печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54888/23-к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 02.10.2023, у кримінальному провадженні № 12015100060000632 від 02.02.2015, -
ВСТАНОВИВ:
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 02.10.2023, у кримінальному провадженні № 12015100060000632 від 02.02.2015 на купюри схожі на грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 295 (двісті дев'яносто п'ять) тис. доларів США. та повернути вказані грошові кошти влснику, а саме, ОСОБА_4 .
Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також посилається на те, що грошові кошти, на які накладено арешт, не містить ознак речових доказів у даному кримінальному провадженні, а їх власник не є учасником вказаного кримінального провадження.
У судове засідання слідчий/прокурор не з'явились, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином, прокурор ОСОБА_5 подав до суду заяву у якій зазначив що сторона обвинувачення заперечує щодо задоволення клопотання у повному обсязі та просив проводити розгляд справи у його відсутність.
До суду надійшла заява адвоката ОСОБА_3 про розгляд клопотання за її відсутності, вимоги визначені у клопотанні підтримує, просить задовольнити.
При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісом Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100060000632 від 02.02.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1, 3, 4 ст. 358, ст. 386, ч. 1 ст. 129 КК України.
Ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 02.10.2023, у кримінальному провадженні № 12015100060000632 від 02.02.2015, накладено арешт на купюри схожі на грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 295 (двісті дев'яносто п'ять) тис. доларів США.
Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Із мотивувальної частини ухвали від 02.10.2023 вбачається, що підставами накладення арешту є забезпечення кримінального провадження, а саме, забезпечення речових доказів у кримінальному провадженні.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства щодо накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. Обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які об'єктивні підстави для накладення арешту на вказане майно, яке перебуває у власності заявника. Підозра заявнику не пред'явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв'язок заявника та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.
Версія органу досудового розслідування, що майно, на яке накладено арешт, відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12015100060000632 від 02.02.2015, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.
Вилучені купюри в протоколі обшуку від 20.06.2023 жодним чином не ідентифіковані, серії та номери купюр не перелічені.
Саме по собі винесення прокурором постанови про визнання майна речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власника майна вільно користуватися ним.
Крім того, слідчий звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.
Арешт майна може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Враховуючи вказане, слідчий суддя приходить висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належного йому майна, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою Київського апеляційного суду від 02.10.2023, у кримінальному провадженні № 12015100060000632 від 02.02.2015 на тимчасово вилучене майно, виявлене та вилучене 20.06.2023 під час проведення обшуку в салоні автомобілі марки Volkswagen Caddy державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме на: купюри схожі на грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 295 (двісті дев'яносто п'ять) тис. доларів США.
Ухвала підлягає негайному виконанню і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1