Постанова
Іменем України
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 202/4455/20
провадження № 61-12223св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Індустріальний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Індустріальний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання батьківства
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2022 року у складі судді Бєсєди Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі чого внести відповідні зміни до актового запису № 426 від 25 травня 2016 року в Книзі реєстрації народжень, вчиненого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, зазначивши в графі відомостей про батька ОСОБА_1 .
На обґрунтування заявлених вимог зазначав, що з вересня 2014 року до листопада 2018 року він проживав однією сім'єю із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_3 , якій відповідач дала своє прізвище, а ім'я та по батькові зазначила його. Сімейне життя у сторін не склалося, після чого ОСОБА_2 почала чинити йому та його батькам перешкоди у спілкуванні з дитиною. Наголошував, що він постійно матеріально утримував доньку та брав участь у її вихованні.
ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву зазначила, що вона дійсно спільно проживала з ОСОБА_1 і у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 . Проте позивач відмовився реєструвати з нею шлюб та не визнавав спільну дитину, не виконував батьківських обов'язків, не утримував дитину і ніколи не брав участі у її вихованні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 18 квітня 2022 року позов задовольнив. Визнав ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вніс відомості до актового запису № 426 від 25 травня 2016 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_1 . Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю позивачем заявлених вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 09 серпня 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року й ухвалити нове рішення у відповідній частині, не передаючи справи на новий розгляд.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14, від 19 вересня 2018 року у справі № 761/10732/16, від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Навіть ураховуючи застосування судами наслідків, передбачених статтею 109 ЦПК України, суди проігнорували факт відсутності інших належних, допустимих і достовірних доказів батьківства позивача щодо ОСОБА_4 та побудували свої висновки виключно на припущеннях.
14 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
15 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 25 травня 2016 року, актовий запис № 426. У графі «батько» записаний ОСОБА_5 . Інформація про батька зазначена зі слів матері згідно з частиною першою статті 135 СК України.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2020 року у справі призначено генетичну експертизу.
19 січня 2021 року справу повернено до суду з експертної установи у зв'язку з неможливістю проведення експертизи внаслідок ухилення від явки ОСОБА_2 з дитиною.
15 квітня 2021 року справу повторно направлено до експертної установи.
09 липня 2021 року справу повернено до суду з експертної установи у зв'язку з неможливістю проведення експертизи внаслідок неявки ОСОБА_2 з дитиною.
09 листопада 2021 року справу знову направлено до експертної установи.
28 січня 2022 року справу повернено до суду з експертної установи у зв'язку з неможливістю проведення експертизи внаслідок неявки ОСОБА_2 з дитиною.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року призначено у справі судову генетичну експертизу. Попереджено сторони (їх представників) про наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені статтею 109 ЦПК України.
У повідомленні експерта, яке надійшло на адресу суду 11 жовтня 2022 року, міститься клопотання про забезпечення одночасної явки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_4 для відбору біологічних зразків, який відбудеться 24 жовтня 2022 року з 09.00 год до 12.00 год у приміщенні відділення судово-медичної генетики КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи».
21 жовтня 2022 року сторони у справі були належним чином повідомлені про необхідність з'явитися 24 жовтня 2022 року з 09.00 год до 12.00 год у відділення судово-медичної генетики Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», із зазначенням адреси, для відібрання біологічних зразків.
28 жовтня 2022 року експерт повідомив про невиконання експертизи у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 з дитиною 24 жовтня 2022 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року матеріали повторно направлені до Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» для проведення судової генетичної експертизи відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 брав участь у судовому засіданні та висловив згоду з повторним направленням матеріалів для проведення експертизи.
Суд попередив сторони (їх представників) про наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені статтею 109 ЦПК України.
18 січня 2023 року експерт повторно повідомив апеляційний суд про невиконання експертизи у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 з дитиною.
У судовому засіданні як свідка допитано бабусю позивача ОСОБА_7 , яка повідомила, що позивач спільно проживав з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу три роки та в них у 2016 році народилася дитина ОСОБА_3 . Вона з позивачем завжди допомагала ОСОБА_2 доглядати за дитиною. Стверджувала, що батьком ОСОБА_4 є її онук ОСОБА_1 .
У судовому засіданні як свідка допитано матір позивача, ОСОБА_9 , яка повідомила, що її син та ОСОБА_2 проживали разом з 2013 року. ОСОБА_2 не бажала реєструвати шлюб з її сином. Під час спільного проживання у 2016 році у них народилася донька ОСОБА_3 . До осені 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали разом, і вона завжди допомагала доглядати онуку. Після того як її син поїхав на заробітки за кордон, відповідач почала чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною. Стверджувала, що батьком ОСОБА_4 є її син ОСОБА_1 .
На виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 01 травня 2023 року надав відомості про перетин державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 за період з 24 лютого 2022 року до 01 травня 2023 року, згідно з якими ОСОБА_2 виїхала з України 04 січня 2023 року о 09:06 год через пункт пропуску «Порубне», а через декілька хвилин 04 січня 2023 року о 09:43 в'їхала до України через пункт пропуску «Порубне»; іншої інформації про перетин кордону у період з 24 лютого 2022 року до 01 травня 2023 року немає.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).
Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов'язків, зокрема обов'язку з утримання дитини.
У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18 (провадження № 61-827св22) зазначено, що стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо. Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.
У цій справі районний суд і апеляційний суди призначали генетичну експертизу, проте відповідач разом з дитиною жодного разу (п'ять разів) не з'являлися до експертної установи для забору біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи, що унеможливило її проведення. Обґрунтовуючи неявку на експертизу 16 січня 2023 року її перебуванням разом із дочкою ОСОБА_3 за межами України, відповідач повідомила суду неправдиву інформацію, оскільки суд встановив, що з 05 січня до 01 травня 2023 року включно вона постійно перебуває у межах території України.
Таким чином, призначена у цій справі судова генетична експертиза не була проведена через ухилення відповідача від явки з дитиною на експертизу. Без надання експерту можливості здійснити забір біологічного матеріалу відповідача та малолітньої ОСОБА_4 проведення генетичної експертизи є неможливим. Відповідач не довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з'явитися разом із дитиною до експертної установи.
Судово-генетичну експертизу у справі суд першої інстанції призначав до оголошення в Україні воєнного стану, і дати, на які експерт викликав позивача та відповідача з дитиною для забору біологічних зразків, також визначалися експертом до оголошення в Україні воєнного стану.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням норм ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, суд оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
З огляду на загальне правило встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливе за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Отже, встановивши, що батьківство ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі доказами, у тому числі і відзивом відповідача на позов, а також встановивши наявність підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 109 ЦПК України (у справі призначалася експертиза, на яку відповідач разом з донькою п'ять разів не з'явилася) у зв'язку з ухиленням відповідачки від проведення експертизи, що призвело до неможливості проведення генетичної експертизи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення, що позивач є батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За встановлених судами фактичних обставин висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені в касаційній скарзі.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов