під доходами у Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України, і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Така сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-ІІІ).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (статті 4 Закону №2050-ІІІ).

Згідно із статтею 34 Закон України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктами 2, 3 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (далі - Положення) унормовано, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється у спосіб множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Зі змісту статті 1 Закону № 2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття доходи для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, від 26 жовтня 2023 рок у справі №280/6445/19 тощо.

Наявність вини відповідного органу, який мав обов'язок виплатити дохід на користь особи, також не визначена як обов'язкова умова для нарахування та виплати компенсації, щодо якої у спірних відносинах виник спір, і це узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №380/23651/21.

Відтак, наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію відповідно до Закону №2050-ІІІ на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

Наведені висновки узгоджуються із позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі № 0840/3175/18(пр/280/36/18), від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 22.09.2020 у справі №280/1447/19, від 26.10.2023 у справі №280/6445/19.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи з огляду на вищезазначену сталу правову позицію Верховного Суду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що з метою захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах наявні підстави для визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_2 НГУ щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період служби з 29.08.2011 по 02.02.2020 включно у неналежному розмірі, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби з 29.08.2011 по 30.11.2015 в розмірі, встановленому Порядком №1078 в редакції до внесення змін Постановою №1013; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.03.2018 по 02.02.2020 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Постанови №1078, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію відповідно до Закону №2050-ІІІ на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”, відповідних витрат не поніс.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень 20% від нарахованої та виплаченої за рішенням суду індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

За змістом статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5).

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7).

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару адвоката визначається за погодженням адвоката з клієнтом в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано:

- Договір про надання правової (юридичної) допомоги (цивільні, адміністративні справи) від 23.02.2022 (далі - Договір від 23.02.2022), укладений між позивачем (Клієнт) та адвокатом Машихіним Антоном Сергійовичем, який діє на підставі свідоцтва Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №4539 від 19.09.2012 (Адвокат), предметом якого визначено: п.1.1 Адвокат зобов'язується надати правову допомогу за окремим дорученням Клієнта. П.1.2 Клієнт відповідно до цього Договору має право давати Адвокату окремі доручення на вчинення конкретних дій, складення процесуальних та інших документів, збирання доказів. Подачі документів до суду, незалежно від інстанції суду. Представлення інтересів у суді, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, органах прокуратури, МВС та СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування. Окремі доручення узгоджуються сторонами. П.1.3 Клієнт також доручає Адвокату: вивчити та скласти необхідні документи для звернення до суду та захисту клієнта у судів; вчинити дії щодо визнання ринкової вартості Майна; здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору в усіх установах, підприємствах, організаціях, в судах України, в т.ч. спеціалізованих, з правами представника, які передбачені процесуальними законами України. Відповідно до розділу 4 Договору від 23.03.2022, сторони узгодили, що за прийняття доручення, згідно цього Договору до виконання, Адвокату виплачується аванс у розмірі 2000,00 грн. У разі задоволення позовних вимог Клієнта, останній додатково зобов'язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 20 відсотків від суми фактично отриманих коштів а результаті задоволення позовних вимог клієнта;

- документ з назвою «Квитанція про отримання грошових коштів за надання правової (юридичної) допомоги за договором від 23.02.2022», за змістом якого визначено найменування робіт (послуг): 1. Вивчення і аналіз матеріалів спору Клієнта, надання консультацій - вартість 200 грн; 2. Складання в інтересах Клієнта необхідних заяв до Відповідача - вартість 300 грн; 3. Складання і подання до Запорізького окружного адміністративного суду позову в інтересах Клієнта - вартість 1200 грн; 4. Наступні дії щодо забезпечення позову та дії, щодо виконання рішення суду - вартість 300 грн. Всього 2000 грн.

Дослідивши зміст вищезазначених документів, суд зазначає, що умови Договору від 23.02.2022 носять загальний характер, а інші надані докази не конкретизують спірні правовідносини, у зв'язку з якими надано правову допомогу, не містять посилання на адміністративну справі, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, або будь-які інші дані, які б дозволяли ідентифікувати послуги як такі, що надані у зв'язку з розглядом зазначеної справи. Крім того, до суду не надано окремого доручення Клієнта на надання правової допомоги у даній справі, що передбачено умовами Договору від 23.02.2022.

Також всупереч положень частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, позивачем не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вищенаведене дозволяє дійти висновку, що надані до матеріалів справи докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката не дозволяють ідентифікувати такі послуги з фактом надання позивачу послуг у зв'язку з розглядом даної справи.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для стягнення на користь позивача заявлених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх недоведеністю, а тому відповідне клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, які полягають у виплаті ОСОБА_1 у неналежному розмірі індексації грошового забезпечення за період служби з 29 серпня 2011 року по 02 лютого 2020 року включно.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 29 серпня 2011 року по 30 листопада 2015 року в розмірі, розрахованому відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 01 березня 2018 року по 02 лютого 2020 року включно з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 12.12.2023.

Суддя М.О. Семененко