Справа №591/3996/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/538/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 серпня 2023 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -
ВСТАНОВИЛА:
У кримінальному провадженні № 22022200000000120 від 11.08.2022 року, яке перебуває в провадженні УСБУ в Сумській області ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28-ч.1 ст.111-2 КК України.
23 серпня 2023 року ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми клопотання слідчого задоволено та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 21 жовтня 2023 року включно.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 23 серпня 2023 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший, більш м'який.
В обґрунтування своїх вимог апелянт вважав, що слідчим суддею було розглянуто клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, яке оформлене з порушенням ч.3 ст.199 КПК України.
Вказував, що в клопотанні відсутні будь-які доводи щодо не зменшення ризиків, встановлених ухвалою слідчого судді від 21.07.2023, зважаючи на обсяг проведених слідчих та розшукових дій.
Зазначав, що у клопотанні відсутній вичерпний виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Наголошував, що ОСОБА_6 мав знайомих в країні агресора рф виключно з професійної точки зору до повномасштабного вторгнення, оскільки має патент на свій власний технічний винахід, до рф виїжджав у зв'язку зі своєю підприємницькою діяльністю.
Вказував, що у ОСОБА_6 після перебування на протязі чотирьох місяців в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» різко погіршився стан здоров'я.
Звертав увагу на те, що ОСОБА_6 від слідства не переховувався, кримінальному провадженню не перешкоджав, підозри у вчиненні іншого злочину йому не повідомлено.
Зазначав, що жодних доказів на підтвердження заявлених слідчим ризиків до клопотання не додано.
Вказував, що ОСОБА_6 протягом багатьох років мешкає на території України, має постійне місце проживання, сім'ю, ніколи до кримінальної відповідальності не притягався, має стійкі соціальні зв'язки, власний бізнес, має патент на власний виріб, активно співпрацює зі слідством.
На думку апелянта, відсутні будь-які підстави вважати про можливість знищення чи приховування речей, адже всі речі, документи вже виявлено, вилучено та піддано належному опису.
Вважав, що можливість незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного є виключними припущеннями слідчого.
Вказував, що ОСОБА_6 має відмінну характеристику з місця мешкання, раніше не судимий, жодних перешкод не чинить, на слідчих діях має відмінну процесуальну поведінку, має поганий стан здоров'я, що підтверджується медичною документацією.
Звертав увагу на те, що ОСОБА_6 перебуває під вартою за підозрою у вчиненні злочину майже 120 днів.
На думку апелянта, слідчий суддя не навів доказів та належних обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.
До початку апеляційного розгляду від захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі. Від прокурора також надійшла заява, в якій він просив проводити розгляд без його участі.
За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу захисника у відсутність учасників судового розгляду та без фіксування судового засідання технічними засобами, що узгоджується з вимогами ч.4 ст.405 КПК України.
Тому, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, вирішуючи питання про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що слідчим відділом Управління СБ України в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22022200000000120 від 11 серпня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 333, ч. 1 ст. 263 КК України.
26 травня 2023 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, а 27 травня до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжений до 25 серпня 2023 року включно.
22 серпня 2023 року строк досудового розслідування продовжений до 26 листопада 2023 року.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, старший слідчий посилався на те, що проводиться досудове розслідування даного кримінального провадження, що повідомлена останньому підозра є обґрунтованою, а ризики, які існували на час застосування такого запобіжного заходу, не зменшились та існують.
Перевіряючи доводи поданого клопотання на предмет існування заявлених ризиків, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що зібраними під час досудового розслідування доказами підтверджується те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, що підтверджується наданими суду матеріалами кримінального провадження, з яких вбачається наявність достатньої інформації щодо наведених обставин, зокрема, з протоколів НСРД, допитів, оглядів, обшуків, матеріалів доручень, які можуть переконати стороннього спостерігача в причетності підозрюваного до вчинення протиправних дій, що зумовлюють предмет розслідування, в тому числі відносно можливої передачі матеріальних ресурсів до країни-агресора в умовах воєнного стану, що узгоджується з твердженнями, застереженими в попередніх ухвалах стосовно запобіжного заходу.
Крім того, судом було встановлено, що матеріалами клопотання доведено неможливість завершення досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали, з огляду на значний склад обставин та осіб, які підлягають встановленню та з'ясуванню в межах провадження, з урахуванням предмета перевірки дій (бездіяльності), вчинених в умовах певної неочевидності, яке охоплює значну територію (в тому числі країни агресора) з урахуванням введеного в країні воєнного стану.
Крім цього, суд дійшов правильного висновку про те, що прокурор довів актуальність ризиків, передбачених п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в період розгляду вказаного клопотання, оскільки вони пов'язуються з обґрунтованістю підозри у вчиненні кримінального правопорушення, за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі, з наявністю у підозрюваного широких зв'язків за кордоном, в тому числі в країні агресорі, йому можуть бути відомі певні відомості пов'язані з цією діяльністю, зокрема, особи причетні до неї, їх контакти, а також можливі свідки у справі, інші підозрювані, їх місцезнаходження (з якими він особисто знайомий), а також інші необхідні для слідства відомості, обізнаність про які на цій стадії розслідування все ще може бути використана підозрюваним для негативного впливу на слідство.
Також судом було встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні протиправних дій в умовах воєнного стану, місце здійснення провадження знаходиться в області, яка межує з країною агресором, контроль за кордоном з якою є ускладненим в цей час внаслідок збройної агресії РФ проти нашої країни, що в сукупності з характером злочину, по якому оголошена підозра, та суворістю покарання, яке загрожує особі, підсилює заявлені ризики, оскільки вказані обставини переважають над позитивною репутацією особи, а підтвердження неможливості утримання особи під вартою внаслідок стану здоров'я суду не було надано, як і не доведено неможливості надання належної медичної допомоги в умовах СІЗО.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими старший слідчий обґрунтовував та суд першої інстанції визнав доведеним.
Отже існує обґрунтована необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності слідчим обставин, зазначених у частині 3 статті 199 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання відповідно до вимог вказаної норми кримінального процесуального Закону України, слідчий суддя місцевого суду ретельно дослідив доводи клопотання старшого слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою. При цьому для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких перевірена та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання.
Твердження апелянта про те, що можливість незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного є виключно припущеннями слідчого, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки при встановленні наявності ризику впливу на свідків та іншого підозрюваного в кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків та іншого підозрюваного існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Зважаючи, що не встановлені всі особи, які причетні до вчиненого кримінального правопорушення, підозрюваний може повідомити останніх про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі органами досудового розслідування, що у подальшому унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. Тому існує ризик, що підозрюваний може перешкодити кримінальному провадженню іншим шляхом.
Що стосується посилання апелянта на наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків, відсутність судимостей, то вказані факти не є безумовними підставами для скасування чи зміни підозрюваному запобіжного заходу.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про незадовільний стан здоров'я підозрюваного, який погіршився під час тримання під вартою, то апеляційний суд зазначає про таке.
Так, згідно з пунктом 2 глави 2 розділу X Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року № 1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.
Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного Наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Апеляційний суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Таким чином, лікування підозрюваного у разі наявності у нього медичних захворювань можливо в умовах ДУ «Сумський слідчий ізолятор» та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, як встановлено з долучених стороною захисту виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_6 встановлено діагноз: інсулінозалежний цукровий діабет. Відповідно, апеляційному суду не було надано достатніх доказів на підтвердження того, що саме через перебування під вартою в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» підозрюваний отримав вказане захворювання.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 серпня 2023 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4