ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 рокуСправа №160/24071/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2023 року №301 "Про підсумки проведення службового розслідування";
- стягнути з відповідача суму у розмірі 40 336,30 грн. на його користь, яка була утримана згідно із оскаржуваним наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.05.2023 року №301 "Про підсумки проведення службового розслідування".
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивача наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.05.2023 року №301 "Про підсумки проведення службового розслідування" було притягнуто до повної матеріальної відповідальності у зв'язку із нібито помилковим включенням до проекту наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 04.04.2022 року №32 "Про виплату додаткової винагороди" за березень 2022 року військовослужбовцю ВЧ НОМЕР_1 , який отримав поранення 05.03.2022 року. Позивач вважає спірний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.05.2023 року №301 неправомірним, виданим з порушенням норм матеріального та процесуального права та вказує, що військовослужбовець, який отримав поранення 05.03.2022 року мав право до включення у проект наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 04.04.2022 року №32 "Про виплату додаткової винагороди за березень 2022 року", та був ним включений з додержанням вимог Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 року щодо "Врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168". В матеріалах службового розслідування є довідка-розрахунок помічника командира військової частини з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 від 23.05.2023 року. Але дана довідка-розрахунок не охоплює період з 18.03.2022 р. по 04.04.2022 р. на протязі якого військовослужбовець був звільнений від виконання службових обов'язків у зв'язку із отриманням ним поранення. Таким чином, довідку-розрахунок слід вважати помилково складеною, а тому позивач був змушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та майнових інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання вимог ухвали суду 06.10.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що актом службового розслідування, встановлена вина позивача, а саме включення ним до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 "Про виплату додаткових винагород за березень 2022 року" військовослужбовця солдата ОСОБА_2 у розрахунку за повний місяць без наявності на те законних підстав. Так, згідно із довідкою-розрахунком начальника фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 від 23.05.2023 року щодо виплати додаткової винагороди відповідно до вимог постанови КМУ №168 солдату ОСОБА_2 за березень 2022 року, сума надмірно нарахованих та виплачених коштів склала 47 419,36 грн. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.05.2023 р. №301 "Про підсумки проведення службового розслідування" позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та відповідно до п.п.1 ч.1 ст.6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" - до повної матеріальної відповідальності.
Відповідач також вказує, що солдата ОСОБА_2 було звільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою з 18.03.2022 року, підстава: довідка медичного пункту №1 від 18.03.2022 року. В подальшому солдату ОСОБА_2 було продовжено термін звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку із хворобою унаслідок отримання поранення (мінно-вибухова травма 05.03.2022 р.) з 29.03.2022 року по 02.04.2022 року, підстава: довідка медичного пункту №2 від 29.03.2022 року (наказ від 29.03.2022 р. №78). Таким чином, в період з 18.03.2022 р. по 02.04.2022 р., солдат ОСОБА_2 не може вважатися таким, що перебував у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, як зазначено у п.8 вимоги Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 року та п.1 постанови КМУ від 28.02.2022 р. № 168, оскільки його було звільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою на підставі довідок медичного пункту, а не надано відпустку за висновком військово-лікарської комісії. Відповідно до зазначених обставин, період за який солдату ОСОБА_2 мала бути нарахована та виплачена додаткова винагорода з розрахунку 100 000 грн. відповідно до п.8 вимоги Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 року та п.1 постанови КМУ від 28.02.2022 р. № 168, мав складати з 05.03.2022 р. (з дня отримання поранення) по 14.03.2022 р. (останній день перебування на стаціонарному лікуванні), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, тобто 10 календарних днів. Таким чином, невірне формулювання наказу від 04.04.2022 року №32 "Про виплату додаткової винагороди" за березень 2022 року, який складався позивачем є у прямому причинно-наслідковому зв'язку з наслідками таких дій - переплатою додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. солдату ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 "Про призначення службового розслідування" від 03.05.2023 року №259, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 р. №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371 та на підставі рапорту голови внутрішньо-перевірочної комісії, заступника командира ВЧ НОМЕР_1 з тилу - начальника тилу майора ОСОБА_3 (вх. № 2716 від 03.05.2023 р.) щодо виявлення переплати додаткової винагороди солдату ОСОБА_2 за березень 2022 року, наказано провести службове розслідування щодо виявлення переплати додаткової винагороди за березень 2022 року солдату ОСОБА_2 , військовослужбовця військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 .
Актом службового розслідування, затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_2 - 25.05.2023 року, встановлена безпідставна виплата додаткової винагороди, що сталася у зв'язку помилковим включенням до наказу командира військової частини "про виплату додаткових винагород за березень 2022 року" військовослужбовцю солдату ОСОБА_2 у розрахунку за повний місяць старшим помічником начальника штабу з кадрів та стройової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_1 без наявності на те законних підстав.
Згідно із наданих документів встановлено, що розрахунок додаткової винагороди за березень 2022 року для військовослужбовця солдата ОСОБА_2 становить за період з 05.03.2022 року по 14.03.2022 року.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.05.2023 року №301 "Про підсумки проведення службового розслідування" наказано:
"1. За порушення вимог ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог статей 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Постанови Кабінету Міністрів №168 від 28.02.2022 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім 'ям під час дії воєнного стану" та роз'яснення згідно телеграми №248/1298 від 25.03.2022 і керуючись ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старшому лейтенанту ОСОБА_1 нагадати про обов'язки військової служби.
2. Керуючись підп.1 ч.1 ст.6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" за здійснення надлишкових виплат грошових коштів, притягнути до повної матеріальної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , старшого помічника начальника штабу з кадрів та стройової частини НОМЕР_1 .
3. Помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби капітану ОСОБА_4 :
3.1. Відповідно до частини 5 розділу XVI наказу МОУ №260 від 07.06.2018 р. "Порядку витати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" старшому помічнику начальника штабу старшому лейтенанту ОСОБА_1 щомісячну премію за травень 2023 року не виплачувати в повному обсязі;
3.2. Внести суму збитків до "Книги обліку нестач" військової частини НОМЕР_1 у розмірі 47 419,36 (сорок сім тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень) 36 коп., за номенклатурою фінансово-економічної служби;
3.3. Відповідно до частини 1 ст.13 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі" від 23.05.2021 року стягнути з старшого помічника начальника штабу старшого лейтенанта ОСОБА_1 20% (двадцять відсотків) з його місячного грошового забезпечення на користь держави до повного відшкодування завданих збитків, а саме суми у розмірі 47419,36 (сорок сім тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень) 36 коп.;
3.4. Зробити корегування суми податку при здачі звіту до податкової інспекції, згідно вимог чинного законодавства.
4. З метою профілактики та недопущення подібних випадків довести даний випадок до особового складу частини, що його стосується.
5. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника штабу - першого заступника командира військової частини.
6. Наказ довести до особового складу в частині, що їх стосується".
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Законом України від 24.03.1999 р. № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 р. № 548-XIV (далі - Статут).
Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст.ст.26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 року № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ).
Частиною першою, другою статті 3 Закону № 160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Водночас умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Враховуючи наведене, лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.
При цьому, дискреція командира у виборі виду матеріальної відповідальності не є необмеженою, а повинна ґрунтуватись на вимогах закону, який в свою чергу пов'язує настання повної та підвищеної матеріальної відповідальності саме із умисними протиправними діями військовослужбовця, наслідком яких стала втрата військового майна.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеній у постановах від 25.03.2020 р. у справі № 814/2281/16, від 25.06.2020 р. у справі № 825/2405/18, від 11.06.2020 р. у справі № 1540/4486/18, від 25.03.2020 р. у справі № 825/1000/18, від 13.11.2019 р. у справі № 620/302/19, від 12.12.2018 р. № 813/2751/17.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Порядок проведення службового розслідування визначено положеннями статті 8 Закону № 160-ІХ.
Так, посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника)
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Аналіз наведених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків, та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.
Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 р. №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 р. за №1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Відповідно до пункту 2 розділу І службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно із пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
При цьому, Розділом V Порядку №608 визначено порядок оформлення результатів службового розслідування. Зокрема, відповідно до пунктів 1-6 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2023 р. №259 призначено службове розслідування щодо виявлення переплати додаткової винагороди за березень 2022 року солдату ОСОБА_2 , військовослужбовцю військової служби по мобілізації ВЧ НОМЕР_1 , проведення якого доручено заступнику командира військової частини з морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_5 .
Актом службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 - 25.05.2023 р., встановлена включення позивачем до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 "Про виплату додаткових винагород за березень 2022 року" військовослужбовця солдата ОСОБА_2 у розрахунку за повний місяць без наявності на те законних підстав.
Зі змісту спірного наказу слідує, що відповідач виходив з того, що з рапорту голови внутрішньо-перевірочної комісії заступника командира ВЧ НОМЕР_1 з тилу - начальника тилу майора ОСОБА_3 , стало відомо, що під час проведення внутрішньо-перевірочної комісії ВЧ НОМЕР_3 окремих питань фінансового-господарської діяльності за період з лютого 2022 року по березень 2023 року та на підставі наказу №123 від 07.03.2023 року командира ВЧ НОМЕР_1 було виявлено переплату додаткової винагороди солдату ОСОБА_2 за березень 2022 року. Безпідставна виплата додаткової винагороди сталася у зв'язку помилковим включенням до наказу командира військової частини "про виплату додаткових винагород за березень 2022 року" військовослужбовця солдата ОСОБА_2 у розрахунку за повний місяць старшим помічником начальника штабу з кадрів та стройової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_1 без наявності на те законних підстав. Згідно з наданих документів встановлено, що розрахунок додаткової винагороди за березень 2022 року для військовослужбовця солдата ОСОБА_2 становить за період з 05.03.2022 року по 14.03.2022 року.
Так встановлено, що солдат ОСОБА_2 з 01.03.2022 року був зарахований до списків особового складу частини та призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника третього відділення першого взводу охорони першої роти охорони ВЧ НОМЕР_1 .
На підставі витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 04.03.2022 року за №53 солдат ОСОБА_2 вважається таким, що вибув у відрядження з 05.03.2022 року до м.Харкова з метою отримання військової техніки терміном на 4 (чотири) доби з 05.03.2022 року до 08.03.2022 року.
Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.03.2022 року за №67 солдат ОСОБА_2 вважається таким, що з 17.03.2022 року прибув та приступив до виконання службових обов'язків з відрядження з ВЧ НОМЕР_4 та зарахований на колове забезпечення ВЧ НОМЕР_1 з 18.03.2022 року.
Цим же наказом солдат ОСОБА_2 вважається таким, що з 08.03.2022 року по 10.03.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії №2 КП "ДОКЛМ", з 11.03.2022 року по 14.03.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_5 .
Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 18.03.2022 року за №68 солдат ОСОБА_2 звільнений від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою з 18.03.2022 року, внаслідок отримання поранення (мінно-вибухова травма 05.03.2022 року), знято з котлового забезпечення з 19.03.2022 року. Підстава довідка медичного пункту №1 від 18.03.2022 року.
Згідно із витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 29.03.2022 року за №78 солдату ОСОБА_2 продовжено термін звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку із хворобою внаслідок отримання поранення (мінно-вибухова травма 05.03.2022 р.) з 29.03.2022 року по 02.04.2022 року. Підстава: довідка медичного пункту №2 від 29.03.2022 року.
Так, на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 пунктом 1 постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року № 168 (далі - постанова №168) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, […], виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць ([…]), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзацами 4, 5 пункту 1 постанови № 168 додатково установлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно із абз.3 пункту 1 постанови №168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 17 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З огляду на це, суд застосовує рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 25.03.2022 року № 248/1298 (далі - Рішення № 248/1298), з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168. Період дії до 01 червня 2022 року.
Пункт 8 вказаної телеграми передбачає, що у період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100 000 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Одночасно пунктом 12 Рішення № 248/1298 передбачено, що також застосовувати з 24.02.2022 року у період дії воєнного стану пункт 3 рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217 в частині включення до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. військовослужбовців, які не брали участь у бойових діях та заходах та отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), або загинули (померли внаслідок поранень), або захоплені в полон або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні.
Отже, за змістом наведених норм підставами для отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. є: 1) воєнний стан, 2) поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини, 3) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або 4) перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Матеріалами справи підтверджується, що військовослужбовець ОСОБА_2 отримав поранення 05.03.2022 року, тому:
- з 08.03.2022 року по 10.03.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії №2 КП "ДОКЛМ";
- з 11.03.2022 року по 14.03.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_5 ;
- з 18.03.2022 року звільнений від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою внаслідок отримання поранення (мінно-вибухова травма 05.03.2022 року);
- з 29.03.2022 року по 02.04.2022 року продовжено термін звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку із хворобою внаслідок отримання поранення (мінно-вибухова травма 05.03.2022 р.)
Наявність цих підстав підтверджується матеріалами.
Ні абзаци 4, 5 пункту 1 постанови № 168, ні рішення № 248/1298 не визначають додаткових умов або додаткових доказів, крім того, відповідачем під час проведення службового розслідування не взято до уваги наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 18.03.2022 року №68, яким солдата ОСОБА_2 звільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою з 18.03.2022 року, у наслідок отримання поранення (мінно-вибухова травма 05.03.2022 року), на підставі довідки медичного пункту №1 від 18.03.2022 року та витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 29.03.2022 року №78, яким солдату ОСОБА_2 продовжено термін звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку із хворобою у наслідок отримання поранення (мінно-вибухова травма 05.03.2022 р.) з 29.03.2022 року по 02.04.2022 року, на підставі довідки медичного пункту №2 від 29.03.2022 року.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до наказу командира військової частини "Про виплату додаткових винагород за березень 2022 року" військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , отже наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.05.2023 року №301 "Про підсумки проведення службового розслідування".
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь суми у розмірі 40 336,30 грн., яка була утримана згідно із оскаржуваним наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.05.2023 року №301 "Про підсумки проведення службового розслідування", суд зазначає наступне.
Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що на підставі оскаржуваного наказу відповідачем зі старшого помічника начальника штабу з кадрів та стройовій частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 утримується частина грошового забезпечення.
Відповідно до п.3 ст.14 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Отже, скасування оскаржуваного позивачем наказу в судовому порядку має наслідком повернення позивачу стягнутих коштів, про що видається наказ.
Тому, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, як передчасні.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 262 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2023 року №301 «Про підсумки проведення службового розслідування».
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Судовий збір не стягується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма