Справа № 761/1970/23
Провадження № 2/761/10155/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
за участі
представника позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: ОСОБА_2 ,
представника відповідача: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
ВСТАНОВИВ:
18.01.2023 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 000,00 доларів США.
Вимоги позову обгрунтовані тим, що 28.08.2022 року між сторонами було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку. При підписанні договору позивач передала відповідачу забезпечувальний платіж в розмірі 1 000,00 доларів США, який мав бути врахований під час розрахунків між сторонами за основним договором. Вказаний договір був нотаріально посвідчений.
Згідно з умовами договору основний договір мав бути укладений до 10.09.2022 року.
В порушення домовленостей між сторонами відповідач погіршив стан будинку на момент його продажу. Крім того, 10.09.2022 року позивач уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки та будинку із сторонньою особою. А тому оскільки основний договір не був укладений, позивач звернулась до суду з позовом про стягнення забезпечувального платежу.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 30.05.2023 року позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 1 000 (одна тисяча) доларів США та 992,40 грн. судового збору.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 14.09.2023 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30.05.2023 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задоволено, скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30.05.2023 року по справі №761/1970/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
13.10.2023 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначив відповідач, основний договір не був укладений у зв'язку з тим, що позивач відмовилась його укладати. Демонтаж електричного двигуна на воротах та зняття блоку сигналізації, передували другому огляду будинку та укладенню попереднього договору, а не здійснювалися після його укладення. Також відповідач зазначає, що сума стягнення є штрафом, а не завдатком або авансом, який в силу фактичних обставин не підлягає поверненню відповідачем позивачу.
23.10.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві.
19.10.2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких представник відповідача наполягає на відмові в задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві. Також представник зазначив, що пошук інших покупців під час дії попереднього договору не є порушенням умов попереднього договору.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив його задовольнити. Представник позивача зазначив, що причиною неукладення основного договору є погіршення стану будинку на що позивач мала б витратити додаткові кошти. Представник зауважив, що незалежно від причин неукладення основного договору, сплачені кошти є авансом та мають бути повернуті позивачу.
Відповідач та його представник в судовому засіданні вимоги позову не визнали та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві. Як зазначив відповідач та його представник, так як основний договір не був укладений з вини позивача, то сплачена сума є мірою відповідальності про що зазначено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, врахувавши їх процесуальні заяви, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
Аванс не має забезпечувальної функції, якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13 та від 13 лютого 2016 року у справі № 6-176цс12 та Верховного Суду від 30 січня 2019 року № 461/5297/16-ц, від 04.08.2021 року у справі № 640/17086/18.
Як встановлено судом, 28.08.2022 року між ОСОБА_2 (далі - Перша сторона) та ОСОБА_4 (далі - Друга сторона) був укладений попередній договір за умовами якого сторони домовились в майбутньому укласти договори купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,2499 га, кадастровий номер 3221483601:010140033 з розташованим на ній житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,3997 га, кадастровий номер 3221483601:01:014:0034, розташованої за тією ж адресою, які належать Першій стороні (п.1.1 Договору).
Договір був посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Цвинтарною І.О. та зареєстрований в реєстрі за №1982.
Сторони домовились, як зазначено в п.2.1 Договору, укласти та нотаріально посвідчити Основні договори не пізніше 10 вересня 2022 року за ціною 54 500,00 доларів США, що є еквівалентом 1 993 065,00 грн. по курсу НБУ на день укладення даного правочину.
Крім того, в пункті 2.2 Договору зазначено, що при підписанні Договору Друга сторона передала, а Перша сторона отримала забезпечувальний платіж в розмірі 1 000,00 доларів США, що є еквівалентом 36 570,00 грн., по курсу НБУ на день укладення даного правочину, які будуть враховані під час розрахунків між Сторонами в момент укладання Основних договорів.
В той же час, пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку, якщо основний договір не буде укладено у разі відмови Першої сторони від його укладення, то ця сторона має повернути Другій стороні забезпечувальний платіж у подвійному розмірі, тобто 2 000,00 доларів США.
Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, основні договори до 10.09.2022 року не були укладені, замість цього відповідач погіршив стан будинку та продав його сторонній особі.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10.09.2022 року право власності на будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2022 року, з врахуванням внесених змін.
Позивач не надала суду доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач погіршив стан будинку після підписання попереднього договору.
В той же час відповідач в судовому засіданні пояснив, що основний договір не було укладено з вини позивача, яка через ріелтора 08.09.2022 року повідомила відповідача про те, що основний договір укладено не буде.
Як вбачається з переписки в месенджері, 08.09.2022 року о 18.16 год. позивач дійсно підтвердила що основний договір укладено не буде і як вона зазначила «Є багато нюансів, обдумавши які вони прийшли до рішення не брати будинок».
Під час слухання справи позивач та її представник не заперечували вказану переписку.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 17.06.2021 року у справі №711/5065/15-ц, враховуючи положення статті 570 ЦК України, сума, яка названа в розписках завдатком, фактично є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу на виконання якого передано кошти.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеними Верховним Судом України у постановах: від 25 вересня 2012 року у справі № 6-82цс13 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 та Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року № 461/5297/16-ц (провадження № 61-22017св18).
З огляду на викладене, враховуючи, що у передбачений попереднім договором строк сторони не уклали основного договору купівлі-продажу, суд вважає, що грошові кошти, передані ОСОБА_4 ОСОБА_2 за попереднім договором є авансом та підлягають поверненню позивачу в сумі 1 000,00 доларів США, а тому суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 1 000,00 доларів США.
При цьому, згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
У відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ОСОБА_4 у зв'язку з розглядом в суді цієї справи, було надано до суду: копію Договору про надання професійної правничої допомоги №39-22 від 16.10.2023 року; розрахунок суми витрат ОСОБА_4 на професійну правничу допомогу за договором №39-22 від 16.10.2023 року; копії квитанцій №P24AP24A34336952D69089 від 31.10.2022 року та №P24AP24A658501982D39903 від 28.12.2022 року на загальну суму 12 060,30 грн.
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).
Надаючи оцінку наведеному в розрахунку витрат на професійну правничу допомогу за договором №39-22 від 16.10.2023 року, де викладено об'єм виконаних адвокатом робіт та витрачений ним на це час, варто зазначити, що надання першочергової усної консультації та консультації із вивченням документів не слід розмежовувати, оскільки зазначене є консультацією, а витрачання, на вказані дії 1 год. 20 хв., є надмірним для фахівця в галузі права, а розумний і реальний час, який був би витрачений на консультацію з врахуванням складності справи, не повинен перевищувати загалом 1 год., що складає 1 000,00 грн. (п. 1, 2 розрахунку).
Також, надаючи оцінку п. 4 розрахунку витрат на професійну правничу допомогу за договором №39-22 від 16.10.2023 року, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 1 000,00 грн. за відібрання пояснень у свідка ОСОБА_6 , оскільки останній допитувався в судовому засіданні у відповідності до положень ЦПК України.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу за досудову підготовку до слухання справи у суді першої інстанції та участь у підготовчому засіданні у Подільському районному суді м. Києва, варто зазначити, що дана справа розглядалась в Шевченківському районному суді м. Києва, а також те, що представник позивача складав позовну заяву та оформлював додатки до неї, отже останньому були відомі обставини справи, тому суд не вбачає підстав для стягнення витрат в цій частині, а саме в сумі 1 500,00 грн.
Крім того, надаючи оцінку наведеному в розрахунку витрат на професійну правничу допомогу за договором №39-22 від 16.10.2023 року, варто зазначити, що витрачання 2 год. на підготовку вимоги про повернення грошових коштів від 21.10.2022 року є надмірним для такого фахівця в галузі права, а розумний і реальний час, який був би витрачений на підготовку вимоги, не повинен перевищувати загалом 0,5 год., що складає 500,00 грн. (п. 3 розрахунку).
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 3-5, 7, 8, 10-13, 17, 76-81, 89, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 15, 16, 626, 628, 629, 546, 570 ЦК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 1 000 (одна тисяча) доларів США, 992,40 грн. судового збору та 7 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2023
Суддя: Н.Г. Притула