ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2023 Справа № 910/9463/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання справу
за позовом: Державного підприємства «Завод 410 ЦА», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс», м. Львів,
про стягнення 13 518,34 грн заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Завод 410 ЦА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс» про стягнення 13 518,34 грн заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2023 матеріали позовної заяви у справі № 910/9463/23 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.
25.09.2023 позовну заяву залишено без руху. Після усунення недоліків, 09.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу (поставки) палива №УМТЗ-20-44/5 від 23.07.2020 у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем становить 13 518,34 грн.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, пояснень по суті позовних вимог не надав, позовні вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості не представив, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
23.07.2020 між ДП «ЗАВОД 410 ЦА», (Покупець) та ТОВ «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС», (Продавець/Відповідач) укладено договір купівлі-продажу (поставки) палива, УМТЗ-20-44/5 (далі - Договір).
Згідно умов Договору Продавець зобов'язується по Договору поставити партіями нафтопродукти і талони на яких вони обліковуються, визначені сторонами в Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору (далі - Специфікація), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах Договору.
На виконання умов Договору 04.11.2020 Покупець направив на електронну пошту
Постачальника заявку на поставку дизельного пального по Договору та просив виставити
рахунок на оплату за пальне.
Згідно виставленого рахунку Постачальником № 530 від 04.11.2020, Покупець перерахував грошові кошти за дизельне паливо на рахунок Постачальника в сумі: 20 040,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банківської установи про проведення платежу № 1812 від 03.12.2020.
Відповідно до умов Договору, Постачальник гарантовано повинен здійснювати відпуск товару (фактичну заправку автотранспорту Покупця) на АЗС зазначених у Додатку № 2 до Договору (п. 3.5 Договору) за потребою Покупця, фактична заправка автотранспорту може здійснюватися Постачальником додатково, крім АЗС зазначених у Додатку № 2 до Договору на будь-яких інших АЗС на території України, на яких можливий відпуск товару згідно з наданими талонами Постачальника, (п. 3.7 Договору).
Відповідно до умов п. 3.10 Договору, Постачальник зобов'язаний передати Покупцю талони протягом 3 - х календарних днів з дати отримання Постачальником заявки, в порядку визначеному в Договором. Обов'язки Постачальника з передачі товару Покупцю вважаються виконаними належним чином у момент своєчасної заправки автотранспортного засобу Покупця на відповідній АЗС.
Постачальник свої зобов'язання за Договором не виконав, а саме не забезпечив дизельним пальним Покупця в кількості 420 л, оскільки АЗС відмовлялись заправляти автомобілі Покупця по талонам придбаним у Постачальника.
Покупець повідомляв Постачальника про неможливість здійснення заправки автомобілями Підприємства по талонам на пальне придбаних у ТОВ «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» та просив замінити талони на дизельне пальне в кількості 420 л.
У відповідь на звернення нашого підприємства своїм листом вих. № 1261 від 28.12.2020 Постачальник гарантував виконання своїх зобов'язань по Договору.
Умовами п. 5.2 Договору передбачена відповідальність Постачальника за порушення строків поставки товару по Договору в розмірі та в порядку відповідно ст. 231 ГК України.
ДП «ЗАВОД 410 ЦА» направило на адресу Відповідача лист-вимогу №8-4421 від 09.12.2021 з вимогою виконати умови договору, сплатити штрафні санкції та фактично повідомив Відповідача про дострокове розірвання Договору № УМТЗ-20-44/5 від 23.07.2020, в зв'язку з невиконанням Продавцем умов Договору.
ОЦІНКА СУДУ
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з купівлі-продажу (поставки) товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 8 416,80 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 8 416,80 грн є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.
В силу ст. 625 ГПК України, 231 ГК України та умов договору позивач нарахував інфляційні втрати, три відсотки річних, пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару за кожен день прострочення. Судом встановлено, що розрахунки позивачем проведено вірно.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 13 518,34 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Сервіс” (79008, м. Львів, вул. Староєврейська, 7А, код ЄДРПОУ 42647162) на користь Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94, ЄДРПОУ 01128297) заборгованість в розмірі 13 518,34 грн, з яких 8 416,80 грн основна заборгованість, 1 531,86 грн пені, 589,17 грн 7 % від суми непоставленого товару, 352,81 грн 3% річних, 2 627,70 грн інфляційних втрат та 2 684,00 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Суддя Горецька З.В.