Номер провадження: 11-кп/813/1644/23
Справа № 510/2160/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретарів с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
особа, відносно якої
вирішується питання
про застосування примусових
заходів виховного характеру ОСОБА_9 ,
законний представник ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_11 на ухвалу Ренійського районного суду Одеської області від 22 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022162150001134 від 24 листопада 2022 року відносно
ОСОБА_9 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рені Одеської області, громадянки України, учениці 9-В класу Ізмаїльської гімназії № 10 з початкової школи Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
щодо якої розглядається питання про застосування примусових заходів виховного характеру за вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.190 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 22 лютого 2023 року задоволено клопотання прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке вчинила суспільно небезпечні діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.15, ч.1ст.190 КК України, оголошено застереження та її передано під нагляд матері - ОСОБА_10 .
Вирішено питання стосовно речових доказів, процесуальних витрат та із заходами забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин ОСОБА_9 , 20.11.2022 р., більш точного часу встановити не надалось можливим, перебуваючи у невстановленому місці, маючи умисел на заволодіння чужого майна шляхом обману через мережу «Інтернет» на сайті «оlх.uа» замовила у ОСОБА_12 золоту каблучку з п'ятьма камінцями з проведенням накладеного платежу за місцем отримання у відділенні № 1 ТОВ «Нова Пошта», що розташоване за адресом: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Андрія Карташова, 27-Б. Номер замовлення по експрес-накладній ТОВ «Нова Пошта» № 20400305756842. Реалізуючи свій злочинний умисел, 23.11.2022 р., о 13:20 год. ОСОБА_9 прибула до відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта», що розташоване за адресом: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Андрія Карташова, 27-Б, для отримання товару за вищевказаним замовленням, підійшовши до касира відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта» у м. Рені, повідомила номер свого замовлення, назвавши останні чотири цифри експрес-накладної, та маючи на меті протиправне заволодіння майном, попросила касира видати їй на огляд посилку. Продовжуючи свої незаконні дії, отримавши посилку для огляду, 23.11.2022 р. о 13:24 год. ОСОБА_9 відійшла від каси до столу огляду речей приміщення відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта» у м. Рені, де діючи умисно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за її протиправні дії є непомітними для оточуючих, скориставшись відсутністю уваги з боку персоналу ТОВ «Нова Пошта», заволоділа наявною у посилці каблучкою виготовленою із золота 583 проби з п'ятьма вставками прозорого каміння, діаметром 18 мм., загальною масою 6,853 г., належної ОСОБА_12 , вартістю 8 040,35 грн., та в подальшому повернула касиру пакування посилки картонну коробку, повідомивши останній, що йде за документом, що посвідчує особу, да виконавши усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, направилась до виходу з приміщення відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта» у м. Рені.
Проте, злочинний умисел ОСОБА_9 направлений на заволодіння чужого майна шляхом обману не був доведений до кінця, з причин, що не залежали від її волі, оскільки її дії були викриті співробітниками відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта» у м. Рені.
Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що в порушення норм КПК України суд в резолютивній частині ухвали при визначенні примусового заходу виховного характеру у виді передачі неповнолітньої під нагляд матері, не встановив строк нагляду, передбачений п.3) ч.2 ст.105 КК України, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Крім того, в порушення вимог кримінального закону, суд розглянув клопотання щодо ОСОБА_9 , як до суб'єкту кримінального правопорушення.
Позиції учасників апеляційного провадження в судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_6 , захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , особа, відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_9 та її законний представник ОСОБА_10 , підтримали доводи апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_11 та просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до статей 8, 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб'єктів, усі дії і процесуальні рішення.
Законодавець передбачив у кримінальному процесуальному законі відповідні правові інститути, зокрема: оскарження прийнятих рішень, їх скасування та зміну, що у свою чергу, є гарантіями дотримання засади законності, оскільки дають змогу своєчасно виправити допущені порушення норм процесуального і матеріального права.
Порушення, які перешкоджають суду повно та всебічно з'ясувати обставини кримінального провадження і постановити судове рішення, яке відповідає вимогам, встановленим КПК, визнаються істотними та тягнуть за собою його зміну або скасування.
За результатами апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального-процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Так, ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 22.02.2023 року до неповнолітньої ОСОБА_9 за вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.190 КК України, оголошено застереження та передано під нагляд матері ОСОБА_10 .
Як вбачається із мотивувальної частини ухвали, на час вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_9 виповнилось 14 років і вона не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України.
Відповідно до п. 18 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) від 16.01.2017 № 223-66/0/4- 17 «Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх», примусові заходи виховного характеру до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, застосовуються незважаючи на ступіть тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст. 498 КПК України.
Згідно зі ст. 498 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.1, 2 ст.501 КПК України, під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння; чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; чи слід застосовувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме. Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини першої цієї статті, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.
Предмет доказування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру має низку відмінностей від того, який визначено у п. 2) ч. 1 ст. 91 КПК України, де не ставиться питання про винуватість особи, яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, а умисел, мета і мотив є елементами суб'єктивної сторони саме злочину та встановлюється лише щодо суб'єкта кримінального правопорушення.
Проте, суд першої інстанції при постановлені ухвали щодо застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітньої ОСОБА_9 в мотивувальній частині ухвали, у встановлених судом обставинах вчиненого останньою діяння, зазначив про спрямованість умислу, мету і мотив її діяння, досліджуючи докази, які підтверджують скоєння неповнолітньою кримінального правопорушення, а також при визначені виду примусових заходів виховного характеру, суд посилається на обставини, які передбачені ст.66 КК України, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною 2 ст.105 КК України, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього кодексу.
Згідно з ч.3 ст.105 КК України, до неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15.05.2006 № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів вимовного характеру», передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють (п.3 ч. 2 ст. 105 КК України), допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постій контроль за його поведінкою. Строк нагляду, передбаченого п. З ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватися, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше ніж до досягнення особою неповноліття).
Однак, в порушення зазначених вимог кримінального закону суд першої інстанції у резолютивній частині ухвали при визначені примусового заходу виховного характеру у виді передачі неповнолітньої під нагляд матері, не встановив строк нагляду, який передбачений п.3) ч.2 ст.105 КК України, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 ст.412 КПК України встановлено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Апеляційний суд зазначає, що обов'язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.
Відповідно до п.6) ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Пунктами 1, 2, 3 ч.1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи те, що апеляційним судом були встановлені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції, які не можуть бути усунені під час апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає, що ухвала суду підлягає безумовному скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 23.09.2020 року у справі №728/2724/16-к зробила висновок про те, що, перевіривши обґрунтованість відповідних доводів апеляційних скарг, апеляційний суд, крім випадку, якщо знайде їх безпідставними, при скасуванні оскарженого судового рішення з підстав істотних порушень кримінального процесуального закону і призначенні нового розгляду в суді першої інстанції, повинен указати на неправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, яке скасовується, про застосування чи незастосування того чи іншого закону про кримінальну відповідальність чи призначення того чи іншого покарання, як на додаткову підставу для скасування судового рішення.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
За таких обставин під час нового судового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції, з дотриманням процесуальних прав учасників судового процесу, вимог кримінального процесуального закону необхідно повно, об'єктивно та всебічно дослідити всі обставини кримінального провадження, проаналізувати всі докази у справі та прийняти законне і обґрунтоване рішення, яке передбачене кримінальним процесуальним законом за результатами розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, при цьому неухильно керуючись вимогами КПК України, Конституції України та практики Європейського суду з прав людини.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_11 - задовольнити.
Ухвалу Ренійського районного суду Одеської області від 22 лютого 2023 року, якою ОСОБА_9 , яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.190 КК України, оголошено застереження та її передано під нагляд матері, - скасувати.
Призначити новий судовий розгляд клопотання начальника СД ВП №2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_13 про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022162150001134 від 24 листопада 2022 року, відносно неповнолітньої ОСОБА_9 , суді першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4