УХВАЛА
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 302/1395/19
провадження № 61-17156ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 у грудні 2019 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позову вказувала, що Міжгірський районний суд Закарпатської області рішенням від 17 травня 2006 року стягнув з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду відповідач у добровільному порядку не виконував, у зв'язку з чим станом на 02 вересня 2019 року виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 146 948,22 грн. ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів в сумі 146 948,22 грн та пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 146 948,22 грн.
Міжгірський районний суд Закарпатської області рішенням від 17 лютого 2020 року позов ОСОБА_2 задовольнив. Стягнув з ОСОБА_3 заборгованість по сплаті аліментів на неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 146 948,22 грн та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 146 948,22 грн. Вирішив питання щодо судових витрат.
05 травня 2023 року особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 подала на зазначене рішення апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 146 948,22 грн та задовольнити частково позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, стягнувши пеню в розмірі 73 500 грн. ОСОБА_1 зазначала, що її не залучили до участі у даній справі, хоча суд вирішив питання про її права та інтереси, так як на час звернення позивача з позовом та ухвалення судом оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбіз ОСОБА_3 та має з ОСОБА_3 спільну дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язана з ним спільним бюджетом.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 14 липня 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2020 року.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 24 жовтня 2023 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2020 року.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що оскаржуваним рішенням про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки апелянта.
29 листопада 2023 року адвокат Розман С. Ю., який діє в інтересах, особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом позову в цій справі є стягнення заборгованості по сплаті аліментів на неповнолітню дитину та стягнення пені за прострочення сплати аліментів, а тому зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, яким, за загальним правилом, виключається можливість перегляду ухвалених у ній судових рішень судом касаційної інстанції, крім випадку, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, зазначена справа не підлягає касаційному оскарженню.
Касаційна скарга не містить посилань та обґрунтування підстав перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у малозначній справі, а судом касаційної інстанції відповідних обставин не встановлено.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень - res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд звертає увагу на те, що з огляду на висновок про відсутність підстав для касаційного оскарження судового рішення відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров