ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року Справа № 915/368/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Компанія "МКФ" (54006, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1, ідентифікаційний код 37104825, адреса для листування: 54001, м. Миколаїв, а/с 21, адреса ел. пошти: skmkf.ltd@gmail.com)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64, ідентифікаційний код 33133003, адреса ел. пошти: kantselyariya@mik-al.com)
про: стягнення 177653,23 грн
УСТАНОВИВ:
06.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Компанія "МКФ" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №06/03-1 від 06.03.2023 (вх. № 2630/23) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" заборгованості на загальну суму 177653,23 грн, яка складається з пені, нарахованої за неналежне виконання договору підряду № НГЗ-Д-21-501/8310С314 від 26.11.2021 у сумі 126501,84 грн, штрафу в сумі 32641,97 грн, 3% річних у сумі 18509,42 грн, а також судових витрат.
Позивачем в позовній заяві зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а саме у розмірі 2684,00 грн судового збору, поштові витрати в розмірі 100 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн, а всього - 12784,00 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2023 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64, ідентифікаційний код 33133003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Компанія "МКФ" (54006, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1, ідентифікаційний код 37104825) 177653,23 грн, які складаються з: 126501,84 грн - пені, 32641,97 грн - штрафу, 18509,42 грн - 3% річних, а також 2684,00 грн - судового збору.
21.03.2023 року на виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо розміру судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи в суді та відповідно до ст. 129 ГПК України заявлено про намір подати докази на підтвердження розміру судових витрат після ухвалення рішення суду.
До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Компанія "МКФ" надійшла заява, сформована в системі Електронний суд 15.08.2023, про ухвалення додаткового рішення б/н від 15.08.2023 (вх. №10740/23), в якій позивач просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача фактично понесених витрат для оплати професійної правничої допомоги адвоката в сумі 9000,00 грн.
Розглянувши заяву позивача, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 244 ГПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 1, 3, 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судом приймається до уваги, що згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно доданого до позовної заяви попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема, витрати на правову допомогу 10000,00 грн.
Розгляд даної справи здійснювався судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На підтвердження стягнення суми 10000,00 грн правових витрат позивачем подано копію договору про надання правничої допомоги від 01.03.2023 (далі - Договір), укладеного між ТОВ "Спеціалізована Компанія "МКФ" (Клієнт) та адвокатом Бессчастною А.В., відповідно до умов якого адвокат зобов'язався за дорученням клієнта здійснювати правничу допомогу, пов'язану зі стягненням з ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" (код ЄДРПОУ 33133003) заборгованості за договором підряду №НГЗ-Д-21-501/8310С314 від 26.11.2021 (надавати правову інформацію, консультації та роз'яснення з правових питань; складати заяви, процесуальні та інші документи правового характеру (позовні заяви, заперечення на відзиви, інші заяви процесуального характеру, клопотання, пояснення, листи, запити тощо)); представляти інтереси клієнта, як позивача, в Господарському суді Миколаївської області при розгляді судових справ; представляти інтереси Клієнта перед боржником та його представниками; державними органами та їх посадовими особами; підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, з усіма необхідними та наданими законодавством повноваженнями), а Клієнт - сплачувати адвокатові гонорар за правничу допомогу, що надана (пункти 1.1., 2.1.2. Договору).
Гонорар адвоката за правничу допомогу визначається згідно з Додатком №1 до Договору та узгоджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі послуг з правничої допомоги, при складанні Акту сторони за взаємною згодою можуть відступити від тарифів, встановлених Додатком №1, якщо це обумовлено складністю виконаних робіт та/або підготовлених документів (п. 3.2. Договору).
Гонорар сплачується клієнтом у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок адвоката (п. 3.3. Договору).
Відповідно до Акту №1 прийому-передачі послуг з правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 01.03.2023, який підписано адвокатом і позивачем 14.08.2023, за період з 01.03.2023 по 14.08.2023 адвокат надав позивачу послуги правничої допомоги згідно з переліком, зазначеним в пункті 2 Акту №1 від 14.08.2023, вартість яких становить 9000,00 грн, а саме: вивчення наданих Клієнтом матеріалів та документів і підготовка рекомендацій з організації захисту інтересів Клієнта; підготовка позовної заяви до відповідача про стягнення пені, штрафу та 3% річних в сумі 177653,23 грн, у тому числі підготовка комплекту додатків, здійснення поштових відправлень та пред'явлення позовної заяви до суду; підготовка відповіді на відзив відповідача на позовну заяву (у тому числі пошук та аналіз судової практики Верховного Суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій та оцінки доказів наявності обставин непереборної сили); підготовка додаткового письмового пояснення щодо розрахунків, співмірності штрафних санкцій та неврахування відповідачем правових висновків, висловлених Верховним Судом в постановах від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19 та від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та від 31.08.2022 у cправі № 910/15264/21; отримання в суді рішення суду першої інстанції.
Позивачем перераховано на рахунок адвоката суму 9000,00 грн згідно платіжної інструкції № 341 від 14.08.2023 з призначенням платежу: "Сплата за правничу допомогу згідно акту №1 від 14.08.2023 року, без ПДВ".
Повноваження адвоката підтверджуються ордером серії ВЕ №1082864 від 06.03.2023.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п'ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У поданому до суду 04.04.2023 відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зазначив, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правову допомогу є явно неспівмірною з реальним обсягом такої допомоги, оскільки справа не є складною; виготовлення тексту позову не вимагало значного обсягу технічних робіт; текст позовної заяви відтворює текст претензії, а належний аналіз правовідносинам сторін позивачем не наданий позаяк позивач залишив поза увагою і не надав правової оцінки положенням договору щодо підстав відтермінування договірних зобов'язань, а також, що відповідач докладав всіх розумних зусиль для зменшення несприятливих наслідків невиконання ним зобов'язань за договором. Крім того, відповідач зазначив, що до позову не додано документів в підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу і просив суд покласти вказані витрати на позивача.
У відповіді на відзив позивач заперечив проти вищевказаних тверджень відповідача, вказавши на їх безпідставність, і зазначив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів неспівмірності та нереальності витрат позивача на правничу допомогу, а докази на підтвердження фактичного розміру понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України буде надано суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Крім того, позивач також зазначив, що відповідач не вживав будь-яких зусиль для зменшення несприятливих наслідків, незважаючи на реальну можливість здійснення таких дій (зокрема, шляхом передачі в рахунок погашення заборгованості продукції власного виробництва про що просив позивач).
Заперечень на заяву позивача від 15.08.2023 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача фактично понесених витрат для оплати професійної правничої допомоги адвоката в сумі 9000,00 грн, а також щодо наданих позивачем документів, які підтверджують розмір витрат для оплати професійної правничої допомоги, відповідач не надав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 5-8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року у справі № 372/1010/16-ц).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова КГС ВС від 17.01.2023 № 910/20309/21, додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 № 904/1798/18). Крім того, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат (постанова КГС ВС від 15.05.2020 № 910/5410/19).
Враховуючи вищевикладене, заперечення, зазначені Відповідачем у відзиві на позовну заяву, не можуть бути підставою для зменшення розміру судових витрат з огляду на наступне.
Заперечуючи щодо заявленої суми правової допомоги, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що до позову не додано документів в підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначені заперечення відхиляються судом, оскільки за змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, докази на підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості надано позивачем з дотриманням вимог частини восьмої статті 129 ГПК України.
Судом також приймається до уваги, що відповідачем не було надано суду заперечень до заяви позивача про прийняття додаткового рішення про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи, та обґрунтувань в частині їх недоведеності або невідповідності заявлених до відшкодування сум з реально понесеними.
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Відповідно до ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Компанія "МКФ", сформовану в системі Електронний суд 15.08.2023, про ухвалення додаткового рішення у справі №915/368/23.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64, ідентифікаційний код 33133003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Компанія "МКФ" (54006, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1, ідентифікаційний код 37104825) 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Додаткове рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська