ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року Справа № 160/25491/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку державної та додаткової пенсій з травня 2022 р. згідно ст. 50, ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату» від 05.07.2006 р. №919, п. 7, 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 р. №1210 - протправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію щомісячно у розмірі 26130,55 грн. З травня 2022 р. ОСОБА_1 повинен отримувати додаткову пенсію щомісячно у розмірі: 1934,00 грн. (розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2022 р.) х 50% = 967,00 грн. З січня 2023 р. ОСОБА_1 повинен отримувати додаткову пенсію щомісячно у розмірі: 2093,00 грн. (розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2022 р.) х 50% = 1046,50 грн. у порядку ст. 50, ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату» від 05.07.2006 р. №919, п. 7, 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 р. №1210;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у порядку ст. 50, ч.1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату» від 05.07.2006 р. №919, п. 7, 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 р. №1210 на користь ОСОБА_1 державну пенсію щомісячно у розмірі: 26130,55 грн. З травня 2022 р. ОСОБА_1 повинен отримувати додаткову пенсію щомісячно у розмірі: 1934,00 грн. (розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2022р.) х 50% = 967,00 грн. З січня 2023 р. ОСОБА_1 повинен отримувати додаткову пенсію щомісячно у розмірі: 2093,00 грн. (розмір прожиткового мінімуму ія осіб, які втратили працездатність з 01.01.2022 р.) х 50% = 1046,50 грн. з урахуванням вплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що він є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом IІІ групи за захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. 29.08.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження ЧАЕС в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ. Проте, відповідачем рішенням № 912110157513 від 05.09.2023 року було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, оскільки до заяви були додані довідки про заробітну плату № 115 від 24.11.1993 та № 9/58 від 03.07.1997 за період з 01 серпня 1986р. по 26 вересня 1986р., не підтверджені, на думку відповідача, первинними документами. Позивач вважає рішення протиправним, оскільки довідка № 115 від 24.11.1993 року дозволяє нарахувати позивачу пенсію згідно з ч.1 ст.54 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». ОСОБА_1 вважає, що з травня 2022 р. він повинен отримувати державну пенсію щомісячно у розмірі: 26130,55 грн. З травня 2022 р. - у розмірі 1934,00 грн. (розмір прожиткового мінімумам для осіб, які втратили іцездатність з 01.01.2022 р.) х 50% = 967,00 грн. З січня 2023 р. - у розмірі 2093,00 грн. (розмір прожиткового мінімумам для осіб, втратили працездатність з 01.01.2022 р.) х 50% = 1046,50 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
05.12.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо заявленого позову та зауважив, що в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для І групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень. Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідач зазначив, що на момент призначення пенсії по інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі відшкодування фактичних збитків (60 %) позивачем не надано органу Пенсійного фонду України довідку про заробіток, одержаний за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках. Відповідно, розрахунок пенсії позивача було проведено згідно з пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особа/, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (зі змінами) (далі - Порядок № 1210), виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Окремо зауважив, що довідка №115 від 24.11.1993 так і довідка №9/58 від 03.07.1997 року не є «довідками про заробіток, одержаний за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках» в розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначені документи містять відомості: «В комисию по определению статуса лиц, постраждавших в результате Чернобьільской катастрофи»; інформація про суми нарахуваної заробітної плати за серпень-вересень 1986 в довідці №115 від 24.11.1993 не співпадають з інформацією в довідці №9/58 від 03.07.1997, в графі «Примечание» довідка №115 від 24.11.1993 містить інформацію «в пятикратном размере», тоді як в довідці №9/58 від 03.07.1997 зазначено «кратность 3», тому, відповідач вважає, що копії пред'явлених позивачем документів не можуть бути прийняті до уваги та взяті в роботу.
Отже, на думку відповідача, рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є законним та обґрунтованим.
Щодо розрахунків сум позивача, то відповідач вважає їх такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 23.09.2022 отримує пенсію по інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі відшкодування фактичних збитків (60 %), категорії 1 відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
29.08.2023 року позивач звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі довідок №115 від 24.11.1993 та №9/58 від 03.07.1997.
За результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 05.09.2023 було прийнято рішення №912110157513, в якому зазначено: «До Пенсійного фонду України звернувся ОСОБА_1 із заявою від 29.08.2023, про перерахунок пенсії із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження ЧАЕС в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з Порядком від 23.11.2011 №1210 (далі Порядок) визначено механізм обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження з 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії по Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (350 руб.)
До заяви додано довідки про заробітну плату № 115 від 24.11.1993 та № 9/58 від 03.07.1997 за період з 01 серпня 1986р. по 26 вересня 1986р., не підтверджені первинним документами.
Повідомити ОСОБА_1 про відмову в перерахунку пенсії.»
Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з ч. 1 ст. 49 вказаного Закону пенсії особам, віднесеним до категорій потерпілих від Чорнобильської катастрофи 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст. 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначений у Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок № 1210).
За змістом пп. 4 п. 3 Порядку № 1210 у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.
Також, суд зазначає, що позивач має право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058-IV або спеціальним - Законом № 796-XII, незалежно від часу призначення пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до заяви про перерахунок пенсії довідку Криворізького турбінного заводу «ВОСХОД» №155 від 24.11.1993р. про те, що позивач приймав участь у роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у межах зони відчуження (30-км) у населеному пункті с. Залісся з 01.08.1986р. по 26.09.1986р., Наказ №115 від 30 липня 1986р. у В/Ч НОМЕР_1 . У довідці № 115 від 24.11.1993р. також зазначено, що: «місць, рік: 1986р. - серпень, кількість відпрацьованих днів - 30, середня заробітна плата за основним місце роботи - 252,00 карб., заробітна плата по ЧАЕС - 1260,00 карб, у 5 кратному розмірі; вересень, кількість відпрацьованих днів - 26, середня заробітна плата за основним місце роботи - 218,00 карб., заробітна плата по ЧАЕС -1092,00 карб, у 5 кратному розмірі. Оригінал документів знаходиться у бухгалтерії заводу «ВОСХОД» таб. № 10378.»
Також, суд звертає увагу, що копія довідки №115 від 24.11.1993р. підписана керівником підприємства, головним бухгалтером, підписи завірені гербовою печаткою «Криворізький турбінний завод «ВОСХОД». Копія довідки №115 від 24.11.1993р. завірена заступником начальник УПСЗН виконкому центрально-міської районної в місті ради начальником відділу Писаренко Т.Ф.
З огляду на вказані вище норми права, зазначена довідка, яка містить відомості про розмір заробітної плати за період роботи в зоні відчуження за період з 01.08.1986р. по 26.09.1986р. є документом, на підставі якого може бути обчислений розмір пенсії позивача .
Пунктом 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії. Такі перевірки не є плановими, а тому можуть проводитись Пенсійним фондом в будь-який час. Пенсійний фонд проводить зустрічну перевірку на підставі первинних бухгалтерських документів, за результатами якої складається акт перевірки щодо достовірності довідки про заробітну плату. У разі встановлення розбіжностей у сумах з наданим документом вираховується сума надміру сплачених коштів (переплата) або ж здійснюється перерахунок пенсії з метою її підвищення.
Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Виходячи з викладеного вище, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження виплаченої заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС, проведення фактичних перевірок тощо.
Водночас, матеріали справи не містять доказів вчинення таких дій, чи будь-яких інших активних дій з боку відповідача.
При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що обов'язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів за 1986 рік, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати та відрядження позивача у зону відчуження, за часів існування Радянського Союзу, де всі документи та сама подія - аварія на ЧАЕС були тривалий час засекречені, не може бути покладено на позивача, як і поставлено під сумнів їх існування, оскільки наслідки у вигляді ушкодженого здоров'я, причинний зв'язок втрати якого поставлено в пряму залежність від участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС уповноваженими та компетентним органами, є тим прямим та безперечним доказом, який свідчить про наявність права на отримання належного рівня пенсійного та соціального забезпечення як такого.
Суд звертає увагу на те, що відповідач може перевірити лише обґрунтованість видачі довідки, а не її зміст, який в даному випадку він без належних підстав поставив під сумнів.
Отже, суд відхиляє твердження відповідача про непідтвердження позивачем первинними документами відомостей, що містяться в довідці № 115 від 24.11.1993 , виданої Криворізьким турбінним заводом «ВОСХОД», оскільки відповідачем належної перевірки достовірності зазначених в ній відомостей та відображених сум проведено не було.
Згідно з статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.
Згідно із статтями 1, 2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Отже, суд вважає, що довідка про заробітну плату під час роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видана підприємствами, установами, є підставою для перерахунку пенсії.
В зв'язку із цим дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії з урахуванням довідки № 115 від 24.11.1993 є необґрунтованими та протиправними, оскільки дана довідка була видана Криворізьким турбінним заводом «ВОСХОД», яким підтверджено участь позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та нарахування заробітної плати за період такої участі.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплачувати позивачу конкретну суму коштів, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки нарахування та виплата відповідних сум є дискрецією відповідача.
Відповідно до частини четвертої статті 45 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Оскільки відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечувались твердження позивача про те, що останній звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 29.08.2023 року, то пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.09.2023 року, а не як просить позивач у позові - з травня 2022р. Іншого з матеріалів справи судом не встановлено.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи висновки про протиправність відмови відповідача щодо перерахунку пенсії, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу із врахуванням довідки № 115 від 24.11.1993 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 01.08.1986 по 26.09.1986 року, виданої Криворізьким турбінним заводом «ВОСХОД» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із врахуванням довідки №115 від 24.11.1993 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 01.08.1986 по 26.09.1986 року, виданої Криворізьким турбінним заводом «ВОСХОД», із врахуванням проведених виплат, починаючи з 01.09.2023 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При розгляді цієї справи суд бере до уваги наступні позиції Європейського суду з прав людини.
Так, рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Під час судового розгляду відповідач не довів правомірність дій щодо відмови стосовно здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням довідки № 115 від 24.11.1993 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 01.08.1986 по 26.09.1986, виданої Криворізьким турбінним заводом «ВОСХОД».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням довідки №115 від 24.11.1993 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 01.08.1986 по 26.09.1986, виданої Криворізьким турбінним заводом «ВОСХОД», із врахуванням проведених виплат, починаючи з 01.09.2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник