ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 рокуСправа №160/22526/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу № 160/22526/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
05.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.07.2023 року №047050022889 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 02.06.1986 по 15.06.1988, період роботи в Виробничому управлінні Аульського районного водопровідного господарства з 30.07.1985 по 20.05.1986, період роботи в Байкало-Амурській залізниці в умовах крайньої Півночі з 12.05.1993 по 16.06.1993 зі збільшенням на 1,5; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 31 травня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням періодів роботи за Списком 2 з 17.11.1994 по 31.03.1997 у Виробничому об'єднанні «Придніпровський хімічний завод», з 24.03.2000 по 24.11.2006 в Дочірньому Дніпродзержинському спеціалізованому управлінні № 104 ВАТ «Дніпростальконструкція», з 29.11.2006 по 27.10.2008 в ТОВ «ПСП «Азовінтекс» на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», положень ч. 6 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», положень ч. 5 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням взаємного зарахування періодів роботи за Списком № 1, Списком № 2, стажу роботи яка дає право на пенсію за вислугу років.
В обґрунтування позову зазначено, що 28.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.07.2023 року № 047050022889 було відмовлено у призначенні пенсії. Оскаржуваним рішенням про відмову у призначенні пенсії відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу період проходження військової служби, оскільки у військовому квитку не зазначена дата призову, період з 30.07.1985 року по 04.02.1986 року, оскільки в скан-копії трудової книжки в наказі про прийняття на роботу не можливо визначити рік, період з 12.05.1993 року по 16.06.1995 року, оскільки з 01.01.2023 року рф припинала участь в Угоді про гарантування прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території рф по 31.12.1991 року. Також, позивач зазначає, що відповідачем за результатами розгляду заяви про призначення пенсії та наданих до неї документів протиправно не зараховано до пільгового стажу за списком №2 окремі періоди його роботи на посаді віднесеній до списку №2. Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, наявність права на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/22526/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що заява позивача не була предметом розгляду Головного управління Дніпропетровської області та рішення про відмову в призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось, тож вимоги позивача щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди з 02.06.1986 по 15.06.1988, з 30.07.1985 по 20.05.1986, з 12.05.1993 по 16.06.1993, призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 з 17.11.1994 по 31.03.1997, з 24.03.2000 по 24.11.2006, 29.11.2006 по 27.10.2008, відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, починаючи з дати звернення, з 31 травня 2023, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
26.09.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшли копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
10.10.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Відповідачем зазначено, що за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву позивача про призначення пенсії від 28.06.2023 року та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, з огляду на наступне. Пенсійний вік визначений ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-1V, так на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби, оскільки у військовому квитку не зазначена дата призову; період з 30.07.1985 р. по 04.02.1986 р., оскільки в скан-копії трудової книжки в наказі на прийняття не можливо визначити рік; період з 12.05.1993 р. по 16.06.1995 р., на території РФ. До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи. Позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.06.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
До заяви про призначення пенсії від 28.06.2023 року було надано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, військовий квиток, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року (1), довідку про зміну назви організації, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, документи про стаж, що визначені порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, інший документ КПР, трудову книжку.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та прийнято рішення від 06.07.2023 року № 047050022889, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком.
У рішенні зазначено, що вік заявника 55 років, страховий стаж особи становить 29 років 2 місяці 26 днів, робота за списком №1-2 роки, 7 місяців, 25 днів, робота за списком №2-1 рік, 9 місяців, 2 дні. За результатом розгляду документів до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби, оскільки у військовому квитку не зазначена дата призову, період з 30.07.1985 року по 04.02.1986 року, оскільки в скан-копії трудової книжки в наказі про прийняття не можливо визначити рік, період з 12.05.1993 року по 16.06.1995 року, оскільки з 01.01.2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території рф по 31.12.1991 року. До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи. Повідомлено, що взаємозалік стажу по списку та вислузі років не передбачений чинним законодавством. Право на пенсійну виплату - 01.06.2031 року. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Висновок: не має права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.07.2023 року № 047050022889 про відмову у призначенні пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відносяться відповідачі) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідачів чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1).
Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід взяти до уваги, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 року №162.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58, до трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
За вимогами пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом наведених вище положень надання вказаних документів з метою визначення права на пенсію необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 від 30.07.1965 року вбачається наступна інформація про працю позивача у спірні періоди:
запис №1 від 30.07.1985 року - зарахований до Виробничого управління учнем слюсаря ремонтника Аульського районного водопровідного господарства, на підставі наказу №23 від 29.07.198 року;
запис №2 від 04.02.1986 року - присвоєно третій розряд за професією слюсаря-ремонтника, на підставі наказу №18 від 04.02.1986 року;
запис №3 від 20.05.1986 року звільнений у зв'язку з призовом на військову службу за п.3 ст. 56 КЗпП УРСР, на підставі наказу про звільнення № 20 від 20.05.1986 року;
запис №4 служба в Радянській армії з 20 травня 1986 року по 15 червня 1988 року, на підставі військового квитка № НОМЕР_2 ;
запис №10 від 12.05.1993 року - прийнятий до Байкало-Амурської залізничної магістралі колійної машинної станції в умовах крайньої Півночі монтером шляху 3 розряду в колійну колону, сезонно, на підставі наказу №84§29 від 12.05.93 року;
запис №11 від 16.06.1993 року - звільнений згідно статті 31 КЗпП російської федерації, на підставі наказу №106§1 від 16.06.93 року;
запис №14 від 17.11.1994 року - прийнятий до Виробничого об'єднання «Придніпровський хімічний завод» слюсарем-ремонтником у корпус 84 цеху №2, на підставі наказу № 2362/Лс від 16.11.94 року;
запис №15 від 01.01.1996 року - встановлений 6 розряд слюсаря-ремонтника корпусу 84 у тому ж цеху, на підставі наказу №2888/ЛС від 21.12.95 року;
запис №16 від 31.03.1997 року - звільнений за власним бажанням, згідно статті 38 КЗпП України, на підставі наказу №321/лс від 25.03.97 року;
запис №19 від 24.03.2000 року - прийнятий до Дочірнього спеціалізованого управління № 104 «Стальконстуркція» ВАТ «Дніпростальконструкція» монтажником сталевих та залізобетонних конструкцій 3р тимчасово, на підставі наказу №46 від 22.03.2000 року;
запис №20 від 01.04.2003 року - присвоєно 4р монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій, на підставі наказу №111 від 15.04.2003 року;
запис №21 від 01.01.2004 року - присвоєно 5 розряд монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, на підставі наказу №2 від 02.01.04 року;
запис №22 від 09.06.2006 року - призначений бригадиром монтажників з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5 розряду, на підставі наказу №85 від 9.6.2006 року;
запис №23 від 24.11.2006 року - звільнений згідно статті 38 КЗпП України за власним бажанням, на підставі наказу №36 від 28.08.1994 року, на підставі наказу №178 від 24.11.2006 року;
запис №24 від 29.11.2006 року - прийнятий на роботу в Дніпродзержинський філіал ТОВ «ПСП «Азовінтекс» монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5 (п'ятого) розряду, на підставі наказу № 41 «к» від 28.11.2006 року;
запис №25 від 27.10.2008 року - звільнений з роботи за згодою сторін за пунктом 1 статті 35 КЗпП України, на підставі наказу №104 «к» від 27.10.2008 року.
В даному випадку під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача, записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені печатками. При цьому, позивачу було відмовлено у зараховуванні до страхового стажу період роботи з 30.07.1985 року по 04.02.1986 року, оскільки в скан-копії трудової книжки в наказі на прийняття не можливо визначити рік.
Судом з дослідженої копії трудової книжки встановлено наявність запису №1 від 30.07.1985 року, відповідно якого позивач зарахований до Виробничого управління учнем слюсаря ремонтника Аульського районного водопровідного господарства, на підставі наказу №23 від 29.07.198 року, де остання цифра року наказу про прийняття на копії трудової книжки відсутня.
Відповідно запису №2 від 04.02.1986 року трудової книжки позивачу присвоєно третій розряд за професією слюсаря-ремонтника, на підставі наказу №18 від 04.02.1986 року.
Відповідно запису №3 від 20.05.1986 року позивач був звільнений у зв'язку з призовом на військову службу за п.3 ст. 56 КЗпП УРСР, на підставі наказу про звільнення № 20 від 20.05.1986 року.
Відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 30.07.1985 року по 04.02.1986 року у Виробничому управлінні Аульського районного водопровідного господарства, між іншим зараховує період роботи на даному підприємстві з 04.02.1986 року по 20.05.1986 року.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Вказана позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.
Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідну позицію висловлено Верховним Судом в постанові по справі № 638/18467/15-а від 30.09.2019 року.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування до страхового стажу роботи позивача періоду роботи в Виробничому управлінні Аульського районного водопровідного господарства з 30.07.1985 року по 03.02.1986 року є протиправними.
Отже, позовні вимоги позивача про зарахування до загального страхового стажу періоду роботи позивача у Виробничому управлінні Аульського районного водопровідного господарства з 30.07.1985 року по 20.05.1986 року підлягають частковому задоволенні у частині періоду з 30.07.1985 року по 03.02.1986 року, оскільки період з 04.02.1986 року по 20.05.1986 року відповідачем було зараховано до страхового стажу, що підтверджується розрахунком стажу форми РС-право, наявним в матеріалах справи.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу період проходження військової служби з 02.06.1986 року по 15.06.1988 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України, щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби", час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, як Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», так і Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено право позивача на зарахування періоду військової служби до стажу роботи за спеціальністю.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а та від 3 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З аналізу вищезазначених положень вбачається, що час проходження військової служби зараховується до страхового стажу осіб, які звернулись за призначенням пенсії на підставі документів, які підтверджують зазначені обставини.
Судом встановлено, що при звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач надав військовий квиток серії НОМЕР_3 від 28.05.1986 року, відповідно до якого позивач у період з 02.06.1986 року по 15.06.1988 року проходив службу у Збройних Силах СРСР.
Проте, вказаний військовий квиток не був врахований відповідачем та до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби, оскільки у військовому квитку не зазначена дата призову.
Згідно відомостей, які містяться у військовому квитку ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 від 28.05.1986 року вбачається інформація про проходження військової служби позивача у період з 02.06.1986 року по 15.06.1988 року.
Також, позивачем надано обліково послужну картку до його військового квитка, з якої вбачається дата його призначення 02.06.1986 року та дата звільнення в запас 15.06.1988 року.
Суд вважає хибною позицію відповідача, оскільки у цілях зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби необхідно підтвердити саме цей факт. Військовий квиток позивача містить необхідні відомості, зокрема відомості про період проходження ним військової служби.
В свою чергу чинне законодавство не містить вимог які б позбавляли права на зарахування військової служби до страхового чи пільгового стажу за відсутності інформації про дату призову.
З огляду на зазначені обставини, суд приходить висновку, що період проходження позивачем військової служби з 02.06.1986 року по 15.06.1988 року відповідачем-2 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача та такий період підлягає обов'язковому зарахуванню.
Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу періоду роботи на Байкало-Амурській залізниці в умовах крайньої Півночі з 12.05.1993 року по 16.06.1993 року зі збільшенням на 1,5, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 30.07.1965 року останній працював з 12.05.1993 року по 16.06.1993 року на Байкало-Амурській залізниці в умовах крайньої Півночі.
Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до пункту 7 параграфу «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.
Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 29 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівними довідками.
З огляду на вищенаведені норми, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані: або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 7 червня 2018 року у справі № 173/637/17, від 3 липня 2018 року у справі №302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 554/1723/17 та від 21 серпня 2019 року у справі № 750/1717/16-а; від 17.06.2021 року у справі № 348/2352/16-а, від 15.07.2020 року № 127/13762/17, від 18.06.2020 року у справі № 537/1415/17.
Робота у вказаній місцевості, де працював позивач в період з 12.05.1993 року по 16.06.1993 року надає право на пільги щодо обрахування трудового стажу для призначення пенсії за віком із застосуванням коефіцієнту один рік до одного року шести місяців.
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка.
Дані трудової книжки позивача та записи у ній свідчать про наявність трудових відносин в районах Крайньої Півночі та право на користування пільгами, передбаченими вказаними вище нормативними актами.
Крім того, у пункті 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28 чітко вказано, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Щодо припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, суд зазначає наступне
При визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Статтею 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
При цьому суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) передбачено вихід України з цієї Угоди, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на Байкало-Амурській залізниці в умовах крайньої Півночі з 12.05.1993 року по 16.06.1993 року, з огляду на те, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, оскільки під час роботи позивача в російській федерації вказана Угода була обов'язкова для України як держави-учасниці. Водночас вихід російської федерації з даної Угоди жодним чином не впливає на зобов'язання України як держави-учасниці даної Угоди дотримуватися норм цієї та угоди та зарахувати стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до трудового стажу, який враховується при встановленні права на пенсію.
Надана трудова книжка позивача є достатнім підтвердженням страхового стажу позивача набутого під час роботи на Байкало-Амурській залізниці в умовах крайньої Півночі з 12.05.1993 року по 16.06.1993 року.
Поряд з цим, суд наголошує, що відповідачами не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки позивача, а також інших наданих позивачем документів.
З вищевикладених підстав, суд дійшов висновку, що відповідачем -2 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи на Байкало-Амурській залізниці в умовах крайньої Півночі з 12.05.1993 року по 16.06.1993 року з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність незарахування до страхового стажу позивача зазначених спірних періодів його роботи та наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 02.06.1986 року по 15.06.1988 року, період роботи в Виробничому управлінні Аульського районного водопровідного господарства з 30.07.1985 року по 03.02.1986 року, період роботи на Байкало-Амурській залізниці в умовах крайньої Півночі з 12.05.1993 року по 16.06.1993 року з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців.
Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 31 травня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням періодів роботи за Списком 2 з 17.11.1994 по 31.03.1997 у Виробничому об'єднанні «Придніпровський хімічний завод», з 24.03.2000 по 24.11.2006 в Дочірньому Дніпродзержинському спеціалізованому управлінні № 104 ВАТ «Дніпростальконструкція», з 29.11.2006 по 27.10.2008 в ТОВ «ПСП «Азовінтекс» на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», положень ч. 6 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», положень ч. 5 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням взаємного зарахування періодів роботи за Списком № 1, Списком № 2, стажу роботи яка дає право на пенсію за вислугу років, суд встановив та зазначає наступне.
Пунктом 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 114 цього Закону передбачено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Для зарахування до пільгового стажу роботи за списком №2 необхідно дотримання певних умов, таких як зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.
В оскаржуваному рішенні відповідачем було зазначено що пенсійним органом зараховано до пільгового стажу за списком №2 - 1 рік, 9 місяців, 2 дні.
В свою чергу, позивач заявляючи позовну вимогу про зобов'язання призначити пенсію просить її призначити саме з урахуванням періодів роботи за Списком 2 з 17.11.1994 по 31.03.1997 у Виробничому об'єднанні «Придніпровський хімічний завод», з 24.03.2000 по 24.11.2006 в Дочірньому Дніпродзержинському спеціалізованому управлінні № 104 ВАТ «Дніпростальконструкція», з 29.11.2006 по 27.10.2008 в ТОВ «ПСП «Азовінтекс».
Відповідно до форми РС-право позивачу періоди роботи з 17.11.1994 року по 31.03.1997 року, з 24.03.2000 року по 24.11.2006 року, з 29.11.2006 року по 27.10.2008 року до Списку № 2 відповідачем не зараховані.
В оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії від 06.07.2023 року, відповідачем зазначено, що ним було зараховано до пільгового стажу усі періоди.
Щодо періоду роботи з 17.11.1994 року по 31.03.1997 року, суд встановив наступне.
Відповідно запису №14 від 17.11.1994 року трудової книжки позивача він прийнятий до Виробничого об'єднання «Придніпровський хімічний завод» слюсарем-ремонтником у корпус 84 цеху №2, на підставі наказу № 2362/Лс від 16.11.94 року;
Згідно запису №16 від 31.03.1997 року позивач звільнений за власним бажанням, згідно статті 38 КЗпП України, на підставі наказу №321/лс від 25.03.97 року.
Отже, трудова книжка позивача не містить даних щодо пільгових умов праці позивача на Виробничому об'єднанні «Придніпровський хімічний завод».
Разом з тим, позивачем було надано архівну довідку №Б-21/2-08/387 від 20.04.2023 року з якої вбачається праця позивача у зазначений період на посаді слюсаря-ремонтника цеху №2 та зазначено, що позивач у даний період у відпустках без збереження заробітної плати не перебував, за сумісництвом не працював, відомості про переведення на іншу роботу та роботу з неповним робочим днем відсутні, табелі обліку робочого часу на зберігання не передавались, у відомостях нарахування заробітної плати кількість відпрацьованих днів не вказана.
Також, позивачем було надано наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці №443/м від 28.07.1994 року та перелік робочих місць виробництв, робіт, професій, посад ВО «ПХЗ» працівникам яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, яким передбачено зокрема посада слюсаря-ремонтника корпусу 84 механічної служби допоміжних робітників цеху №2.
Відповідачем не було надано оцінку зазначеним документам та не вказано причин незарахування періоду роботи позивача з 17.11.1994 року по 31.03.1997 року у Виробничому об'єднанні «Придніпровський хімічний завод» до пільгового стажу позивача.
Щодо періоду роботи позивача з 24.03.2000 року по 24.11.2006 року, суд встановив, що в трудовій книжці позивача наявний запис № 19 від 24.03.2000 року, відповідно якого позивач був прийнятий до Дочірнього спеціалізованого управління № 104 «Стальконстуркція» ВАТ «Дніпростальконструкція» монтажником сталевих та залізобетонних конструкцій 3р тимчасово, на підставі наказу №46 від 22.03.2000 року та запис № 23 від 24.11.2006 року, відповідно якого позивач був звільнений згідно статті 38 КЗпП України за власним бажанням, на підставі наказу №36 від 28.08.1994 року, на підставі наказу №178 від 24.11.2006 року.
Отже, трудова книжка позивача не містить даних щодо пільгових умов праці позивача на Дочірньому спеціалізованому управлінні № 104 «Стальконстуркція» ВАТ «Дніпростальконструкція».
При цьому судом встановлено, що відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Дочірнього Дніпродзержинського спеціалізованого управління № 104 «Стальконстуркція» ВАТ «Дніпростальконструкція» наявна інформація про його припинення 18.12.2014 року на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2014 року.
Позивачем до пенсійного органу було надано відповідь з Архівного управління від 20.04.2023 року №Б-21/2-08/386 в якій зазначено про неможливість надання архівних довідок за період роботи позивача в Дніпродзержинському спеціалізованому управлінні № 104 «Стальконстуркція» ВАТ «Дніпростальконструкція», оскільки документи даного підприємства до архівного управління Кам'янської міської ради не надходили.
Однак, відповідно до форми ОК 5 по ОСОБА_1 за 2000-2006 роки наявні відомості по спеціальному стажу код підстави для обліку спецстажу визначений як ЗПЗ013Б1.
ЗПЗ013Б1: Працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам
Враховуючи дані форми ОК-5 (відомості по спеціальному стажу) по ОСОБА_1 вбачається, що страхувальник зазначав коди підстав для обліку спецстажу у спірний період виключно ЗПЗ013Б1, що відноситься до списку №2.
Відповідачем не було надано оцінку наведеним обставинам та не зазначено в оскаржуваному рішенні причини неврахування до пільгового стажу за списком №2 періоду роботи позивача на Дочірньому спеціалізованому управлінні № 104 «Стальконстуркція» ВАТ «Дніпростальконструкція».
Період з 29.11.2006 року по 27.10.2008 року роботи позивача в Дніпродзержинському філіалі ТОВ «ПСП «Азовінтекс» монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій також не було зараховано відповідачем до пільгового стажу за списком №2 без обґрунтування причин такого незарахування.
ТОВ «ПБП «Азовінтекс» розташоване в Донецькій області м. Маріуполь.
В свою чергу, з метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наказом Мінпраці від 18.11.2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.
Згідно пункту 10 Порядку №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно пункту 15 Порядку №637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає суду підстави стверджувати, що довідки, які підтверджують спеціальний трудовий стаж, надаються виключно, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 28.05.1986 року не містить відповідних записів за спірний період про характер і час виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи тощо, в ній не зазначено про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
На момент прийняття рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.07.2023 року №047050022889, позивачем не було надано до пенсійного органу уточнюючих довідок, які б підтвердили або спростували наявний у позивача стаж роботи на пільгових умовах, відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
При цьому, постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2016 року №18-1 «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії» затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії.
Цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.
Пунктом 3 Порядку №18-1 передбачено, що підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).
Відповідно пункту 4 Порядку №18-1 Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.
Згідно з пунктом 121 Порядку №18-1 із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.
Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються: документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); трудова книжка; документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.
Позивач до пенсійного органу з заявами про підтвердження пільгового стажу роботи за періоди з 24.03.2000 року по 24.11.2006 року та за період з 29.11.2006 року до 27.10.2008 року не звертався.
Також у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про виклик свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до положень пункту 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Таким чином, підтвердження стажу роботи на підставі показань свідків здійснюється органом Пенсійного фонду України.
Оскільки позивачем не було подано заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження пільгового стажу роботи, клопотання про виклик свідків до пенсійного органу ним також не надавалось.
Враховуючи зазначене та встановлені судом обставини справи суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не було повністю досліджено всі надані позивачем документи на підтвердження його пільгового стажу роботи, не було зараховано до пільгового стажу окремі періоди його роботи та не зазначено причин такого незарахування, що свідчить про необґрунтованість такого рішення та необхідність його скасування.
Щодо вимоги позивача про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 2.23 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 27.12.2005 року за № 1566/11846, при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку № 22-1).
В даному випадку, відповідач розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не зарахував до загального стажу окремі періоди роботи позивача, які підлягають зарахуванню, не розглянув документи надані на підтвердження пільгового стажу та неврахував такий пільговий стаж без зазначення причин його неврахування, передчасно дійшов висновку про відмову у призначенні пенсії.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями. Зокрема, частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.06.2023 року щодо призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи та з урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, оскільки саме цим суб'єктом владних повноважень порушено права позивача оскаржуваним рішенням.
Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.07.2023 року №047050022889 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 02.06.1986 року по 15.06.1988 року, період роботи в Виробничому управлінні Аульського районного водопровідного господарства з 30.07.1985 року по 03.02.1986 року, період роботи на Байкало-Амурській залізниці в умовах крайньої Півночі з 12.05.1993 року по 16.06.1993 року з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розгляну заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 28.06.2023 року з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи: з 02.06.1986 року по 15.06.1988 року, з 30.07.1985 року по 03.02.1986 року, з 12.05.1993 року по 16.06.1993 року та з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська