ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м.Суми
Справа №591/11/23
Номер провадження 22-ц/816/1646/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
у присутності:
представника Головного управління Національної поліції в Сумській області Литвиненка Артура Олеговича,
представника Державної казначейської служби України - Тютюнник Тетяни Вікторівни
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2023 року у складі судді Ніколаєнко О.О., ухваленого в м. Суми, повний тест якого складено 11 серпня 2023 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Пєтухова А.Ю. звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 лютого 2022 року слідчим відділом Сумського РУП ГУНП в Сумській області було відкрито кримінальне провадження № 12022200480000356 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, в ході якого вилучено належний їй автомобіль Skoda Octavia Combi, державний номерний знак НОМЕР_1 , та поміщено його на спецмайданчик ГУНП в Сумській області. 14 березня 2022 року кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вказувала, що в період часу з 24 лютого 2022 року по 15 березня 2022 року невстановлені особи незаконно заволоділи транспортними засобами, що зберігалися на території спецмайданчику, у тому числі і автомобілем позивачки. За цим фактом 16 березня 2022 року відкрито кримінальне провадження № 12022200480000416, її визнано потерпілою.
Зазначала, що керівництво та службові особи ГУНП в Сумській області належним чином не забезпечили схоронність транспортного засобу, внаслідок чого відповідальними особами було втрачено автомобіль за місцем його зберігання.
Вважала, що такими діями їй заподіяно майнову шкоду у розмірі ринкової вартості автомобіля - 300 000 грн. Також заподіяно моральну шкоду через неможливість користуватися своїм авто, яке було вилучено та не повернуто у строки, передбачені КПК України. Розмір моральної шкоди оцінює у сумі 100 000 грн.
Посилаючись на вищевказані обставини, просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь кошти в сумі 300 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
РішеннямЗарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн майнової шкоди, 20 000 грн моральної шкоди, судові витрати в сумі 10 000 грн.
В іншій частині вимог відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Головне управління Національної поліції в Сумській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що за результатами проведеного у період з 18 березня 2022 року по 13 травня 2022 року службового розслідування в частині забезпечення збереження речових доказів на спецмайданчику, не було встановлено факту наявності в діях окремих поліцейських ГУНП дисциплінарного проступку. Вказує, що враховуючи факт введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, а також те, що війська рф пересувалися територією обласного центру, обов'язком кожного поліцейського було виконання наказів керівництва, які не суперечать вимогам чинного законодавства. При цьому, евакуація (переміщення) транспортних засобів, які знаходилися на спеціальному майданчику, вказаним наказом не була передбачена.
Стверджує, що позивачкою не надано суду доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями поліцейських ГУНП в Сумські області та завданою моральною шкодою. Також, позивачем не надано суду розрахунку суми заявленої до відшкодування моральної шкоди.
Доводить, що сума матеріальної шкоди у розмірі 200 000 грн, яка стягнута судом першої інстанції, є не обґрунтованою, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів встановлення реальної вартості транспортного засобу на дату поміщення автомобіля на спецмайданчик.
Від Державної казначейської служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ГУНП в Сумській області задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказує, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують собівартість транспортного засобу, а тому вважає, що стягнута судом першої інстанції матеріальна шкода в сумі 200 000 грн є необґрунтованою. Крім того, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди у розмірі 20 000 грн не підтверджуються належними доказами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта , який підтримав доводи апеляційної скарги, думку представника Державної казначейської служби України, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги , перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - Skoda Octavia Combi, д.н.з НОМЕР_1 (а.с. 16, т. 1).
Вказаний автомобіль ОСОБА_1 придбала на підставі договору купівлі - продажу від 22 квітня 2021 року, за ціною 200 000 грн. (а.с. 17-18, т. 1).
23 лютого 2022 року старшим слідчим СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області в межах кримінального провадження №12022200480000356 складено протокол огляду речі, зі змісту якого вбачається, що виявлений під час огляду транспортний засіб Skoda Octavia Combi, д.н.з НОМЕР_1 вилучено. Транспортний засіб вилучено та поміщено на спецмайданчик ГУНП в Сумській області за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 88-90, т. 1).
Постановою слідчого СВ Сумського РУП Кудлай В.В. від 23 лютого 2022 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12022200480000356, у тому числі автомобіль Skoda Octavia Combi, д.н.з НОМЕР_1 та ключі від нього (а.с. 90-91,т. 1).
Слідчим Кудлай В.В. подано заяву на ім?я начальника ЦЗ ГУНП в Сумській області на зберігання транспортного засобу Skoda, д.н.з НОМЕР_1 на території спеціального майданчика тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Сумській області, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська (а.с. 91 на звороті, т. 1).
Квитанцією підтверджується отримання на зберігання вказаного транспортного засобу (а.с. 92, т. 1).
Наказом ГУНП в Сумській області від 10 серпня 2019 року призначено відповідальну особу за постановку, зберігання та видачу транспортних засобів зі спеціального майданчика центру забезпечення ГУНП в Сумській області, вилучених в процесі кримінального провадження, відповідний облік транспортних засобів, що знаходяться на спеціальному майданчику (а.с. 32-33, т. 1).
З листа ГУНП в Сумській області від 07 листопада 2022 року вбачається, що постановою слідчого від 14 березня 2022 року закрито кримінальне провадження №12022200480000356 від 23 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України (а.с. 29).
Вилучений в якості речового доказу належний позивачці автомобіль їй повернутий не був.
Також судом встановлено, що у період часу з 24 лютого 2022року по 15 березня 2022 року невстановлені особи незаконно заволоділи транспортними засобами, які перебували на території спецмайданчику ГУНП в Сумській області, у тому числі належним позивачці транспортним засобом.
16 березня 2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022200480000416 за ч. 3 ст. 289 КК України за фактом незаконного заволодіння транспортними засобами із території спецмайданчику ГУНП в Сумській області, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25).
З листа Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області від 25 липня 2022 року та ГУНП в Сумській області від 02 вересня 2022 року вбачається, що транспортний засіб Skoda Octavia Combi, д.н.з НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 станом на 20 липня 2022 року не перебуває на спеціальному майданчику ГУНП в Сумській області по вул. Чернігівська, 16 м. Суми. 29 серпня 2022 року ОСОБА_2 залучено в якості потерпілої у кримінальному провадженні №12022200480000416 (а.с. 24, 27, т. 1).
З листа Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 26 січня 2023 року вбачається, що на даний час у кримінальному провадженні №12022200480000416 особу, яка незаконно заволоділа транспортним засобом, не встановлено, також не встановлено місцезнаходження транспортного засобу Skoda Octavia Combi, д.н.з НОМЕР_1 . За фактом відсутності транспортних засобів на спеціальному майданчику ГУНП за адресою: м. Суми вул. Чернігівська, 16А проведено службове розслідування працівниками УГІ ГУНП в Сумській області (а.с. 86, т. 1).
3 червня 2023 року позивач ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_3 і їй присвоєне прізвище « ОСОБА_4 » .
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи ГУНП в Сумській області, маючи обов'язок із збереження та повернення майна позивачу, даного обов'язку не виконали, чим завдано позивачу матеріальної шкоди. Крім того, вказаними діями позивачу було також завдано і моральної шкоди, яку суд з урахуванням принципів розумності та справедливості визначив в розмірі 20 000 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. (ч. 1, 6 ст. 319 ЦК України).
За правилами встановленими ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 58 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Обов'язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений частиною 4 статті 168 КПК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності під час кримінального провадження (далі - Порядок).
У пункті 20 Порядку передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Відповідно до пункту 1 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, до основних завдань Національної поліції України належить реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Крім того, Національна поліція України здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності (підпункт 9 пункту 4 вищевказаного Положення).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме на орган досудового розслідування кримінального провадження законодавством покладено обов'язок щодо забезпечення схоронності та повернення транспортного засобу Skoda Octavia Combi, 2011 року випуску, який був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та вилучений слідчим.
Натомість, Головним управлінням Національної поліції в Сумській області після одержання автомобіля Skoda Octavia Combi, 2011 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_2 , та розміщення його на спеціальному майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 16 А, не було забезпечено його схоронності та в подальшому повернуто власнику.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що 24 лютого 2022 року у зв'язку з пересуванням військ рф на території обласного центру залишилася лише частина особового складу ГУНП, яка насамперед забезпечувала взаємодію між населенням області та командуванням ЗСУ та ТРО через що керівництво ГУНП не мало можливості забезпечити виділення особового складу для охорони спецмайданчику, а евакуація (переміщення) транспортних засобів наказом керівництва ГУНП в Сумській області не передбачена, оскільки обов'язок із забезпечення схоронності транспортного засобу позивача та повернення власнику у випадку наявності на те правових підстав, чинним законодавством покладена саме на ГУНП в Сумській області, а вказані відповідачем обставини не спростовують вищевикладених висновків суду першої інстанції.
Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що за результатами проведеного службового розслідування не було встановлено факту наявності в діях окремих поліцейських ГУНП дисциплінарного проступку, так як спеціальними нормами законодавства, що врегульовують питання зберігання речових доказів, визначено відповідальних осіб органів Національної поліції за їх схоронність.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів погоджується з розміром присудженої з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 20 000 грн, оскільки суд першої інстанції при визначенні її розміру врахував конкретні обставини справи, розмір, тривалість та характер заподіяних моральних страждань, а також виходив з загальних засад розумності та справедливості
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів заподіяння їй моральної шкоди не заслуговують на увагу колегії суддів та спростовуються наявними матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами правомірності вимоги про відшкодування шкоди, так як відповідальними особами органу досудового розслідування не було вжито достатніх заходів для збереження тимчасово вилученого майна, чим ОСОБА_1 було заподіяно майнової шкоди, у вигляді вартості автомобіля зазначеної у договорі купівлі продажу транспортного засобу, в розмірі 200 000 грн та моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях позивача внаслідок позбавлення її можливості користуватися та розпоряджатися належним їй на праві власності транспортним засобом.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, виходячи складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, фактично витраченого часу на представництво інтересів заявника у суді.
Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 13 грудня 2023 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова