УХВАЛА
12 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 909/250/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Івано-Франківської митниці Державної митної служби України
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2023
на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2023
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2023
у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Луцького Володимира Петровича
до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України
про стягнення шкоди в розмірі 101 398,62 грн, -
ВСТАНОВИВ:
ФОП Луцький В. П. звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про стягнення шкоди в розмірі 101 398,62 грн, з яких: 10 738,99 грн - 3% річних, 90 659,67 грн - інфляційних збитків, що завдані Івано-Франківською митницею Державної митної служби України та судових витрат. Позовна заява обґрунтована тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача, неправомірність яких встановлена Івано-Франківським окружним адміністративним судом у рішенні суду від 19.04.2021 у справі №300/8747/21 про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 17.12.2021 №UA206050/2021/000421 та рішення про коригування митної вартості від 17.12.2021 №UA206050/2021/000171/2, позивач 17.12.2021 сплатив 328 285,77 грн, які були повернуті відповідачем 18.01.2023, а відповідно, за цей період позивач зазнав інфляційних втрат і нарахував три відсотки річних за час користування його коштами.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України (Державна казначейська служба України, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37567646) на користь ФОП Луцького Володимира Петровича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - 90 659,63 грн інфляційних втрат.
Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2023 заяву адвоката Шевченка К. Т. про стягнення з Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь Луцького Володимира Петровича судових витрат на оплату послуг правничої допомоги адвоката в розмірі 30 000 грн задоволено частково. Стягнуто з Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, буд. 159, м. Івано-Франківськ,76005) на користь ФОП Луцького Володимира Петровича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В решті - відмовлено. Стягнуто з Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, буд. 159, м. Івано-Франківськ,76005) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) - 2 399,74 грн судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2023 у справі №909/250/23 залишено без змін.
До Верховного Суду від Івано-Франківської митниці Державної митної служби України надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.202, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №909/250/23 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі. Також скаржник просить зупинити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №909/250/23 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №909/250/23 визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. (головуючий), Картере В.І., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної митної служби України є рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.202, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №909/250/23, якими розглядався позов про стягнення 101 398,62 грн шкоди.
Позов у справі №909/250/23 був поданий у 2023 році.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня було встановлено у сумі 2684, 00 грн.
Предметом позову у справі № 909/250/23 є стягнення 101 398,62 грн, що є меншим ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент звернення з цим позовом (268 400,00 грн), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа №909/250/23 є малозначною.
При цьому, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду 21.05.2021 ухвалив постанову у справі № 905/1623/20, у якій виклав висновок з приводу можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову до судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат у малозначній справі). Як зазначив Верховний Суд, зі змісту норми статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України підстав.
Таким чином, положення пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України поширюються на випадки оскарження додаткового судового рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом встановлено, що касаційна скарга взагалі не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст судових рішень, ухвалених місцевим та апеляційним господарськими судами, й у цілому до заперечення результату розгляду справи, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення судів попередніх інстанцій тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційно-му оскарженню.
Враховуючи викладене, Верховний Суд, розглянувши доводи, викладені у касаційній скарзі не вбачає підстав передбачених п.п. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а тому дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.202, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №909/250/23, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, клопотання про зупинення виконання вказаної постанови колегією суддів не розглядаються.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, яка подана на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.202, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №909/250/23.
2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати Івано-Франківській митниці Державної митної служби України.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік