ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року Справа №160/23748/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/23748/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс 2000» (52002, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Робоча, буд. 80Б, код ЄДРПОУ: 36727276) до Житомирської митниці (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 25, код ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправним та скасування рішень, -
ВСТАНОВИВ:
15 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс 2000» (далі - позивач) до Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товару від 09.05.2023 року №UА101000/2023/000113/2 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.05.2023 року № UА101020/2023/000639, прийняту Житомирською митницею.
Позовна заява обґрунтована наступним. Позивач як покупець та Акціонерне товариство «Puruplast», Чеська республіка як продавець уклали зовнішньоекономічний контракт від 21.02.2023 року №01/02/2023 (далі - Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару (поліетилен). Під час митного оформлення товару 09.05.2023 року відповідачем прийнято рішення, що є предметом оскарження, обґрунтовані неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає зазначене рішення відповідача протиправним, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/23748/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/23748/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
23 жовтня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов через систему «Електронний Суд» від представника відповідача, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні. Посилається на те під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 08.05.2023 року №23UA101020016073U0 встановлено, що в поданих документах міститься розбіжності, відсутні необхідні відомості щодо складових митної вартості, а саме:
1) відповідно до разового договору-заявки від 03.05.2023 року на послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , товар слідує по маршруту м. Борно (Чехія) - м. Дніпро (Україна). Місцем завантаження є м. Костеляни над Моравой. Згідно із рахунком фактурою від 05.05.203 року вартість міжнародної транспортної послуги по перевезенню вантажу від м. Костеляни над Моравой до м. Ужгород становить 60000,00 грн. Відстань між м. Борно до м. Костеляни над Моравой становить 73 км. При цьому м. Борно віддаленіше від митного кордону України ніж м. Костеляни над Моравой. Розбіжності у відомостях щодо фактичного маршруту слідування товару та місця завантаження товару створюють обґрунтовані сумніви у правильності обрахунку витрат на транспортування, до якого може бути не включена вартість транспортування товару на ділянці м. Борно до м. Костеляни над Моравой.
Згідно ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано за власним бажанням надати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.
За результатами додатково наданих документів встановлено наступні недоліки:
2) у листі роз'яснення маршруту слідування від 08.05.2023 року №20 ФОП ОСОБА_1 посилався на укладений з позивачем разовий договір заяву №Г.М 03/0523 від 03.05.2023 року, однак до митного оформлення надано разовий договір-заяву № Г.М 03/05/2023 року. Виявлені розбіжності вказують на те, що лист від 08.05.2023 року №20 міг стосуватися іншого товару.
Враховуючи викладене, декларанта повідомлено, про те, що використання відомостей для перевірки правильності визначення митної вартості, викладених у додатково наданих: копії митної декларації країни відправлення, прайс-листі, комерційній пропозиції від чеського продавця можливо бути здійснити після надання вказаних документів у перекладі на українську мову, такі переклади не надано.
З метою обґрунтованого вибору другорядного визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультації, в ході якої декларантом надано додаткові документи, щодо яких встановлено наступні недоліки:
3) додатково наданий експертний висновок про вартість товару не міг бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки до нього не долучено документ, на підставі якого експертом здійснено висновок про вартість. За відсутності у розпорядженні митного органу додатку до висновку у вигляді листа компанії-постачальника АТ «Puruplast» не можливо перевірити відомості, викладені у висновку.
Інформація про вартість на митній території України схожих товарів не могла бути використана для порівняння із оцінюваним товаром, оскільки у пропозиції з продажу відсутні відомості про фізико-хімічні властивості товару, що є визначальною характеристикою товару, яка впливає на його вартість. Висновує, що в зв'язку з вказаним до товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2 ґ) - резервний метод. Інші методи не можуть бути використані у зв'язку з відсутністю даних. Враховуючи вищевикладене, відповідачем прийнято спірне рішення.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
21 лютого 2023 року позивач як покупець та Акціонерне товариство «Puruplast», Чеська республіка як продавець уклали Контракт, згідно п. 1.1. продавець зобов'язується поставити, а покупець - отримати та оплатити вироби з поліетилену, що вказані у окремих специфікаціях до цього договору. Згідно п. 1.2. Контракту ціна товару вказана у специфікаціях до цього контракту, в т.ч. у Специфікації №1. Відповідно до п. 2.3. Контракту ціна товару включає в себе вартість упаковки, маркування, навантаження на транспортний засіб та розуміється сторонами на умовах FCA- Костелау над Моравой 67, Чеська республіка (склад продавця). За п. 3.1. Контракту оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок продавця шляхом 100% попередньої оплати протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку від продавця.
В Специфікації №01 від 21.02.2023 року до Контракту сторони узгодили постачання товару «вторинна гранула поліетилену низької щільності (LDPE), чорного кольору» з визначеними характеристиками, в кількості 44 тони, ціна - 750,00 євро, загальна вартість - 33000,00 євро (далі - Специфікація №01).
Продавцем виставлено позивачу проформу інвойс від 02.05.2023 року №016230006 на суму 16500,00 євро за поставку згідно Специфікації №01 до Контракту (далі - Проформа-інвойс).
Платіжною інструкцію від 03.05.2023 року позивачем сплачено за Специфікацією №01, Контрактом, Проформою-інвойсом 12606,00 євро з призначенням платежу «попередня оплата за вторинну гранулу низькощільного поліетилену».
Платіжною інструкцію від 04.05.2023 року позивачем сплачено за Специфікацією №01, Контрактом, Проформою-інвойсом 3894,00 євро з призначенням платежу «попередня оплата за вторинну гранулу низькощільного поліетилену».
Згідно разового договору-заяви від 03.05.2023 року № Г.М 03/05/23 позивач замовив у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перевезення вантажу по маршруту «Брно (Чехія) - м. Дніпро (Україна)» з адреси завантаження Костелани над Моравой, 67, Чеська республіка за ціною 65000,00 грн. Найменування вантажу: вторинна гранула поліетилену низької щільності (LDPE), чорного кольору. Торгова марка: Puruplast, вага - 22,40-22,50 тон, 86 метрів кубічний. Замитнення у м. Брно, Чеська республіка, розмитнення - м. Житомир, Україна.
Продавцем 04.05.2023 року видано пакувальний лист №23-0003 на перевезення вищевказаного вантажу в рамках Контракту, також до перевезення видано сертифікат якості згідно Контракту.
Експертним висновком від 22.03.2023 року №Ц-228 засвідчено результат визначення вартості товару, що був предметом спірної поставки, в якому констатовано, що контрактна (ринкова) вартість вказаної нижче продукції, що одержується відповідно до Контракту на умовах поставки FCA Костелани над Моравою (Чехія), відповідає поточній кон'юнктурі ринку, знаходиться в діапазоні ринкових цін та може становити 0,75 євро за кг. У висновку вказано джерела інформації, додатки до висновку відсутні.
08 травня 2023 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA101020016073U0 з поставки:
1) Вторинна гранула поліетилену низької щільності (LDPE), чорного кольору - 22000 кг з наступними характеристиками:
- модель R2003;
- показник текучості розплату (MFI): 0,4-0,7 гр/10 хв (190С/2, 16 kg);
- щільність 0,95-0,96 г/см3;
- фільтрація: 125 мкм;
- температура плавління 105-115 градусів;
Разом з митною декларацією позивачем відповідачу подано:
- сертифікат якості від 04.05.2023 року б/н;
- пакувальний лист від 04.05.2023 року 23-0003;
- рахунок-проформа від 02.05.2023 року №01623000;
- рахунок-фактура (інвойс) від 04.05.2023 року 230014;
- автотранспортна накладна від 04.05.2023 року А №030079;
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 від 05.05.2023 року сТу 0598579;
- банківський платіжний документ, що стосується товару від 03.05.2023 року №24;
- банківський платіжний документ, що стосується товару від 04.05.2023 року №25;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 05.05.2023 року №224;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 21.02.2023 року №01;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого до митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 21.02.2023 року №01/02/2023;
- договір про надання послуг митного брокера від 11.04.2023 року №11-04/2023;
- договір (контракт) про перевезення від 03.05.2023 року №Г.М 03/05/23;
- інші некласифіковані документи - паспорт безпеки - LDPE від 15.03.2022 року;
- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.
З метою контролю правильності визначення митної вартості до спеціального підрозділу управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД направлено повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару.
08 травня 2023 року позивачем надано в тому числі відповідачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товару. Під час проведення консультацій позивачем також надано митному органу прейскурант, згідно якого вартість тони товару, що постачався в рамках спірної поставки, складає 750 євро за тону.
Листом від 08.05.2023 року №20 ФОП ОСОБА_1 роз'яснив, що між ним та позивачем укладено разовий договір-заявка номер Г.М 03/0523 від 03.05.2023 на міжнародні вантажні перевезення. В рахунку номер 224 від 05.05.2023, що виставлений на адресу позивача, зазначені транспорті послуги на суму 60000,00 грн за маршрутом н.п. Кастелани над Моравою (Чехія) - Ужгород (Україна). У вказаний маршрут/послуги включено:
- Подання автотранспорту під завантаження у н.п. Костелани над Моравою (Чехія);
- Проїзд до н.п. Брно (Чехія) для митного оформлення митними органами Чеської республіки;
- Проїзд до н.п. Ужгород (тобто у відповідності до положень Договору).
09 травня 2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості, що є предметом оскарження, яким скориговано митну вартість з 17990,31 євро (724293,30 грн) до 23760,00 євро (956582,35грн). Різниця вартості митних платежів склала 46585,30 грн.
09 травня 2023 року відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/000639.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача, які є предметом оскарження, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов'язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.
Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, вказується на неможливість визнання заявленої митної вартості, у зв'язку з тим, що
1) не надано на вимогу митного органу перекладу на українську мову копії митної декларації країни відправлення, прайс-листа, комерційної пропозиції використання відомостей цих документів є неможливим;
2) наданий висновок про вартість товару №Ц-228 від 02.03.2023 року не може бути використаний, оскільки до нього не долучено документ, про який йдеться у документі та на підставі якого експертом здійснено висновок про вартість. За відсутності у розпорядженні митного органу додатку до висновку у вигляді листа компанії-постачальника АТ «Puruplast» не можливо перевірити відомості, викладені у висновку;
3) не надано виписку з бухгалтерської документації, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.
Щодо надання перекладу наданих документів.
Згідно ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов'язку подання документів саме українською мовою.
Разом з тим дана стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Відповідач під час проведення консультацій вимагав надати переклад:
1) копії митної декларації країни відправлення;
2) прайс-листа;
2) комерційної пропозиції від чеського продавця.
Позивач в свою чергу вказав, що в основних документах (інвойс, специфікація) надано опис товару двома мовами, де опис товару відповідає опису, наведеному у копії митної декларації країни відправлення, прайс-листі, комерційній пропозиції, можливо легко порівняти та ідентифікувати товар.
Суд зауважує, що відповідачем не обґрунтовано умови для вимоги перекладу відповідних документів шляхом доведення того, що дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, передусім, не вказано які конкретно відомості мав намір встановити відповідач шляхом отримання перекладу документів, а також чому такі відомості лишилися невстановленими після дослідження документів, в яких містився переклад (виклад двома мовами). Також відповідач не навів змістовних доводів щодо неможливості визначення митної вартості товарів на основі наявних перекладених документів (інвойс, специфікація).
Окрім цього, в аспекті положень п. 2, 3, 5, 6, 8 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не навів належного обґрунтування на підтвердження неможливості використати вказані ним документи з урахуванням наявності перекладу їх змісту в інвойсі та специфікації, в т.ч. не вказав чому не можуть бути використано зміст перекладених документів, яку частину вказаних відповідачем документів не можливо дослідити через відсутність перекладу.
При цьому, Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позиції щодо ненадання декларації країни відправлення в цілому: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країн відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Крім того, відповідно статті 335 Митного кодексу України, експортна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, що є обов'язковими для здійснення митного контролю та митного оформлення, в зв'язку з чим не є документом, необхідним для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 року у справі №280/8548/21, від 20.09.2022 року у справі №280/7457/21.
За обставин цієї справи відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості виходячи із висловлених зауважень, їх значення для визначення митної вартості.
Отже, це зауваження є необґрунтованим.
Щодо висновку про вартість товару № Ц-228 від 22.03.2023.
Відповідач зазначав, що цей висновок не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки до нього не долучено документ, про який йдеться у висновку.
Згідно п. 8 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року №671/97-ВР торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
В цій справі позивачем надано відповідачу експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 22.03.2023 року №Ц-228 (далі - Висновок), згідно п. 4 якого завданням експертизи було надання інформації про вартість на вторинну гранулу поліетилену низької щільності (LDPE) чорного кольору, що одержується відповідно до Контракту.
У п. 6 Висновку вказано, що експертом в рамках ринкового (порівняльного) підходу був проведений аналіз:
- Представлених замовником товаросупровідних документів (п. 5);
-Даних інтернет-сайту товаровиробника про продукцію, що випускається, та її асортимент;
-Вартості перевезення товару на підставі даних сайтів (https://ua.transportica.com/);
-Цінової інформації АТ «Puruplast» (Чехія), отриманої Київською ТПП 22.03.2023 року каналом електронного зв'язку на відповідний запит (вторинна гранула поліетилену низької щільності (LDPE) чорного кольору - 0,75 євро за кг, на умовах постачання FCA);
-Довідково-інформаційних матеріалів з розрахунку зовнішньоторговельних контрактних цін (за даними методичної літератури в разі, якщо з фірмою-контрагентом - генеральним постачальником укладається угода - можлива знижка). Знижка на торг залежить від обсягів і активності відповідного сегмента ринку;
-Цінової кон'юнктури ринку країни-товаровиробника (експортера) - Чехії, а також інших країн ЄС, на предмет поточних діючих роздрібних цін-пропозицій компаній виробників та постачальників даної продукції на підставі цінової інформації, отриманої зі спеціалізованих торгівельних площадок та за даними відкритих джерел ГМ Інтернет (див. п. 7).
Таким чином, аналізуючи вищесказане, експертом зроблений висновок про те, що контрактна (ринкова) вартість вказаної нижче продукції, що одержується відповідно до Контракту з Чехії на умовах постачання FCA Kostelany nad Moravou (Чехія), відповідає поточній кон'юнктурі ринку, знаходиться в діапазоні ринкових цін та може становити 0,75 євро за кг.
У п. 7 Висновку (джерела інформації) в наявності посилання на Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440 (далі - Стандарт №1)
Згідно п. 52, 54 Стандарту №1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.
Зауваження відповідача в цій частині зводиться до ненадання разом з висновком документу, на який міститься посилання у висновку. Водночас, вказаними нормативними положеннями не передбачено обов'язку долучення до висновку у вигляді додатку усіх використаних у ньому матеріалів. У Висновку відсутнє зазначення про наявність у нього додатків, в зв'язку з чим він є окремим та самостійним документом, що не суперечить відповідним положенням законодавства.
Окрім цього, законодавством не передбачено заперечення юридичного значення висновку в разі невикладення в додатках до нього використаних експертом матеріалів. В свою чергу і сам відповідач не обґрунтував заперечення усього змісту висновку виходячи з невикладення в додатку до нього документу, на який міститься посилання у Висновку, в т.ч. в частині визначення кон'юнктури ринку та наведення вартості аналогічних товарів у інших постачальників, які в середньому є навіть дешевшими, ніж вартість закупівлі позивача.
Також це зауваження відповідача не містить належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості на підставі основних документів, наданих позивачем (інвойс, специфікація, договір).
Отже, це зауваження є необґрунтованим.
Щодо ненадання виписки з бухгалтерської документації, висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.
Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано неможливості визначення митної вартості товарів на підставі поданих позивачем документів, не конкретизовано яку конкретно складову митної вартості товарів він має підтвердити шляхом витребування вказаних документів, в чому саме полягає неналежність поданих позивачем документів на підтвердження митної вартості цих складових.
Відповідачем в цілому не висунуто зауважень до платіжних документів, а також Контракту та Специфікації в частині узгодженості з платіжними документами. Відповідно, відповідач не довів необхідності витребування виписки з бухгалтерської документації.
Твердження про ненадання висновку про вартісні характеристики товару не відповідає обставинам справи, в т.ч. обставині надання позивачем Висновку, щодо якого судом вже зроблено висновок про відсутність підстав для його неприйняття.
Отже, це зауваження є необґрунтованим.
Інші зауваження у спірному рішенні відповідача відсутні. Наведене свідчить про зняття зауважень відповідача, які висловлювалися в ході проведення консультацій, передусім, щодо маршруту слідування. Водночас, це зауваження продубльовано відповідачем у відзиві, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне надати правову оцінку цьому зауваженню також.
Позивачем надано лист-роз'яснення перевізника, який пояснив, що товар отримувався на складі (м. Костеляни над Моравою), перевозився до місця експортного митного оформлення (м. Брно), після чого перевозився в Україну.
Зауваження відповідача до очевидної описки в такому листі-роз'ясненні має формальний характер та є безпідставним, оскільки його зміст в цілому дозволяє однозначно встановити його зміст.
Отже, це зауваження є необґрунтованим
Враховуючи обов'язок відповідача згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства доведення правомірності свого рішення, суд вважає необґрунтованим це зауваження відповідача, оскільки аргументів на його обґрунтованість відповідачем не надано.
Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.
Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.
Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.
Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.
Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.
В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у первинно та додатково поданих 08.05.2023 року позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду даної справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.
В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.
При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв'язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.
Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.
Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.
В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.
Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, що є предметом оскарження.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 09.05.2023 року №UA101000/2023/000113/2 прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
В свою чергу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2023/000639 є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення. Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 5368,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 12.09.2023 року, від 29.09.2023 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс 2000» (52002, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Робоча, буд. 80Б, код ЄДРПОУ: 36727276) до Житомирської митниці (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 25, код ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09.05.2023 року №UА101000/2023/000113/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.05.2023 року № UА101020/2023/000639.
Стягнути з Житомирської митниці (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 25, код ЄДРПОУ: 44005610) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс 2000» (52002, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Робоча, буд. 80Б, код ЄДРПОУ: 36727276) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5368,00 гривень (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко