ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2023Справа № 910/9377/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Глазер-Юн"
до Державної податкової служби України
про стягнення 30 839, 40 грн.
Представники:
від позивача: Пасічник І.Ю.;
від відповідача: Бондарчук Д.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Глазер-Юн" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі-відповідач) про стягнення коштів у сумі 30 839, 40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Глазер-Юн" - залишено без руху. Встановлено Приватному акціонерному товариству "Глазер-Юн" строк для усунення недоліків позовної заяви.
05.10.2022 до суду надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства "Глазер-Юн" про відкриття провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Глазер-Юн" та додані до неї документи - повернуто.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі №910/9377/22 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16.03.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/9377/22 скасовано повністю. Справу № 910/9377/22 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
21.06.2023 матеріали справи № 910/9377/22 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.08.2023.
11.07.2023 до суду надійшов відзив Державної податкової служби України на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва здійснюється відповідно до вимог законодавства та у порядку визначеному розпорядчими документами ДПС України, у зв'язку з чим потребуює певного часу.
У судовому засіданні 10.08.2023 оголошено перерву до 24.08.2023.
17.08.2023 до суду надійшло клопотання відповідача, в якому він зазначає, що відсутній предмет спору, оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справах №№640/564/20, 640/24332/20, 640/2004/20 виконані, у зв'язку з чим просить суд закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору.
У судовому засіданні 24.08.2023, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення шкоди у сумі 30 839, 40 грн., що є витратами позивача на правову допомогу, понесені ним, у зв'язку із залученням адвоката під час судового спору із податковим органом (відповідачем), а не виконання відповідачем рішень Окружного адміністративного суду міста Києва у справах №№640/564/20, 640/24332/20, 640/2004/20, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору.
Також, у судовому засіданні 24.08.2023 оголошено перерву до 14.09.2023.
29.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державної податкової служби України надійшов відзив на позовну заяву (надісланий засобами поштового зв'язку - 25.08.2023).
04.09.2023 до суду надійшла відповідь Приватного акціонерного товариства "Глазер-Юн" на відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/9377/23 призначено на 12.10.2023.
12.10.2023 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання (сформоване в системі «Електронний суд»).
Судове засідання призначене на 12.10.2023 не відбулося, у зв'язку з тим, що 12.10.2023 о 9 год 25 хв припинилось постачання електричної енергії до приміщень Господарського суду міста Києва, розташованих по вул. Б. Хмельницького, 44, 44-Б, 44-В, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, реєстрацію документів, здійснення автоматизованого розподілу судових справ і матеріалів, фіксування судових засідань технічними засобами тощо. Об 11 год 30 хв 12.10.2023 електропостачання будівель суду було відновлено, проте сервер бази даних комп?ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" потребував проведення налагоджувальних робіт. Роботу автоматизованої системи документообігу суду у штатному режимі було відновлено о 14 год 30 хв 12.10.2023, про що Господарським судом міста Києва складено акт від 12.10.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 судове засідання призначено на 09.11.2023.
У судовому засіданні 09.11.2023 оголошено перерву до 23.11.2023.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив протии задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 23.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Як зазначає позивач, у зв'язку з відмовою відповідача у реєстрації податкових накладних за результатами господарської діяльності позивача Приватне акціонерне товариство "Глазер-Юн" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідними позовами, за наслідкам розгляду яких у адміністративних справах № 640/564/20, № 640/24332/20 та № 640/2004/20 винесено судові рішення, якими задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Глазер-Юн".
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 у справі № 640/564/20 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Глазер ЮН" задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.08.2019 року № 1254960/21563078, прийняте комісією Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації податкових накладних №1 від 15.07.2019 року, №2 від 17.07.2019 року, №4 від 22.07.2019 року, №5 від 24.07.2019 року, №6 від 26.07.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №1 від 15.07.2019 року, №2 від 17.07.2019 року, №4 від 22.07.2019 року, №5 від 24.07.2019 року, №6 від 26.07.2019 року, подані Приватним акціонерним товариством «Глазер-ЮН» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання 25.07.2019 року на адресу контрагента «Приватне підприємство «Дубекспо».
Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Глазер ЮН" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 605,00 грн з яких: 4802,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України; 4802,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві. Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Глазер ЮН" понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 15 022, 80 грн з яких: 7511,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України; 7511,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 640/24332/20 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Глазер-Юн» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28 вересня 2020 року № 1974791/21563078, № 1974792/21563078, № 1974793/21563078, №1974794/21563078, прийняті комісією Головного управління ДПС у м. Києві про відмову у реєстрації податкових накладних № 3 від 04 березня 2020 року, № 4 від 05 березня 2020 року, №5 від 06 березня 2020 року, № 6 від 10 березня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №3 від 04 березня 2020 року, № 4 від 05 березня 2020 року, №5 від 06 березня 2020 року, № 6 від 10 березня 2020 року, подані приватним акціонерним товариством «Глазер-Юн» в Єдиному реєстрі податкових накладних датами її фактичного подання 04 березня 2020 року, 05 березня 2020 року, 06 березня 2020 року та 10 березня 2020 року відповідно на адресу контрагента приватне підприємство «Дубекспо».
Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства «Глазер-Юн» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві понесені ним судові витрати у розмірі 24 408, 00 грн.
Також, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі № 640/2004/20 позов Приватного акціонерного товариства «Глазер-Юн» задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: від 01 серпня 2019 року №1242314/21563078 про відмову реєстрації податкової накладної від 03 червня 2019 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01 серпня 2019 року №1242313/21563078 про відмову реєстрації податкової накладної від 05 червня 2019 року №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01 серпня 2019 року №1242312/21563078 про відмову реєстрації податкової накладної від 07 червня 2019 року №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01 серпня 2019 року №1242311/21563078 про відмову реєстрації податкової накладної від 10 червня 2019 року №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01 серпня 2019 року №1242310/21563078 про відмову реєстрації податкової накладної від 13 червня 2019 року №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01 серпня 2019 року №1242315/21563078 про відмову реєстрації податкової накладної від 18 червня 2019 року №6 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН" від 03 червня 2019 року №1, від 05 червня 2019 року №2, від 07 червня 2019 року №3, від 10 червня 2019 року №4, від 13 червня 2019 року №5, від 18 червня 2019 року №6.
Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 612, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у м. Києві.
Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17002,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у м. Києві.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Державної податкової служби України з листами № 10 від 10.08.2021, № 28 від 28.08.2021, № 20 від 20.06.2022, в яких позивач просив відповідача надати інформацію та пояснення щодо виконання рішень суду у справах № 640/24332/20, № 640/564/20, № 640/2004/20.
Листами від 19.08.2021 № 1649/ЗПІ/99-00-20-02-03-10, від 06.09.2021 № 1766/ЗПІ/99-00-20-02-03-10, від 07.07.2022 № 718/ЗПІ/99-00-18-01-01-10 Державна податкова служба України надала відповіді на вищезазначені листи позивача, в яких зазначила, що ДПС вживаються заходи з виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 640/24332/20, від 05.02.2021 у справі № 640/564/20, від 16.07.2021 у справі № 640/2004/20, проте їх виконання стосовно реєстрації податкових накладних в ЄРПН потребує певного часу.
Тож, як вказує позивач, оскільки судові рішення не були виконані відповідачем в добровільному порядку, позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України з відповідним заявами про відкриття виконавчих проваджень, за результатами розгляду яких були відкриті виконавчі провадження № 65436773, № 65784885, № 67583503 з примусового виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 640/24332/20, від 05.02.2021 у справі № 640/564/20, від 16.07.2021 у справі № 640/2004/20.
24.01.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 65436773 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 640/24332/20.
Крім того, 31.08.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 67583503 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі № 640/2004/20.
Також, 02.12.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 65784885 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 у справі № 640/564/20.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що з метою стимулювання податкового органу до виконання судових рішень у справах № 640/24332/20, № 640/564/20, № 640/2004/20 позивачем було укладено договори з адвокатом на отримання правничої допомоги, який здійснював підготовку документів для звернення до державної виконавчої служби з відповідними заявами про відкриття виконавчих проваджень, підготовку листів на адресу Державної податкової служби України щодо виконання судових рішень, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з Державної податкової служби України кошти у сумі 30 839, 40 грн., понесені ним на юридичний супровід під час примусового виконання відповідачем судових рішень.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з абзацом першим частини третьої статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальні положення про відшкодування шкоди наведені у параграфі 1 глави 82 Цивільного кодексу України.
Так, за частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування, а також для посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Утім цими нормами не заперечується обов'язковість інших елементів складу цивільного правопорушення, доказування наявності яких є необхідним у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
За статтею 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.
У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).
За статтею 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
За визначенням, яке міститься у підпункті 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України , податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Статтею 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Стаття 21 Податкового кодексу України встановлює, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові (службові) особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом. Так, за підпунктом 21.2.1 пункту 2.1 статті 21 ПК України за прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов'язання платнику податків, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, а також безпосередній керівник такої посадової особи несуть відповідальність згідно із законом. Повторне протягом останніх дванадцяти місяців прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов'язання платників податків, посадовою (службовою) особою контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, є підставою для застосування до такої посадової (службової) особи дисциплінарного стягнення у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до положень пункту 21.3 статті 21 Податкового кодексу України шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, має відшкодовуватися за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.
Права платника податків регламентує стаття 17 Податкового кодексу України, підпункт 17.1.7 пункту 17.1 якої надає право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), а підпункт 17.1.11 цього ж пункту надає право на повне відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.
Наведені вище положення Податкового кодексу України відповідають умовам та підставам відповідальності посадових осіб та органів державної влади за заподіяну шкоду за приписами статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Що ж до розділу 11 Податкового кодексу України, то його норми не суперечать закладеній у чинному законодавстві повній відповідальності контролюючого органу за шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю цього органу, посадової або службової особи контролюючого органу, а натомість конкретизують умови та порядок відповідальності за вчинення податкового правопорушення, яким за пунктом 109.1 статті 109 ПК України є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Стаття 110 Податкового кодексу України визначає суб'єктів, які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень; за пунктом 110.3 цієї статті контролюючі органи несуть відповідальність у вигляді відшкодування шкоди особі, стосовно якої було вчинено податкове правопорушення, відповідно до положень статті 114 цього Кодексу. Контролюючі органи несуть відповідальність за вчинення податкових правопорушень посадовими (службовими) особами таких контролюючих органів.
Шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду (пункт 114.4 статті 114 ПК України).
Пункт 114.1 статті 114 Податкового кодексу України відтворює загальне право платника податків на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їхніх посадових (службових) осіб, зазначаючи, що особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, а шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
За пунктом 114.2 статті 114 Податкового кодексу України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.
Податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону (пункт 128.1 статті 128 ПК України).
Також особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.
У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає.
Аналізуючи положення пунктів 114.1, 114.2 статті 114 та пункту 128.2 статті 128 Податкового кодексу України, можна дійти висновку, що обмеження шкоди, яка підлягає стягненню, розміром однієї мінімальної заробітної плати станом на дату визнання рішень, дій чи бездіяльності незаконною, стосується тих випадків, коли платник податків за власним бажанням скористався правом, передбаченим абзацом другим пункту 114.2 статті 114 Податкового кодексу України.
Проте, у разі якщо платник податків не скористався цим правом (не заявив відповідної вимоги), то при тих самих обставинах, визначених у пункті 128.2 статті 128 ПК України, він може претендувати на повне відшкодування шкоди (понад розмір однієї мінімальної заробітної плати), довівши при цьому увесь необхідний склад цивільного правопорушення: протиправність дій держави, факт порушення прав чи законних інтересів, наявність шкоди, а також причиново-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправними діяннями.
За пунктом 114.3 статті 114 Податкового кодексу України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати:
- 114.3.1. Вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна платника податків, визначена відповідно до вимог законодавства;
- 114.3.2. Додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо);
- 114.3.3. Документально підтверджені витрати, пов'язані з адміністративним та/або судовим оскарженням (крім сум, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством) незаконних (протиправних) рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (юридичний супровід, не пов'язаний із захистом, наданим адвокатом, відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо). Сума такого відшкодування не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення або рішення іншого органу, у передбачених законом випадках.
Вдаючись до тлумачення поняття «юридичний супровід, що не пов'язаний із захистом адвоката», слід зазначити, що в контексті вказаної норми йдеться саме про юридичні послуги, надані адвокатом, що не пов'язані із захистом особи у межах кримінального судочинства, оскільки відшкодування шкоди в такому випадку регулюється відповідними законами, зокрема, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
А тому положення підпункту 114.3.3 пункту 114.3 статті 114 Податкового кодексу України про заборону включення до складу шкоди витрат на юридичний супровід пов'язаний із захистом адвоката, не стосується таких видів правової допомоги, як складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру в межах процедури адміністративного оскарження, а також представництва інтересів юридичних осіб в державних органах.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Так, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Як «ефективний» слід розуміти такий засіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. За змістом ефективний засіб захисту повинен відповідати природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення права особи.
У спірному випадку витрати на юридичний супровід є витратами на відновлення майнового стану та умов діяльності управленої особи, що є ширшим за визначення збитків як витрат для відновлення свого порушеного права у контексті визначення збитків, що міститься у статті 22 ЦК України, і законодавче обмеження розміру таких витрат, відповідальність за відшкодування яких перед платником взяла на себе держава, також не суперечить загальному принципу повного відшкодування шкоди за правилами статей 1173, 1174 ЦК України, статей 17 та 21 ПК України.
Отже, платник податків має право відшкодувати у складі шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, витрати на юридичний супровід, що не пов'язаний із захистом, наданим адвокатом, при цьому, сума таких витрат, пов'язаних з оскарженням, не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне рішення про визнання рішень, дій чи бездіяльності незаконною.
При визначенні суми відшкодування витрат на юридичний супровід, наданий адвокатом, в межах граничного розміру, передбаченого для відшкодування, в кожній конкретній справі має значення та підлягає дослідженню також реальність таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумність розміру витрат і їх співмірність та пропорційність податковому правопорушенню контролюючого органу.
Отже, рішення податкового органу, скасоване в результаті його оскарження в адміністративному порядку як незаконне, є першопричиною, наслідком якої є вимушені витрати позивача, які виражаються, в тому числі, у вартості юридичних послуг. При цьому згідно з статтями 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України існування незаконного рішення дає право на відшкодування збитків, не залежно від наявності вини податкового органу, який виніс таке рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/11820/20.
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2019 та 02.03.2020 між Гошко Віктором Івановичем - адвокатом, який діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 4232/10 від 22.07.2010 та Приватним акціонерним товариством "Глазер-Юн" (клієнт) були укладені договори №1 та № 2 про надання правової (адвокатської) допомоги, відповідно до яких адвокат зобов'язується здійснювати представництво інтересів клієнта пов'язаних із справою, яка має місце у податкових взаєминах ПрАТ "Глазер-Юн" із ГУ ДФС у міста Києва та ДПС України, а саме підготовка документів і супроводження у розгляді комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Відповідно до п. 1.2. договорів, адвокат зобов'язується здійснювати представництво інтересів клієнта пов'язаних із справою, яка має місце при виконанні рішення суду, а саме подання заяви про відкриття виконавчого провадження та складання для замовника листів до ДПС України із метою стимулювання, прискорення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН.
Адвокат вчиняє всі необхідні дії для виконання судових рішень (п. 1.3. договорів).
З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Глазер-Юн" та Гошко Віктором Івановичем - адвокатом, складено та підписано акт № 1 виконаних робіт та сплачених коштів, відповідно до якого адвокатом в рамках договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 1 від 01.07.2019 надані наступні послуги:
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 1 від 15.07.2019 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489, 20 грн;
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 2 від 17.07.2019 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489, 20 грн;
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 4 від 22.07.2019 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489, 20 грн;
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 4 від 22.07.2019 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489, 20 грн;
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 5 від 24.07.2019 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489, 20 грн;
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 6 від 26.07.2019 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489, 20 грн;
- заява про відкриття виконавчого провадження, час на її виконання - 0, 5 год, вартість - 744, 60 грн;
- лист № 10 від 10.08.2021, час на її виконання - 0, 5 год, вартість - 744, 60 грн;
- лист № 28 від 28.08.2021, час на її виконання - 0, 5 год, вартість - 744, 60 грн;
Всього 11 169, 00 грн.
Також, адвокатом та позивачем складено та підписано звіт про виконану роботу та сплачених коштів № 1 від 02.12.2021 до договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 1 від 01.07.2019.
Так, позивачем було здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 1 від 01.07.2019 на суму 11 169, 00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2 від 02.12.2021.
Крім того, 31.01.2022 між Приватним акціонерним товариством "Глазер-Юн" та Гошко Віктором Івановичем - адвокат складено та підписано акт № 1 виконаних робіт та сплачених коштів, відповідно до якого адвокатом в рамках договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 2 від 02.03.2020 надані наступні послуги:
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 3 від 04.03.2020 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 889, 20 грн;
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 4 від 05.03.2020 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 889, 20 грн;
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 5 від 06.03.2020 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 889, 20 грн;
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 6 від 10.03.2020 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 889, 20 грн;
- заява про відкриття виконавчого провадження, час на її виконання - 0, 5 год, вартість - 944, 60 грн.
Всього 8 501, 40 грн.
Також, адвокатом та позивачем складено та підписано звіт про виконану роботу та сплачених коштів № 1 від 31.01.2022 до договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 2 від 02.03.2020.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 2 від 02.03.2020 на суму 8 501, 40 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 31 від 31.01.2022.
Також, 01.08.2022 між Приватним акціонерним товариством "Глазер-Юн" та Гошко Віктором Івановичем - адвокатом складено та підписано акт № 1 виконаних робіт та сплачених коштів, відповідно до якого адвокатом в рамках договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 1 від 01.07.2019 надані наступні послуги:
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 1 від 03.06.2019 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489, 20 грн;
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 2 від 05.06.2019 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489, 20 грн;
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 3 від 07.06.2019 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489, 20 грн;
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 4 від 10.06.2019 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489, 20 грн;
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 5 від 13.06.2019 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489, 20 грн;
- підготовка повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено щодо зупинки реєстрації податкової накладної № 6 від 18.06.2019 ПрАТ "Глазер-Юн", час на її виконання - 1 год, вартість - 1 489, 20 грн;
- заява про відкриття виконавчого провадження, час на її виконання - 0, 5 год, вартість - 744, 60 грн;
- лист № 08 від 08.02.2022, час на її виконання - 0, 5 год, вартість - 744, 60 грн;
- лист № 20 від 20.06.2022, час на її виконання - 0, 5 год, вартість - 744, 60 грн;
Всього 11 169, 00 грн.
Також, адвокатом та позивачем складено та підписано звіт про виконану роботу та сплачених коштів № 1 від 01.08.2022 до договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 1 від 01.07.2019.
Так, позивачем було здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 1 від 01.07.2019 на суму 11 169, 00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 01.08.2022.
Як зазначено судом, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Таким чином, враховуючи те, що неправомірність дій відповідача встановлена рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 640/24332/20, від 05.02.2021 у справі № 640/564/20, від 16.07.2021 у справі № 640/2004/20, якими було зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватного акціонерного товариства "Глазер-ЮН", чого відповідачем в добровільному порядку не вчинено, внаслідок чого позивачем було отриману професійну правничу допомогу адвоката, який вчиняв дії необхідні для виконання судових рішень, зокрема підготовку документів для звернення до державної виконавчої служби з відповідними заявами про відкриття виконавчих проваджень, підготовку листів на адресу Державної податкової служби України щодо виконання судових рішень, у зв'язку з чим вимоги позивача про відшкодування шкоди, в цьому випадку, є доведеними, обґрунтованими та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат, а тому підлягають задоволенню частково у розмірі 4 667, 60 грн, тобто в частині витрат, які безпосередньо стосуються виконання судових рішень у справах № 640/24332/20, № 640/564/20, № 640/2004/20 та підтверджуються матеріалами справи, а саме:
- по акту № 1 від 02.12.2021 у сумі 2 233, 80 грн. (за заяву про відкриття виконавчого провадження, лист № 10 від 10.08.2021 та лист № 28 від 28.08.2021);
- по акту № 1 від 31.01.2022 у сумі 944, 60 грн (за заяву про відкриття виконавчого провадження);
- по акту № 1 від 01.08.2022 у сумі 1 489, 20 грн (за заяву про відкриття виконавчого провадження та лист № 20 від 20.06.2022).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
За таких обставин, вимоги Приватного акціонерного товариства "Глазер-Юн" Державної податкової служби України підлягають задовольнню частково у розмірі 4 667, 60 грн.
Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов'язані із правовою допомогою у розмірі 5 200, 00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2022 між Гошко Віктором Івановичем - адвокатом, який діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 4232/10 від 22.07.2010 та Приватним акціонерним товариством "Глазер-Юн" (клієнт) укладено договір № 13 про надання правової (адвокатської) допомоги, відповідно до якого адвокат зобов'язується здійснювати представництво інтересів клієнта пов'язаних із справою, яка має місце за позовом ПрАТ "Глазер-Юн" до ДПС України в Господарському суді міста Києва.
Відповідно до п. 4.1. договору, адвокат надає свої послуги на платній основі, сума винагороди визначена у актах виконаних робіт. Сторони визначили, що розмір оплати визначається у відповідності до витраченого часу в годинах. Також сторони взяли за відправну точку розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022 - 6500,00 грн. таким чином вартість 1 години дорівнює 2600, 00 грн, яка розрахована від мінімальної заробітної плати із коефіцієнтом 40 %.
13.09.2022 між Приватним акціонерним товариством "Глазер-Юн" та Гошко Віктором Івановичем - адвокатом, складено та підписано акт № 1 виконаних робіт та сплачених коштів, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги: підготовка позиції, аналіз судової практики та складання позовної заяви ПрАТ "Глазер-Юн" щодо стягнення збитків із ДПС України в Господарському суді міста Києва, час на її виконання - 2 год., вартість - 5200, 00 грн.
Також, сторонами складено та підписано звіт про виконану роботу та сплачені кошти № 1 від 13.09.2022.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової (адвокатської) допомоги № 13 від 13.09.2022 на суму 5 200, 00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 13 від 13.09.2022.
На підтвердження того, що Гошко Віктор Іванович є адвокатом, позивачем додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4232/10 від 22.07.2010.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, перевіривши подані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 787, 03 грн. витрат на правничу допомогу адвоката, розподілені між сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Згідно ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Тож, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 406, 23 грн
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Глазер-Юн" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 43005393) на користь Приватного акціонерного товариства «Глазер-Юн» (вул. Генерала Наумова, буд. 33, квартира 2, м. Київ, 03164, ідентифікаційний код - 21563078) шкоду у розмірі 4 667 (чотири тисячі шістсот шістдесят сім) грн 60 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 787 (сімсот вісімдесят сім) грн 03 коп.
3. Стягнути з Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 43005393) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 406 (чотириста шість) грн. 23 коп.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 11.12.2023.
Суддя Щербаков С.О.