ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"13" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/3692/23
Суддя Господарського суду Київської області, Антонова В.М. розглянувши матеріали за позовом Державного підприємства «Медичні закупівлі України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про стягнення 10 426 594, 74 грн
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Медичні закупівлі України» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (надалі - відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 10 426 594, 74 грн, у тому числі: пені в сумі 4 587 701,80 грн, штрафу у сумі 5 838 892,94 грн за договором про закупівлю №09/524-12/2021 від 28.12.2021.
Подана позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023 внесено зміни до ряду статтей ГПК України.
Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти і відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін та інших учасників справи.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем у поданому позові не зазначено інформації щодо наявності у позивача та відповідача зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема «Електронний суд»), а також не вказано інформації щодо відомих засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача та свої інші засоби зв'язку.
Отже, позивачу слід усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом зазначення інформації щодо своїх засобів зв'язку та відомі засоби зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача, а у разі відсутності таких відомостей - зазначити про їх відсутність, а також відомості про наявність/відсутність у відповідача електронного кабінету.
Згідно п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, в порушення вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, вказана позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Крім того, позовна заява не містить доказів сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду. Проте, до позовної заяви позивачем було додано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Позивач у позовній заяві просить суд звільнити його від сплати судового збору, оскільки Державне підприємство «Медичні закупівлі України» є підприємством, діяльність якого фінансується за рахунок державного бюджету. Посилаючись на положення ст. 23 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Згідно частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2021 по справі № 912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Особа, що порушує питання саме про звільнення від сплати судового збору, повинна навести обґрунтування обставин (з наданням на їх підтвердження доказів), які свідчать про неможливість здійснення оплати цього збору як станом на момент звернення до суду, так і до закінчення розгляду вимог заяви по суті.
Звертаючись до суду з позовною заявою та заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання поданої позовної заяви, позивач не надає суду доказів, які б свідчили про відсутність у нього коштів для сплати судового збору.
Суд зазначає, що саме лише посилання на відсутність можливості сплати судового збору не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.
Посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від сплати судового збору у розумінні Закону України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 грн.
Враховуючи наведені положення Закону України «Про судовий збір» за подання позову про стягнення 10 426 594, 74 грн до господарського суду справляється судовий збір у розмірі 156 398,92 грн - 1,5 відсотка ціни позову.
З огляду на все вищевикладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та зазначає про необхідність сплати 156 398,92 грн судового збору за подання даного позову до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, (далі - Правила) передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
У відповідності до п. 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п. 59 Правил).
Згідно п. 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Враховуючи наведені вище норми та вимоги встановлені ст. 164, 172 ГПК України, належним доказом надіслання сторонам копій позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів є - оригінали описів вкладення до поштових відправлень, які повинні містити вичерпний перелік найменувань документів, що надсилаються, а також оригінал розрахункового документу, виданий поштовим відділенням.
Однак, усупереч наведеним вище вимогам, у якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви позивачем надано опис вкладення в цінний лист на адресу, Київська обл., Петропавлівська Борщагівка, 08130.
Проте, як Відповідно до відомостей з ЄДР адресою відповідача є 08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, буд. 9.
Тобто в описі вкладення вказана не повна адреса місцезнаходження відповідача(не зазначено вулицю та номер будинка).
Відтак, суд робить висновок, що позивач не виконав свій обов'язок передбачений п.1 ч.1 ст.164 ГПК України, позаяк додані позивачем документи не дають суду можливість підтвердити направлення на належну адресу відповідача копії позовної заяви з доданими до неї документи листом з описом вкладення.
При цьому суд звертає увагу, що заява про усунення недоліків також має бути направлена на адресу відповідача.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст. 162, 164, 174, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволені клопотання Державного підприємства «Медичні закупівлі України» про звільнення від сплати судового збору відмовити.
2.Позовну заяву Державного підприємства «Медичні закупівлі України» залишити без руху.
3. Встановити Державному підприємству «Медичні закупівлі України» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя В.М. Антонова