ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 461/2017/21
провадження № 61-13055св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Кредобанк»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2022 року в складі судді Мироненко Л. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк»), у якому з урахуванням зміни предмета позову та зменшення розміру позовних вимог просила суд стягнути з відповідача на її користь суму вкладу у розмірі 10 000, 00 доларів США за договором банківського вкладу «Стандарт» від 14 серпня 2009 року № 2630/03/3405493, відсотки у розмірі 2 143, 58 долара США за договором банківського вкладу «Стандарт» від 14 серпня 2009 року № 2630/03/3405493за період з 15 серпня 2009 року по 13 лютого 2021 року, суму вкладу у розмірі 24 334, 95 долара США за договором банківського вкладу «Стандарт» від 05 січня 2009 року № 2630/03/3289006, відсотки у розмірі 7 661, 65 долар США за договором банківського вкладу «Стандарт» від 05 січня 2009 року № 2630/03/3289006за період з 06 січня 2009 року по 05 січня 2021 року.
На обґрунтування позову зазначала, що 05 січня 2009 року уклала з ВАТ «Кредобанк» договір № 2630/03/3289006 банківського вкладу «Стандарт», за умовами якого внесла (перерахувала) на вкладний рахунок кошти в сумі 24 334, 95 доларів США під 11,5 % річних строком на 3 місяці до 06 квітня 2009 року з можливістю пролонгації на той самий строк.
14 серпня 2009 року вона уклала з АТ «Кредобанк» договір банківського вкладу «Стандарт» №2630/03/3405493, за умовами якого внесла на депозит 10 000,00 доларів США, який неоднорозово був пролонгований на умовах, визначених пунктом 8.2 цього договору.
16 березня 2020 року вона звернулася до відповідача із письмовою заявою щодо повернення депозитних вкладів та процентів, однак у відповіді від 14 квітня 2020 року отримала відмову.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Також у березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до АТ «Кредобанк», у якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь суму вкладу у розмірі 15 000, 93 доларів США за договором банківського вкладу «Рантьє» від 27 квітня 2005 року № 2630/01/3042206, відсотки у розмірі 13 878, 37 доларів США за період з 28 квітня 2005 року по 28 лютого 2021 року.
Позов мотивований тим, що 27 квітня 2005 року він уклав з AT «Кредит банк (Україна)» (після зміни назви - AT «Кредобанк») договір банківського вкладу «Рантьє» №2630/01/3042206, на виконання пункту 2.1. якого внісо на вкладний рахунок грошові кошти у розмірі 15 000, 93 доларів США, що підтверджується квитанцією № 394552 від 27 квітня 2005 року.
10 квітня 2019 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про повернення коштів (розмір вкладу та процентів) згідно вищевказаного договору банківського вкладу «однак отримав відмову у поверненні депозиту.
16 березня 2020 року він повторно звернувся до банку з письмовою заявою щодо повернення депозитного вкладу та процентів, однак 14 квітня 2020 року отримав чергову відмову.
Посилаючись на те, що банк прострочив виконання грошового зобов'язання за договором банківського вкладу, ОСОБА_2 просив позов задовольнити.
Протокольною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2021 року вказані цивільні справи об'єднано в одне провадження.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року, позов задоволено.
Стягнуто з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу «Стандарт» від 14 серпня 2009 року № 2630/03/3405493 суму вкладу у розмірі 10 000, 00 доларів США.
Стягнуто з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 відсотки за договором банківського вкладу «Стандарт» від 14 серпня 2009 року № 2630/03/3405493 за період з 15 серпня 2009 по 13 лютого 2021 у розмірі 2 143, 58 долара США.
Стягнуто з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу «Стандарт» від 05 січня 2009 року № 2630/03/3289006 суму вкладу у розмірі 24 334, 95 долара США.
Стягнуто з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 відсотки за договором банківського вкладу «Стандарт» від 05 січня 2009 року № 2630/03/3289006 за період з 06 січня 2009 по 05 січня 2021 у розмірі 7 661, 65 долар США.
Стягнуто з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_2 за договором банківського вкладу «Рантьє» від 27 квітня 2005 року № 2630/01/3042206 суму вкладу у розмірі 15 000, 93 доларів США.
Стягнуто з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_2 відсотки за договором банківського вкладу «Рантьє» від 27 квітня 2005 року № 2630/01/3042206 за період з 28 квітня 2005 по 28 лютого 2021 у розмірі 13 878, 37 доларів США.
Стягнуто з АТ «Кредобанк» на користь держави судовий збір у розмірі 11 350, 00 грн.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами існують договірні відносини, зокрема за договорами банківського вкладу «Стандарт плюс» № 2630/03/3078875 від 29 грудня 2006 року; банківського вкладу «Стандарт» № 2630/03/3405493 від 14 серпня 2009 року та договором № 2630/01/3042206 банківського вкладу «Рантьє» від 27 квітня 2005 року.
Факт внесення позивачами грошових коштів за цими договорами підтверджується банківськими квитанціями та довідками про рух коштів по відкритим позивачам вкладним рахунках, які на думку суду є належними та допустимими доказами.
Банк на вимогу позивачів вклади разом з нарахованими процентами не повернув, докази протилежного суду не надав. Враховуючи викладене, позивачі мають право вимоги до банку про повернення вкладів разом з нарахованими процентами, розмір яких відповідачем не спростовано.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2022 року АТ «Кредобанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року в справі № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року в справі № 6-118цс14 та постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року в справі № 465/8441/15-ц, від 13 березня 2018 року в справі № 916/1764/17, від 28 березня 2018 року в справі № 757/1536/15-ц, від 18 травня 2018 року в справі № 761/18883/15-ц, від 10 квітня 2019 року в справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 31 липня 2019 року в справі № 201/13687/16-ц, від 03 жовтня 2019 року в справі № 127/11222/16 (провадження № 61- 28418св18), від 09 жовтня 2019 року в справі № 521/832/15-ц (провадження № 61-29583св18), від 10 грудня 2019 року в справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року в справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року в справі № 925/186/19, від 29 січня 2020 року в справі № 757/52212/18-ц, від 29 січня 2020 року в справі № 757/53464/18, від 19 лютого 2020 року в справі № 201/15704/15, від 18 березня 2020 року в справі № 757/56287/18-ц, від 02 вересня 2020 року в справі № 757/32332/18 (провадження № 61-18194св19), від 25 листопада 2020 року в справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15 липня 2021 року в справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржило судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позивачі не надали належні докази на підтвердження позовних вимог, зокрема оригінали договорів банківських вкладів, платіжних доручень щодо внесення на рахунок банку грошових коштів. Виписки про рух коштів є неналежними доказами у розумінні статті 77 ЦПК України.
ОСОБА_1 під виглядом заяви про зміну предмета позову було заявлено нову позовну вимогу, зокрема, замінено позовну вимогу про стягнення з банку боргу за договором від 04 січня 2008 року іншою позовною вимогою про стягнення з банку боргу за договором від 05 січня 2009 року, тому суд, приймаючи вказану заяву до розгляду, порушив частину третю статті 49 ЦПК України, яка виключає можливість одночасної зміни позивачем предмету і підстав позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Галицького районного суду м. Львова.
10 лютого 2023 року справа № 461/2017/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 27 квітня 2005 року ОСОБА_2 уклав з АТ «Кредит банк (Україна)» договір № 2630/01/3042206 банківського вкладу «Рантьє», пунктом 2.1. якого передбачено, що вкладник вносить на вкладний рахунок кошти в сумі 15 000,93 доларів США під 5,8 % процентів річних, додаткова процентна ставка за перший рік після укладення договору становить 40% від основної процентної ставки, за другий рік 45 % від основної та за третій та наступні роки 50% від основної процентної ставки. Виплата нарахованих процентів по основній процентній ставці здійснюється один раз на місяць, по додатковій - щороку (пункти 3.5. та 3.6. договору). Згідно з пунктом 8.1. договору він діє з моменту надходження коштів на вкладний рахунок до 29 квітня 2010 року. Якщо по закінченню строку дії договору вкладник не з'явився в банк протягом одного календарного дня, даний договір пролонгується на той самий строк на умовах процентних ставок Банку, які діють на день такої пролонгації (пункт 8.2 договору).
Факт внесення позивачем коштів на виконання умов цього договору підтверджується квитанцією № 394552 від 27 квітня 2005 року.
05 січня 2009 року ОСОБА_1 уклала з ВАТ «Кредобанк» договір № 2630/03/3289006 банківського вкладу «Стандарт», за умовами якого внесла (перерахувала) на вкладний рахунок кошти в сумі 24 334, 95 доларів США під 11,5 % річних строком на 3 місяці до 06 квітня 2009 року з можливістю пролонгації на той самий строк.
14 серпня 2009 року ОСОБА_1 уклала з ВАТ «Кредобанк» договір № 2630/03/3405493 банківського вкладу «Стандарт», відповідно до якого внесла (перерахувала) на вкладний рахунок кошти в сумі 10 000,00 доларів США під 9,5% річних на 1 місяць до 14 вересня 2009 року. Відповідно до пункту 8.2. договору, якщо по закінченню строку дії договору вкладник не з'явився в банк, договір продовжується на той самий строк на умовах процентних ставок банку, які діють на день такого продовження.
Факт внесення коштів, пролонгації договорів банківського вкладу, укладених з позивачами, нарахування процентів за цими договорами підтверджується рухом коштів по відкритим їм вкладним рахункам.
У квітні 2019 року позивачі звернулися до банку із заявами про повернення коштів, розміщених на вкладних рахунках, та нарахованих на суму депозитів відсотків, однак банк не повернув ані суми вкладів, ані нараховані проценти.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Суд першої інстанції під час розгляду справи досліджував оригінали договорів банківських вкладів від 14 серпня 2009 року № 2630/03/3405493, від 05 січня 2009 року № 2630/03/3289006, від 27 квітня 2005 року № 2630/01/3042206, виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 14 серпня 2009 року по 28 грудня 2009 року, відповідно до якого у касі відділення № 10 другої Львівської філії АТ «Кредобанк» у м. Львові ОСОБА_1 було внесено 10 000,00 доларів США на депозит відповідно до договору № 2630/03/3405493, виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 з 04 січня 2008 року по 06 січня 2009 року, відповідно до якого 04 січня 2008 року у касі відділення № 10 другої Львівської філії АТ «Кредобанк» у м. Львові ОСОБА_1 внесла 21 825,00 доларів США на депозит відповідно до договору № 2630/03/3129642, та виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_3 з 04 січня по 06 січня 2009 року, відповідно до якої нараховані відсотки на суму депозиту за угодою № 2630/03/3129642 у розмірі 2509,95 доларів США були внесені на депозит. Також суд дослідив квитанцію № 394552 від 27 квітня 2005 року, відповідно до якої ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок 15 000,93 доларів США.
Заперечуючи проти дійсності цих договорів, відповідач належних та достатніх доказів на підтвердження своєї позиції суду не надав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши факт укладення між сторонами договорів банківського вкладу, внесення грошових коштів у встановленому судом розмірі, врахувавши невиконання банком покладених на нього зобов'язань з повернення коштів за договорами банківського вкладу на вимогу вкладників, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів суми вкладів та відсотків за користування ними.
Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
Касаційна скарга банку не містить доводів щодо незгоди з розмірами нарахованих за договорами відсотків, а також не містить розрахунку банку з цього питання.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову, оскільки позивачем було одночасно змінено предмет та підставу позову з огляду на наступне.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Враховуючи те, що позивачка замінила одні позовні вимоги іншими, при цьому не змінюючи, а лише доповнюючи підстави позову, тобто змінила лише предмет позову, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв її заяву про зміну предмету позову до розгляду.
Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судове рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ «Кредобанк» залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко