УХВАЛА
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 760/3202/15-ц
провадження № 61-17089ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним частково кредитного договору та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
29 листопада 2023 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Бабікова О. С. засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у вказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
За приписами частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Визначений частиною третьою статті 394 ЦПК України строк є присічним (преклюзивним) і не підлягає поновленню. З його спливом особа втрачає право на касаційне оскарження незалежно від поважності причин його пропуску, за винятком випадків виникнення обставин непереборної сили та неповідомлення особи про розгляд справи.
За приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, процесуальний обов'язок доказування та подання відповідних доказів покладений саме на учасника справи.
З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що у жовтні 2022 року та в серпні 2023 року заявник вже зверталася з касаційними скаргами на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, проте ухвалами Верховного Суду від 24 січня 2023 року та від 01 листопада 2023 року зазначені касаційні скарги було повернуто у зв'язку з неусуненням недоліків.
Також слід звернути увагу на те, що повторно звертаючись з касаційною скаргою, заявник не підтвердила того, що перешкоджало їй виконати у повному обсязі у визначений судом строк вимоги ухвали суду касаційної інстанції про залишення без руху касаційної скарги, поданої вперше.
Втретє звернувшись до суду касаційної інстанції на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, заявник пропустила річний строк, передбачений частиною третьою статті 394 ЦПК України.
Посилання на випадки, передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких строк на касаційне оскарження може бути поновлений у разі його пропуску більше, ніж на рік, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Безпідставне поновлення процесуального строку на касаційне оскарження свідчитиме про порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням наведеного, оскільки заявником пропущено річний строк на касаційне оскарження судового рішення, їй необхідно подати суду касаційної інстанції обґрунтовану заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення з доказами на підтвердження наявності випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До касаційної скарги заявник долучає копію квитанції від 04 жовтня 2022 року № 33 про сплату судового збору у розмірі 487, 20 грн та копію квитанції від 18 серпня 2023 року № 68301 про сплату судового збору у розмірі 600, 00 грн.
З інформації, що наявна в Автоматизованій системі діловодства Верховного Суду за номером касаційного провадження 61-10166ск22, вбачається, що ОСОБА_1 подавалась до суду квитанція від 04 жовтня 2022 року № 33, як доказ сплати судового збору за розгляд касаційної скарги, поданої у жовтні 2022 року. Крім того, за номером касаційного провадження 61-12482ск23 заявником подавалась до суду квитанція від 18 серпня 2023 року № 68301, як доказ сплати судового збору за розгляд касаційної скарги, поданої в серпні 2023 року.
Закон України «Про судовий збір» не передбачає можливості Верховному Суду зараховувати в якості судового збору кошти, що сплачені фізичними і юридичними особами за подання інших заяв чи скарг, по яким судами були ухвалені процесуальні рішення.
Таким чином, заявнику слід надати суду касаційної інстанції інший документ, що підтверджує сплату судового збору за подання саме цієї касаційної скарги.
Разом з тим згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» заявник не позбавлена можливості звернутися до суду в межах касаційних проваджень 61-10166ск22 та 61-12482ск23 з клопотаннями про повернення судового збору, який був сплачений за розгляд касаційних скарг, поданих у жовтні 2022 року та в серпні 2023 року.
З прохальної частини касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 просить повністю скасувати постанову суду апеляційної інстанції, якою частково задоволено первісний позов та залишено без задоволення зустрічний позов.
Поряд з цим заявник відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору в частині оскарження вимог за зустрічним позовом. Проте нею має бути сплачений судовий збір в частині оскарження вимоги майнового характеру за первісним позовом.
ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду з первісним позовом 16 лютого 2015 року.
Заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, якою, зокрема, первісний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 26 жовтня 2006 року № kiv0GK00830141 у загальному розмірі 85 748, 20 доларів США.
Таким чином, оспорювана заявником сума становить 85 748, 20 доларів США, що еквівалентно 2 233 732, 04 грн, оскільки станом на дату подання позову до суду (16 лютого 2015 року) встановлений НБУ офіційний курс гривні до долара США складав 26, 0499 грн за 1 долар США.
У відсотковому співвідношенні оспорювана сума (2 233 732, 04 грн) складає 99, 07 % від ціни позову (86 553, 20 доларів США, що станом на дату подання первісного позову до суду еквівалентно 2 254 702, 20 грн).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з первісним позовом) судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що з 01 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 1 218, 00 грн.
Враховуючи те, що 1 відсоток ціни позову (2 254 702, 20 грн * 1 % = 22 547, 02 грн) становить більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, тому при зверненні до суду з первісним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у максимальному розмірі, який підлягав сплаті за подання позовної заяви майнового характеру, передбаченому статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з первісним позовом), тобто у розмірі 3 654, 00 грн.
Таким чином, з огляду на розмір оспорюваної заявником суми (2 233 732, 04 грн), за подання цієї касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 99, 07 % від суми 7 308, 00 грн (200 % ставки від суми судового збору, що підлягала сплаті при поданні первісного позову), що у грошовому вимірі становить 7 240, 04 грн.
Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 240, 04 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.
Також за приписами пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
ОСОБА_1 обґрунтовує касаційну скаргу необхідністю відступу від правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 726/2129/16-ц, а також тим, що судом не було досліджено всі зібрані у справі докази. Вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Проте такі посилання наведені без взаємозв'язку з відповідним (відповідними) пунктом (пунктами) частини другої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).
Таким чином, ОСОБА_1 слід уточнити підстави касаційного оскарження.
З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), подати заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення з відповідним обґрунтуванням та доказами на підтвердження наявності випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, а також сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням наявності випадків, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України,та наданням відповідних доказів на їх підтвердження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов