ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 рокум. Ужгород№ 260/9667/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
08 листопада 2023 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (730369, Херсонська область, м. Херсон, вул. 28 Армії, код ЄДРПОУ 21295057), яким просить суд: "1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоди трудової діяльності в колгоспі ім. Калініна з 01.04.1983 по 15.07.1983 року, період роботи з 04.10.2000 по 31.12.2000 рік в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Промінь" та навчання в Івановському сільськогосподарському інституті на ветеринарного лікаря з 01.09.1983 по 21.06.1990 рік згідно диплому про вищу освіту серії НОМЕР_2 яке пов'язане на території Російської Федерації; 2. Скасувати рішення № 071750011475 від 11.10.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з урахуванням періоду трудової діяльності в колгоспі ім.. Калініна з 01.04.1983 по 15.07.1983 року, період роботи з 04.10.2000 по 31.12.2000 рік в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Промінь" та навчання в Івановському сільськогосподарському інституті, ветеринарний лікар з 01.09.1983 по 21.06.1990 рік згідно диплому про вищу освіту серії НОМЕР_2 ; 3. Стягнути судовий збір.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Позивач звернувся із письмовою заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про призначення пенсії за віком. На вказане звернення позивача відповідач Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 11 жовтня 2023 року за № 071750011475 позивач було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутності необхідного стажу роботи. Таку відмову позивач вважає необґрунтованою, в зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом. Позивач вказує, що вищевказані періоди трудової діяльності позивача, повністю підтверджуються записами трудової книжки, із наявними відбитками печаток. Записи в трудовій книжці та відтиски печаток є якісними.
У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області просить суд відмовити повністю в задоволенні позову з наступних підстав. Відповідач вказує, що трудового стажу позивача не було зараховано спірні періоди його з 01 квітня 1983 року по 15 липня 1983 року, оскільки відтиск печатки на записі у трудовій книжці позивача про звільнення непридатний для сприйняття змісту, неможливо ідентифікувати назву підприємства. Крім того, не зараховано період роботи з 04 жовтня 2000 року по 31 грудня 2000 року в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Промінь", оскільки встановлено відсутність інформації в відомостях персоніфікованого обліку в цей період. А отже, запис у трудовій книжці не відповідає дійсності, а за таких обставин зараховувати до стажу зазначені періоди немає підстав, у зв'язку з чим позивачу було відмолено в призначенні пенсії через відсутність стажу роботи.
У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області просить суд відмовити повністю в задоволенні позову з наступних підстав. Зокрема, вказує, що стосується не зарахування і періоду навчання в Іванівському сільськогосподарському інституті на ветеринарного лікаря з 01 вересня 1983 року по 21 червня 1990 року, згідно диплому про вищу освіту, проте, позивачем надано військовий квиток від 07 травня 1985 року, згідно якого у період з 28 червня 1985 року по 06 липня 1987 року ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у лавах Радянської армії. Дана обставина, унеможливлює зарахування періоду навчання до страхового стажу, оскільки: диплому про навчання у період з 01 вересня 1983 року по 21 червня 1990 року позивачем не надано, вказаний період накладається на період несення строкової військової служби, не можливо встановити чи дійсно ОСОБА_1 навчався в Іванівському сільськогосподарському інституті на денній формі навчання.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписом статті 92 частини 1 пункту 6 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно статті 24 частини 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі по тексту - Закон України № 1058-ІV) страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальній страховий внесок.
Статтею 24 частиною 2 Закону України № 1058-ІV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 04 жовтня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій. Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Розглянувши документи, подані для призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області (територіальним органом Пенсійного фонду України, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 071750011475 від 11 жовтня 2023 pоку, оскільки страховий стаж роботи позивачки становить 27 років 9 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком (а.с.а.с. 17, 18).
До загального стажу не зараховано період роботи в колгоспі ім. Калініна: з 01 квітня 1983 по 15 липня 1983 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 01 квітня 1983 року, оскільки у графі 3 відтиск печатки на записі про звільнення непридатний для сприйняття змісту, неможливо ідентифікувати назву підприємства, чи порушено пункт 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах від 20 липня 1974 року № 162 та відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарств в цей період.
Не зараховано період роботи трудової книжки НОМЕР_4 від 20.09.1980 з 04 жовтня 2000 року по 31 грудня 2000 року в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Промінь", за записами № 9-10 працював з 04 жовтня 2000 року по 30 листопада 2010 року, оскільки встановлено відсутність інформації в відомостях персоніфікованого обліку в цей період.
Також відповідач взагалі не взяв до уваги при призначенні пенсії навчання в стаціонарі в Івановському сільськогосподарському інституті на ветеринарного лікаря з 01 вересня 1983 по 21 червня 1990 рік, відповідно до диплому про вищу освіту серії НОМЕР_2 .
Відповідно до статі 56 частини 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788 ХІІ (далі по тексту - Закон України № 1788 ХІІ ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статтею 56 частини 3 підпункту "а" Закону України № 1788 ХІІ до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Як передбачено статтею 62 Закону України № 1788 ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № ПО, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 2 Порядку № 637 передбачено, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01 квітня 1983 року у позивача є, записи у період роботи в колгоспі ім. Калініна з 01 квітня 1983 року по 15 липня 1983 року, а саме, дата про прийом на роботу та звільнення з роботи, відповідні номери наказів, назва організації є чіткими, відомості завірені підписом посадової особи та печаткою, то суд вважає їх прийнятними, що дає право на зарахування позивачу спірних періодів його роботи, а тому суд вважає, що відповідачем неправомірно не зараховано вищезазначений стаж (а.с.а.с. 22-27).
Разом з тим, позивачу було відмовлено у зарахуванні страхового стражу спірних періодів роботи в колгоспі ім. Калініна з 01 квітня 1983 року по 15 липня 1983 року, оскільки у трудовій книжці відтиск печатки не придатний для прийняття змісту.
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 (далі по тексту - Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 2.3, 2.4 розділу 2 вказаної Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 1 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому можливе її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Суд зауважує, що записи про спірні періоди роботи не містять недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Тому відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.
Та обставина, що на записах про звільнення є недоліки у печатках підприємств, не робить записи неправдивим та не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи. Відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці.
Однак, до матеріалів справи відповідач не надав доказів на підтвердження того, що останнім надсилались запити до підприємств, де працював позивач у спірні періоди роботи, з метою перевірки правильності внесених записів у трудову книжку позивача.
Суд зазначає, що наявні у документах на підтвердження трудового стажу формальні неточності, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17.
При цьому, відповідач відповідно до положень пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, як орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Вказані положення свідчать, що відповідач в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи, однак в матеріалах справи відсутні такі відомості.
Щодо доводів відповідачів про відсутність інформації встановленого та фактично відпрацьованого мінімуму трудової участі у громадському господарстві, то суд вказує на таке.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 56 Закону України № 1788 ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Таким чином, єдиною підставою для не врахування до трудового стажу періоду роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Отож, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Так, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
При цьому суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19 вказано, що певні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом всиновлено, що вказані період роботи підтверджуються записами в трудовій книжці позивача (а.с.а.с. 26, 27).
А відтак, відповідачем було протиправно не зараховано позивачу періоди роботи в колгоспі ім. Калініна з 01 квітня 1983 року по 15 липня 1983 року до загального стажу позивача.
Разом з тим, позивачу було відмовлено у зарахуванні страхового стражу спірних періодів роботи з 04 жовтня 2000 року по 31 грудня 2000 року в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Промінь" року, оскільки встановлено відсутність інформації в відомостях персоніфікованого обліку в цей період.
Судом всиновлено, що вказані період роботи підтверджуються записами в трудовій книжці позивача (а.с.а.с. 26, 27).
Згідно із статтею 24 частиною 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі по тексту - Закон України № 1058-ІV) страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальній страховий внесок.
Проте, як визначено статтею 24 частиною 4 Закону України № 1058-IV, який набув чинності з 01 січня 2004 року періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За період до 01 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалось відповідно до статей 56-63 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, незалежно від того, коли призначатиметься пенсія, робота до 01 січня 2004 року, як постійна, так і тимчасова, як з повним, так і з неповним робочим днем, незалежно від суми сплачених внесків зараховується до страхового стажу в повному обсязі.
Відповідно до статті 1 Закону України № 1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.
За приписами статті 113 Закону України № 1058-IV держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відповідно до статті 6 частини 2 пункту 1 пункту 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон України № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону України № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до статті 26 Закону України № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Таким чином, обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску покладено саме на роботодавця.
Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь", обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а.
Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд дійшов висновку, що відсутність страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Також до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки та довідок про підтвердження трудового стажу, у разі відсутності трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
На переконання суду, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та/або нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки (архівної довідки), не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком останньому, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
А відтак, у зв'язку з відсутністю нарахування та сплата внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що було підставою для не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача, не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у відмові в призначенні позивачу пенсії за віком.
А відтак, відповідачем було протиправно не зараховано позивачу періоди роботи у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Промінь" з 04 жовтня 2000 року по 31 грудня 2000 року до загального стажу позивача.
Також відповідачем, при призначенні пенсії позивача не було зараховано до його стажу період навчання в стаціонарі в Івановському сільськогосподарському інституті на ветеринарного лікаря з 01 вересня 1983 по 21 червня 1990 року, оскільки таке навчання в російській федерації потрібно підтвердити довідкою.
Відповідно до статті 56 частини 3 пункту "д" Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку №637 встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Судом встановлено, що відповідно до диплому про вищу освіту серії НОМЕР_2 , у період з 01 вересня 1983 по 21 червня 1990 року позивач перебував на стаціонарному навчанні в Івановському сільськогосподарському інституті на ветеринарного лікаря (а.с. 21).
На думку суду, вказаними доказами достовірно підтверджено період навчання позивача в Івановському сільськогосподарському інституті на ветеринарного лікаря, а відтак відмова у врахуванні періоду навчання позивача в Івановському сільськогосподарському інституті на ветеринарного лікаря до страхового стажу суперечить нормам законодавства України.
При цьому, позивач вказує, що до страхового стажу має бути зарахований період навчання з 01 вересня 1983 року по 21 червня 1990 року.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 28 червня 1985 року по 06 липня 1987 року ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у лавах Радянської армії.
Вказаний період військової служби з 28 червня 1985 року по 06 липня 1987 року позивачу було зараховано до страхового стажу, що підтверджується відповідним розрахунком до стажу роботи (а.с. 45).
Відтак, враховуючи зазначене, зарахуванню до страхового стажу позивача підлягає період його навчання з 01 вересня 1983 року по 27 червня 1985 року та з 07 липня 1987 року по 21 червня 1990 року.
Отже, суд дійшов висновку, що в даному випадку з метою належного способу захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1983 року по 27 червня 1985 року та з 07 липня 1987 року по 21 червня 1990 року у в Івановському сільськогосподарському інституті на ветеринарного лікаря.
Період навчання з 28 червня 1985 року по 06 липня 1987 року зарахуванню не підлягає, так як він накладається на період проходження військової служби, який вже зараховано до страхового стажу позивача. Отже, в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 87 Закону України № 1788 ХІ суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає, або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 46 частини 2 Закону України № 1058-ІV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
При прийнятті рішення суд також враховує, що згідно із статті 6 частини 1 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач 2 протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи в колгоспі ім. Калініна з 01 квітня 1983 року по 15 липня 1983 року, період роботи з 04 жовтня 2000 року по 31 грудня 2000 року в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Промінь" та навчання в Івановському сільськогосподарському інституті з 01 вересня 1983 року по 27 червня 1985 року та з 07 липня 1987 року по 21 червня 1990 року а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 071750011475 від 11 жовтня 2023 року, у частині відмови в зарахуванні до страхового стажу позивачу спірних періодів роботи є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак наявні достатні та обґрунтовані підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу позивачу періоди роботи в колгоспі ім. Калініна з 01 квітня 1983 року по 15 липня 1983 року, період роботи з 04 жовтня 2000 року по 31 грудня 2000 року в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Промінь" та навчання в Івановському сільськогосподарському інституті з 01 вересня 1983 року по 27 червня 1985 року та з 07 липня 1987 року по 21 червня 1990 року.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплатити позивачу пенсію за віком з 04 жовтня 2023 року, то суд зазначає таке.
За нормами статті 26 Закону України № 1058-ІV у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років.
Позивач, досягнув віку 60 років, тобто набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.
Стосовно наявності у позивача страхового стажу не менше 30 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Оскільки у суду відсутні належні і достатні докази для висновку, що страховий стаж позивача, що враховується для призначення пенсії, становитиме більше 30 років (враховуючи інші періоди), то з метою ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 09 січня 2023 року та зарахувати до стажу роботи період роботи в колгоспі ім. Калініна з 01 квітня 1983 року по 15 липня 1983 року, період роботи з 04 жовтня 2000 року по 31 грудня 2000 року в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Промінь" та навчання в Івановському сільськогосподарському інституті з 01 вересня 1983 року по 27 червня 1985 року та з 07 липня 1987 року по 21 червня 1990 року.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (730369, Херсонська область, м. Херсон, вул. 28 Армії, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за № 071750011475 від 11 жовтня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04 жовтня 2023 року та зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи період роботи колгоспі ім. Калініна з 01 квітня 1983 року по 15 липня 1983 року, період роботи з 04 жовтня 2000 року по 31 грудня 2000 року в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Промінь" та навчання в Івановському сільськогосподарському інституті з 01 вересня 1983 року по 27 червня 1985 року та з 07 липня 1987 року по 21 червня 1990 року.
У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко