ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" грудня 2023 р. Справа № 911/2681/23
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Магнус Трейд»
до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації
про стягнення 34 243 165,23 гривень
за участю представника позивача: Наталіч Л.О. (самопредставництво)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
30.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД “Магнус Трейд” (далі - позивач/ТОВ “ТД “Магнус Трейд”) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 34 243 165, 23 гривень, з яких: 30 322 363, 12 гривень реальних збитків та 3 920 802, 11 гривень упущеної вигоди, завданих внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Господарський суд Київської області ухвалою від 05.09.2023 прийняв до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Магнус Трейд” та відкрив провадження у справі № 911/2681/23 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 13.10.2023, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
12.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а також письмові пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 05.09.2023 у цій справі.
Господарський суд Київської області ухвалою від 13.10.2023 в означеній справі відклав підготовче засідання на 27.10.2023.
Господарський суд Київської області ухвалою від 27.10.2023 закрив підготовче провадження в справі № 911/2681/23, призначив справу до судового розгляд по суті на 17.11.2023.
Господарський суд Київської області ухвалою від 17.11.2023 в означеній справі оголосив перерву в судовому засіданні до 01.12.2023.
У судове засідання 01.12.2023 представник відповідача не з'явився.
Водночас відповідач не скористався наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правом і відзив на позовну заяву та/або докази у справі не надав, тоді як судом вчинено передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника про розгляд даної справи.
В розрізі зазначеного та можливості відповідача реалізувати свої процесуальні права судом враховано таке.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України “Про міжнародне приватне право” пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно, - можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету російської федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
Крім того в постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд виклав правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про можливість розгляду зазначеної справи за поданим ТОВ “ТД “Магнус Трейд” позовом про стягнення з російської федерації 34 243 165, 23 гривень збитків без згоди компетентних органів вказаної держави.
Приписами ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 367 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною 4 ст. 122 ГПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно заяви Міністерства закордонних справ України від 24.02.2022, розміщеної на офіційному сайті міністерства за адресою - https://mfa.gov.ua/news/zayava-mzs-ukrayini-shchodo-rozrivu-diplomatichnih-vidnosin-z-rosijskoyu-federaciyeyu, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
З огляду на вказане та неможливість направлення запитів і листів до посольства російської федерації в Україні, з огляду на припинення його роботи на території України, суд здійснював повідомлення відповідача про розгляд даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті суду.
До того ж всі постановлені у цій справі ухвали, офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, як наслідок відповідні рішення суду знаходиться у вільному доступі, оскільки за змістом статей 2, 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
З огляду вказаного, суд дійшов висновку, що відповідачу надано право бути обізнаним із відповідним судовим провадженням та реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку, шляхом подання заяв та/або письмових пояснень стосовно власної позиції по суті спору з дотриманням строків та порядку їх заявлення.
У судовому засіданні 01.12.2023, закінчивши з'ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Магнус Трейд» як імпортер товарів косметики, побутової хімії та особистої гігієни уклало із:
- ABLE C & C CO., LTD ексклюзивний дистриб'юторський та роздрібний договір № ABLE01/2020 від 01.06.2020;
- AMICELL INTERNATIONAL CO., LTD договір № АМІ.ISEI/1206/2019 від 10.12.2019;
- GoshenKorea Co., LTD (ГошенКорея Ко., ЛТД) договір № GK-11/01/17 від 19.01.2017;
- PFD CO., LTD (ПФД Ко., ЛТД) контракт № 23/05/2018 від 23.05.2018;
- Rodos Co., LTD договір поставки № 0516/2017 від 16.05.2017;
- TEISHI SHOJI Co., LTD контракт № 01TS 091120 від 09.11.2020;
- Global Line Co., LTD контракт № 20180430-GL-01 від 30.04.2018;
- Sun-Global Corporation договір купівлі-продажу № 20150801 від 01.08.2015 (далі - зовнішньоекономічні контракти).
Копії означених договорів та додаткових угод до них наявні в матеріалах справи.
Також позивач як покупець уклав із:
- ПРаТ «Космед» договір поставки № КМ030321 від 03.03.2021;
- ТОВ «Вернал Косметикс» договір поставки № 2909МО_IS від 30.09.2020;
- ТОВ «ВСМ Дистрибьюшн» договір поставки № 01/03-01к від 01.03.2018;
- ТОВ «Дистреко» договір поставки № ДСТР170920 від 17.09.2020;
- ТОВ «ІСУ Трейд України» договір купівлі-продажу № 26/04/2016-01 від 26.04.2016;
- ТОВ «Торговий дім «Вега Україна» договір поставки № КВ/2021/26 від 17.03.2021;
- ТОВ «Франжипані» договір поставки № 04/03-2020 від 04.03.2020;
- ТОВ «Лореаль Україна» договір постачання та дистрибуції № 15/2020 від 01.04.2020 (надалі - договори).
Копії вказаних договорів наявні в матеріалах справи.
Позивач вказав, що відповідно до умов указаних зовнішньоекономічних контрактів та договорів ТОВ «ТД «Магнус Трейд» придбало товар протягом 2021-2022 років з метою його подальшої реалізації на території України на загальну суму 55 490 465, 86 грн.
На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви долучено реєстр прибуткових накладних за підписом директора ТОВ «ТД «Магнус Трейд» Армена Айрапетяна, а також реєстри платіжних доручень.
ТОВ «ТД «Магнус Трейд» придбаний товар передало на відповідальне зберігання ТОВ «Центр трасн сервіс» на підставі договору транспортного експедирування № 04/06 від 01.06.2016.
Відповідно до п. 1 цього договору експедитор (ТОВ «Центр транс сервіс») зобов'язується за дорученням замовника (ТОВ «ТД «Магнус Трейд») та за його рахунок організувати та надати транспортно-експедиторські послуги (а саме: послуги пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу, зберіганням, перепакуванням, навантаженням та розвантаженням та інше відповідно до умов цього договору).
Додатком № 2 від 01.06.2016 до договору транспортного експедирування № 04/06 від 01.06.2016, з урахуванням додаткової угоди № 3 від 01.08.2018 до цього додатку, визначено місцезнаходження складів зберігання вантажу:
- Київська обл., м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5;
- Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Мироцьке, вул. Центральна, буд. 1.
Як зауважив позивач, ТОВ «Центр трасн сервіс» зберігало означені товарно-матеріальні цінності на вказаному складі на підставі договору про надання логістичних послуг № ЛЮ-08 від 10.05.2016, укладеного останнім з ТОВ «Логістик Юкрейн».
Відповідно до п. 1 договору про надання логістичних послуг № ЛЮ-08 від 10.05.2016 виконавець (ТОВ «Логістик Юкрейн») на підставі заяви замовника (ТОВ «Центр трасн сервіс») зобов'язується за винагороду, з урахуванням необхідних правових підстав від власного імені або від імені замовника здійснювати дії з наданням замовнику логістичних послуг (операцій), пов'язаних з організацією і (або) виконанням транспортно-експедиторського обслуговування (і (або) термінальної обробкою вантажів замовника, а так само надати інші послуги, пов'язані із здійсненням логістичних послуг (операцій) щодо вантажів замовника на підставі даного договору. Копії цього договору разом з додатковими угодами та додатком наявні в матеріалах справи.
Зі свого боку між ТОВ «Логістик Юкрейн» як орендарем та ТОВ «БЦ Регіон» як власником та орендодавцем укладено договір оренди № ВС-2021-0714 від 14.07.2021, відповідно до пп. 1.1.15, 2.1, 2.2 якого сторони погодили, що об'єкт - узагальнена назва для об'єкта нерухомості, частина приміщень в якому передається в оренду, що належить орендодавцю на праві приватної власності , а саме: складський комплекс, загальною площею 31 692, 10 кв.м. , що розташований за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, 5 та включає в себе, зокрема основну будівлю - А, загальною площею 31 508, 60 кв.м.
Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) приміщення, вказані в додатку № 2 до цього договору в порядку та на умовах передбачених цим договором.
Об'єкт оренди надається орендарю для використання з метою, наведеною в додатку № 2 до цього договору. В будь-якому разі використання об'єкта оренди не може суперечити його цільовому (функціональному) призначенню.
Відповідно до пп. 1, 2 додатку № 2 до договору оренди № ВС-2021-0714 від 14.07.2021 сторони визначили, що приміщення (їх оплачувана площа) - це складські приміщення загальною площею 6 787, 32 кв.м., офісні приміщення загальною площею 309, 80 кв.м., а загальна оплачувана площа приміщень складає 7 097, 12 кв.м. Копії цього договору з додатками, а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності наявні в матеріалах справи.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, 24.02.2022 Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до якого з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.
ТОВ «ТД «Магнус Трейд» стверджує, що станом на 24.02.2022 на зберіганні у ТОВ «Центр трасн сервіс» на складі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5 знаходились товарно-матеріальні цінності, що належали позивачу, у кількості 1726 номенклатурних одиниць, у загальній кількості 496876 одиниць товару загальною балансовою вартістю 22 062 428, 69 грн без урахування ПДВ. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку за підписом директора ТОВ «ТД «Магнус трейд» Армена Айрапетяна, а також складські накладні на прийом товарно-матеріальних цінностей підписані представниками ТОВ «ТД «Магнус Трейд» і ТОВ «Центр трасн сервіс».
Позивач зауважив, що 28.04.2022 наказами № 1/г та № 2/г ТОВ «ТД «Магнус Трейд» створило комісію для проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складі зберігання за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5, а також наказало провести вибіркову інвентаризацію активів (товару) з перевіркою їх фактичної наявності та документальним підтвердженням станом на 01.05.2022 з обов'язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів. Копії наказів наявні в матеріалах справи.
Так, за результатами проведеної вибіркової інвентаризації було встановлено знищення товарно-матеріальних цінностей в повному обсязі внаслідок пожежі, про що складено інвентаризаційний опис запасів від 01.05.2022. Копія цього опису, а також звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів від 01.05.2022 наявні в матеріалах справи.
Позивач зазначив, що з огляду викладеного товар було списано згідно акта списання товарів, які не відповідають критеріям активу від 01.05.2022 у кількості 1726 номенклатурних одиниць, у загальній кількості 496876 одиниць товару загальною балансовою вартістю 22 062 428, 69 грн без урахування ПДВ. Копія акта наявна в матеріалах справи.
Водночас ТОВ «Центр трасн сервіс» листом-повідомленням № 29-04-4 від 29.04.2022 повідомило ТОВ «ТД «Магнус Трейд» про повне знищення вказаних товарно-матеріальних цінностей на складі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5 внаслідок пожежі, що була зумовлена збройними обстрілами військових формувань російської федерації.
Так, до означеного листа було додано копії:
- листа-повідомлення № 28-04 від 28.04.2022 ТОВ «Логістик Юкрейн» згідно змісту якого останнє повідомило ТОВ «Центр трасн сервіс» про часткове знищення складських приміщень разом з усім майном, яке знаходилось в цих приміщеннях;
- акта про пожежу від 26.04.2022, згідно змісту якого пожежа виникла орієнтовно 04.03.2022 року о 15:00 за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5, знищено: ТОВ «БЦ Регіон» - частину основної будівлі А на площі приблизно 16 000 м. кв., зокрема з обладнанням, меблями, електроінструментом, обліково звітною та технічною документацією, кондиціонерами та інше; ТОВ «Логістик Юкрейн» - складське обладнання, офісні меблі, кондиціонери, ноутбуки, принтери та інша комп'ютерна техніка, рокли, електророкли, електроштабеллери, інша складська техніка та товари побутової хімії та гігієни, які знаходилися на відповідальному зберіганні, які знаходилися на орендованому об'єкті, а також майно інших суб'єктів господарювання, з якими були укладені договори, первинна та бухгалтерська документація;
- переліку товарно-матеріальних цінностей, які знаходились на відповідальному зберіганні у ТОВ «Логістик Юкрейн». Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.
Позивач зазначає, що надалі ТОВ «Логістик Юкрейн» надало йому копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.04.2022, згідно якого кримінальне провадження № 42022112320001203 зареєстровано у зв'язку з тим, що в період часу з 24.02.2022 по 05.04.2022 військовослужбовцями збройних сил та інших військових формувань російської федерації, в порушення законів та звичаїв війни, пошкоджено майно ТОВ «Логістик Юкрейн» за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5. Копія вказаного витягу наявна в матеріалах справи.
Враховуючи викладене ТОВ «ТД «Магнус Трейд» 10.05.2022 звернулось до Київської торгово-промислової плати із заявкою № 10-05/22-1, згідно змісту якої просило провести первинне фіксування зовнішнім оглядом стану майна, пошкодженого або зруйнованого внаслідок бойових дій з фотофіксацією (склад за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5). Копія заявки наявна в матеріалах справи.
Як вказав позивач, за результатами обстеження Київською торгово-промисловою палатою складено експертний висновок № І-256 від 30.05.2022. Копія висновку наявна в матеріалах справи.
З огляду викладеного позивач стверджує, що знищення товару завдало ТОВ «ТД «Магнус Трейд» за І півріччя 2022 року збитків у розмірі 49 923 300, 00 грн, на підтвердження чого ним надано фінансову звітність малого підприємства.
Надалі, за замовленням ТОВ «ТД «Магнус Трейд», для визначення збитків нанесених позивачу внаслідок знищення товару, ТОВ «Міжнародна експертно-правова група» проведено комплексну судову економічну та товарознавчу експертизу
За результатами відповідної експертизи позивачу надано висновок, відповідно до якого, зокрема розмір реальних збитків становить 30 322 363, 12 грн, а розмір упущеної вигоди складає 3 920 802, 11 грн, що підтверджується відповідно наявною в матеріалах справи копією висновку експертів № 04-04/23 від 04.04.2023.
Позивач зазначив, що 26.04.2023 звернувся до ТОВ «Логістик Юкрейн» із запитом про надання копій документів щодо причини знищення переданих на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей, у відповідь на який ТОВ «Логістик Юкрейн» разом з листом № 17-06-03 від 17.06.2023 надало, зокрема, копії:
- листа-запиту до ТОВ «БЦ Регіон» № 01/05 від 01.05.2023 з проханням надати наявні докази пошкодження складських приміщень;
- звіту про науково-технічну роботу «Оцінка технічного стану і експлуатаційної придатності виробничо-складського комплексу по вул. Максима Залізняка, 5 в м. Буча Київської області у зв'язку із набутими пошкодженнями унаслідок бойових дій та розроблення рекомендацій щодо відновлення його експлуатаційної придатності», затвердженого 16.06.2022, відповідно до змісту якого зазначено, зокрема, що внаслідок бойових дій в частині будівлі в осях 1-5 виникли пожежі, в результаті яких під впливом високих температур відбулося повне руйнування й обвалення основних несучих елементів каркасу, покрівлі, підлог; стан будівлі в осіх1-5/А1-П оцінюється як аварійний, орієнтовна ступінь пошкодження 95%
- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.04.202 про відкриття кримінального провадження № 42022112320001043 за ст. 438 Кримінального кодексу України;
- акта обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації № 1791 від 04.10.2022 за результатами обстеження об'єкта від 18.05.2022, згідно змісту якого імовірною причиною пошкодження (знищення) майна зазначено пряме влучання боєприпасів, внаслідок чого виникла пожежа.
Копії вказаних листів з додатками до них наявні в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, позивач стверджує, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України знищено всі товарні запаси ТОВ «ТД «Магнус Трейд», які знаходились на складі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5, що порушило його права володіння, користування та розпорядження відповідним майном, а також завдало реальних збитків у розмірі 30 322 363, 12 гривень, що підтверджується наведеним вище та наданим висновком експертів.
Зазначене, на думку позивача, стало також причиною неможливості ТОВ «ТД «Магнус Трейд» провадження господарської діяльності з реалізації придбаного товару, внаслідок чого розмір упущеної вигоди становить 3 920 802, 11 гривень.
Отже, позивач просить суд стягнути з російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації 30 322 363, 12 гривень реальних збитків та 3 920 802, 11 гривень упущеної вигоди з підстав ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .
Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд відповідно до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.
В цій справі спір виник між юридичною особою приватного права - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб'єктом цивільного права.
Згідно з ч. 8 ст. 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Майно, належне позивачу на праві власності, пошкоджене внаслідок військової агресії росії, знаходилось на території Київської області (м. Буча), отже, належним судом для розгляду цієї справи є Господарський суд Київської області.
Позивач зазнав шкоди внаслідок збройної агресії російської федерації на території України, тому російської федерації є відповідачем у цій справі. Оскільки, держава є специфічним суб'єктом цивільно-правових відносин, то може виступати стороною як в міжнародних публічних, так і в міжнародних приватноправових відносинах через відповідні компетентні органи.
Відповідно до указу президента російської федерації від 28.05.2018 року № 271 «про внесення змін до положення про Міністерство юстиції російської федерації, затвердженого указом президента російської федерації від 13.10.2004 № 1313» внесено в положення про міністерство юстиції російської федерації, затверджене указом президента російської федерації від 13.10.2004 № 1313 «Питання Міністерства юстиції російської федерації» наступні зміни: а) пункт 1 доповнено підпунктом 5 наступного змісту: « 5) функції щодо забезпечення в межах своїх повноважень представництва і захисту інтересів російської федерації в судах іноземних держав і міжнародних судових (арбітражних) органах, включаючи Європейський Суд з прав людини і Суд Євразійського економічного розвитку».
За таких обставин, Міністерство юстиції російської федерації є тим компетентним органом, який уповноважений здійснювати повноваження щодо представництва і захисту інтересів російської федерації в межах цього спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
Одночасно, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Аналогічна за змістом норма викладена у ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України».
Згідно зі статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 3 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
Приписами ст. 11, 22, 1166 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та - вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Водночас у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди за наявності усіх чотирьох елементів складу правопорушення.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" м. Буча (код UA32080070010087821) була визнана територією активних бойових дій з 03.03.2022 по 01.04.2022.
За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії російської федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.
Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, враховуючи, що законодавством України на позивача не покладається обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, тоді як під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, суд дійшов висновку про наявність вини заподіювача шкоди - російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації.
Водночас обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
За приписами статей 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1, 3, 6, 7 ст. 98, ч. 1, 5 ст. 101 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Внаслідок збройної агресії російської федерації Україна вирішила створити спеціальний механізм для визначення всіх збитків, які завдала держава-агресор. Такий обов'язок Україна підтвердила у постанові Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації» (далі - Постанова № 326). Згідно цієї постанови до основних показників, які мають бути оцінені при визначенні шкоди та збитків, завданих Російською Федерацією, віднесено напрямок № 14 "Економічні втрати підприємств", який включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження майна, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності.
Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Відповідно до Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858, методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання.
Методика є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов'язані з оцінкою збитків, не врегульовано Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).
Згідно долученого відповідачем до матеріалів справи висновку експертів за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи № 04-04/23 розмір реальних збитків, заподіяних ТОВ «ТД «Магнус Трейд» внаслідок знищення належного йому майна (перелік якого наведено в інвентаризаційному описі запасів від 01.05.2022 року), розташованого в логістичному центрі, що належав ТОВ «БЦ Регіон», за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5, що сталося в процесі повномасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань російської федерації на територію України, через ведення агресивної війни, а саме унаслідок виникнення горіння потрапляння боєприпасів, їх уламків станом на 04.03.2022 становить 30 322 363, 12 гривень.
За такої умови розмір заподіяних збитків позивачу відповідачем розрахований вказаними експертами відповідно до Національного стандарту № 1, Міжнародних стандартів оцінки та на підставі Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858.
Вказаний висновок наданий на замовлення позивача судовими експертами Пилипенком В.В. та Гавриловою К.В. та відповідає вимогам ст. 98, 101 ГПК України, зокрема стосовно того, що висновок підготовлено для подання до суду, а також обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування в справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України. Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 908/807/18.
З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача стосовно розміру завданої йому матеріальної шкоди внаслідок військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань російської федерації на територію України обґрунтовані в розмірі 30 322 363, 12 гривень.
Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання знищеного майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками.
Враховуючи наведене, а також доведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 30 322 363, 12 гривень реальних збитків підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 920 802, 11 грн упущеної вигоди через неможливість ТОВ «ТД «Магнус Трейд» провадити господарську діяльність з реалізації придбаного товару, слід зазначити таке.
Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrumcessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnumemergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Майном може бути як існуюче майно, так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні легітимні сподівання на реалізацію майнового права. Легітимні сподівання за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті.
Водночас аналіз змісту положень чинного законодавства свідчить про відсутність в них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
Тож у з'ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов'язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків та завдання - компенсацію дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.
Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
Відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним принципами та засадами цивільного законодавства, які є керівними ідеями, з яких мають виходити у своїй діяльності усі без винятку учасники цивільних (господарських) відносин та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб'єктивне право не було порушеним (невизнаним).
Тобто така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перше за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого.
Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав позивача.
Отже, суд зазначає, що упущена вигода як правова категорія за своєю суттю є не отриманим доходом (майновими втратами), який з урахуванням розумних витрат на його отримання міг реально отримати позивач за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а відповідач додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180).
В обґрунтування наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування упущеної вигоди позивач посилається на ті ж обставини та доводи, що викладені ним в обґрунтування понесення реальних збитків.
Позивач зауважив, що доказом можливого отримання ним прибутку від реалізації знищеного товару, на який він розраховував, та, відповідно, розміру вказаного прибутку є висновок експертів за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи № 04-04/23 та долучені копії договорів.
За наведених обставин, матеріалами справи підтверджується, що саме через пожежу, яка була наслідком обстрілу під час бойових дій, позивач втратив основні засоби та товар, який був придбаний та призначений для продажу, у зв'язку з чим не отримав прибутку від його реалізації. Крім того, в результаті втрати можливості користуватися орендованим приміщенням, яке забезпечувало належні умови зберігання продукції, та втрати основних засобів, позивач значною був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність, у зв'язку з чим є підстави для оцінки та стягнення з винної особи, крім реальних збитків, упущеної вигоди в розмірі 3 920 802, 11 грн.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд зважає на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що пред'явлення позовних вимог про стягнення суми завданих збитків до російської федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, а також є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.
Відповідно до ч. 1 п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4, п. 22 ч. 1, ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2023 року в розмірі 2684,00 гривень.
З огляду наведених норм закону та встановлених ст. 4 Закону України Про судовий збір ставок судового збору, за подання у 2023 році до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2 684,00 гривень, і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 939 400,00 грн; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2 684,00 гривень.
Отже, за подання цієї позовної заяви, необхідно сплатити судовий збір у розмірі 513 647, 48 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи викладене, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, витрати по сплаті судового збору, відповідно ст. 129 ГПК України, належить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Задовольнити позовні вимоги.
2. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. Житная, буд. 14, м. Москва, 119991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Магнус Трейд” (вул. Магнітогорська, буд. 9, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код 37782542):
- 30 322 363 (тридцять мільйонів триста двадцять дві тисячі триста шістдесят три) грн 12 коп. збитків;
- 3 920 802 (три мільйона дев'ятсот двадцять тисяч вісімсот дві) грн 11 коп. упущеної вигоди.
3. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. Житная, буд. 14, м. Москва, 119991) в дохід Державного бюджету України 513 647 (п'ятсот тринадцять тисяч шістсот сорок сім) грн 48 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.12.2023.
Суддя П.В.Горбасенко