Справа № 758/9302/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судових засідань Карпишиної К.С.,
учасників справи:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_7.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини,
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суд із позовом до відповідача у якому просить стягувати з останнього аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно , починаючи з дати подачі позову до суду.
В обґрунтування позову покликається на те, що сторони у 1997 зареєстрували шлюб. Від шлюбних відносин у них народилась дочка. За час проживання у шлюбних відносинах позивачу встановили ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням. У зв'язку із значними витратами на лікування, позивач потребує матеріальної допомоги від відповідача. ОСОБА_3 є особою працездатного віку, інших осіб на його утриманні не перебуває. У відповідності до ст. ст. 75, 77, 79, 80 СК України просить позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що на його утриманні перебуває спільна дочка сторін, що підтверджено судовим наказом Подільського районного суду м. Києва від 14.08.2023 № 758/9301/23. Окрім цього, відповідач приймає добровільну участь в утриманні дочки, що підтверджено платіжними документами. Відповідач є інвалідом ІІІ групи загального захворювання з травня 2014 року. З вересня 2014 року сторони проживають окремо, хоч перебувають у зареєстрованих шлюбних відносинах. У вересні 2023 року у відповідача народилась дитини від громадянки ОСОБА_4 , які також перебувають на утриманні відповідача. Відповідач припинив підприємницьку діяльність у квітні 2023 року. Наводить дані про те, що позивач отримує пенсію у зв'язку з інвалідністю, що забезпечує їй мінімальний прожитковий мінімум. Всі ці обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Просить у позові відмовити.
14 серпня 2023 року ухвалою судді прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилам спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
18 жовтня 20213 року ухвалою суду витребувано у ДПІ у Подільському районі Головного управління ГУ ДФС у м. Києві інформацію про джерела та суму нарахованих та/або отриманих доходів фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2019 року по 18.10.2023, в тому числі як фізичної особи-підприємця, що провадить незалежну професійну діяльність. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві інформацію з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про отримані доходи фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2019 року по 18.10.2023.
14 листопада 2023 року ухвалою суду відмовлено у клопотанні відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів у справі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просить такий задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
Суд установив, що сторони зареєстрували шлюб 20 липня 1997 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 1073 /а.с. 12/.
Від шлюбних відносин у сторін народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження / а.с. 13/.
У зв'язку із наявністю підстав для утримання дружини чоловіком, яка є непрацездатною та за наявності умов можливості надання матеріальної допомоги із сторони відповідача, позивач звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права.
Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які врегульовані нормами глави 9 Сімейного кодексу України (права та обов'язки подружжя по утриманню).
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 75 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу (ч. 2 ст. 75 СК України).
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи ( ч. 3 ст. 75 СК України).
Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 4 ст. 75 СК України).
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №296/5385/17) аналіз положень ст.ст.75,76 СК України дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу - якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення. За таких обставин, право на утримання (аліменти) в порядку ст.75 СК України має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Згідно з ч.1 ст. 79 СК України аліменти на дружину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд установив, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, загальне захворювання, вид пенсії по інвалідності, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.04.2022 та пенсійним посвідченням від 27.04.2022 /а.с. 15-16/.
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 02.04.2021 ОСОБА_2 потребує спостереження онколога за місцем проживання, контроль аналізу крові кожні 5 днів /а.с. 14/.
Згідно з виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 02.04.2021 ОСОБА_2 від 01.11.2023 повний діагноз: бронхіальна астма, середнього ступеня важкості. Гіпертонічна хвороба 2 ст. ризик високий. Кардіосклероз. Хронічний гастродуоденіт. Хронічний гепатит. Хронічний панкреатит. Рак лівої молочної залози 2 Б. Стан після комбінованого лікування. Токсична полінейропатія нижніх кінцівок. Лікувальні та трудові рекомендації за допомогою медичних препаратів /а.с. 95/.
Позивач наводить аргументи про те, що розмір призначеної їй пенсії не забезпечує належного проживання, лікування, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги від відповідача, який таку допомогу їй може надавати.
Суд установив, що відповідач є інвалідом ІІІ групи, загальне захворювання з 06.05.2014 довічно, що підтверджено копією пенсійного посвідчення та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією /а.с.74- 75/.
21 вересня 2023 року відповідач став батьком ОСОБА_6 , мати ОСОБА_4 , який народився у місті Відень, що підтверджено копією свідоцтва про народження від 06.10.2023, затверджено апостиль 30.10.2023 та посвідчено переклад з німецької мови на українську /а.с. 70, 72, 73, 76/.
Будь-яких доказів перебування на утриманні відповідача ОСОБА_4 та необхідність допомоги такі особі із сторони відповідача, останнім суду не подано.
Суд звертає увагу, що встановлення відповідачу інвалідності у 2014 році не перешкоджало останньому займатися підприємницькою діяльністю та отримувати дохід, що підтверджено відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за період з 2019 по 2023 роки /а.с. 114-116/.
Відповідач припинив свою підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 07 квітня 2023 року, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Окрім цього, відповідачем подано ряд платіжних документів, які підтверджують його участь в добровільному утриманні спільної дитини сторін шляхом перерахування коштів на картковий рахунок дитини.
Також відповідач наводить аргументи про те, що сплачує аліменти на утримання спільної дитини сторін на виконання рішення суду, однак доказів цього суду не подано.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що позивач потребує матеріальної допомоги у зв'язку із тим, що є непрацездатною особою (інвалідом ІІ групи) потребує постійного лікування у розумінні ст. 75 СК України; установлено, що відповідач добровільно бере участь в утриманні спільної дочки, однак така матеріальна допомога надається безпосередньо дитині; перебування на утриманні відповідача двох дітей, однак зазначене є батьківським обов'язком щодо утримання дитини; припинення здійснення відповідачем підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця не свідчить про відсутність можливості працевлаштування відповідача враховуючи види економічної діяльності у сфері яких відповідач здійснював підприємницьку діяльність; будь-яких доказів перебування на утриманні інших осіб, суду не подано.
Отже, суд прийшов до передання про те, що відповідач має можливість надання матеріальної допомоги позивачу, однак враховуючи встановлені у цій справі обставини, суд прийшов до переконання про те, що з відповідача на користь позивача на її утримання необхідно стягувати аліменти у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щомісячно, починаючи з 09 серпня 2023 року, а відтак позов слід задовольнити частково.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В разі, якщо позивача звільнено при зверненні до суду від сплати судового збору, ці витрати потрібно стягнути з відповідача. Позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів від сплати судового збору звільнена законом. Таким чином, з відповідача потрібно стягнути 1073,60 грн судового збору в дохід держави.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 259, 265, 273, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щомісячно, починаючи з 09 серпня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1073,60 грн в дохід держави.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складено 06 грудня 2023 року.
Суддя О. І. Якимець