СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/21926/23
пр. № 2-о/759/1645/23
12 грудня 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщені Святошинського районного суду міста Києва в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ладижинська сільська територіальна громада, про встановлення факту, що має юридичне значення (факту належності правовстановлюючого документа), -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (факту належності правовстановлюючого документа), в якій просила встановити факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу, а саме: Державного акту на право приватної власності на землю II-ЧР № 028464, виданого за підписом сільського голови Ладижинської сільської ради Цоколенка В.О. на підставі рішення № 24-5 від 12.01.2002 року Ладижинської сільської ради, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 217, на ім'я ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду заявник посилається на те, що їй належить Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧР № 028464, виданий за підписом сільського голови Ладижинської сільської ради Цоколенка В.О. на підставі рішення № 24-5 від 12.01.2002 року Ладижинської сільської ради, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 217.
При видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧР № 028464 в ньому була допущена помилка в написанні її імені: в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ІІ- ЧР № 028464 її ім'я записано не правильно, а саме: «ОСОБА_1 », а тому не збігається із записом в графі ім'я свідоцтва про народження та в паспорті громадянина України, що був виданий органом 8032 від 24.01.2020 року, де в графі ім'я зазначено правильно «ОСОБА_1 ».
31.10.2023 року вона звернулася до Ладижинської сільської ради з заявою про виправлення орфографічної помилки в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧР № 028464.
02.11.2023 року вона отримала відповідь про те, що виправлення орфографічних помилок у державних актах на право власності на земельну ділянку до 2013 року було пов'язано з видачею нових державних актів взамін тих, що містять помилки, а з 2013 року державні акти не видаються, отже, отримати новий акт взамін того, в якому міститься помилка, неможливо, а також неможливо виправити помилку у вже виданому державному акті, оскільки це не передбачено чинним законодавством.
Оскільки вона не має можливості іншим підтвердити факт належності їй Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧР № 028461, звертається до суду із вказаною заявою.
Встановлення вищезазначеного факту має для неї юридичне значення, оскільки від цього залежить можливість в подальшому реалізація її права розпорядження своєю земельною ділянкою.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року заяву залишено без руху (а.с. 21).
13 листопада 2023 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва заява прийнята до розгляду і відкрито провадження у справі (а.с. 17).
Заявник в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила заяву задовольнити.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена в установленому порядку, надала заяву про розгляд справи за відсутності представника.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У відповідності до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , копією картки платника податків від 19.01.1999 року, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26.10.1974 року, заявником у цій справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6-8).
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧР № 028464 на підставі рішення № 24-5 від 12.01.2002 року Ладижинської сільської ради ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,9700 га, розташована на території Ладижинської сільської ради Уманського району для ведення особистого селянського господарства (а.с. 4).
Згідно листа від 02.11.2023 року № 02-28/02-15/В-344, наданого Ладижинської сільської ради на звернення ОСОБА_1 від 31.10.2023 року, виправлення орфографічних помилок у державних актах на право власності на земельну ділянку до 2013 року було пов'язано з видачею нових державних актів взамін тих, що містять помилки, а з 2013 року державні акти не видаються, отже, отримати новий акт взамін того, в якому міститься помилка, неможливо, а також неможливо виправити помилку у вже виданому державному акті, оскільки це не передбачено чинним законодавством.
Також, з вказаного листа вбачається, що Ладижинська сільська рада підтверджує, що в державному акті на право приватної власності серії ІІ-ЧР № 028464, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 217 допущено орфографічну помилку, а саме: замість правильного запису « ОСОБА_1 » помилково вказано « ОСОБА_1 » (а.с. 11).
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи м айнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.
Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
Юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.
Як встановлено, що підставою звернення заявника до суду із зазначеними вимогами є необхідність встановлення факту належності їй правовстановлюючого документа, а саме: Державного акту на право приватної власності на землю II-ЧР № 028464, виданого за підписом сільського голови Ладижинської сільської ради Цоколенка В.О. на підставі рішення № 24-5 від 12.01.2002 року Ладижинської сільської ради, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 217, які обґрунтовані тим, що зазначений факт породжує для заявника юридичні наслідки, оскільки від цього залежить її право на розпорядження власністю. Відповідно, метою встановлення зазначеного факту є забезпечення реалізації заявником права власності.
Отже, між заявником та заінтересованою особою спір про право відсутній, а тому відсутні перешкоди щодо встановлення відповідного факту в окремому провадженні та подальше здійснення заявником розпорядження своїм майном.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначено в ст. 315 ЦПК України.
За нормою ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).
Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03.02.2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18.11.2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25.11.2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19.06.2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05.12.2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що встановлення факту, що має юридичне значення (факту належності правовстановлюючого документа), породжує для заявника юридичні наслідки, а також те, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення даного факту, і заявник у зв'язку з цим не має іншої можливості встановити зазначений вище юридичний факт та отримати підтверджуючий його документ, який буде юридично значимим для всіх установ та організацій на території України та за її межами, та враховуючи те, що в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини, на які посилається заявник, дані докази повністю узгоджуються з її заявою, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.
Отже, враховуючи, що факт, заявлений ОСОБА_1 для встановлення у судовому порядку має юридичне значення, тому суд вважає можливим встановити вказаний факт в порядку, визначеному нормами глави 6 розділу IV ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ладжинська сільська територіальна громада, про встановлення факту, що має юридичне значення (факту належності правовстановлюючого документа), - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу, а саме: Державного акту на право приватної власності на землю II-ЧР № 028464, виданого за підписом сільського голови Ладижинської сільської ради Цоколенка В.О. на підставі рішення № 24-5 від 12.01.2002 року Ладижинської сільської ради, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 217, на ім'я ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа - Ладжинська сільська територіальна громада, код ЄДРПОУ 26261436, адреса: вул. Шкільна, буд. 2, с. Ладижинка Уманський район, Черкаська область, 20382.
Суддя Н.О. Горбенко