УХВАЛА
13 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 905/125/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон" (далі - ТОВ "VIP Бетон")
на рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам інвест"
до ТОВ "VIP Бетон"
про стягнення 402 682,84 грн,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 344 294,35 грн та пені у розмірі 58 388,49 грн.
Позовні вимоги позивач мотивував неналежним виконання відповідачем умов договору поставки від 16.08.2021 № Ц-49/21 щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.
Господарський суд Донецької області рішенням від 18.08.2023 задовольнив позов повністю.
Зазначив, що вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 344 294,35 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов?язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований. Оскільки відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов?язання передбачена договором, вимоги позивача про стягнення пені є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу, суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 42 600,00 грн є надміру завищеною, а тому, враховуючи принципи змагальності, диспозитивності, принцип забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, суд вважав за необхідне обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи до 15000,00 грн.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 01.11.2023 залишив рішення суду першої інстанції без змін. Відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "VIP Бетон" про повернення судового збору. Стягнув з ТОВ "VIP Бетон" на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 4000,00 грн.
Виходив з того, що суд першої інстанції забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи та надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, натомість доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду.
Крім того, зазначив, що розмір судового збору за подання до суду позовної заяви іншою стороною з урахуванням понижуючого коефіцієнта не ставиться законом в залежність від розрахунку судового збору за подання апеляційної скарги, розмір якого встановлено підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір". По суті застосування понижуючого коефіцієнта відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" надає стороні пільги для сплати судового збору в разі подання документів в електронній формі, однак не визначає ставку, від якої здійснюється розрахунок судового збору для іншої сторони.
Також, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність витрат на правову допомогу до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу та про необхідність покладення на ТОВ "VIP Бетон" судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, в розмірі 4000,00 грн.
30.11.2023 ТОВ "VIP Бетон" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 30.11.2023 касаційну скаргу у цій справі передано колегії суддів у складі: Рогач Л. І. - головуюча, Волковицька Н. О., Могил С. К.
Розглянувши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у сумі 2684,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 402 682,84 грн. Зазначена сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року (1 342 000,00 грн).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Суд звертає увагу на те, що аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку стосовно того, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом на їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
У касаційній скарзі скаржник зазначив, що вона подається на підставі підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, враховуючи наявність у цій справі питань, вирішення яких має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах, зокрема:
- чи може слугувати доказами факту поставки товару покупцю залізнична накладна, з якої вбачається, що одержувачем товару є постачальник, а не покупець, а в графі вантаж одержав за довіреністю замість уповноважених осіб покупця зазначено директора постачальника;
- чи може слугувати належними та допустимим доказом факту поставки товару видаткова накладна, яка не містять в графі "Отримав(ла)" ні підпису, ні печатки, ні інших передбачених реквізитів для можливості ідентифікувати особу, яка безпосередньо брала участь у господарській операції - прийнятті товару від імені покупця;
- чи є видаткові накладні, які не містять ні підпису, ні печатки, ні інших передбачених реквізитів для можливості ідентифікувати особу, яка безпосередньо брала участь у господарській операції від імені покупця та надіслана постачальником без використання кваліфікованого електронного підпису у формі сканкопії на електронну адресу належним чином складеними первинними документами;
- наслідки для податкового обліку створює лише податкова накладна постачальника чи фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та їх документального підтвердження сукупністю юридично значущих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції відповідного виду; наявності в сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної.
Наразі висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутній, зокрема, при розрахунку та сплаті судового збору за подання в електронній формі апеляційної скарги з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 % учасник справи повинен враховувати ставку судового збору, що підлягала сплаті та була сплачена при поданні позову теж в електронному вигляді з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 % згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", чи така позовна заява втрачає статус поданого в електронній формі процесуального документа.
Разом з цим зазначена справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для скаржника з метою формування у подальшому своєї діяльності у відповідності до положень чинного законодавства із врахуванням висновків Верховного Суду.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності.
При цьому фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний вимір свідчить про той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду на якісний критерій про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування того, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржник, обґрунтовуючи фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики, прагне отримати висновок Верховного Суду у цій справі на свою користь, здійснивши переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не є належним обґрунтуванням фундаментального значення справи.
Верховний Суд зазначає, що судочинство у господарських судах відповідно до статті 13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Крім того, посилання скаржника на виняткове значення справи для нього має загальний характер та належним чином не обґрунтоване, що не може бути підставою для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга у цій справі не містить належного обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою запровадження переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, з огляду на засади господарського судочинства Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №905/125/23 за касаційною скаргою скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
У зв?язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає заявлені скаржником клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 905/125/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон" на рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023.
2. Копії ухвали у справі № 905/125/23 надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Н. Волковицька
С. Могил