Справа № 761/40241/23
Провадження № 1-кс/761/26114/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , перекладача ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Туркменістану, громадянина Туркменістану, неодруженого, студента Черкаського державного технологічного університету, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні №12023100000001214 від 20.10.2023,-
ВСТАНОВИВ:
Слідчий звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням, погодженим прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
На обґрунтування клопотання заначено, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100000001214 від 20 жовтня 2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
01 листопада 2023 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується наступними доказами: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події та додатками до нього; показаннями свідків у кримінальному провадженні; протоколом огляду речей та документів (за результатами проведеного огляду відеозапису ДТП); іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується наступним:
Ризиком того, що підозрюваний ОСОБА_12 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду є те, що останній, усвідомлюючи можливість реального позбавлення волі за вчинене ним кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності, перебуваючи на волі може навмисно переховуватись від органів досудового слідства та суду. Крім того, підозрюваний ОСОБА_12 являється громадянином Туркменістану та з метою переховування від органів досудового розслідування може виїхати за межі України (до Туркменістану або іншої країни).
Ризиком того, що підозрюваний ОСОБА_12 може незаконно впливати на потерпілих та свідків є те, що підозрюваному може стати відомо місце проживання потерпілих та свідків з матеріалів кримінального провадження. Підозрюваний шляхом підкупу та погроз може схиляти потерпілих та свідків до дачі неправдивих показів, відмові від участі в кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування.
Крім цього, підозрюваний ОСОБА_12 може іншим способом перешкоджати повному, всебічному проведенню досудового розслідування, що може призвести до невиправних наслідків по кримінальному провадженню, а саме в прийнятті процесуальних рішень.
Крім того, в ході проведення досудового розслідування не встановлено обставин, які б виправдовували підозрюваного і вказували на зменшення вищевказаних ризиків та надавали підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
В судовому засіданні прокурор підтримав доводи клопотання.
Захисник та підозрюваний у судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В судовому засіданні встановлено, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100000001214 від 20 жовтня 2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
01.11.2023 вручене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст.ст.8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами та факт вручення підозри ОСОБА_11 дають підстави визнати набуття ним статусу підозрюваного та вважати обґрунтованою його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Разом із цим належить зазначити, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування запобіжного заходу, оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження за сутністю.
Підставою застосування запобіжного заходу також є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності вчинення підозрюваним певних дій.
В клопотанні зазначено про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній усвідомлюючи можливість реального позбавлення волі за вчинене ним кримінальне правопорушення з метою уникнення відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі «W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26 січня 1993 року).
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26 червня 1991 року по справі «Лтальє проти Франції», п. 51, за скаргою №5522/04 від 20 січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20 травня 2010 року по справі «Москаленко проти України». В пункті 36 останнього зазначено, що «…органи судової влади неодноразово посилались на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєні яких він обвинувачується… Однак Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою».
При вирішенні заявленого клопотання слідчий суддя враховує, що ОСОБА_12 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, раніше не судимий, неодружений, офіційно не працевлаштований.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
На переконання слідчого судді, загальної інформації про вчинення ОСОБА_14 кримінального правопорушення недостатньо для того, аби зробити висновок про те, що така особа буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, будь-якими достатніми та належними документами, долученими до клопотання не підтверджено в ході розгляду клопотання.
Також у клопотанні зазначено про існування ризиків передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Існування зазначених ризиків має місце у цьому кримінальному провадженні, однак ступінь їх ймовірності дозволяє слідчому судді застосувати більш м'який запобіжний захід.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що він є далеким родичем загиблого в результаті ДТП ОСОБА_16 , та єдиним родичем, що проживають в Україні. Ні він особисто, ні родичі загиблого, що проживають Туркменістані не наполягають на утриманні ОСОБА_9 під вартою. При цьому запевнив слідчого суддю , що готовий надати можливість ОСОБА_17 Медету проживати у нього вдома за адресою: АДРЕСА_2 у випадку застосування до останнього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не доведено обставин, передбачених ч. 3 ст. 194 КПК України, зокрема того, що у даному конкретному випадку є недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, згідно зі ст.194 ч.4 КПК України, має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:
-тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
-у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З урахуванням викладеного, враховуючи надані докази, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, доходжу висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про застосовування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважаю за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло за місцем проживання цілодобово.
Також, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою; не покидати місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та навчання.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст 176-179, 181, 183, 184,193,194 196, 205, 309, 395КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання, - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_11 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою;
- не покидати місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та навчання.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 під домашнім арештом визначити строком до 01.01.2024 включно.
Контроль за виконанням ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на органи Національної поліції за місцем його проживання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде складено 03.11.2023.
Слідчий суддя ОСОБА_1