№ 755/7590/21
1-кс/755/3838/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2023 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які вона зобов'язана вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 12020105040002193 від 30.11.2020 року,
ВСТАНОВИВ:
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які вона зобов'язана вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 12020105040002193 від 30.11.2020 року.
Так, у вказаній вище скарзі зазначено, що відділом дізнання Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві проводиться дізнання у кримінальному провадженні № 12020105040002193 від 30.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. У вказаному кримінальному провадженні 06.01.2021 року ОСОБА_3 допитано у якості потерпілого та вручено відповідну пам'ятку про її процесуальні права. З метою реалізації свого права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 18.11.2023 року направлено поштою цінним листом № 0315080892196 відповідне клопотання, яке доставлено 22.11.2023 року до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві. Станом на 28.11.2023 року відповідь про результати розгляду клопотання ОСОБА_3 так і не надана, що вказує на бездіяльність уповноваженої особи відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві.
У судове засідання ОСОБА_3 подала клопотання про розгляд скарги у її відсутність, скаргу підтримує у повному обсязі та просять її задовольнити.
Особа, бездіяльність якої оскаржується, у судове засідання не з'явилася, хоча матеріали провадження за скаргою містять дані про виклик уповноваженої особи у судове засідання, однак, її неявка, відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, не перешкоджає розгляду даної скарги.
Вивчивши доводи скарги, дослідивши надані до скарги докази, слідчий суддя встановив наступне.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя, згідно зі стандартами ЄСПЛ, розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Діючим кримінальним процесуальним законодавством України, зокрема його ст. 220 КПК України, визначено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
У п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38 Рішення ЄСПЛ у справі «Аnkel v. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
У п. 134 Рішення ЄСПЛ «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туреччини», п. 75 «Афанасьєв проти України», п. 207 рішення у справі «Ічаба проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту»), повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
У цьому випадку, як убачається з наданих матеріалів, ОСОБА_3 18.11.2023 року було направлено засобами поштового зв'язку до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12020105040002193, яке було отримано управлінням 22.11.2023 року, однак, на час подання скарги до суду, відомості про результати розгляду зазначеного клопотання суб'єктом оскарження відсутні.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню шляхом зобов'язання вчинити дії за клопотанням, згідно зі ст. 220 КПК України, так як такий спосіб захисту порушених прав є єдиним ефективним засобом юридичного захисту в національному органі у світлі норм ст. 307 даного Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303-307, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які вона зобов'язана вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 12020105040002193 від 30.11.2020 року - задовольнити.
Зобов'язати уповноважену (их) особу (іб) відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020105040002193 від 30.11.2020 року, вчинити дії, передбачені ст. 220 КПК України (клопотання задовольнити або відмовити в його задоволенні шляхом постановлення умотивованої постанови) за клопотанням ОСОБА_3 (про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12020105040002193) від 18.11.2023 року, яке отримане Дніпровським УП ГУ НП в м. Києві засобами поштового зв'язку 22.11.2023 року, у строки, визначені ст. 220 КПК України, з повідомленням про результат особі, яка заявила клопотання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: