Україна
Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
11 грудня 2023 року Справа №200/7051/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., вирішуючи питання про наявність підстав для прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування наказів від 23.05.2023 та наказу № 186 від 01.07.2023 та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
06 грудня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування наказів від 23.05.2023 та наказу № 186 від 01.07.2023 та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" передбачені пільги щодо сплати судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року N 12-рп/2013 зазначив, що "гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" N 28249/95).
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про визнання протиправними та скасування наказів.
Так, суд зауважує, що за позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання сплатити грошове забезпечення позивач звільнений від сплати судового збору. Втім, за вимоги про визнання протиправними та скасування наказів від 23.05.2023 та наказу № 186 від 01.07.2023 позивач має сплатити судовий збір за три немайнові вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, позивач має сплатити судовий збір у розмірі 3 220, 80 грн (1 073, 60 * 3).
Крім того, вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру, а саме у розмірі 1 073, 60 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Разом із цим, позивачем не додано до позову доказу сплати судового збору.
Водночас, суд зазначає, що позивачем надано клопотання, у якому він просить суд поновити пропущений строк звернення до суду.
Частинами 1 та 2 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 ст. 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду суд виходить з того, що встановлення у процесуальному законодавстві певного строку звернення до суду має на меті, перш за все, полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищення їх достовірності, що тим самим, сприяє встановленню судом істини.
Право особи на судовий захист гарантовано Конституцією України (ст. 55), а тому має більш пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, вирішення судом питання надання можливості його реалізації особі, якій воно надано.
Суд вважає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Занадто суворе тлумачення процесуальної норми щодо строку звернення до суду може за певних умов створити перешкоду у зверненні особи до суду за захистом порушеного права.
Враховуючи значимість спору для позивача, суд дійшов висновку про можливість поновлення строку звернення останньому до суду із даним позовом.
Згідно зі статтею 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 4, 160-161, 169, 171 КАС України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновити пропущений строк.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування наказів від 23.05.2023 та наказу № 186 від 01.07.2023 та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - залишити без руху.
Надати позивачу десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в розмірі 4 294, 40 грн.
У разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, вона повертається позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Голуб