ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 рокуСправа №160/24509/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 07.09.2023 року №UA110130/2023/000157/1 та від 21.09.2023 року №UA110130/2023/000165/1.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, 07.09.2023 року №UA110130/2023/000157/1 та 21.09.2023 року №UA110130/2023/000165/1 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно із положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті митних декларацій шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000621 від 07.09.2023 року та №UA110130/2023/000678 від 21.09.2023 року відповідно. Позивач зазначає, що жодну з підстав для коригування митної вартості задекларованих товарів не було зазначено відповідачем в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованої товарної партії у даному випадку та у електронних повідомленнях від митниці декларанту, тобто жодна з підстав для коригування не була пов'язана з недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи, а зазначена лише у гр.33 спірних рішень, то звідси слідує, що всі зазначені Дніпровською митницею підстави для коригування митної вартості задекларованих товарів є протиправними та не могли бути покладені відповідачем в основу прийнятих рішень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.161 КАС України.
На виконання ухвали суду, 05.10.2023 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме: надано доказ сплати судового збору у розмірі 8 279,48 грн.
Ухвалою суду від 06.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання ухвали суду 27.10.2023 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості. Однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Декларант позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. Під час дії гарантійних зобов'язань позивачем документів на підтвердження заявленого рівня митної вартості товару до митниці не надавалось. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Зважаючи на викладене вище, Дніпровська митниця вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 07.09.2023 року №UA110130/2023/000157/1 та від 21.09.2023 року №UA110130/2023/000165/1, прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, є законними та обґрунтованими та не підлягають скасуванню, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.
До суду 06.11.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що відповідач не заперечує ту обставину, що його дії з невизнання заявлених складових митної вартості по одній частині товарів та визнання по іншій частині товарів є взаємовиключними та такими, що вказують на штучне вибіркове коригування митної вартості за рахунок витрат на транспортування, порушують принцип належного урядування та є автономною підставою для скасування оскаржуваних рішень. Якщо митним органом не визнається митна вартість 26 товарів з 32 по одній митній декларації та 22 товарів з 27 по іншій через нібито наявність розбіжностей у документах, то так само має не визнаватись митна вартість всіх товарів, які переміщені через митний кордон України за тими самими документами. Враховуючи викладене, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у ньому.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відзиві на позов, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ “ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС” зареєстроване 16.02.2023 р., про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчинено запис №1002241020000101978 про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 45119521; основний вид діяльності за КВЕД: 49.16 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.
Судом також встановлено, що 06.09.2023 року для митного оформлення в режимі імпорту запчастин до побутової техніки в асортименті (32 найменування товарів), що надійшов з Китайської Народної Республіки за прямим контрактом від 01.03.23 №DTVS-NWE01032023 із компанією-виробником «NINGBO JIN МАО IMPORT AND EXPORT СО., LTD», відповідачу подана митна декларація № 23UA110130018266U4 із заявленням митної вартості товарів 32278,63 дол.США із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).
07.09.2023 року відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000157/1 (далі - Рішення MB № 157), за яким митна вартість 26 з 32 товарів скоригована в сторону збільшення та у якому вказано про застосування другорядних методів визначення митної вартості - за ціною договору ідентичних товарів (1 товар) та резервного (25 товарів).
07.09.2023 року відповідачем прийнята картка відмови у митному оформленні №UA110130/2023/000621, в якій вказано, що для митного оформлення товару позивачу необхідно подати нову митну декларацію відповідно до Рішення MB № 157.
08.09.2023 року у зв'язку із незгодою із Рішенням MB № 157 в порядку ч.7 ст.55 МК України подана нова митна декларація № 23UA110130018409U9, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 301 827,62 грн. (мито - 54 258,31 грн., ПДВ - 247 569,31 грн.), відомості про що містяться в гр.47 «Нарахування платежів» та гр. В «Подробиці розрахунків» митної декларації.
19.09.2023 року для митного оформлення в режимі імпорту запчастин до побутової техніки в асортименті (27 найменувань товарів), що надійшов з Китайської Народної Республіки за тим же контрактом від 01.03.23 № DTVS-NWE01032023 із компанією-виробником «NINGBO JIN МАО IMPORT AND EXPORT СО., LTD», відповідачу подана митна декларація № 23UA110130019232U5 із заявленням митної вартості товарів 31526,08 дол.США із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).
21.09.2023 року відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000165/1 (далі - Рішення MB № 165), за яким митна вартість 22 з 27 товарів скоригована в сторону збільшення та у якому вказано про застосування другорядних методів визначення митної вартості - за ціною договору ідентичних товарів (3 товари) та резервного (19 товарів).
21.09.2023 року відповідачем прийнята картка відмови у митному оформленні №UA110130/2023/000678, в якій вказано, що для митного оформлення товару позивачу необхідно подати нову митну декларацію відповідно до Рішення MB № 165.
21.09.2023 року у зв'язку із незгодою із Рішенням MB № 157 подана нова митна декларація № 23UA110130019426U4, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 250 137,79 грн. (мито - 55912,92 грн., ПДВ - 194 224,87 грн.), відомості про що містяться в гр.47 «Нарахування платежів» та гр. В «Подробиці розрахунків» митної декларації.
Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем відповідачу поданий комплект документів, зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 01.03.23 № DTVS-NWE01032023; рахунок (інвойс) від 02.07.23 № НWТС230077/1; специфікація від 01.06.23 № 6-1; рахунок перевізника від 21.08.23 № 401; довідка перевізника від 21.08.23 № А0000503; коносамент від 06.07.23 № Н8123061263; товаротранспортна накладна від 22.08.23 № б/н; рахунок (інвойс) від 26.07.23 № HWTC230129; специфікація від 26.07.23 № 10; рахунок перевізника від 13.09.23 № 458; довідка перевізника від 19.09.23 № А000056І; коносамент від 28.07.23 №ЕGLV143350602311D; товаротранспортна накладна від 13.09.23 № б/н.
Правомірність та обґрунтованість рішень відповідача про коригування митної вартості товарів від 07.09.2023 року №UA110130/2023/000157/1 та від 21.09.2023 року №UA110130/2023/000165/1 є предметом розгляду у цій адміністративній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За змістом частини четвертої статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Приписами частини першої статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із частиною другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно із положеннями частин другої - восьмої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 р. у справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Так, 01.03.2023 р. між ТОВ “ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС” (покупець) та NINGBO WHICEPART ELECTRIC CO.LTD, Китай (продавець) укладено контракт №DTVS-NWE01032023, згідно з умовами якого продавець продає, а покупець купляє запчастини до побутової техніки, за кількістю, асортиментом, за цінами, визначеними в додатках (Специфікаціях) до цього контракту, які пронумеровані від 1 до і далі, є невід'ємною частиною цього контракту.
Пунктом 1.2 визначено, що договір передбачає поставку товару партіями протягом усього терміну дії контракту.
Відповідно до п.2.1 договору ціни на товар встановлюються в доларах США. Загальна сума цього контракту складається з сум, зазначених у додатках до цього контракту.
Згідно із п.3.1 договору, якщо інше не погоджено сторонами в письмовій формі, умовами поставки за цим Контрактом буде СРТ Dnipro (Інкотермс 2010), включаючи вартість упаковки, маркування, завантаження та кріплення товару на транспортному засобі покупця.
На підставі п.4.1 договору товар підлягає оплаті згідно з додатками до контракту за кожну поставку.
Пунктом 4.3 договору визначено, що датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок в банку продавця.
До вказаного договору сторонами погоджено Специфікацію №4 від 21.04.2023 р., згідно із якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.
Згідно із Специфікацією №4 від 21.04.2023 сторонами Контракту погоджено умови оплати, а саме оплата протягом 180 днів з дня отримання вантажу Покупцем та умови поставки СFR-NINGBO (Китай).
З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом до митного контролю надано: рахунок на оплату від 21.08.2023 №401 від експедитора ТОВ «Старлоджик»; довідка про транспортні витрати від 21.08.2023 №А0000503 від експедитора ТОВ «Старлоджик»; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.03.2023 №01-03/23, укладеного імпортером ТОВ «Дрім Тім-Вед Сервіс» з експедитором ТОВ «Старлоджик»; договір перевезення вантажів автотранспортом від 07.12.2022 №0708-2022, укладеного експедитором ТОВ «Старлоджик» з ТОВ «Трансгалекс»; договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні від 01.08.2023 №010823-8, укладеного експедитором ТОВ «Трансгалекс» з перевізником ТОВ «Дніпротрансавто».
З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом до митного контролю надано: рахунок на оплату від 13.09.2023 №458 від експедитора ТОВ «Старлоджик»; довідка про транспортні витрати від 13.09.2023 № А0000561 від експедитора ТОВ «Старлоджик»; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.03.2023 №01-03/23, укладеного імпортером ТОВ «Дрім Тім-Вед Сервіс» з експедитором ТОВ «Старлоджик»; договір перевезення вантажів автотранспортом від 07.12.2022 № 0708-2022, укладеного експедитором ТОВ «Старлоджик» з ТОВ «Трансгалекс»; договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні від 01.09.2023 № 010923-10, укладеного експедитором ТОВ «Трансгалекс» з перевізником ТОВ «Дніпротранссервіс» (Україна).
В Рішенні MB № 157 та Рішенні MB 165 не міститься жодних зауважень до умов оплати та ціни товару.
Відповідно до інвойсів та специфікацій оплата товарів здійснюється протягом 180 днів з дня отримання вантажу покупцем.
Щодо транспортних витрат, суд зазначає таке.
Розмір витрат на автоперевезення за рахунком від 21.08.2023 №401 розподілено наступним чином: комплекс навантажувально-розвантажувальних робіт за межами митної території України - 30 418,72 грн.; транспортно-експедиційні послуги по маршруту Гданськ (Польща) - п/п Ягодин (Україна) на а/м AE1134HP/AE4646XM - 17 000 грн.; транспортно-експедиційні послуги по маршруту п/п Ягодин (Україна) - Дніпро (Україна) на а/м AE1134HP/AE4646XM - 29 000 грн.; експедиторська винагорода в межах України - 1000 грн., транспортно-експедиційне обслуговування на території України - 3693,43 грн. (ПДВ - 738,69 грн.).
Розмір витрат на автоперевезення за рахунком від 13.09.2023 №458 розподілено наступним чином: комплекс навантажувально-розвантажувальних робіт за межами митної території України - 39 846,20 грн.; транспортно-експедиційні послуги по маршруту Гданськ (Польща) - п/п Рава-Руська (Україна) на а/м AE9889KH/AE1991XK - 15 500 грн.; транспортно-експедиційні послуги по маршруту п/п Рава Руська (Україна) - Дніпро (Україна) на а/м AE9889KH/AE1991XK - 30 000 грн.; експедиторська винагорода в межах України - 1 000 грн., транспортно-експедиційне обслуговування на території України - 3693,43 грн. (ПДВ - 738,69 грн.).
Таким чином, відповідачу надані документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товарів (рахунки та довідки перевізника) в розмірі 47 418,72 грн. за Рішенням №157 та 55 346,20 грн. за Рішенням № 165, відповідно до приписів п.б ч.2 ст.53 МК України.
За приписами п.7, 9 ч.1 ст.336 МК України, відповідач у випадку сумнівів у справжності вказаних документів може в порядку пост-митного контролю та шляхом проведення документальної перевірки звернутися до перевізника ТОВ «СТАРЛОДЖЙК» (ІКЮО 44453689) з метою перевірки автентичності поданих документів.
В Рішенні MB № 157 та Рішенні MB № 165 вказано, що відповідач не міг перевірити правильність обчислення декларантом складових числового значення митної вартості, зокрема витрат на транспортування товарів.
Так, за митною декларацією № 23UA110130018266U4 позивачем були заявлені до митного оформлення 32 товари, що підтверджується відомостями гр.5 «Товари», а коригування здійснено лише щодо 26 товарів.
За митною декларацією № 23UA110130019232U5 позивачем були заявлені до митного оформлення 27 товарів, що підтверджується відомостями гр.5 «Товари», а коригування здійснено лише щодо 22 товарів.
Якщо у відповідача були претензії до складових митної вартості частини товарів з митних декларацій, то він мав здійснити коригування митної вартості і щодо решти товарів.
Дії відповідача з невизнання заявленої митної вартості однієї частини товарів та визнання митної вартості іншої частини товарів є взаємовиключними.
П.4 ч.2 ст.55 МК України передбачено, що письмове рішення про коригування митної вартості має, серед іншого, містити обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Аналогічна вимога до заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» міститься у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості (затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.12 № 598), відповідно до яких обов'язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних аналогічних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Рішення МВ № 157 не містить такого обґрунтування, а містить інформацію про те, відповідачем використані відомості про митну вартість з 13 митних декларацій (від 24.08.2023 № 23UA806070004046U0, від 20.06.2023 № від 23UA110130012448U6, від 04.07.2023 № 23UA110130013589U4, від 27.06.2023 № 23UA110150008904U3, від 28.08.2023 №23UA100340322503U0, від 31.08.2023 № 23UA100430475720U1, від 17.08.2023 №23UA100320025224U0, від 20.06.2023 № 23UA100320017229U0, від 27.06.2023 23UA408020040584U4, від 06.09.2023 № 23UA110130018258U8, від 11.08.2023 №23UA403020012450U8, від 17.08.2023 №23UA100230017316U2, від 17.05.2023 №23UA500020006501U4), однак не вказано, які характеристики мають оформлені за вказаними митними деклараціями товари (код УКТЗЕД та опис), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту).
Рішення МВ № 165 не містить такого обґрунтування, а містить інформацію про те, що відповідачем використані відомості про митну вартість з 8 митних декларацій (від 24.08.2023 № 23UA8060700040460, від 20.06.2023 № 23UA110130012448U6, від 04.07.2023 №23UA110130013589U4, від 28.08.2023 № 23UA100340322503U0, від 27.06.2023 №23UA110150008904U3, від 25.04.2023 № 23UA110130008040U4, від 07.09.2023 №23UA807200011732U3, від 08.09.2023 № 23UA110130018409U9, однак не вказано, які характеристики мають оформлені за вказаними митними деклараціями товари (код УКТЗЕД та опис), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту).
Під час прийняття Рішення MB № 157 відповідачем використані відомості митної декларації від 08.09.23 № 23UA110130018409U9, за якою товар випущений у вільний обіг на підставі Рішення MB №157, що є протиправним, з огляду на те, що товари за митною декларацією випущені за скоригованою відповідачем митною вартістю.
Щодо обрання відповідачем методу для визначення митної вартості, суд зазначає.
Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця. Тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частини 4, 5 статті 58 МК України.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд приходить до висновку що при винесені рішень №UA110130/2023/000157/1 від 07.09.2023 року та №UA110130/2023/000165/1 від 21.09.2023 року відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав, що є підставою для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову, тому судовий збір у розмірі 8 279,48 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000157/1 від 07.09.2023 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000165/1 від 21.09.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС" (пр.Олександра Поля, буд.82-А, кв.32, м.Дніпро, 49061, код ЄДРПОУ 45119521) судові витрати по справі у розмірі 8 279,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма